Шпаргалка по арбитражному процессу

З точки зору правового  становища фондова біржа являє  собою підприємство у формі акціонерного товариства, яке зосереджує в собі попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу.

Товарні біржі можуть бути класифіковані на види залежно від  ряду підстав.

Юридичними  ознаками біржі є:

• постійне місце взаємодії попиту і пропозиції, тоді як ярмарок лише періодично виконує цю  функцію;
• зафіксований контингент клієнтів і відвідувачів;
• здійснення товарообігу поза біржею.

 

 

45. Правовий статус товарної біржі Правовий статус товарної біржі визначають Господарський кодекс України, Закон України «Про товарну біржу» та інші нор- мативно-правові акти. Господарський кодекс України визначає товарну біржу як особливий суб’єкт госпо-дарювання, який надає послуги в укладанні біржових угод, виявленні попиту й пропозицій на товари, то-варних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торговельним операціям. Товарна біржа є юридичною особою, що створюється на основі добровільного об’єднання зацікавлених суб’єктів господарювання. Студентам слід з’ясувати, які суб’єкти мають право виступати засновниками й членами товарної біржі. Статусу юридичної особи товарна біржа набуває з моменту її державної реєстрації. Основним установчим документом, на підставі якого діє товарна біржа, є статут. Статут повинен містити відомості, передбачені Законом України «Про товарну біржу». Під час розгляду цього питання важливим є з’ясування мети створення товарної біржі. Слід звернути увагу на те, що товарна біржа не є суб’єктом підприємницької діяльності, оскільки не має на меті одержання прибутку. Органами управління товарною біржею є біржовий комітет і ревізійна комісія.46. Договір комерційної концесії. На сьогодні сфера застосування комерційної концесії охоплює різноманітні види бізнесу. За цією схемою в Україні працюють, зокрема, "Макдональдс", "Піца-хат", "Білла", "1С", "Лукойл-Україна", "ТНК-Україна", "Кодак", "Кока-кола", "Фанта" та інші.Договір комерційної концесії є новим для законодавства України, і в ньому можна знайти елементи інших договорів. ліцензійного договору, договору про спільну, договору купівлі-продажу, договору комісії та інших договорів. Укладення договору комерційної концесії переслідує мету отримати однією особою дозвіл на використання об'єктів інтелектуальної власності та комерційного досвіду для успішної реалізації товарів, надання послуг чи виконання робіт і впливати таким чином на розширення ділової репутації іншої особи. З позиції користувача - це можливість використання у підприємницькій діяльності комплексу виключних прав контрагента, а правоволодільця - створення виробничої, торгової чи збутової ланки в мережі свого бізнесу для просунення товарів чи послуг, розширення ринку їх збуту.Таким чином, в укладенні договору комерційної концесії зацікавлені обидві сторони. Користувач має можливість не розпочинати з нуля при освоєнні і завоюванні ринку, а скористатися уже певною репутацією іншої особи, що значно скорочує витрати і підвищує ефективність капіталовкладень, зумовлює певну стабільність на ринку та значно знижує ступінь підприємницького ризику.Предметом договору комерційної концесії є право на використання трьох складових: 1) об'єктів права інтелектуальної власності (комерційних найменувань, торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо); 2) комерційного досвіду; 3) ділової репутації.Таким чином, ліцензійні зобов'язання є лише одним із елементів предмета договору комерційної концесії.Комерційний досвід і ділова репутація не є об'єктами інтелектуальної власності. Надання можливості їх використання є особливістю договору комерційної концесії і підставою розмежування з ліцензійним договором.

 

 

47. Правовий статус та поряідок діяльності Аудиторської палати України.

