Організація роботи мерчендайзера в сучасних умовах

11) останнім, на  наш погляд, правилом повинно  бути досконале знання працівниками  всіх правил та стандартів. В  наш час людський фактор має  кінцеве значення (як би цього  не хотілося власникам засобів  виробництва).

Відділ кадрів підприємства повинен розробити вимоги до кандидата на посаду мерчендайзера. Більшість з них така:

- вік 20-35 років;

- вища економічна  освіта (бажано);

- досвід роботи  з роздрібними клієнтами;

- знання особливостей  роздрібної торгівлі;

- наявність  прав водія та автомобіля (для великих міст);

- комунікабельність  та інноваційне мислення.

Комерційний директор розробляє форму звітності мерчендайзера, в якій міститься інформація про  денне відвідування клієнтів, форми  виконаної роботи, зауваження та примітки працівника. Ця форма дозволяє не тільки контролювати робочий час мерчендайзера, а також робити аналіз фейсингу та плейсингу фірмової продукції.

Фейсинг (від  англ.face - обличчя) - це маркетинговий  зріз представленості товару в торговельних точках, відсоткове співвідношення кількості представлених асортиментних позицій із загальною номенклатурою вироблюваного товару [2].

Плейсинг (від англ.place - місце) - співвідношення площі, яку  займає на торговельних полицях продукція, з відповідною площею конкурентів. Цей показник дає змогу проаналізувати конкурентну активність та виявити потенційні можливості збільшення обсягів реалізації [2].

 

 

Висновки  та рекомендації

 

З усіх засобів  збільшення попиту на продукцію мерчендайзинг  виділяється своєю відносно дешевою  ціною для фірми та дієвістю відносно потреб споживача. В Україні 97% покупок здійснюється через підприємства роздрібної торгівлі. На місці продажу споживчий імпульс формується безпосередньо під впливом таких факторів: доступності товару, його розташування, наявності достатньої інформації, ціни. Мерчендайзингові інструменти дозволяють донести до споживача максимальну кількість інформації, ознайомити його з новими асортиментними позиціями або з властивими їм якостями. При цьому не виникає потреби в додаткових витратах на навчання та мотивацію персоналу торговельної точки. В загальній маркетинговій концепції товару найважливіше місце займають такі інструменти мерчендайзингу: стандарти розміщення в торговельному просторі, використання P.O.S.-матеріалів, розробка нових форм фірмового обладнання. Маркетингові служби підприємств повинні взяти до уваги, мабуть, головне правило мерчендайзингу: "Ефективно працює те, що працює в своєму місці, в свій час та має оптимальний розмір".

 

У цій курсовій роботі було досліджено діяльність роздрібного торговельного підприємства, його проблеми та перспективи. Можна зробити висновок, що сучасне підприємство знаходиться на високому рівні розвитку, за рахунок, нововведення в управлінні процесом обслуговування споживачів та дедалі більшим поширення принципу самообслуговування.

Можна зазначити, що комерційна діяльність є невід’ємним елементом  ринкового господарювання. Вона розглядається  як система у взаємодії з каналами закупівлі, руху і збуту товарів. А головний принцип комерції - це прогнозування комерційними діями етапів просування продукції від виробника до споживача, забезпечуючи зниження витрат обертання й одержання реального прибутку від продажу продукції.

Закупівельна робота є основою комерційної діяльності. Правильно організована закупівельна робота може впливати на формування асортименту товарів роздрібної мережі та на виробників товарів, відповідно до вимог попиту. Вивчення та прогнозування купівельного попиту – це головна умова організації закупівельної роботи.

На мій погляд, постійна увага в магазинах повинна бути обернена на формування товарного асортименту, як встановлення такої номенклатури товару, яка задовольнила б товарну структуру попиту населення. До принципів, що впливають формування асортименту належать його: стійкість; глибина та широта; відповідність попиту; забезпечення рентабельної діяльності; ступінь оновлення.

Розглянувши організацію  роздрібного продажу товарів, я  можу зазначити, що це найважливіший  об’єкт комерційної та маркетингової  діяльності підприємств. А комерційна робота з роздрібного продажу товарів складається з п’яти етапів:

• вивчення і прогнозування купівельного попиту на товар, що реалізуються в магазинах;
• формування оптимального асортименту товарів в магазині;
• рекламно-інформаційна діяльність роздрібних торгових підприємств;
• вибір найбільш ефективних методів роздрібного продажу товарів;
• організація та надання торгових послуг покупцям.

