Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи

 
Отже, найчастіше перебувають у стані  нервового напруження юнаки та дівчата  віком 22 роки. Показово, що дівчата більш  нестійкі у психологічному плані  і випереджають юнаків за цим показником. Так, 25% молодих жінок зазначили, що відчуття нервового зриву, сильне нервове напруження виникає у них досить часто. Так само відповіли 15% юнаків.

Таким чином, негативні емоції, стан стресу, нервового напруження, неврівноваженості  досить поширене явище у молодіжному середовищі і впливовий чинник, якій детермінує різні зрушення в психічної сфері особистості.

Злагода з собою - показник психічного здоров’я

Злагода з самим собою є одним  з основних критеріїв психічного здоров’я. Від того, чи задоволена людина собою, залежить самоусвідомлення особистості, здатність до активної і плідної взаємодії з соціальним середовищем і оточуючими. Порівняння відповідей дівчат та юнаків наведено на діагр. 2.3.6.

 
Діаграма 2.3.6

 
Розподіл відповідей на запитання:‘‘Наскільки Ви задоволені самим собою ?’’ за статтю, %

 

 
* Сума відповідей “повністю задоволений” та “скоріше, задоволений.”.

** Сума відповідей  “повністю незадоволений” та  “скоріше, незадоволений”.

За даними опитування, тією чи іншою  мірою незадоволені собою близько 18% дівчат і 14% юнаків віком 10-22 роки. На нашу думку, що певній частці респондентів, які брали участь у дослідженні, притаманний внутрішній особистісний конфлікт, що істотно впливає на самопочуття людини і адекватне сприйняття власної особистості і внаслідок цього визначає стан її психічного здоров’я. Дівчата більш вимогливі у самооцінках, а юнаки частіше схильні пишатися самими собою.

Питома вага респондентів, котрі  “зовсім незадоволені” собою, залежить від віку. Найнижчий показник зафіксовано  серед підлітків 10 років (1%), найвищий (8%) - серед молоді 15 років. Близько  5% 19-20-річних респондентів також “зовсім незадоволені” собою. Понад 11% незадоволених молодих людей мають нерідну матір, а понад 7% - вітчима (серед молоді, яка має обох рідних батьків, таких лише 3%).

Абсолютно задоволені собою 41% учнів  середніх шкіл і близько 30% - ліцеїв та гімназій. Серед сільської молоді “повністю задоволені” собою 49%, приблизно 4% - “незадоволені”. У 45% молодих людей з обласних центрів спостерігається наявність злагоди з самим собою, у 4% ця рівновага порушена. Серед міських мешканців таких відповідно 44 і 2%.

Існує залежність між ставленням до особистості членів колективу та ставленням цієї особистості до самої  себе (коефіцієнт кореляції дорівнює 0,4 на рівні значимості 0,01). Тобто, якщо людина не задоволена ставленням до себе з боку колективу, то вона незадоволена і собою.

Спостерігається істотна залежність між рівнем задоволеності самим  собою підлітками 10-14 років та емоціями, що виникають у конкретної особи  в процесі її життєдіяльності. Близько  половини опитаних, котрі “зовсім незадоволені” собою та її проявами, зазначили, що часто мають поганий настрій. Понад третини таких юнаків та дівчат не можуть регулювати свої емоції в ситуації конфлікту, а 31% - інколи втрачають бажання жити. Молоді люди з цієї ж групи зазначали, що не можуть реалізовувати свої здібності і уявляють своє майбутнє переважно у ‘‘темних тонах’’ (відповідно 28 і 11%).

Таким чином, на підставі отриманих  даних можна зробити такі висновки:

• Досить багато молоді у віці від 10 до 22 років відчуває негаразди у різних сферах психічної складової здоров’я (насамперед таких, як емоційна сфера та стосунки у системі ‘‘особистість - оточуючі’’).
• Зрушення у цих сферах викликають не завжди адекватне ставлення особистості до самої себе та погіршення настрою, що, в свою чергу, зумовлює виникнення передумов для погіршення показників психічного здоров’я.
• Існує лінійна залежність між ставленням до особистості членів колективу та ставленням цієї особистості до самої себе. Тобто, якщо людина не задоволена ставленням до себе з боку колективу, то вона здебільшого незадоволена і сама собою.
• Спостерігається залежність певного стану психічного здоров’я від складу сім’ї молодої людини, тобто від наявності нерідних батьків - вітчима чи мачухи. У таких сім’ях молодше покоління почуває себе невпевнено, що в врешті-решт відбивається на інтегральних показниках психічного здоров’я.

