Шляхи підвищення надійності струмоприймачів електровозів

 

 

 

 

Продовження таблиці 4.7

9 Зношення пневмопривода по робочій  поверхні: - циліндра - поршня	Усі типи	- -	0,5 0,1
10 Зношення у втулці кришки  циліндра від штока поршня, не  більше	Усі типи	-	1,5

 

Стрічковий графік технологічного процесу ремонту струмоприймачів П-5 розроблений згідно типових норм часу [ 13 ] зображено на рисунку 4.1.

 

4.3 Технологія ремонту струмоприймачів з новими накладками полозів

 

При використанні накладок з нових матеріалів, наприклад з композиційного матеріалу "Романіт", технологія ремонту струмоприймачів вцілому не змінюється, а змінюється технологія ремонту окремого вузла струмоприймача, де буде використовуватися нововведення, в нашому випадку це ремонт полоза струмоприймача. Технологія ремонту інших вузлів струмоприймачів залишається без змін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Роботи з полозами при різних видах обслуговування і ремонтах розподіляються наступним чином. При технічному обслуговуванні ТО-2 і ТО-3 перевіряють стан полозів і контактних пластин, при необхідності виконують підмащування. Полози з зношеними пластинами заміняються.

На поточних ремонтах ПР-1 і ПР-2 полози, які мають тріщини каркасів або погнуті кінці, товщину контактних пластин менше допустимої, а також з відстаючими від каркасу кінцями крайніх пластин замінюють. Пластини всією своєю поверхнею повинні щільно прилягати до полоза, не повинні мати гострих виступаючих кутів і бути на одному рівні.

На поточному ремонті ПР-3 полоз, знятий з локомотива разом з струмоприймачем, поступає в апаратне відділення для ремонту. Сюди ж при необхідності доставляють полози, що були зняті під час інших технічних обслуговувань і ремонтів, для відновлення їх у відповідності з прийнятою технологією.

Зношені контактні пластини знімають, для чого відгвинчують (або зрубують) гайки закріплюючих болтів. Далі ремонтують короб полоза рихтуючи його і заварюючи тріщини. Після цього заготовляють і встановлюють контактні пластини. Заготівля полягає в кернуванні пластин і свердлінні отворів.

Значно полегшує роботу наявність універсального стенда на візку, який пересувається вздовж ремонтних позицій на рейках. Стенд має вертикальний вал, на якому закріплені свердлильний верстат, пневматичний гайковерт і пневматичне зубило. Повертаючи стенд навколо вертикального вала, по черзі підводять до полоза, що ремонтується, любий з цих інструментів.

Для зняття контактних пластин з полоза необхідно викрутити або зрубати болти кріплення. З цією метою використовують пневматичний гайковерт, що змонтований на універсальному стенді. Знизу на нерухомій частині стенда закріплена викрутка, що входить в шліц гвинта. При викручуванні і закручуванні гайок полоз необхідно поставити робочою поверхнею вниз. Гайки, які не можна відкрити, зрубують зубилом разом з кінцями болтів, на які вони накручені.

Ремонт короба полоза після зняття з нього контактних пластин, оглядають, перевіряють його по шаблону. Заварювання тріщин, пропалів на коробі і приварювання до нього накладок товщиною до 1,5 мм повинні проводитись електрозваркою постійним струмом або газовою зваркою.

Не дозволяється на одному полозі заварювати більше однієї поперечної і двох повздовжніх тріщин в середній частині (взагалі полоз не повинен мати більше трьох заварених тріщин). Зайві отвори під гвинти, а також отвори, що не відповідають кресленню, необхідно заварити. Для отримання правильних радіусів рогів полоза струмоприймачів дозволяється робити клиноподібні вирізи в їхній відбортовці з подальшим заварюванням і уважним зачищенням швів.

Правку полозів виконують на спеціальних шаблонах, на які щільно одягається короб. В середній частині шаблона є заглиблення, в яке повинні входити кінці болтів кріплення з гайками і повздовжня канавка полоза. Відстань між кінцями рогів не повинна відрізнятись від номінального більше ніж на ± 15мм, а висота бокових відбортівок в середній частині полоза - більше 2 мм.

