Шляхи підвищення надійності струмоприймачів електровозів

Під час транспортування вузлів та агрегатів вони повинні бути надійно застроплені. Стропувально-захватні пристрої повинні бути розраховані для переміщення даних вантажів. Вивільняти вантажі від стропів та захватних пристроїв допускається тільки після їх установки та закріплення.

При виявленні неправильно застропованого вантажу потрібно опустити його і застропити заново згідно схем стропування.

Забороняється користуватися стропами та вантажозахоплюючими пристроями, які не розраховані для переміщення даного вантажу та не забезпечують його надійного схропування.

Для пожежогасіння має бути лінія пожежного водопроводу, до якої звичайних споживачів не підключають. Відділення і ремонтні дільниці депо оснащують вогнегасниками, ящиками з піском, азбестовими покривалами, ломами, лопатами. Біля стійл реостатних випробувань, на випробувальній станції електричних машин і апаратів встановлюють вуглекислотні вогнегасники, а в інших відділеннях - пінні, що відповідають ГОСТу 12.1.004 - 91. ССБТ [ 20 ].

При контакті з нафтопродуктами, мастилами, кислотами та лугами необхідно застосовувати захисні пасти і мазі. Захисні пасти і мазі наносити на попередньо добре вимиті і сухі руки двічі на протязі робочої зміни (перед роботою і після обідньої перерви) і відповідно двічі змивати з рук (перед обідом і після закінчення роботи).

Після роботи необхідно застосовувати різні нейтральні мазі і креми (борний вазелін, ланолиновий крем і т.д.), злегка втираючи їх у шкіру. Перед прийняттям їжі необхідно вимити руки теплою водою з милом. їжу необхідно приймати у спеціально відведеному для цієї мети приміщенні. Прийом їжі і збереження харчових продуктів на робочих місцях забороняється.

 

6.4 Розрахунок захисного заземлення

 

Основними заходами від ураження електричним струмом є: забезпечення недосяжності струмоведучих частин, що знаходяться під напругою; відсутність небезпеки ураження при появі напруги на корпусах, кожухах і інших частинах електрообладнання, що досягається застосуванням малої напруги, застосування подвійної ізоляції, вирівнюванням потенціалів, захисним заземленням, зануленням, захисним відключенням і ін.; організація безпечної експлуатації електрообладнання і електроустановок.

Потрібно розрахувати заземляючий контур контактної мережі на дільниці ПР - 3, де проводиться знімання струмоприймача з локомотива. Напруга мережі - 27000 В, система з заземленою нейтраллю трансформатора.

Захисне заземлення представляє собою навмисне електричне з'єднання корпуса обладнання з землею. Метою захисного заземлення є зниження до безпечних значень напруг дотику і кроку, зумовлених "замиканням на корпус".

У відповідності з ГОСТ 12.1.030 - 81 [ 21 ] опір системи заземлення Ом. В якості заземлення застосовують труби - сталеві, довжиною = 3,3 м, діаметром = 5 см, розміщені по контуру на відстані один від одного а = 3 м. Ширина смуги = 6 см. Глибина закладення смуги = 80 см.

Опір розтіканню струму від одиночного заземлювача (труби) обчислюється за формулою:

 

,      (6.1)

 

де - питомий опір ґрунту ( приймаємо для піску = 7 * 102 Ом·м. )

 

 - глибина положення труби;

м.

 

Ом.

 

Число труб - заземлювачів визначається з формули

 

 

          (6.2)

 

де  - коефіцієнт сезонності ( табл. 2 [ 22 ], приймаємо = 1б4);

- коефіцієнт екранування (використання) труби (таблиця 3 [ 22 ], приймаємо — 0,58);

- опір заземлення по нормі.

 

 

Довжина з’єднувальної смуги дорівнює:

 

.         (6.3)

 

м.

Опір розтікання струму від смуги визначається по формулі:

        (6 4)

 

 

З урахуванням коефіцієнта сезонності ( таблиця 2 [22] ):

 

.          (6.5)

 

Ом.

Опір системи заземлення, що складається із труб і об’єднуючої смуги визначається за формулою:

 

.       (6.6)

 

де  - коефіцієнт екранування (використання) смуги ( таблиця 3 [ 22 ] ).

 

Ом

 

Отриманий опір контура заземлення =6,39 Ом менше 10 Ом, значить умова Ом виконується і розрахунок виконано вірно.

 

Висновки:

 

На протязі роботи над даним дипломним проектом були запропоновані основні шляхи підвищення надійності струмоприймачів, до яких відносяться підвищення якості ремонту, використання нових матеріалів для ремонту струмоприймачів та їх вузлів, а також суб’єктивні фактори, що не залежать від нас.

Підвищення якості ремонту полягає в підготовці кваліфікованих спеціалістів, в пред'явлені високих вимог до механічної міцності деталей і вузлів струмоприймачів, у зменшенні приведеної маси струмоприймачів, зменшенні рівня аеродинамічного опору, наявності системи регулювання натискання і пристроїв захисту від впливу зовнішнього середовища.

