Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи

 
Діаграма 2.4.4

 
Розподіл відповідей на запитання: “Чи займаєтесь ви фізкультурою (робите зарядку, займаєтесь спортом, бігаєте, відвідуєте гімнастичну групу)?” за статтю, %

 
Одним з показників рівня фізичної активності молоді є рівень відвідування спортивних (фізкультурних) залів та майданчиків. На момент опитування більше третини респондентів (37%) віком від 15 до 22 років не робили фізичних вправ (качання м`язів, присідання, віджимання, підняття ваги) протягом попередніх 7 днів. 36% респондентів цієї ж вікової групи впродовж звичайного робочого (навчального) тижня взагалі не відвідують фізкультурний зал чи спортивний майданчик, хоча у молодшій віковій групі опитаних (10-14 років) ця категорія становить лише 8% респондентів. Оскільки на рівень фізичного розвитку можуть істотно впливати і такі фізичні навантаження, як буденні рухові дії певної тривалості і інтенсивності (це можуть бути спортивні ігри, танці, катання на велосипеді, роликах, ковзанах, швидка ходьба, домашня робота тощо), тому наведені вище факти ще не є показником того, що фізична активність опитаних дітей шкільного віку вища за активність підлітків і молоді, а свідчать, скоріше, про те, що у школярів (молодша вікова група опитаних) більше можливостей регулярно займатись фізичними вправами: уроки фізкультурою входять до розкладу занять в школі і є обов`язковими для більшості школярів. Отже, попри досить поширену критику на адресу середніх навчальних закладів, слід визнати, що принаймні вони сприяють регулярним заняттям фізичною культурою.

Розподіл відповідей респондентів старшої вікової категорії на запитання щодо наявності та інтенсивності  фізичних навантажень протягом попереднього до дня опитування тижня з певною часткою умовності можна вважати  показником рухової активності і, відповідно, фізичного розвитку.

Більшість респондентів віком 15-22 роки (91%) зазнавали означених фізичних навантажень протягом тижня напередодні  опитування, тобто виявляли певну  рухову активність. 36% з тих респондентів, які не займаються фізкультурою, виконували інші фізичні вправи, тобто частково компенсували відсутність регулярних занять фізкультурою. Більше половини (64%) респондентів не мали інших фізичних навантажень.

Стосовно наявних можливостей  для занять фізкультурою слід відмітити, що 83% всіх опитаних віком 10-22 роки мають у своєму розпорядженні необхідний для цього одяг та взуття. Серед тих, хто фізкультурою не займається, рівень забезпеченості спортивною екіпіровкою становить 61%. Крім того, чим старші респонденти, тим нижче рівень забезпеченості їх спортивним одягом та взуттям: найбільше забезпечені респонденти молодшої вікової групи (10-12 років), найменше - віком 21-22 роки.

Напевно, наявність спортивного  одягу не є єдиним показником можливостей, а тому можна припустити, що причина  низької популярності занять фізкультурою серед певної частки респондентів (особливо старшої вікової категорії) не у відсутності можливостей, а у відсутності усвідомленої потреби в таких заняттях.

Cамооцінка стану власного  здоров’я

Результати опитування дітей та молоді віком 10-22 роки свідчать, що протягом 1999 р. стан їхнього здоров’я загалом видався досить хворобливим. 74% хворіли впродовж року і лише 21% вказали, що ця неприємність їх оминула. До того ж, 13% з опитаних лежали у лікарні, в тому числі майже чверть (24%) з числа госпіталізованих перебували на лікуванні у медичних закладах два-три рази.

Підлітки віком 10-14 років дещо частіше  потрапляли до лікарні, ніж молоді люди 15-22 років (відповідно 16 і 11%), а питома частка 10-14-річних, котрим довелося лікуватися у стаціонарах двічі і частіше (27% госпіталізованих), у 1,6 раза вища за аналогічну категорію молодих людей віком 15-22 роки. З усіх опитаних, кому довелося лікуватися у лікарняних закладах, 45% становили діти у віці 10-13 років. Причому вони вдвічі частіше за представників інших вікових груп потрапляли до лікарні.

