Шпаргалка по "Уголовное право"

Які ж способи підбурювання? Закон дає орієнтовний їх перелік. Воно може виражатися в різних формах. Це можуть бути умовляння, підкуп, погрози, примус або інші подібні дії - наприклад, вказівки, наказ тощо.

 

52. Форми співучасті, критерії їх виділення.

1. Форми співучасті- це  об'єднання співучасників, які  розрізняються між собою за характером виконуваних ролей і за стійкістю суб'єктивних зв'язків між ними.

 Насамперед, у ч. 1 ст. 27 говориться, що співучасниками  є виконавці, організатори, підбурювачі  та пособники, а в ч. 2 цієї  ж статті сказано про співвиконавців. Отже, можлива співучасть, коли всі співучасники злочину будуть його виконавцями, але можлива і співучасть з розподілом ролей, коли співучасники виконують у злочині різні функції: один - виконавець, другий - пособник, третій - підбурювач і т.п. Таким чином, у ст. 27 закріплена співучасть у формі співвиконавства і співучасть з розподілом ролей. Це поділ співучасті на дві форми, виходячи з тієї ролі, що виконують співучасники в злочині, тобто за об'єктивними ознаками.

 У такому разі  говорять про просту і про  складну співучасть:

1) проста співучасть (співвиконавство, співвинність) має  місце там, де всі співучасники  є виконавцями злочину і, отже, всі вони виконують однорідну  роль.

2) складна співучасть (співучасть  з розподілом ролей) виявляється  в тому, що співучасники виконують різнорідні ролі, тут має місце розподіл ролей - один або кілька з них - виконавці, інші -- підбурювачі, пособники і т.п. Інакше кажучи, при цій формі співучасті не всі співучасники є виконавцями злочину.

 2. За суб'єктивними ознаками, за стійкістю суб'єктивних зв'язків, стійкістю умислу ст. 28 розрізняє вчинення злочину різними злочинними групами:

 а) вчинення злочину  групою осіб;

 б) вчинення злочину групою  осіб за попередньою змовою;

 в) вчинення злочину організованою  групою;

 г) вчинення злочину злочинною  організацією.

 Розглянемо ці форми співучасті:

 а) злочин визнається вчиненим  групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови. У цих випадках діяльність одного виконавця приєднується до діяльності іншого (інших) виконавця вже в процесі вчинення злочину (коли воно вже почалося), але до його закінчення.

б) злочин визнається вчиненим за попередньою  змовою групою осіб, коли його спільно  вчинили декілька осіб (дві або  більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про  спільне його вчинення. Для цієї форми співучасті необхідна попередня змова співучасників на спільне вчинення злочину. Слід зазначити, що вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, якщо воно прямо не передбачено в статті Особливої частини КК, вважається обтяжуючою обставиною при призначенні покарання (п. 2 ст. 67).

 в) злочин визнається  вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або  вчиненні брали участь декілька  осіб (три і більше), які попередньо  зорганізувалися у стійке об'єднання  для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним  планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. Отже, по-перше, для організованої групи потрібна участь хоча б трьох осіб, у той час як для групи, що діє за попередньою змовою, досить двох учасників.

 г) злочин визнається  вчиненим злочинною організацією, якщо він вчинений стійким  ієрархічним об'єднанням декількох  осіб (три і більше), члени чи  структурні частини якого за  попередньою змовою зорганізувалися  для спільної діяльності з  метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (ч. 4 ст. 28).

Це насамперед ієрархічне об'єднання учасників, що припускає ієрархію його членів або структурних частин. Ієрархія також може полягати у підпорядкованості членів організації своїм керівникам, підпорядкуванні окремих структурних частин злочинної організації єдиному центру, в обов'язковості рішень, прийнятих організаторами, для всіх інших учасників злочинної організації.

 

53. Співучасть у злочині  з спеціальним суб'єктом.

Спеціальний суб'єкт - це суб'єкт злочину, який, крім загальних його ознак (віку та осудності), наділений ще й додатковими ознаками, які й визначають його відповідальність за відповідною статею КК (наприклад, службова особа, військо-вослужбовець тощо).

