Визначення резервів покращення трудових показників підприємства

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………..	3
Розділ 1. Аналіз стану персоналу підприємства…………………………………..	5
1.1. Загальна характеристика підприємства  та основних показників його  діяльності……………………………………………………………………………..	5
1.2. Аналіз забезпеченості підприємств персоналом……………………………	11
1.3. Аналіз умов праці та соціальної захищеності членів трудового колективу……………………………………………………………………………..	14
1.4. Оцінювання кваліфікаційного рівня персоналу підприємства та змін у його структурі за віком, стажем роботи, освітою………………………………….	19
1.5. Вивчення динаміки показників руху і причин плинності кадрів………….	22
Розділ 2. Динаміка трудових показників та факторний аналіз їх змінних……….	24
2.1. Аналіз використання робочого часу на підприємстві……………………...	24
2.2. Аналіз продуктивності праці та трудомісткості продукції………………...	26
2.3. Аналіз рентабельності персоналу……………………………………………	31
2.4. Визначення динаміки та причин змін фонду оплати праці………………..	32
2.5. Вивчення співвідношення між темпами зростання продуктивності праці і рівнем її оплати…………………………………………………………………….	36
Розділ 3. Визначення резервів покращення трудових показників підприємства..	38
3.1. Визначення резервів випуску продукції за рахунок скорочення витрат робочого часу. Напрями скорочення витрат робочого часу………………………	38
3.2. Розрахунок резервів зростання продуктивності праці. Напрями підвищення продуктивності праці………………………………………………….	39
3.3. Визначення резервів змін трудомісткості за окремими виробами і в цілому по підприємству. Напрями зниження трудомісткості продукції…………	40
3.4. Резерви підвищення ефективності  використання коштів на оплату праці.	41
3.5. Узагальнення результатів аналізу  (підрахунок резервів)………………….	42
Висновки……………………………………………………………………………...	43
Список використаних джерел……………………………………………………….	45
Додатки……………………………………………………………………………….	46

ВСТУП

 

Важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди, їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує непересічна залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення  від якості трудового потенціалу персоналу організації.

Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх факторів – це характер продукції, яка випускається  на підприємстві, технології та організації виробництва; під впливом  зовнішніх факторів – це демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характеру  ринку праці.  

Від забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, раціонального  їх використання залежать організаційно-технічний  рівень виробництва, імідж підприємства, його фінансова стабільність, усі  показники діяльності підприємства.

Необхідною умовою підвищення продуктивності і якості праці працівників  є створення таких регулюючих умов та механізмів, які б забезпечували б їх автоматичну настройку та бажання ефективно працювати (завдання системи управління персоналом), а достатньою умовою – впровадження методів наукової організації праці поряд із вдосконаленням засобів виробництва (завдання системи управління організаційно-технічними засобами).

На сьогодні дослідження  в напрямку удосконалення використання трудових ресурсів на підприємствах носять переважно описовий характер. Однією з причин такої спрямованості досліджень є відсутність дієвого, науково обґрунтованого підходу і методу, на якому б базувався механізм моделювання і оцінки ефективності використання персоналу на підприємстві. Економічні процеси, що відбуваються під час підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки, характеризуються динамічністю протікання, великою кількістю та мінливістю факторів, впливають на функціонування підприємств і нерозривно пов’язані з управлінням персоналом, а тому розгляд методології аналізу трудових показників та її практичне застосування на підприємстві вбачається необхідним та актуальним.

Мета курсової роботи полягає  у здійсненні аналізу трудових показників підприємства та відшуканні резервів і напрямів їх зростання. 

Досягнення поставленої  мети зумовило висунення і вирішення  наступних завдань, що відображають логіку та концепцію даного дослідження:

• здійснити загальну характеристику підприємства − об’єкта дослідження;
• проаналізувати стан персоналу на підприємстві за складовими: чисельного складу та структури, рівня кваліфікації, руху персоналу, умов праці та соціальної захищеності членів трудового колективу тощо;
• дослідити динаміку трудових показників підприємства та здійснити факторний аналіз їх змінних: використання робочого часу, продуктивності праці, рентабельності персоналу, фонду оплати праці;
• визначити резерви та напрями покращення трудових показників на підприємстві щодо: випуску продукції, використання робочого часу, зростання продуктивності, зниження трудомісткості, використання коштів на плату праці працівників.