Окрім того, 59% опитаних підлітків (10-14 років) зазначили, що вони перенесли  хворобу в домашніх умовах, причому  понад третини з них викликали  лікаря. Зазначимо, що до багатьох з  тих (37%), кому викликали лікаря, він приходив 2-4 рази або навіть частіше, що, вочевидь, свідчить про досить серйозні захворювання, хоча й перенесені у домашніх умовах. Водночас серед респондентів віком 15-22 роки цей показник був дещо нижчим. 15-22-річні у домашніх умовах частіше, ніж діти, лікувалися без допомоги спеціалістів-медиків (відповідно 48 та 41%).

За статтю суттєвої різниці у  відносній кількості опитаних, котрі  внаслідок хвороби перебували у  лікарні, не відмічено. Її не зафіксовано  також і у розподілі відповідей залежно від типу населеного пункту, де мешкають респонденти. Разом з тим, питома частка дітей та молоді обласних центрів, котрі перебували у лікарнях, на 6-8% менша, ніж їх однолітків з населених пунктів.

Опитаним у Донбасі, Південно-Східному і Північному регіонах частіше, ніж респондентам з інших регіонів України доводилося лікуватися у стаціонарних закладах (відповідно 11, 17, 14%). Зазначимо також, що у Південно-Східному, Північно-Східному та у Північному регіонах найбільше тих, хто перебував на стаціонарному лікуванні два або більше рази. Їх частка становить відповідно 37, 35 та 32% при середньому показнику 27%.

Лише дещо більше половини (55%) дітей  та молоді вважають, що у них немає  хронічних захворювань. Втім, слід враховувати, що багатьом респондентам, особливо молодшого віку, дати змістовну відповідь щодо наявності у них хронічного захворювання було достатньо важко. Про це свідчить відсоток тих, хто обрав варіант відповіді “мені важко відповісти, не знаю” ( в цілому по вибірці - 26%). Водночас 16% з опитаних вказали на наявність у них хронічного захворювання, в тому числі серед підлітків 10-14 років - 12% і 19% - серед 15-22-річних.

У 10-14-річних респондентів хронічні захворювання частіше пов’язані зі шлунком (61% всіх випадків хронічних захворювань), із захворюваннями кістково-м’язової системи та сполучної тканини (14%), з гайморитом, танзелітом (4%). Але необхідно зауважити, що діти здебільшого вказують на своє захворювання залежно від того, як воно проявляється (наприклад, до хвороб шлунку діти можуть віднести хвороби інших внутрішніх органів, пов’язуючи це з відчуттям болі в череві). Тому і перелік захворювань обмежений невеликою кількістю (5 - 10) відомих (тих, що на слуху), які до того ж важко піддаються клінічній ідентифікації без додаткового обстеження.

На значно ширший спектр хронічних  захворювань вказують відповіді  молодих людей 15-22 роки. Вони, як і  діти, на перше місце за частотою висувають хронічні захворювання, пов’язані  зі шлунком (20% від всіх), на друге - алкоголізм (14%), на третє - гайморит, танзеліт (12%) і на четверте – вегетативно-судинну дистонію (10%).

Окрім хвороб, досить негативно на стан здоров’я дітей та молоді виливають  травматичні пошкодження, що їх зазнавали  опитувані під час фізичних вправ, спортивних ігор чи просто під час фізичної активності. Так, за останні 12 місяців отримали травми, котрі спонукали їх звернутися до медиків за допомогою, 27% опитаних. Причому половина з них травмувалася два і більше рази. Діти 10-14 років зазнавали травм частіше порівняно з молодими людьми 15-22 років (30 і 23% опитаних відповідно). Серед найбільш поширених причин, що обумовлюють дитячий травматизм - користування велосипедом (10%), лижами, санками та мопедом (по 4%). За розподілом відповідей мають у своєму користуванні такі засоби пересування відповідно 61, 54 і 9% опитаних. І хоча в цій шерезі ролики та скейт посідають третє і четверте місця, тобто у опитаних їх майже у два рази більше (по 15%), ніж мопедів, травми внаслідок користування ними трапляються значно рідше (відповідно 3%). Варто звернути увагу на те, що значно менше важких травм серед дітей під час заняття ігровими видами спорту, плаванням, а також при пересуванні на автотранспорті.

У вікових групах 10-13, 14-16, 17-18, 19-22 роки питома вага травмованих у минулому році дітей та молоді становить відповідно 46, 30, 11 і 14%, причому хлопчиків та юнаків травм значно більше, ніж серед дівчат (відповідно 62 і 39%). Найбільше ця різниця помітна при повторних травмах.