Важливим елементом  організації обслуговування покупців у магазині є метод продажу  товарів. Існує п’ять методів  продажу: самообслуговування; обслуговування через прилавок; за зразками; з відкритим викладенням і вільним доступом покупців до товарів; за попередніми замовленнями.

В практичній частині було охарактеризовано роздрібну діяльність ЗАТ «Фуршет», досліджено його джерела закупівлі, формування асортименту, організацію рекламно-інформаційної діяльності, проведено оцінку кондитерських товарів окремих постачальників та оцінку асортименту молочної продукції магазину «Фуршет».

В ході роботи було розроблено схему факторів, що впливають на процес організації закупівлі, схему чинників, що впливають на формування асортименту, схему етапів формування асортименту товарів та схему критеріїв, що впливають на вибір постачальника.

У супермаркеті «Фуршет» бажано покращити якість молочних продуктів, можливо способом заміни асортименту, розширити асортимент непродовольчих товарів, наприклад, відкрити фармацевтичний відділ, або відділ декоративної косметики, розширити автостоянку, відкрити кафетерій та поставити автомат з обміну валют - це сприяло б підвищенню авторитету магазину та збільшенню попиту серед відвідувачів.

Аналізуючи вищевикладене  можна зробити наступні висновки:

1. Конкурентна боротьба  на вітчизняному ринку роздрібної  торгівлі стає все більш гострою.  Об’єм продажів по багатьом категоріям товарів швидко досягає на-сичення. Все важче розраховувати на зростання продажів за рахунок збільшення кількості магазинів - ринок торгової нерухомості в великих містах "перегрітий" до межі, за кожен хоч скільки-небудь придатний об’єкт розгортається справжня битва.

Підприємства нових  для ринку форматів (як продовольчі, так і непродовольчі) пропонують ціни, значно нижчі, ніж супермаркети і інші магазини. Власникам магазинів  і мереж доводиться йти на зниження цін для збереження своїх позицій  на ринку.

З іншого боку, покупець стає все більш розбірливим і капризним. Вже недостатньо просто відкрити магазин і вважати, що покупець у будь-якому випадку прийде. Цілком можливо, що він прийде до конкурента, який пропонує кращий асорти-мент, нижчі ціни, і кращий сервіс.

Шлях, давно і успішно  випробуваний на насиченому західному  ринку - збільшення продажів за рахунок  проведення спеціальних маркетингових  заходів щодо стимулювання збуту. На Заході проведення таких заходів  практикується настільки широко, що іноді досягається зворотний ефект - надлишок інформації про спеціальні пропозиції дратує покупців. У Росії до останнього часу заходи щодо стимулюван-ня продажів проводилися майже виключно компаніями-власниками брендів (вироб-никами і великими дистриб’юторами).

Власник бренду розробляв план заходів, виділяючи необхідні ресурси з власного бюджету. Ритейлер при цьому грає пасивну роль - надає необхідну площу, розміщує POS-матеріали, виділяє співробітників і т.д. Досвід роздрібних підприємств (в першу чергу - торгових мереж) по розробці власних програм стимулювання продажів показує, що такі програми часто виявляються недостатньо ефективними.

Мерчендайзинг - один з елементів стратегії розвитку торгової мережі і надій-ний спосіб отримання додаткових доходів ритейлером. Але примусити працювати механізми мерчендайзинга торгівля зможе тільки в тому випадку, якщо навчиться застосовувати їх правильно.

На основі даних висновків  можна зробити наступні пропозиції.

Одним з найчастіше вживаних прийомів підвищення продажів є робота промоутерів виробників, завдяки якій збільшуються продажу і самого магазина.

Тут також необхідно  знаходити компроміс між прямим прибутком і кінцевою вигодою  магазина. Якщо йти на поводі у постачальників, можна втратити споживачів, які не знайдуть звичних товарів. Необхідно розділяти стратегії вартості входу залежно від декількох чинників

Важливе значення для  підвищення продажів має і місце  розташування товарних груп в торговому  залі. Звичайно ж, мерчандайзери нікому не рекомендують змінювати його ради експерименту, але все таки іноді такі дії бувають вимушеними - на час ремонту, переоснащення і т.д.

Ніші (поглиблення) існують  в торгових залах з різних причин. Це може бути слідством того, що раніше приміщення використовувалося для  інших цілей. Можуть вони розташовуватися і цілеспрямовано, при проектуванні будівлі.

В даному випадку ми розглянемо деякі частини торгового залу, які відокремлені від основного  прямокутника. Потрапляючи в них, покупець опиняється в деякому відособленому  просторі, в якому може витратити  більше часу на вибір. Якщо такі ніші в магазині є, необхідно визначити, розташування яких товарних груп там буде найбільш актуальне.

Використання особливостей торгового залу може приносити як збільшення, так і зменшення продажів. Як і всього арсеналу мерчендайзингу. Тому відділу маркетингу необхідно вести статистику по кожному з випадків, щоб бути в змозі ухвалювати працюючі обґрунтовані рішення.

Важливо пам'ятати, що головним правилом ефективного мерчандайзингу є те, що він повинен бути результатом  спільних зусиль товаровиробника, дистриб'ютора й продавця. План щодо впровадження мерчандайзингу може бути здійснений тільки у тому випадку, якщо він враховує інтереси всіх трьох учасників, і, при цьому, ставить в основу потреби покупця.

Таким чином, проведення будь-яких мерчандайзинговох заходів у торговельних підприємствах повинно бути спрямовано на збільшення чисельності покупців, зростання товарообігу, забезпечення прибутковості їх роботи при створенні умов, які б максимально задовольняли різноманітні потреби споживачів.

Мерчендайзер в Україні  це «гримуча» суміш продавця, консультанта, торгового або регіонального  представника і товарознавця. У багатьох компаніях до обов'язків цих фахівців додається ще й контроль за наявністю  товару певної торгової марки в торгових точках, і забезпечення рекламними та інформаційними матеріалами. Серед обов'язкових вимог до кандидатів деякі фірми висувають наявність водійських прав, комунікабельність та організаторські здібності.

В умовах сучасної економічної  ситуації будь-яка компанія, що прагне успішно працювати на ринку споживчих товарів, повинна орієнтуватися не тільки на якість і актуальність, що випускається, на своєчасну доставку її в торгові точки, але і замислюватися про мерчендайзинг своєї продукції. Застосування мерчендайзинга має таке ж значення для успішного продажу розробка продукції, як створення бренду товару, проведення рекламних акцій різного роду. Дана маркетингова комунікація дозволяє ефективно просувати той чи інший товар, марку, упаковку саме в торговому залі, де безпосередньо приймають рішення про покупку.

Але все-таки головним у  магазині є товар: його асортимент, а потім вже розміщення і грамотно розставлені акценти. Якщо товар нецікавий, неякісний, не має свого «обличчя», то всі зусилля по оформленню торгового залу марні.

 

 

Список використаних джерел

 

1. Бершн Б, Зване  Д. Розничная торговля: стратегический  подход: Пер. с англ. — М.: Изд.  Дом "Вильяме", 2003. — 1184 с. 

2. Бизюк В. И. Торгово-технологическое  оборудование: Учебник. — М.: Экономика, 1990.— 190 с. 

3. Бланк И. А. Торговый менеджмент. — К.: УФИМБ, 1997. — 408 с.

4. Бурмистров В. Г.  Организация торговли непродовольственными  товарами. — М. Экономика, 1988. —  304 с. 

5. Виноградова С. И.  Организация и технология торговли: Учебник. — Ми., Высшая школа, 1998.—224 с.

6. Даненбург В., Монкриф  Р., Тейлор В. Основы оптовой  торговли. Практический курс / СПб. "Нева-Ладога-Онега",1993. — 212 с. 

7. Дашков Л. П., Памбухчиянц  В. К. Коммерция и технология  торговли: Учебник для студентов  высших учебных заведений. —  4-е изд., перераб. и доп.- — М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К °", 2002. — 596 с.

8. Дашков Л. П., Памбухчиянц  В. К. Организация, технология  и проектирование торговых предприятий:  Учебник для студентов высших  учебных заведений. — 5-е изд., перераб. и доп. — М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К° ", 2003. — 520 с.

9. Джоунз Г. Торговый  бизнес: Как организовать и управлять:  Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1996. —  304 с. 

10. Електронна комерція: / А. Береза, І. Козак, Ф. Левченко  та ін. — К.: КНЕУ, 2002. —326 с.

11. Егоров В. Ф. Организация  торговли. — СПб.: "Питер", 2004. —  352 с. 

12. Киселев Ю. И. Электронная  коммерция: практическое руководство.  — СПб.: ООО "Диа Софт Ю.П.", 2001. — 224 с. 

13. Комерційна діяльність  на ринку товарів та послуг (за ред. проф. Апопія В. В., проф.. Гончарука Я. А.). — Львів, Видавництво ЛКА, 2001. — 450 с.