 
2.4. Фізичне здоров`я молодих  українців: окремі показники і  самооцінка

Основні антропометричні  показники молодих киян: норми  і реальність

Одним з загальновизнаних показників стану здоров`я людини є рівень її фізичного розвитку, який визначається кількома основними чинниками: вагою і формою тіла, станом нервової регуляції та показниками втомлюваності. Розміри тіла, як кінцевий результат процесу росту, щільно пов`язані з комплексом функціональних властивостей організму. Внаслідок цього морфологічний (структурний) тип має велике значення у характеристиці фізичного розвитку людини.

Формування людського організму  остаточно завершується приблизно  у 25-річному віці. У дитячому віці організм зазнає інтенсивного росту, в підлітковому (особливо в період статевого дозрівання) починають активно функціонувати органи ендокринної та інших систем. Саме тому для характеристики фізичного розвитку дитини чи підлітка розміри тіла і їх співвідношення мають вирішальне значення - вони певною мірою відбивають закономірності росту і розвитку організму, його структурно-функціональний стан у кожному віковому періоді.

Як правило, для оцінки фізичного  розвитку людини застосовується уніфікована методика антропометричних замірів. Індивідуальна оцінка фізичного розвитку проводиться шляхом співставлення показників окремих ознак зі стандартними або типовими величинами.

Для оцінки фізичного розвитку молодих  киян до анкети були внесені запитання щодо основних антропометричних показників - росту та ваги.

Оскільки в сучасній науці не існує єдиних, загальновизнаних методик  оцінки фізичного розвитку, для аналізу  ситуації у молодіжному середовищі України застосовувались два  методи оцінки: для дітей шкільного віку (10-16 років) використано оціночні таблиці норм росту та ваги (з урахуванням вікових і статевих особливостей); для решти респондентів (17-22 роки) відповідність росту та ваги обчислювались за формулою Брока.

Слід зазначити, що ця формула не враховує вікових особливостей і традиційно більше підходить для дорослих людей, тобто використовувати її для оцінки фізичного розвитку підлітків можна лише умовно, беручи до уваги певну обмеженість можливостей такого способу.

Аналізуючи антропометричні дані молодих українців і їх співвідношення стосовно респондентів віком 10-16 років, можна дійти висновку, що більшість підлітків фізично розвинені нормально, відповідно до свого віку: у 94% респондентів вага відповідає росту. У незначної кількості респондентів (2%) вага нижче норми, вдвоє більше респондентів (4%) мають підвищену вагу. Кількість респондентів з крайніми відхиленнями від норми в обидва боки становить менше 2%. Цей показник знаходиться поза межею інтерпретації, оскільки не перевищує припустимих для даної вибірки стандартних відхилень.

При аналізі співвідношення антропометричних даних українців віком 17-22 роки автори припускали, що значення нормального  співвідношення ваги і росту, а також  суміжних з ним позицій слід вважати  “умовною нормою”, а значення крайніх позицій - за середню ступінь відхилення від норми. Таким чином, з деякою мірою умовності приблизно у 96% опитаних в Україні молодих людей цієї вікової категорії вага відповідає росту (див. табл. 2.4.1).

 
Таблиця 2.4.1

 
Відповідність росту та ваги (для дітей віком 10-16 років розраховано за таблицями показників фізичного розвитку, для молоді віком 17-22 років - за формулою Брока),%

	ВІК
	10-16 років	17-22 роки
Вага  значно менше норми	0,5	2,4
Вага  менше норми	1,5	38,8
Вага  відповідає нормі	93,6	48,8
Вага  більше норми	3,6	8,4
Вага  значно більше норми	0,8	1,6

 
У регіональному розрізі в середньому близько три чверті респондентів у кожному з регіонів (від 69% до 78%) мають відповідну росту вагу. У Південно-Східному і Північно-Східному регіонах України цей відсоток дещо менший (відповідно 63 і 63%) за рахунок збільшення частки респондентів, у яких знижена вага (відповідно 30 і 27%). Стосовно відмінностей за статтю в антропометричних показниках фізичного розвитку в цілому можна зазначити, що антропометричні показники хлопців і дівчат суттєво не відрізняються: хлопців і дівчат з нормальною вагою у загальному масиві опитаних виявилась однакова кількість (по 71%), тобто їхній фізичний розвиток приблизно однаково задовільний.

Отже, з урахуванням  викладених припущень, можна дійти  висновку, що фізичний розвиток молодих  українців у розрізі антропометричних даних в цілому є нормальним. Втім, робити однозначні висновки щодо стану фізичного здоров`я можна лише на основі детальних медичних обстежень, враховуючи всі показники фізичного розвитку і здоров`я, характеристики способу життя кожної молодої людини, а також індивідуальні особливості її організму.

Заняття фізкультурою і спортом: можливості та їх реалізація

Відомо, що рівень фізичного  розвитку людини визначається не лише біологічними чинниками, але й сукупністю соціальних, економічних, екологічних, гігієнічних, кліматичних та інших характеристик середовища існування. Під впливом перелічених чинників рівень фізичного розвитку людини може змінюватись в той чи інший бік, залежно від конкретної спрямованості такого впливу.