Аудиторська палата України 1. Аудиторська палата України —  самоврядний орган, що здійснює сертифікацію суб'єктів, які мають намір займатися  аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми  і стандарти аудиту, веде облік  аудиторських організацій та аудиторів. 2. Правовий статус та порядок діяльності Аудиторської палати України визначаються законом про аудиторську діяльність та іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами. Аудиторська діяльність в Україні регулюється професійною організацією — АПУ, яка є незалежним органом, створеним для забезпечення регулювання і вдосконалення аудиторської діяльності в Україні як системи незалежного фінансового контролю. АПУ є юридичною особою, функціонує на засадах самоврядування і здійснює свою діяльність на підставі Закону «Про аудиторську діяльність», інших законодавчих актів, Статуту АПУ, який приймається двома третинами голосів від загальної кількості її членів. АПУ формується на паритетних засадах шляхом делегування до її складу аудиторів та представників державних органів. Загальна кількість членів АПУ становить двадцять осіб. Від державних органів делегують по одному представнику Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Міністерство економіки України, Державна податкова адміністрація України, НБУ, Державний комітет статистики України, ДКЦПФР, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Рахункова палата та Головне контрольно-ревізійне управління України. До складу аудиторської палати України від аудиторів делегуються в кількості десяти осіб висококваліфіковані аудитори з безперервним стажем аудиторської діяльності не менше п'яти років, представники фахових навчальних закладів та наукових організацій. Порядок делегування представників до АПУ визначається відповідно з'їздом аудиторів України, колегією державних органів або іншим вищим керівним органом. Для здійснення методологічного і нормативно-правового забезпечення аудиту в Україні, регулювання та контролю аудиторської діяльності АПУ: здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю; затверджує стандарти аудиту; затверджує програми підготовки аудиторів і, за погодженням з НБУ, — програми підготовки аудиторів, які здійснюють аудит банків; веде Реєстр; здійснює контроль за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог Закону «Про аудиторську діяльність», стандартів; аудиту, норм професійної етики аудиторів; здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організацію контролю за якістю аудиторських послуг; регулює взаємовідносини між аудиторами (аудиторськими фірмами) у процесі здійснення аудиторської діяльності та, у разі необхідності, застосовує до них стягнення; здійснює інші повноваження, передбачені Законом «Про аудиторську діяльність» і Статутом АПУ. Рішення АПУ приймаються на її засіданнях простою більшістю голосів за наявності більш як половини її членів, за винятком випадків, передбачених Законом «Про аудиторську діяльність» і Статутом АПУ. Аудиторська палата України може створювати на території України регіональні відділення, повноваження яких визначаються АПУ. Строк повноважень члена АПУ становить п'ять років. Одна і та сама особа не може бути делегована до АПУ більше двох строків підряд. Члени АПУ, за винятком Голови АПУ, виконують свої обов'язки на громадських засадах. Для виконання своїх функцій АПУ може створювати комісії з числа її членів, до яких можуть залучатися експерти, які не є членами АПУ. Джерелами фінансування діяльності АПУ є плата за проведення сертифікації фізичних осіб на право зайняття аудиторською діяльністю; плата за включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів; добровільні внески, що надходять від професійних організацій аудиторів України; інші джерела, не заборонені законодавством. Ведення поточних справ в АПУ здійснює секретаріат, на який покладено відповідальність за ефективне використання майна та коштів АПУ, а також створення належних умов для виконання функціональних обов'язків її членами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

48. Державний нагляд за страховою  діяльнсітю.

Державний нагляд за страховою  діяльністю здійснюється з метою  додержання вимог законодавства  України про страхування, ефективного  розвитку страхових послуг, запобігання  неплатоспроможності страховиків  та захисту інтересів страхувальників. 
Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюють Міністерство фінансів України та його органи на місцях, що діють відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. 
Основними функціями Міністерства фінансів України є:1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків);2) видача ліцензій на проведення страхової діяльності;3) контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання їх страхових зобов'язань перед страхувальниками;4) встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;5) розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена законом до компетенції Міністерства фінансів України;6) узагальнення практики страхової діяльності, розробка і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову діяльність;

7) участь у здійсненні заходів щодо підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності.Здійснюючи державний нагляд за страховою діяльністю, Міністерство фінансів України має право:1) у межах своєї компетенції одержувати від страховиків встановлену звітність про страхову діяльність та інформацію про їх фінансовий стан, а також інформацію від підприємств, установ і організацій, у тому числі банків та громадян, необхідну для виконання покладених на нього функцій; 
2) проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік, призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

3) при виявленні порушень страховиками вимог законодавства України про страхову діяльність давати їм приписи про їх усунення, а у разі невиконання приписів зупиняти або обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків). Спори про відкликання ліцензії розглядає суд або арбітражний суд. Поновлення дії ліцензії після її відкликання здійснюється у порядку, передбаченому статтями 38 і 39 Закону України "Про страхування";

4) звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика як суб'єкта підприємницької діяльності у випадках, передбачених ст. 8 Закону України "Про підприємництво".