Злочини зі спеціальним  суб'єктом характерні саме тим, що їх можуть вчинити лише особи, наділені ознаками спеціального суб'єкта. 
а)суб' єктом злочину зі спеціальним суб'єктом може бути лише особа, якій властиві ознаки спеціального суб'єкта (напри -клад, суб'єкт одержання хабара - це тільки службова особа;  

б)звідси випливає, що виконавцем злочину зі спеціальним    суб'єктом  може бути тільки цей спеціальний  суб'єкт;      в)спираючись на положення ст. КК, з якої визнається можливість співучасті у військових злочинах осіб, які не є їх суб'єктами, поширюємо це положення і на решту злочинів, у яких передбачено вчинення злочинного діяння спеціальними суб'єктами;

г)у таких випадках особи, яким не властиві ознаки спеціального суб'єкта, можуть виступати як організатори, підмовники або пособники того злочину, виконавцем якого є спеціальний суб'єкт;

д)тому ці співучасники несуть відповідальність за тією статею КК, яка  передбачає вчинення злочину виконавцем - спеціальним суб'єктом;                          

е)якщо ж злочин зі спеціальним  суб'єктом характеризується тим, що частина його об'єктивної сторони  може бути виконана особою, яка не є  таким (спеціальним) суб'єктом, остання  підлягає відповідальності як співвиконавець (наприклад, жінка, яка за допомогою фізичного насильства або погроз сприяє насильнику у вчиненні зґвалтування, несе відповідальність як спів виконувачка злочину, передбаченого ст. КК).

 

54. Ексцес виконавця,  правові наслідки.

Ексцес виконавця — вчинення виконавцем злочину дій, які не охоплюються умислом інших співучасників, якщо його дії утворюють самостійний склад злочину або його дії суттєво відрізняються від дій, запланованих іншими учасниками.

Розрізняють кількісний та якісний ексцес виконавця. Кількісний ексцес має місце там, де виконавець учинив однорідний злочин, але більш тяжкий, ніж було заплановано співучасниками (наприклад, вчинив розбій замість крадіжки). В цьому разі виконавець несе відповідальність за статтею, що передбачає покарання за фактично вчинений ним злочин, а співучасники несуть відповідальність за статтею, якою передбачено злочин, який вони планували здійснити. Про якісний ексцес кажуть тоді, коли виконавець учинив неоднорідний, зовсім інший злочин додатково до злочину, який було заплановано. В цьому разі виконавець несе відповідальність за злочин, вчинений у співучасті, і додатково за злочин, який він вчинив унаслідок ексцесу.

В обох випадках співучасники (підбурювач, організатор, пособник) несуть відповідальність лише за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає покарання за злочин, який охоплювався їхнім спільним умислом і щодо вчинення якого у них була змова.

 

55. Поняття  та види причетності до злочину.

Причетність до злочину - це дія чи бездіяльність, яка хоча і пов'язана з вчиненням злочину, але не є співучастю в ньому. 
На підставі положень частин 6 і 7 ст. 27 КК, з урахуванням теорії і сформованої практики, виділяються такі види причетності до злочину:

Заздалегідь не обіцяне приховування злочину - це активна діяльність особи по приховуванню злочинця, засобів і знарядь вчинення злочину, його слідів або предметів, здобутих злочинним шляхом. або особливо тяжких злочинів. Приховування злочинів середньої або невеликої тяжкості кримінальній відповідальності не підлягає. Причому в силу ч. 2 ст. 396 не підлягають кримінальній відповідальності за приховування тяжких і особливо тяжких злочинів члени сім'ї особи, яка вчинила злочин, а також її близькі родичі, коло яких визначається законом. Відповідно до п. 11 ст. 32 КПК ними вважаються батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки.

Заздалегідь не обіцяне придбання чи збут майна, здобутого злочинним шляхом, - це активна діяльність особи, що виявляється у купівлі або іншій сплатній передачі майна, здобутого злочинним шляхом, або зберіганні такого майна. Мова йде лише про дії, заздалегідь не обіцяні. Якщо такі дії були заздалегідь обіцяні, то вони утворять, у силу ч. 5 ст. 27, пособництво. Придбання і збут, що не були заздалегідь обіцяні до закінчення злочину, тягнуть за собою відповідальність за самостійний злочин за ст. 198 -як вид причетності до злочину (ч. 6 ст. 27).

Потурання виражається в тому, що особа, яка зобов'язана була і могла перешкодити вчиненню злочину, такому злочину не перешкоджає: злочин відбувається. Наприклад, працівник міліції, знаючи про злочин, що готується, його не припиняє, хоча зобов'язаний був це зробити, а тому злочин вчиняється.