Ширину короба полоза після правки контролюють шаблоном з ручкою, який зображений з кронштейна каретки. Свердлять отвори в полозі для встановлення накладок з композиційного матеріалу "Романіт - УВЛШ" після того, як заварені старі отвори. Для цього необхідно встановити короб (каркас) на стенд і відміряти середину полоза. Після цього на каркас накладають кондуктор і виконують розмітку отворів для кріплення накладок, з подальшим свердлінням. На прямолінійній частині полоза висвердлюють нові отвори діаметром 6,5мм.

Заготовку і монтаж контактних пластин починають з їх розмітки. Старі контактні пластини, що мають товщину менше 2,5 мм, слід замінити новими.

Товщина нових накладок з композиційного матеріалу "Романіт - УВЛШ" на прямолінійній частині полоза повинна відповідати кресленню. На роги полозів дозволяють ставити мідні пластини меншої товщини, але не менше 4 мм. Згинання контактних пластин, які встановлюються на рогах полоза, виконують на спеціальних пресах. Встановлення накладок з композиційного матеріалу "Романіт - УВЛШ" починають із середньої частини короба, де вони кріпляться новими гвинтами пластини. Гвинти, що кріплять пластини, необхідно встановлювати з пружинними шайбами або контргайками. Головки гвинтів так само, як і отвори в пластинах, повинні мати конус 60 або 90 °. Після збирання накладок з композиційного матеріалу "Романіт - УВЛШ" перевіряють щільність їх прилягання до каркасу; закріплені накладки і гвинти запилюють.

Зібраний полоз слід перевірити на правочному столі або плиті. Добре прилягання до поверхні плити свідчить про те, що полоз при збиранні не був деформований.

Під'єднання струмовідвідного мідного шунта до накладки струмознімання виконується гвинтом " в потай ". Гвинт встановлюють за робочою границею горизонтальної частини полоза струмоприймача за зоною максимального поперечного ковзання контактного дроту, що становить 500 мм від осі лижі, шунт закріплюють знизу (дивись кресленик Додаток А).

Встановлюється чотири шунта по краях зовнішніх накладок. З'єднання зовнішніх накладок з внутрішньою на 3 - х рядному полозі за допомогою мідної шини.

Це виключає використання мідних підкладок під накладками, наявність стикових з'єднань і втрат електроенергії на переходах, нагріву і т.д. Також не використовується закладка графітного СГС-О мастила (в порівнянні з використанням мідних накладок), що також зменшує витрати на експлуатацію.

 

 

 

5  Економічна частина

 

Найважливішими завданнями управління виробничо - господарською діяльністю у ринкових умовах є комплексна економічна оцінка доцільності здійснення підприємствами науково - технічного прогресу (НТП) з метою отримання максимального прибутку від їх реалізації.

До заходів з НТП відносяться: розробка, виробництво і використання нових, реконструкція (модернізація) існуючих засобів і знарядь виробництва (машин, устаткування, будівлі, споруджень, передаточного обладнання та ін.), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії), предметів споживання, технологічних процесів, а також засобів і методів організації виробництва, праці і управління.

Використання досягнень НТП, впровадження нової технології та більш прогресивної техніки, сприяє підвищенню продуктивності праці, якості результатів роботи, зниженню собівартості, покращенню умов праці.

Загальний підхід до вибору найкращого варіанту реалізації заходів з НТП зводиться до наступного:

відбираються можливі варіанти, кожний з яких відповідає поставленим вимогам і цілям здійснюваного заходу;

по кожному варіанту визначаються інтегровані результати, затрати і економічний ефект (за весь термін реалізації заходів з НТП), які приводяться до розрахункового року;

- кращим визначається варіант з найбільшим сумарним (загальним) економічним ефектом за весь термін реалізації заходу з НТП; або - при рівності економічного ефекту - з мінімальними сумарними затратами на здійснення заходу з НТП.

 

5.1 Методика розрахунку економічного ефекту

 

Економічний ефект заходу з НТП визначається згідно з умовами використання його за розрахунковий період з обов'язковим врахуванням фактору часу за формулою:

Е = Р-3,       (5.1)

де  Е - економічний ефект впровадження за розрахунковий період;

Р - вартісна оцінка результатів здійснювання цього заходу за розрахунковий період;

З - вартісна оцінка затрат на здійснення цього заходу за розрахунковий період.