Як одну з форм державного регулювання страхової діяльності можна розглядати примусову санацію  страховика, яку Міністерство фінансів України має право провести у  випадках:- невиконання страховиком  зобов'язань перед страхувальниками протягом більше трьох місяців; 
- недосягнення страховиком визначеного законодавством України розміру татутного фонду;- інших випадках, визначених чинним законодавством України.Примусова санація передбачає:

- проведення комплексної  перевірки фінансово-господарської  діяльності страховика, у тому  числі обов'язкової аудиторської  перевірки;

- встановлення заборони  на вільне користування майном  страховика та прийняття страхових  зобов'язань без дозволу Міністерства  фінансів України;

-встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків із страхувальниками; 
- прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

49. Правове становище учасників  страхової діяльності. Головними учасниками, які здійснюють страхову діяльність, є страховики - юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про страхування", а також які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика має бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України.Відповідно до ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та ст. 2 Закону України "Про страхування" страхова діяльність підлягає ліцензуванню.За встановленою на сьогодні процедурою Міністерство фінансів України видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страхування і перестраховування, передбачених ст. 4 Закону України "Про страхування". 
Страхова організація (страховик) як господарське товариство може створювати свої філії і представництва, проте здійснювати страхову діяльність мають право лише філії.Філія страховика - це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, може мати власну назву, яка повинна використовуватися згідно з Положенням про філію, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії, і право на проведення яких було надано філії загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або з обмеженнями.Представництво страховика - це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, діє відповідно до Положення про представництво, не має права займатися страховою, а також будь-якою підприємницькою діяльністю. Представництво виконує функції і задачі сприяння організації і здійсненню статутної діяльності страховика, виступає від імені страховика та фінансується останнім. Оскільки страхові організації (компанії) створюються як господарські товариства, їх ліквідація здійснюється у порядку, передбаченому чинним законодавством України.Діяльність на ринку страхових послуг здійснюють також страхові посередники - страхові агенти, які провадять свою діяльність згідно з Положенням про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 р. № 1523. 
Агентська діяльність - це діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

50. Порядок та форми розрахунків  у господарському обороті.

Порядок проведення розрахункових  операцій за безготівковими розрахунками регулюється Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою Постановою Правління  Національного банку Укра'Іни  від 29.03.2001 № 135 та іншими нормативно-правовими  актами Національного банку.

Банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх  внутрішніх правил здійснення безготівкових  розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам даної Інструкції, інших  нормативно-правових актів.

При здійсненні розрахунків  можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків  за розрахунковими чеками та з використанням  розрахункових документів на паперових  носіях та в електронному вигляді.Дана Інструкція встановлює правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних інструментів у формі:

•    меморіального ордера;•    платіжного доручення;•    платіжної вимоги-доручення;•    платіжної вимоги;•     розрахункового чека;•    акредитива.

Розрахунки  Із застосуванням платіжних доручень

Банк приймає до виконання  платіжне доручення від платника тза умови, якщо сума цього платіжного доручення не перевищує суму, що є на його рахунку.

Розрахунки  із застосуванням платіжних вимог-доручень

Верхня частина вимоги-доручення  оформляється одержувачем коштів згідно з вимогами до заповнення реквізитів розрахункових документів, і передається  безпосередньо платнику не менше  ніж у двох примірниках.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення  платник заповнює її нижню частину  і подає до банку, що його обслуговує.

Платіжна вимога-доручення  повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує  суму, що є на рахунку платника.

Розрахунки  платіжними вимогами в разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів на підставі рішень судів та інших державних і недержавних органівДоговірне списанняФізичні та юридичні особи, що укладають між собою договори, передбачають у них право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника за його дорученням. Це право отримувач може використати в разі настання строку платежу, обумовленого в договорі з платником, або прострочення платником цього строку.

Розрахунки  із застосуванням розрахункових  чеківРозрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи та надані послуги).Розрахунки за акредитивами