Предмет дослідження - система трудових показників підприємства.  

Як об’єкт дослідження  обрані трудові ресурси луцького підприємства, що функціонує у галузі машинобудування, а саме - ПАТ “СКФ Україна”.

Для вирішення визначених у роботі завдань використаний комплекс методів, що існують в сучасній науці  та дозволяють досліджувати ефективність трудового потенціалу підприємства. Основними методами дослідження стали економіко-математичні та статистичні методи, методи факторного аналізу, моделювання ситуацій, прогнозування.

Інформаційною базою дослідження послугували дані фінансової та статистичної звітності ПАТ “СКФ Україна” за 2009-2011 рр.

Структура курсової роботи визначається її завданнями і метою дослідження. Курсова  робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, бібліографічного списку, додатків.  Її загальний обсяг становить 45 сторінок (без додатків).  

РОЗДІЛ 1

АНАЛІЗ  СТАНУ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

 

1.1. Загальна характеристика підприємства та основних показників його діяльності  

Публічне акціонерне товариство “СКФ Україна” веде відлік своєї історії  з 1974 року, коли Міністром автомобільної  промисловості СРСР був виданий  наказ про створення дирекції 28-го державного підшипникового заводу (ДПЗ-28).

Завод будувався з метою  забезпечення роликовими конічними  підшипниками розмірних груп 35-316 мм заводів, що виробляють автомобілі, автобуси, трактори, комбайни, причепи, сільськогосподарські машини, а також карданними підшипниками - заводів-виготівників карданних валів.

У 1981 році була введена в  експлуатацію перша черга заводу потужністю один мільйон конічних підшипників  в рік і вироблена перша  промислова партія підшипників.

У подальші роки підприємство динамічно нарощувало номенклатуру і обсяги випуску якісної підшипникової  продукції.

У 1984 році завершено будівництво  і оснащення другої черги, атестовано ряд підшипників на державний  знак якості, якому в 1990 році відповідало 75,9% продукції.

У 1991 році, незважаючи на труднощі, пов'язані з розвалом СРСР, були досягнуті  найвищі обсяги виробництва.

Проте, розрив економічних  зв'язків, загальний спад виробництва  на пострадянському просторі вже  у 1992 році привели до зменшення обсягів  виробництва і погіршення фінансово-економічного стану заводу.

З того часу розпочалися  пошуки ефективнішої форми господарювання.

1992 рік - створення Конференцією трудового колективу організації орендарів.

1994 рік - Фонд держмайна затвердив Статут відкритого акціонерного товариства “Луцький підшипниковий завод” (ВАТ “ЛПЗ”), склад правління, ревізійної комісії і наглядової ради.

У 1997 проведена робота по сертифікації і отриманий сертифікат на відповідність системи управління якістю у виробництві підшипників  нормам і вимогам EN-ISO 9002.

У 1995-1997 роках активізувалися пошуки стратегічного інвестора. З  початку 1997 року Рада директорів розпочала  співпрацю з корпорацією SKF, яка  на конкурсній основі в грудні 1997 року придбала державний пакет акцій  ВАТ “ЛПЗ”. До теперішнього часу корпорація SKF володіє більш ніж 99% акцій підприємства.

З приходом корпорації SKF в  якості повноправного господаря  розпочалася масштабна реструктуризація підприємства: скорочення на 40-50% виробничих площ, виведення з експлуатації застарілого  устаткування, виключення із структури  заводу дочірніх підприємств, передачі об'єктів інфраструктури на міський  баланс, реалізація програми економії усіх видів ресурсів, скорочення близько 40% працюючих з виплатою безпрецедентної  компенсації у розмірі 11 місячних окладів. Почалася модернізація технологічного устаткування, розвиток ковальського і токарного виробництв, організація  технологічних каналів шліфування деталей і зборки підшипників.

У 2000-2001 роках завершена  реконструкція 20 тис. кв. метрів виробничих площ, дизайн яких і умови роботи персоналу відповідають європейському  рівню.