У Загальній частині  КК прямо не встановлено відповідальність за потурання. Питання про відповідальність за потурання вирішується таким чином:

1) якщо воно було  заздалегідь обіцяним, то стає  пособництвом, тому що таке потурання  є не що інше, як усунення  перешкод вчиненню злочину чи  сприяння приховуванню злочину  (ч. 5 ст. 27);

2) заздалегідь же не  обіцяне потурання утворює собою у випадках, передбачених в Особливій частині КК, службовий злочин (зловживання службовим становищем - ст. 364, службова недбалість - ст. 367). Можлива і відповідальність за згаданою вище ст. 256, а також за ст. 426. 

Недонесення виражається у неповідомленні органам влади про злочин, що готується або вже вчинений. На відміну від приховування, недонесення - це діяльність пасивна (чиста бездіяльність). Незалежно від того, було чи не було воно заздалегідь обіцяно, чинним КК воно злочином не визнається.

 

56. Поняття  множинності злочинів.

У загальній формі  множинність злочинів може бути визначені  як вчинення особою двох і більше злочинів, кожний з яких певною мірою впливає  на “сукупну” кримінальну відповідальність цієї особи. Юридична характеристика множинності злочинів. Обов`язковими ознаками поняття множинності злочинів є такі особливості: 1. Поняття множинності злочинів охоплює суспільно небезпечну поведінку однієї і тієї самої особи. Це може бути одне діяння, ряд послідовних і взаємопов`язаних діянь чи кілька окремих діянь, що вчиняються в різний час і нічим, крім суб`єкта, не пов`язані між собою. 2. Суспільно небезпечна поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами відповідає юридичним складам принаймні двох окремих злочинів і тим самим утворює разом із цими обставинами принаймні два окремих фактичних склади злочинів. Це можуть бути склади різнорідних, однорідних чи тотожних злочинів, але саме злочинів, а не інших правопорушень. 3. Суспільно небезпечна поведінка особи, що в поєднанні з іншими обставинами утворює фактичні склади двох або більше злочинів, з кримінально-правової точки зору не може розглядатись як одиничний (єдиний) злочин. Необхідність відмежування множинності злочинів від одиничного злочину виникає, зокрема, при вчиненні складного злочину (розбій), складеного злочину (бандитизм), злочину з кількома альтернативними діяннями у своєму складі (носіння, виготовлення або збут холодної зброї без дозволу), злочину, в складі якого є основні і похідні наслідки (тілесне ушкодження, що потягло смерть), продовжуваного злочину (частинами протягом кількох днів), триваючого злочину (незаконне зберігання). 4. Фактичний склад кожного злочину, що вчинила особа, відіграє (чи відіграв - при рецидиві злочинів) роль самостійної основної фактичної підстави кримінальної відповідальності. 5. Щодо кожного з вчинених особою злочинів зберігаються певні кримінально-правові наслідки, які певною мірою впливають на зміст або обсяг “сукупної” кримінальної відповідальності.

 

Множинність злочинів - це різновид суспільно небезпечної поведінки однієї і тієї самої особи, що у поєднанні з іншими фактичними обставинами утворює два або більше окремих фактичних складів злочинів, кожний із яких, відіграючи роль самостійної фактичної підстави кримінальної відповідальності, тою чи іншою мірою впливає на її обсяг чи зміст.

 

57. Поняття  та види єдиного (одиничного) злочину.

Одиничний злочинмає  місце там, де він передбачених кримінальним законом як одиничний самостійний  склад злочину.

 

 Одиничні злочини  поділяються на прості та ускладнені одиничні злочини.

 

Прості одиничні злочинипередусім мають місце в тих випадках, коли одній дії (бездіяльності) відповідає і один наслідок, передбачений у  кримінальному законі.

 

Ускладнені одиничні злочинихарактеризуються більш  складною структурою складу, в них більш складні об’єктивна і суб’єктивна сторони вчиненого.

 

Види ускладнених одиничних  злочинів:

 

 • триваючі;

 

 • продовжувані;

 

 • складені злочини;

 

 • злочини, які  кваліфікуються за настанням  додаткових тяжких наслідків  (злочини, кваліфіковані за наслідками).

 

Триваючий злочин– одиничний  злочин, який розпочавшись дією або  бездіяльністю особою далі вчиняється безперервно протягом більш менш тривалого часу.

 

Продовжуваний злочин–  злочин, який складається з кількох  тотожних злочинних діянь, що спрямовані до єдиної мети і складають в цілому єдиний злочин.

 

Складений злочин– складається  з двох або більше злочинних діянь, кожне з яких, якщо їх розглядати окремо один від одного, являє собою  самостійний злочин, але внаслідок  їх органічної єдності утворюють один одиничний злочин, який охоплюється ознаками однієї статі або частиною статті.