Сукупний економічний ефект визначається як сума річних економічних ефектів за розрахунковий період.

Загальна сума витрат по новому заходу у перший рік впровадження обладнання складається із одноразових витрат на його купівлю, транспортування та налаштування, а у наступні роки розрахункового періоду із витрат на експлуатацію обладнання.

Таким чином економічний ефект одержуємо з різниці витрат по існуючій та новій технології. Визначення економічного ефекту виконується при умові обов'язкового приведення різночасних вартісних оцінок результатів та витрат до єдиного для всіх варіантів реалізації заходу НТП моменту часу розрахункового року.

Приведення різночасних результатів та витрат всіх років періоду реалізації заходу до розрахункового року здійснюється множенням їх вартісної оцінки за кожний рік на коефіцієнт приведення ( дисконтування ) :

,         (5.2)

де  Е - річний норматив приведення різночасних результатів і затрат до розрахункового року ( норматив дисконтування) рівний 0,1 ( 10 % на рік );

- відповідно розрахунковий рік  та рік, до якого приводиться  витрати розрахункового року.

Вартісна оцінка результатів за розрахунковий період визначається за формулою:

,         (5.3)

де  ( - вартісна оцінка результатів в - ому році;

- початковий рік розрахункового  періоду.

Початковим роком розрахункового періоду є рік початку фінансування робіт по здійсненню заходів з НТП (включаючи науково — дослідні роботи). Кінцевим роком розрахункового періоду є рік завершення всього "життєвого циклу" заходу з НТП, включаючи розробку виробництво та використання результатів заходів в народному господарстві. Вартісна оцінка результатів визначається як сума основних і супутніх результатів .

Вартісна оцінка основних результатів визначається:

а ) для нових предметів праці

,          (5.4)

де  - обсяг нових предметів праці, що використовуються для виготовлення продукції в - ому році;

  - витрачення предметів праці  на одиницю продукції в  - ому році;

  - ціна одиниці продукції, що виробляється з використанням нового предмету праці в - ому році.

б) для засобів праці тривалого користування

,         (5.5)

де - ціна одиниці продукції, яка виробляється за допомогою нових засобів

праці в - ому році;

- обсяг використання нових засобів  праці в  - ому році;

- продуктивність одного нового  засобу праці в  - ому році (річний обсяг

виробленої продукції при використанні одного нового засобу праці).

Вартісна оцінка супутніх результатів включає додаткові економічні результати в різних сферах народного господарства, а також економічні оцінки соціальних і економічних наслідків реалізації заходів з НТП. Вартісна оцінка супутніх результатів може визначатися з використанням формули:

,         (5.6)

де  - розмір окремого і - го результату в натуральному вимірюванні з урахуванням масштабу його впровадження в - ому році;

- вартісна оцінка одиниці окремого  результату в  - ому році;

n- кількість показників, які враховуються при визначені впливу заходу з

НТП на навколишнє середовище і соціальну сферу.

Затрати на реалізацію заходів з НТП за розрахунковий період включають витрати при виробництві і при використовуванні продукції

,          (5.7)

де - затрати при виробництві продукції за розрахунковий період;

 

- затрати при використанні продукції (без врахування затрат на придбання

самої продукції) за розрахунковий період.

Затрати  при  виробництві  чи  використанні  продукції  визначаються однаково за формулою

 

     (5.8)

 

де  - затрати всіх ресурсів в - ому році (включаючи затрати на отримання супутніх результатів) ;

- поточні затрати при виробництві ( використанні ) продукції в - ому році без урахування амортизаційних відрахувань ;

 - одноразові затрати при виробництві ( використанні ) продукції в - ому році;

- залишкова вартість ( ліквідаційне  сальдо ) основних фондів, які

вибувають в - ому році.

Період повернення загальної суми одноразових затрат, які приведені до розрахункового року визначається послідовним складанням н величин за кожний рік здійснення заходу з НТП до того моменту (року), коли отримана сума не зрівняється з величиною одноразових затрат, які приведені до розрахункового року