Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю та по аналогічних мотивах. Просять позов задоволити.

Представник відповідача позов  не визнав і пояснив, що у зв’язку  з важким фінансовим станом на підприємстві було проведено скорочення чисельності  працівників та звільнено 30 працівників. Серед них було скорочено посаду майстра деревообробки, яку обіймав позивач, а тому його також було звільнено. При звільненні було дотримано вимог чинного законодавства. Про наступне звільнення позивача було повідомлено за два місяці перед звільненням. На звільнення позивача було отримано згоду профкому. В зв’язку з відсутністю на підприємстві вакантних посад не було можливості запропонувати позивачу іншу роботу. Вважає, що звільнення позивача проведено відповідно до законодавства, і просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов  не підлягає до задоволення.

Як встановлено судом, позивач  з квітня 1991 року працював у відповідача  спочатку на різних посадах, а з квітня 2003 року - майстром деревообробки лісопункту.

В зв’язку із змінами в організації  виробництва та скороченням чисельності  працівників було внесено зміни  в штатний розпис Костопільського  військового лісгоспу та було скорочено  посаду майстра деревообробки. Згідно наказу № 122-к від 31 серпня 2009 року по Костопільському військовому лісгоспі було передбачено попередити про наступне вивільнення працівників, в тому числі і позивача.

Наказом № 188-к від 02 листопада 2009 року позивача було звільнено з посади майстра деревообробки в зв’язку із скороченням штату працівників по п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України  трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником  підприємства або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі при скороченні чисельності або штату працівників.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.19 постанови  від 6 листопада 1992 р. N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суди, розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, зобов’язані з’ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Із штатного розпису відповідача  судом встановлено, що станом на 1 вересня 2009 року в Костопільському військовому  лісгоспі значилася посада майстра  деревообробки лісопункту, однак, в  штатному розписі на 1 листопада 2009 року така посада відсутня. Тобто у відповідача відбулося скорочення штату працівників.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України  про наступне вивільнення позивача було попереджено за 2 місяці до звільнення, що позивачем не оспорюється. На звільнення позивача була отримана згода профспілкового комітету.

З пояснень сторін встановлено, що позивачу не пропонувалася інша робота. Суд  погоджується із твердженнями представника відповідача про те, що він не мав можливості перевести позивача з його згоди на іншу роботу, оскільки, на підприємстві були відсутні вакантні посади, що стверджується довідкою від 1 березня 2010 року. Крім того, в судовому засіданні з пояснень представника відповідача, які визнав позивач, встановлено, що позивач є головою фермерського господарства «Марійка і Михалко», з приводу чого його, як працевлаштовану особу, після звільнення не було взято на облік в районному центрі зайнятості.

Суд вважає необгрунтованим посилання  позивача на ст.42 КЗпП України, якою передбачено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам за наявності переваг, передбачених чинним законодавством. Враховуючи, що посада майстра деревообробки на підприємстві була єдиною, то в даному випадку ст.42 КЗпП України не може бути застосована.

Таким чином, судом встановлено, що звільнення позивача відбулося з  дотриманням вимог ст.40, 43, 49-2 КЗпП України, а тому в задоволенні  позову необхідно відмовити.

На підставі наведеного та керуючись  ст.10, 60, 212 ЦПК України, ст.40, 43, 49-2 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В :

 Відмовити в задоволенні  позову Карпенка М.І. до Костопільського  військового лісгоспу ДП «Львівський  військовий лісокомбінат» про  поновлення на роботі та стягнення  середнього заробітку за час  вимушеного прогулу. 

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через  Костопільський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з  дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву  про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 СУДДЯ :         Олійник П.В.

 

ДОДАТОК Б

Справа № 22-367 2008 рік

Головуючий у 1-й інстанції Павелко  І.Л.

Категорія 40, 41

Доповідач Вербицький B.C.

РІШЕННЯ

Іменем України

26 лютого 2008 р. Колегія суддів  судової палати в цивільних  справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого - Вербицького B.C.

Суддів - Єгорової С. М. ,  Дуковського  О.Л.

при секретарі - Тітенко Л.В. розглянула у відкритому судовому засіданні  в м.   Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Парка К.Р. на рішення Кіровського районного суду м.  Кіровограда від 13 грудня 2007 р.

Заслухавши доповідача, пояснення  Парка К.Р. та його представника,  які підтримали апеляційну скаргу,  пояснення представника відповідача,  який проти скарги заперечував,  колегія суддів,  -

ВСТАНОВИЛА:

Парк К.Р. звернувся з позовом  до ТОВ "Єлісаветградська транспортна  компанія" про поновлення на роботі,  стягнення заробітної плати за вимушений  прогул та відшкодування моральної  шкоди.

Посилався на те,  що наказом від  21 травня 2007 р. його незаконно звільнено з роботи водія тролейбусу за п.3  ст.  40 КЗпП (систематичне невиконання трудових обов'язків).

Просив поновити на роботі,  стягнути заробітну плату за вимушений  прогул та моральну шкоду в сумі 24442 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м.  Кіровограда від 13 грудня 2007 р. в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі Парк К.Р. просить  рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням норм матеріального  та процесуального права,  невідповідністю 

висновку суду обставинам справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів дійшла висновку,  що скарга підлягає задоволенню,  рішення  суду - скасуванню з ухваленням нового рішення,  з наступних підстав.

В наказі про звільнення Парка К.Р. від 21 травня 2007 р. за п.3 ст. 40 КЗпП відсутнє посилання на останній проступок,  за який працівника звільнено (а. с.  40).