 

Ускладнений одиничний  злочин, що кваліфікується за наслідками–  складається з двох наслідків  – основного (проміжного) та додаткового (похідного). Ці наслідки настають хронологічно (послідовно) один за одним, в результаті вчиненого особою діяння. Причому основний (проміжний) наслідок тягне за собою додатковий (похідний) наслідок, тому що містить у собі реальну можливість настання цього похідного наслідку.

 

58. Поняття та види повторності злочинів.

Повторність злочинів як окрема форма їх множинності характеризується такими специфічними ознаками: 1) злочини  вчиняються особою кількома окремими діяннями; 2) зазначені діяння вчиняються особою у різний час. Фактичну повторність можна визначити як таку форму їх множинності, яка полягає у вчиненні кількома окремими діяннями в різний час кількох злочинів, за жоден з яких - на момент вчинення останнього злочину - особа не була засуджена. Повторність злочинів не має свого законодавчого визначення в КК. Основними формулюваннями, що “представляють” повторність злочинів у чинному кримінальному законодавстві України, є: 1) вчинення злочину особою, що раніше вчинила якийсь злочин (п.1 ст.41); 2) вчинення злочину “повторно” (напр., ч.2 ст.81-83, ч.2 ст.140, ч.2 ст.144); 3) “зґвалтування, вчинене особою, яка раніше вчинила такий злочин” та інші подібні формулювання (напр., ч.2 ст.117, ч.2 ст.86, п.”з” ст.93); 4) “ті ж дії, вчинені… особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених ст.229-2-229-5, 229-15, 229-19, 229-20 цього Кодексу” та інші подібні формулювання (ч.2 ст.229-1, ч.2 ст.229-2, ч.2 ст.229-3); 5) “спекуляція, вчинена неодноразово” (ч.2 ст.154); 6) “те саме діяння, вчинене систематично” (ч.2 ст.162); 7) “дії, передбачені ч.3 цієї статті, вчинені у вигляді промислу” (ч.4 ст.213). Із наведених формулювань перші 4 охоплюють із повторність злочинів у власному розумінні (фактичну), так і рецидив злочинів, останні 3 “представляють” лише фактичну повторність. При кваліфікації злочинів повторність відображається по-різному, ці тенденції можна згрупувати в 3 варіанти: 1) повторність злочинів не знаходить свого відображення ні у формулі кваліфікації, ні в юридичному формулюванні звинувачення (напр., кваліфікація за ст.98. ч.1 ст.101); 2) повторність злочинів знаходить своє відображення як у формулі кваліфікації, так і в юридичному формулюванні звинувачення (повторність є обтяжуючою обставиною); 3) повторність злочинів не знаходить свого відображення у формулі кваліфікації, але обов`язково зазначається в юридичному формулюванні звинувачення (у складі повторність - обтяжуюча, інші обставини - особливо обтяжуючі). Повторність різнорідних злочинів - це повторність злочинів, які різняться між собою змістом безпосереднього об`єкта, характером і змістом діяння чи формами вини (порушення правил про валютні операції і необережне вбивство; державна зрада і наклеп; крадіжка і блокування транспортних комунікацій). Повторність однорідних злочинів - це повторність злочинів, які посягають на однакові чи подібні безпосередні об`єкти і вчиняються в межах однієї і тієї самої форми вини (повторність в якості обтяжуючої обставини у кваліфікованому складі злочину: напр., корисливі посягання на приватну власність примітка до ст.140, ч.2 ст.142). повторність тотожних злочинів - це повторність злочинів одного й того самого виду незалежно від того, чи мають ці злочини один і той самий юридичний склад (напр., два розбої ч.2 ст.143, згвалтування дорослої жінки без обтяжуючих обставин та згвалтування неповнолітньої ч.1 ст.117 та ч.3 ст.117). Кримінально-правові наслідки повторності: 1) особа визнається винної у вчиненні кількох злочинів; 2) у ряжі випадків спеціальна повторність (повторність однорідних і тотожних злочинів) передбачена в якості обтяжуючої обставини в кваліфікованих складах злочинів, т.ч., вона безпосередньо впливає на кваліфікацію злочинів; 3) повторність злочинів передбачена як одна з обставин, що обтяжують відповідальність, безпосередньо впливає на призначення покарання, а також обрання інших заходів кримінально-правового впливу; 4) повторне вчинення злочину за певних умов перебиває перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності за попередній злочин (ч.2 ст.48).