В цілому, оцінюючи результати соціологічного виміру окремих показників фізичного здоров’я української молоді, слід зазначити:

• Фізичний розвиток молодих українців у розрізі антропометричних даних можна вважати в цілому нормальним.
• Регулярні заняття фізкультурою більш поширені серед школярів: уроки фізичної культури є складовою навчальної програми в школі і обов`язкові для більшості учнів.
• Молоді українці старшої вікової групи частково компенсують відсутність регулярних фізичних вправ іншими видами рухової активності.
• Причина низької популярності занять фізкультурою серед певної частки респондентів (особливо старшої вікової категорії) не у відсутності можливостей, а у відсутності усвідомленої потреби в таких заняттях.
• Результати опитування дають підстави вважати, що діти (10-14 років) хворіють частіше ніж молодь віком 15-22 роки. Причому питома вага 10-14 і 15-22-річних, які залишалася вдома до одужання, є приблизно однакова, але за частотою стаціонарного лікування показники серед дітей дещо вищі, ніж серед молоді.
• Серед молодих людей (15-22 роки) лікування в домашніх умовах без допомоги лікарів більш поширене, ніж серед дітей 10-14 років.
• Травматизм, пов’язаний з фізичною активністю, серед дітей значно вищий, ніж серед молоді. Причому 15-22-річні юнаки та дівчата більшою мірою враховують ситуації, за яких можливо зазнати травми. Вочевидь, саме тому травмованих серед старших респондентів значно менше.
• Відповіді респондентів (як дітей, так і молоді) щодо наявності у них хронічних захворювань помітно відрізняються спектром і питомою вагою окремих з них від даних офіційної медичної статистики. Наприклад, порівняно незначна кількість опитаних згадують наявність у них хвороб органів дихання, що за статистикою посідають одне з провідних місць за показниками як захворюваності, так і поширеності. Це, з одного боку, свідчить про недостатню обізнаність дітей та молоді щодо своїх захворювань, а з іншого, такі симптоми хвороби, як нежить, хрипота, кашель, загальна слабкість тощо, здебільшого вважаються явищем тимчасовим, не вартим особливої уваги і часто не пов’язуються з хворобами взагалі, що, в свою чергу, свідчить про недостатню увагу молодих людей до власного здоров’я.
• Серед молоді 15-22 роки друге місце за частотою згадування серед хронічних захворювань посідає алкоголізм (14% всіх хронічних захворювань).
• Частота госпіталізації опитаних суттєво не залежить від статі респондентів, а також від типу поселення.
• Показники здоров’я дітей та молоді східної частини України за показниками захворюваності і травматизму гірше, ніж у середньому по країні.

 
2.5. Особливості харчування молодих українців

Проблема забезпечення потреб людини у високоякісних, біологічно повноцінних  продуктах харчування одна з найважливіших  у повсякденному житті. Особливо це стосується дітей, оскільки раціональне  харчування забезпечує нормальний ріст і розвиток організму, а також є однією з ознак здорового способу життя. Для нормальної життєдіяльності людині необхідні у певній кількості і співвідношенні усі компоненти харчових продуктів: білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини.

В Україні проблема раціонального харчування набуває особливої гостроти у зв`язку з несприятливими екологічними умовами, зниженням життєвого рівня населення, що погіршує демографічні показники та характеристики стану фізичного здоров`я. Фахівці зауважують, що в країні серед різних нозологічних форм захворювань неухильно зростає питома вага захворювань, пов`язаних з аліментарними** Від alimentation (англ.) - харчування, годування. і екологічнозалежними причинами: недостатністю та незбалансованістю складу харчування, дефіцитом білків тваринного походження, вітамінів, заліза, кальцію та інших важливих речовин.

М’ясні та рибні продукти містять  білки тваринного походження, які  є необхідним компонентом раціону  дітей та підлітків, зважаючи на активний ріст організму у цьому віці. Якщо розглянути добовий раціон української молоді щодо наявності м’ясних продуктів, то лише кожен четвертий із опитаних (23%) має змогу вживати його кожного дня, більша частка (42%) тих, хто їсть страви із м’яса два-три рази на тиждень, кожен п'ятий з опитаних має таку можливість всього раз на тиждень (21%). За результатами опитування є й такі молоді люди, котрі мають можливість скуштувати м’ясні вироби один раз на місяць (9%) або навіть рідше, але кількість таких коливається на межі припустимих для даної вибірки відхилень (1-2%).