Відповідно до вимог ч.1  ст.  43 КЗпП,  розірвання трудового договору з підстав,  передбачених п.3  ст.  40 КЗпП може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу первинної профспілкової організації,  членом якої є працівник.

Згідно протоколу розширеного  засідання адміністрації та профкому ТОВ "Єлісаветградська транспортна  компанія" від 17 травня 2007 р. профком  не дав згоди на звільнення Парка К.Р. (а. с.  25-26).

Крім того,  Парк К.Р. був обраний  до представницького органу найманих працівників служб руху,  рухомого складу та енергогосподарства ТОВ "Єлісаветградська транспортна компанія" та включений  до складу комісії по веденню переговорів  між роботодавцем та трудовим колективом і на нього поширюється дія  ст.  14 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)". Відповідно до цієї норми членам примирних комісій гарантується збереження місця роботи,  а також на них поширюються гарантії,  передбачені  ст.  252 КЗпП.

При звільненні позивача наведені вимоги не було взято до уваги.

Викладені обставини дають підстави для висновку,  що Парк К.Р. звільнений з порушенням п.3  ст.  40,   ст.  43 КЗпП та  ст.  252 КЗпП,  тому він підлягає поновленню на роботі,  а рішення суду підлягає скасуванню як незаконне і необґрунтоване.

При поновленні на роботі на користь  позивача необхідно стягнути 11 172,

43 грн. за вимушений прогул,  виходячи із середньомісячної  заробітної плати до звільнення 1218, 81 грн. та 9 міс.  5 днів вимушеного прогулу.

З урахуванням обставин,  за яких звільнений позивач,  ступеню його моральних страждань,  пов'язаних з незаконним звільненням з роботи колегія суддів дійшла висновку,  що на відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути 2000 грн.

На користь держави з відповідача  необхідно стягнути 120, 22 грн. судового збору та 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення.

Керуючись  ст.   ст.  307, 309, 316 ЦПК України,  колегія суддів судової  палати,  -

РІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити. . Рішення Кіровського районного  суду м.  Кіровограда від 13 грудня 2007 р. скасувати.

Позов задоволити.

Визнати незаконним наказ від 21 травня 2007 р. про звільнення Парка К.Р..

Поновити Парка К.Р. на роботі водія  тролейбусу (пасажирського) ТОВ "Єлісаветградська транспортна компанія" на користь Парка К.Р. 11 172 грн. 43 коп.3а вимушений прогул,  2000 грн. на відшкодування моральної шкоди та на користь держави 120, 22 грн. судового збору та 30 грн. на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення суду набирає законної сили з моменту оголошення і може оскаржитись  в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.

 

ДОДАТОК В

Справа № 22-367 2008 рік

Головуючий у 1-й інстанції Павелко  І.Л.

Категорія 40, 41

Доповідач Вербицький B.C.

РІШЕННЯ

Іменем України

26 лютого 2008 р. Колегія суддів  судової палати в цивільних  справах Апеляційного суду Кіровоградської  області в складі:

Головуючого - Вербицького B.C.

Суддів - Єгорової С. М. ,  Дуковського  О.Л.

при секретарі - Тітенко Л.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в м.   Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Парка К.Р. на рішення Кіровського районного суду м.  Кіровограда від 13 грудня 2007 р.

Заслухавши доповідача, пояснення  Парка К.Р. та його представника,  які підтримали апеляційну скаргу,  пояснення представника відповідача,  який проти скарги заперечував,  колегія суддів,  -

ВСТАНОВИЛА:

Парк К.Р. звернувся з позовом  до ТОВ "Єлісаветградська транспортна  компанія" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди.

Посилався на те,  що наказом від 21 травня 2007 р. його незаконно звільнено  з роботи водія тролейбусу за п.3  ст.  40 КЗпП (систематичне невиконання  трудових обов'язків).

Просив поновити на роботі,  стягнути заробітну плату за вимушений прогул та моральну шкоду в сумі 24442 грн.

Рішенням Кіровського районного  суду м.  Кіровограда від 13 грудня 2007 р. в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі Парк К.Р. просить  рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права,  невідповідністю

висновку суду обставинам справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів дійшла висновку,  що скарга підлягає задоволенню,  рішення  суду - скасуванню з ухваленням нового рішення,  з наступних підстав.

В наказі про звільнення Парка К.Р. від 21 травня 2007 р. за п.3  ст.  40 КЗпП відсутнє посилання на останній проступок,  за який працівника звільнено (а. с.  40).

Відповідно до вимог ч.1  ст.  43 КЗпП,  розірвання трудового договору з підстав,  передбачених п.3  ст.  40 КЗпП може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу первинної профспілкової організації,  членом якої є працівник.

Згідно протоколу розширеного  засідання адміністрації та профкому ТОВ "Єлісаветградська транспортна компанія" від 17 травня 2007 р. профком не дав згоди на звільнення Парка К.Р. (а. с.  25-26).

Крім того,  Парк К.Р. був обраний  до представницького органу найманих працівників служб руху,  рухомого складу та енергогосподарства ТОВ "Єлісаветградська транспортна компанія" та включений до складу комісії по веденню переговорів між роботодавцем та трудовим колективом і на нього поширюється дія  ст.  14 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)". Відповідно до цієї норми членам примирних комісій гарантується збереження місця роботи,  а також на них поширюються гарантії,  передбачені  ст.  252 КЗпП.