З 2001 року розпочалося впровадження стандартів серії ISO 9000:2000, ISO 16949, QS 9000, стандартів SKF. Заводський випробувальний центр  був акредитований в Україні  і Росії. У 2003 році отриманий сертифікат на відповідність системи управління якістю у виробництві підшипників  нормам і вимогам EN ISO 9001:2000.

2002 рік став переломним  в діяльності ВАТ “ЛПЗ”. За  рахунок власних прибутків профінансовані  основні проекти - організація каналів в шліфувально-складальному виробництві і розвиток ковальського виробництва.

У 2003-2004 роках реструктуризація набула подальшого розвитку - модернізується токарне устаткування, ведеться реконструкція токарного виробництва, що забезпечує нарощування постачань компонентів підшипників на заводи SKF.

Впроваджуються нові програми обліку в системі “Scala”. На базі міжнародних стандартів серії ISO 14000 сертифікується система управління довкіллям.

З лютого 2007 року, коли корпорація SKF відмічала своє 100-річчя, завод  змінив свою назву і став йменуватися  ВАТ “СКФ Україна”.

У тому ж році розпочався перехід продукції на бренд SKF замість  вживаного раніше бренду LBP, що свідчить про збільшений рівень якості продукції, сприяє підвищенню авторитету як ВАТ  “СКФ Україна”, так і підприємств  і фірм, які таку продукцію застосовують.

Згідно з вимогами чинного  законодавства України з 01.01.2010 року змінено юридичне найменування Відкритого акціонерного товариства “СКФ Україна” на Публічне акціонерне товариство “СКФ Україна”, скорочено - АТ “СКФ Україна” (публічне).

Сьогодні ПАТ “СКФ Україна” - стабільне підприємство, індустріальний лідер, що розвивається, в регіоні, одне з кращих підприємств в підшипниковій індустрії СНД.

Повне найменування - Публiчне акцiонерне товариство “СКФ Україна”.

Скорочене найменування - ПАТ “СКФ Україна”.

Організаційно-правова форма - акціонерне товариство.

Форма власності - приватна.

Банківсські реквізити: Волинське  головне регiональне управлiння  ПАТ КБ Приватбанк рах. №26004057000268; рах. №26005057001437.

Основні види діяльності:

29.14.0 - виробництво підшипників;

51.54.0 - оптова торгiвля залiзними виробами;

51.90.0 - iншi види оптової торгiвлi.

Ідентифікаційний код  за ЄДРПОУ: 05745160.

Місцезнаходження: Україна, Волинська обл., 43017, Луцьк, вул. Боженко, 34б.

Міжміський код, телефон  та факс: (0332) 783 314; (0332) 783 314.

Електронна поштова адреса: mykola.smal@skf.com

Відомості щодо належності до будь-яких об'єднань підприємств -   Актiеболагет СКФ (Мiжнародна корпорацiя “AB SKF”, м. Гетеборг, Швеція).

На ПАТ “СКФ Україна” діє лінійно-функціональна організаційна структура управління: загальне розпорядництво ресурсами і цілепокладання входить до лінійних керівників, а управління процесами досягнення поставлених цілей у рамках виділених ресурсів і деяких інших обмежень покладається на керівників функціональних служб.

Дана  структура характеризуються формою відносин “керівник-підлеглий”. Вона відображає ступінь поділу управлінської  праці, коли накази, розпорядження, вказівки видаються лінійним керівництвом та виконуються безпосередньо його підлеглими. Кожен керівник відповідає за свій підрозділ, а тому кожен елемент  структурної ланки зацікавлений працювати ефективно, щоб нормально  відзвітуватись перед вищестоящим  керівництвом.

Лінійно-функціональна  оргструктура застосовується при вирішенні  завдань, які постійно повторюються. Вона ефективна для даного підприємства, оскільки на ньому здійснюється масове виробництво зі стабільним асортиментом продукції і незначними змінами  технології виробництва.

Організаційна структура підприємства подається  у додатку А.

Відповідно до ст. 64 ГКУ  підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, установлює чисельність працівників та штатний  розпис.