Одним із найважливіших чинників фізичного розвитку і фізичного здоров`я є наявність регулярного адекватного фізичного навантаження, тренування організму.

В епоху НТР, в умовах високого рівня  розвитку техніки і автоматизації  на виробництві, транспорті і в побуті рухова активність людини знижується, що негативно відбивається на показниках її здоров’я. Особливо це актуально для великих міст з розвиненою транспортною і побутовою інфраструктурою, надзвичайно широкими можливостями для пасивного споживання культурних цінностей.

Сучасними медичними дослідженнями  і клінічними експериментами доведено, що люди, які регулярно займаються фізичними вправами, зазнають певних “здорових” фізичних навантажень, значно рідше хворіють, мають високий  імунітет, більш стійки до впливу негативних чинників навколишнього середовища, до фізичних і нервових перевантажень. Тобто практику регулярних фізичних навантажень, готовність до них організму також можна вважати одним з показників рівня фізичного розвитку і відповідно - фізичного здоров`я.

За результатами опитування серед молодих українців такий вид фізичних навантажень, як регулярні зайняття фізкультурою не дуже поширений. Досвід регулярних занять фізкультурою мають 27% всіх опитаних, більше половини (57%) займаються нерегулярно, а 14% не займаються фізкультурою взагалі.

У регіональному розрізі регулярні  зайняття фізкультурою серед опитаної молоді найбільш поширені в АР Крим (31%) і Південно-Східному регіоні (37%). Між тим, в Центральному регіоні  цей показник вдвоє менший і становить  лише 18% (див. діагр. 2.4.1).

 
Діаграма 2.4.1

 
Розподіл відповідей на запитання: “Чи займаєтесь ви фізкультурою (робите зарядку, займаєтесь спортом, бігаєте, відвідуєте гімнастичну групу)?” залежно від регіону опитування, %

 

 
В обласних центрах, інших містах України  показник регулярних занять фізкультурою серед молоді дещо вищий, ніж в селах – відповідно 28, 27 і 23%. Це можна пояснити тим, що соціокультурне середовище і спосіб життя в селах принципово відрізняються від міського, оскільки заняття фізкультурою частково компенсуються іншими видами фізичних навантажень (наприклад сільськогосподарськими роботами тощо), тому зафіксовану різницю напевно можна вважати цілком природною (див діагр. 2.4.2).

 

Діаграма 2.4.2

 
Розподіл відповідей на запитання: “Чи займаєтесь ви фізкультурою (робите зарядку, займаєтесь спортом, бігаєте, відвідуєте гімнастичну групу)?” залежно від типу поселення*, %

 

 
* На діаграмі наведений розподіл відповідей “займаюся регулярно”.

Між віком респондентів і регулярністю занять фізкультурою спостерігається  зворотна лінійна залежність: чим  старше респонденти, тим менш регулярно  вони займаються фізкультурою (див. діагр. 2.4.3).

 
Діаграма 2.4.3

 
Розподіл відповідей на запитання: “Чи займаєтесь ви фізкультурою (робите зарядку, займаєтесь спортом, бігаєте, відвідуєте гімнастичну групу)?” за віком*, %

 

 
* На діаграмі наведений розподіл  відповідей “займаюся регулярно”.

Серед дітей і підлітків молодшої вікової групи (10-14 років) частка тих, хто регулярно займається фізкультурою чи спортом, робить зарядку, гімнастику тощо, в 1,7 раза більша порівняно зі старшою віковою групою (15-22 роки) і становить 35% опитаних. Втім зафіксована відмінність свідчить не стільки про більш уважне ставлення респондентів молодшого віку до свого здоров’я, скільки відбиває обов’язковість відвідування занять з фізичної культури у школі. Цей висновок підтверджують дані, що серед учнів середніх шкіл, ліцеїв та гімназій тих, хто взагалі не займається фізкультурою, в 1,6 раза менше, ніж серед учнів ПТУ, вдвоє менше, ніж серед студентів вищих навчальних закладів I і II рівнів акредитації і майже в 1,8 раза менше, ніж серед студентів вищих навчальних закладів III і IV рівнів акредитації.

Розподіл показників фізичної активності за статевою ознакою свідчить, що хлопчиків, які регулярно виконують фізичні вправи, серед опитаних молодих українців виявилось в 1,7 раза більше, ніж дівчат, а серед тих, хто не займається фізкультурою взагалі, дівчат майже вдвоє більше, ніж хлопців. Ці дані не є показником більш високої фізичної активності хлопців порівняно з дівчатами, оскільки частка дівчат, які все ж таки займаються фізкультурою, але не регулярно, становить 62%, тоді як хлопців - 56%. Отже, показники фізичної активності мало залежать від статі і дещо вищі серед хлопців, ніж серед дівчат (див. діагр. 2.4.4).