Щодо відмінностей вживання м’ясних продуктів підлітками (10-14 років) та молодими людьми (15-22 роки), то серед підлітків помітно більше тих, хто має у раціоні м’ясні продукти кожного дня або 2-3 рази на тиждень.

 
Діаграма 2.5.1

 
Розподіл відповідей на запитання: “Як часто Ви вживаєте м’ясо?”

 
Якщо розглянути раціон молодих  людей за останній тиждень, то, судячи з їх відповідей, кожен п'ятий протягом цього періоду не куштував м’яса  і м’ясних продуктів зовсім. Така ж частина респондентів (21%) вживала  м’ясо кожен день один-два рази, а дехто - три-чотири рази на день (5%). Відносна більшість молоді споживала м’ясні страви один-три рази за останні 7 днів (41%).

Рівень споживання молоддю риби та рибопродуктів ще нижчий. Молоді люди, які вживають рибу кожен день, становлять 4% загалу опитаних. Третина споживає рибу один раз на тиждень (30%), кожен п'ятий – 2-3 рази на тиждень, 27% мають таку можливість один раз на місяць. Майже кожен десятий з опитаних (9%) має у раціоні рибні продукти один раз на 2-3 місяці або навіть рідше.

Батьки підлітків намагаються якомога більше урізноманітнити харчування, про що свідчить те, що частка дітей 10-14 років, які вживають рибу кілька разів на тиждень, вдвічі перевищує кількість таких серед 15-22-річних. Серед молодих людей 15-22 роки здебільшого вживають рибу і рибні продукти один раз на місяць або навіть рідше.

Рибні продукти не є основним компонентом харчування молодих  людей і вживаються переважно  як делікатесні страви. Таку ситуацію можна пояснити високою ціною  на рибні продукти, що дорівнює вартості на м’ясо, і навіть перевищує їх. Майже половина респондентів (48%) визнали, що протягом останніх 7 днів зовсім не вживали риби. Близько третини опитаних (31%) мали таку можливість кілька разів за останній тиждень. Питома вага тих, хто кожного дня куштував рибні страви, становить лише десяту частину всього загалу.

Основним компонентом, що в умовах сьогодення дає можливість задовольняти потребу молодого організму  у білках тваринного походження, є  молоко та молочні продукти. Більше третини (38%) молодих людей вживають їх кожного дня, причому серед дітей 10-14 років їх питома вага помітно вища - 45%. Третина загалу харчується молочними стравами 2-3 рази на тиждень, як і споживання дотримується 35% молодих людей (15-22 роки) і 28% підлітків (10-14 років). Кожен десятий респондент споживає молочні страви один раз на місяць і рідше.

 
Діаграма 2.5.2

 
Розподіл відповідей на запитання: “Як часто Ви вживаєте молочні продукти?” за віком,%

 
* Інші респонденти обрали варіант  відповіді “важко сказати”.

Попри те, що переважна більшість  респондентів зазначила, що вживає молочні  продукти протягом тижня, на запитання щодо вживаних продуктів протягом останніх днів кожен п’ятий (21%), що протягом тижня не вживав молоко і молочні продукти. Третина (33%) мала ці продукти харчування у раціоні 2-3 рази впродовж тижня, приблизно кожен день (від 4 до 6 рази за тиждень) вживали молочні продукти 13% респондентів. Щоденний раціон майже третини (27%) респондентів містить молочні продукти.

Якщо розглянути рівень споживання продуктів, які є джерелом білків тваринного походження і тому особливо необхідні для організму, що росте і формується, то переважна більшість молодих людей має у своєму раціоні м’ясні та молочні продукти або кожен день або 2-3 рази на день. Риба не є продуктом щоденного вжитку, рівень її споживання значно нижчий.

 
Діаграма 2.5.3

 
Частота споживання м’яса, риби та молочних продуктів,%

 
Виявлено залежність щоденного раціону молоді від типу поселення. Спостерігається різке зменшення рівня споживання м'яса та м’ясних виробів у сільській місцевості порівняно із містом. Так, якщо кожен третій респондент (31%), який проживає в обласному центрі, зазначив, що його щоденний раціон містить м'ясні продукти, то частка таких серед жителів інших міст становить лише 22%, а серед мешканців сільської місцевості - 18%. Щоденно вживають молочні продукти більше половини (57%) сільських жителів, а серед мешканців міст і обласних центрів таку можливість має лише кожен третій.