Використання нових матеріалів полягає у вивченні властивостей, проведенні стендових, експлуатаційних попередніх і експлуатаційних розширених випробувань та подальшому використанні для серійного виробництва для одного з найбільш слабких вузлів струмоприймачів - накладок полозів. Особлива увага приділялася композиційному матеріалу - "Романіт - УВЛШ". Було розроблено Програму – методику попередніх експлуатаційних випробувань для накладок полозів струмоприймачів з накладками із матеріалу серії “Романіт – УВЛШ”.

До суб’єктивних факторів можна віднести стан контактної мережі, стан колії, профіль ділянки обслуговування, режим роботи.

Також було розглянуто питання охорони праці у відділені по ремонту струмоприймачів і зроблений розрахунок економічного ефекту від впровадження накладок полозів виготовлених з нового матеріалу " Романіт -УВЛШ", замість вугільних вставок. Основними перевагами накладок з нового композиційного матеріалу " Романіт -УВЛШ" над вугільними вставками і мідними накладками є :

- значно більший експлуатаційний пробіг, в середньому 130 тис. км;

- немає необхідності використання мідної підкладки, у зв'язку з використанням нового методу струмознімання. Під'єднання струмовідвідного мідного шунта до накладки струмознімання виконується гвинтом " в потай ". Гвинт встановлюють за нижньою робочою границею накладки полоза струмоприймача за зоною максимального поперечного ковзання контактного дроту, що становить 500 мм від осі лижі, шунт закріплюють знизу.

Встановлюється чотири шунта по краях зовнішніх накладок. З'єднання зовнішніх накладок з внутрішньою на 3 - х рядному полозі за допомогою мідної шини.

- не використовується закладка  графітного СГС-О мастила (в порівнянні  з використанням мідних накладок), що також зменшує витрати на експлуатацію.

Враховуючи показники експлуатаційних випробувань щодо використання полозів струмоприймачів з накладками виготовлених із композиційного матеріалу " Романіт -УВЛШ", пропонується використання даного матеріалу для серійного виробництва комплектів накладок полозів струмоприймачів на підприємствах Укрзалізниці.

 

Список використаних джерел

 

1 Сергієнко М.І., Задворнов В.В. Локомотивне господарство Українських залізниць: сьогодні і завтра // Залізничний транспорт України. - 2005. - №і.-с.53-54.

2 Методичні вказівки по збору статистичної інформації в локомотивних депо.- Харків, 2001. - 16с.

3 Локомотивное хозяйство: Учебник для вузов ж.-д. трансп./ С.Я. Айзинбуд, В.А. Гутковский, П.И. Кельперис и др.; Под ред. СЯ. Айзинбуда.-М: Транспорт, 1986. - 263 с.

4 Калинин В.К. Електровози и електропоезда. - М.: Транспорт, 1991.- 356 с.

5 Стукалкин А.Н., Смирнов А.И. Пантографи електрических локомотивов.- М.: Трансжелдориздат., 1962. - 82 с.

6 Беляев И.А Токосьем и токоприемники електроподвижного состава. - М: Транспорт, 1976.

7 Берент В.Я. Перспективи улучшения работы сильноточного скользящего контакта " контактньш провод - токосьемный елемент полоза токоприемника " // Железньїе дороги мира. - 2002.- № 10. - с. 46-51.

8 Гермаш И.С. Токосьемные углеродно-медные материалы // Вестник ВНИИЖТ. - 2002. - №5. - с. 15-20.

9 Красковськая С Н., Ридель 3.3.,Черепашенец Р.Г. Текущий ремонт и техническое обслуживание електровозов постоянного тока.-М.: Транспорт, 1989.- [346-357].

10 Басов Г.Г., Яцько СІ. Розвиток електричного моторвагонного рухомого складу. 4.2. - Харків: "Апекс+", 2ОО5.-248с.

11 Правила капітального ремонту КР-1, КР-2 електровозів змінного струму серій ВЛ80 В/І, ВЛ82М: ЦТ - 0134 - К., 2006. - с.61-63.

12 Сборник типових норм времени на слесарньїе работи по ремонту електрической апаратури електровозов. - М.: Транспорт, 1987. - с.467-473.

 

13 Экономика железнодорожного транспорта: Учебник для вузов / И.В. Белов, В.Г. Галабурда, В.Ф. Данилин и др.; Под ред. И.В. Белова. - М: Транспорт, 1989.-351с.

14 СНиП 2.04.05-86. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха. - М.: Изд-во стандартов, 1986.

15 СНиП 11-4-79. Естественное и искуственное освещение. Нормы проектирования. - М.: Изд-во стандартов, 1979.

16 ДСН 3.3.6.037-99. Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку. - К.: Держстандарт, 1999.

17 ГОСТ 12.2.032-78. ССБТ. Рабочее место при вьшолнении работ сидя. Общие эргономические требования. - М.: Изд-во стандартов, 1978.

18 ГОСТ 12.2.033-78. ССБТ. Рабочее место при вьшолнении работ стоя. Общие эргономические требования. - М.: Изд-во стандартов, 1978.

19 ГОСТ 12.1.004-91. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования.- М.: Изд-во стандартов, 1991.

20 ГОСТ 12.1.030-81. ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление. Зануление. - М.: Изд-во стандартов, 1981.

21 Методические указания к дипломному проектированию по электробезопасности для студентов дневного, вечернего и заочного обучения всех специальностей ( №542). - X., 1984. - 30 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки