Методика залучення учнів 8-го класу до вивчення символічного значення квітів традиційного українського віночка

Сьогодні, штучні квіти набувають все більшого поширення. Зважаючи на досить високі ціни живих квітів та те, що їх букет досить швидко в’яне , штучні квіти стануть чудовим та цікавим подарунком на довгий час. Все більше і більше їх використовують найвідоміші модельєри світу у своїй роботі. Штучні квіти не потребують особливого догляду, тому дуже часто ми можемо зустріти їх у оселях, як прикрасу фасаду, будинку, тощо. Вони «квітують» цілий рік і виглядають як справжні. Навіть у школах, на уроках трудового навчання, учні вивчають технологію виготовлення штучних квітів у складі варіативної частини курсів за вибором. Тому ми впевнено можемо сказати, що тема виготовлення штучних квітів є актуальною, оскільки вони все більше наповнюють наше оточення, даруючи нам часточку краси.

         Для виготовлення штучних квітів з текстильних матеріалів використовують інструменти, матеріали та пристосування. Інструменти, що використовуються поділяються на групи. Так за частотою використання вони бувають: основні та допоміжні; за способом використання: з нагрівом і без нагріву.

 

Основні  інструменти з нагрівом: 

1. Набір бульок різного розміру [7 - 80]. Булька - це металева кулька на металевому стрижні з дерев'яною ручкою. Для видавлювання пелюстків, додання їм опуклої форми (мал.1, а). Добре мати набір бульок з діаметром 3, 7, 10, 14, 16, 20, 24, 28, 30, 33 мм. Можна на ручках написати хімічним олівцем номери бульок, відповідно діаметру, щоб швидко їх знаходити, що полегшить роботу. При виготовленні бульок доцільно використовувати кульки від старих шарикопідшипників.  
2. Різці для гофрування пелюстків і листя (мал. 1, б). Різець – вигнутий ніж з дерев'яною ручкою, на лезі – одна дві, три борозенки (однорядний, дворядний, трьохрядний ніж).  

3. Прасочка для обробки відгинів і листя (мал. 1, в).

Допоміжні інструменти без нагріву:

1. Анатомічний пінцет для особливо дрібних робіт і фарбування пелюстків.  
2. Ножиці для вирізування викрійок з матеріалу.

3. Ножиці для різання дроту. 

4. Невеликі плоскогубці для згинання й закручування кінців дроту.

5. Шило пряме для проколювання середини пелюсток.

Мал.1, а.  Булька

 

 

 

Мал. 1, б. Однорядний різець

 

 

 

Мал.1, в. Прасочка для обробки відгинів та листя

Для того, щоб виготовлені квіти були красивими, подібними до живих, ми повинні правильно дібрати матеріали,  з яких їх  потрібно  виготовляти.

Штучні квіти можна виготовляти з батисту, шовкового і лляного полотна, маркізету, крепдешину, креп-сатину, шифону, бархату, панбархату та інших тканин.

Для виробництва квітів потрібні також інші матеріали:

• Дріт (для стебел) різної товщини, але обов'язково м'який. Можна використовувати дротики з електропроводів.
• Вата потрібна для виготовлення бутонів і серцевини квітів. Найкраще брати  гігроскопічну вату, оскільки вона легко фарбується у різні кольори. Вату фарбують заздалегідь. Її опускають у розчин фарби, дають стекти на ситі й сушать.
• Манна крупа, пофарбована у різні кольори, потрібна для одержання квіткового пилку, який наносять на тичинки. Це додає схожості з живою квіткою.
• Клей — один з найголовніших матеріалів для виготовлення штучних квітів. Він повинен відповідати таким вимогам: швидко висихати, не вибілювати фарбу, не залишати плям і бути міцним. Найкраще для цього користуватись густим клеєм ПВА. Канцелярський клей залишає білі плями на тканині і на папері, а також він не міцний, тому краще ним не користуватись.
• Нитки котушкові № 10, білі і чорні. З них виготовляють тичинки, а також використовують для прикріплення пелюсток і листків до дроту.
• Гофрований папір для обмотування дроту.

Для того щоб користуватись інструментами потрібні такі додаткові пристосування:

• Подушка з щільного матеріалу розміром приблизно 15х10 см, не дуже туго набита чистим просушеним піском.
• Підкладка гумова жорстка розміром 20х15 см, зроблена з шматка листової гуми (можна використовувати стару підошву) і туго обтягнута або обшита щільною тканиною. На ній гофрують листя і пелюстки.
• Підкладка гумова м'яка розміром 20х15 см з великопористої гуми, обшита білою тканиною. На ній гофрують пелюстки, яким потрібно надати більш поглиблену форму (наприклад, пелюстки махрової айстри). 
• Обгортковий папір типу промокального для розмальовки на ній пелюсток. 
• Посуд для складання та розведення фарб: 2 склянки і кілька дрібних блюдечок.
• Посудина, наповнений піском, в яку ставляться всі заготовлені тичинки й інші деталі.
• Невисока картонна коробка з кількома відділеннями для заготовлених дрібних деталей. 

Процес виготовлення квітів з текстильних матеріалів включає наступні етапи:

Ознайомлення з будовою квітки. Квітка — це видозмінений пагін, на місці якого достигає плід з насінням або однією насіниною. Порівнюючи квітки різних рослин, можна виявити подібність у їхній будові.   Розглянемо будову квітки (мал.2).

Квітка розвивається на квітконіжці, що розширюється в квітколоже. На ньому формуються всі інші частини квітки. У квітці привертає увагу яскраво забарвлений віночок, що складається з пелюсток. Нижче віночка міститься чашечка із зелених листочків — чашолистків. Віночок і чашечка — це оцвітина, що захищає внутрішні частини квітки від пошкоджень. Головні частини квітки — маточка і тичинки. Тичинки розміщуються в одне або кілька кіл уздовж внутрішнього краю оцвітини. Кожна тичинка утворена тичинковою ниткою і пиляком, на якому міститься пилок.

Сукупність квіток, розташованих на спільній осі, називають суцвіття. Це групи квіток, розміщених близько одна до одної в певному порядку. За характером галуження головної осі та розміщенням квіток розрізняють прості й складні типи суцвіть. До простих суцвіть належать, наприклад, китиця, колос, щиток, зонтик, головка, кошик, початок, сережка. Складні суцвіття становлять собою сукупність простих суцвіть, зібраних на спільній осі. До них відносять, наприклад, складний колос, волоть, складний щиток, складний зонтик.

Виготовлення шаблонів. Щоб зробити квіти якомога більше схожі на натуральні, потрібно до цього підготуватися з літа. Квітку розбирають по пелюстках і обережно засушують, вклавши в книгу між двома аркушами паперу. Коли пелюстка випрямиться, обережно її виймають і обводять контур олівцем, трошки роблячи припуск знизу для кріплення. 

Уважно розгляньте квітку, її стебло і листя. Запишіть кількість пелюсток і їх розташування по відношенню до серцевини і один до одного. Так само вчиніть з листям. Пелюстки і зроблені по них викрійки складіть в окремі конверти і надпишіть їх. Позначте колір пелюсток, зелені.

Перш ніж користуватися отриманими шаблонами, їх необхідно спочатку перевести через прозорий папір, а потім через копіювальний папір на ватман або тонкий картон, з якого їх і вирізують. Переводити потрібно дуже уважно і точно, так як часто від спотворення шаблонів втрачається вся привабливість і навіть подібність квітки з натуральною.

Підготовка інструментів, пристосувань. Перед тим, як виготовляти  штучні квіти, потрібно спочатку підготувати всі необхідні інструменти, матеріали та пристосування. Інструменти необхідно помити, почистити від іржі, якщо дерев’яні ручки погані, то поміняти на нові. Подушки для гофрування також треба підготувати, якщо це подушка обтягнута тканиною, то її треба випрати, попрасувати, якщо це гумова подушка, то треба перевірити її поверхню, щоб не було пухирців, якщо подушка у якої всередині пісок, то його треба або поміняти, або просіяти.

Підготовка матеріалів. Тканини, які використовуються  для виготовлення штучних квітів повинні бути підрохмалені. Але перед тим, спочатку її неохідно добре випрати, попрасувати. Шовк штучний, натуральний підкрохмалюють  желатином, бавовняні і оксамитові тканини – желатином і картопляним крохмалем.  Крохмал готують таким чином - одну столову ложку картопляного борошна розводять у невеликій кількості холодної води, а потім безперервно помішуючи, заварюють однією склянкою крутого окропу. В крохмал  опускають суху тканину, змочують в ньому, розправляють, очищають від грудочок,  і сушать, розвісивши на мотузці. Тканину можна сушити, натягнувши її на п’яльця або на рамку з цвяхами. Цвяхи повинні бути мідні, тонкі і гострі. При підкрахмаленні тканини  желатином беруть три-чотири ложки желатину і заливають пів склянкою теплої води, залишають на 5-10 хвилин для набухання. Суху тканину опускають у гарячий розчин желатину, віджимають між пальцями і сушать на мотузці або в п'яльцях.  Прасують тканину  у сухому вигляді. Оксамит піджелатинюють з виворітного боку, причому це роблять на вазі або поклавши його лицьовою стороною на щітку. Тампоном або рукою виворітний бік змащують розчином желатину або картопляного крохмалю. Після підсихання оксамит прасують також з виворотного боку.

Розмічання шаблонів на тканині. Підготовлені шаблони прикладають до тканини так, щоб економно використати матеріал. Спочатку на тканину розкладають великі деталі, а потім – дрібні. Контури деталей по шаблонах  обводять на тканині гострим простим олівцем. Шаблон розташовують на  тканині під кутом 45°, щоб основна вісь пелюстки йшла по косій нитці – тобто косо по відношенню до повздовжньої  і поперечної ниток тканини. Роблять це для того, щоб тканина при гофруванні краще взяла потрібну форму.

Забарвлення пелюсток (підфарбовування).  Пелюстки квітів і листя в природі мають найрізноманітніше забарвлення. Рідко в природі є квіти з пелюстками зовсім однорідного кольору, частіше в них є більш-менш темні тони, а іноді й переходи одного кольору в інший. Часто ці переходи поступові, рідше різкі, контрастні.

Щоб домогтися гарних тіньових переходів, тканину спочатку змочують у воді, до якої додають трохи спирту або одеколону (на склянку води-чайну ложку спирту). Робиться це для того, щоб фарби були яскравіші і краще розходилися по тканині. Змочені в такій воді пелюстки розкладають на аркуші обгорткового паперу (типу промокального) і починають розфарбовувати. Спочатку наносять самий, світлий, ніжний колір, потім поступово згущують фарбу або декілька разів профарбовують одне і те місце. Не слід відразу починати фарбувати з більш темних місць, так як на тканині дуже важко потім буде розмивати ці плями і можуть залишитися непривабливі контури.

Якщо в пелюстці два кольори (наприклад, у тюльпана знизу жовтий, а зверху червоний), то при переході однієї фарби в іншу ще й ще раз пелюстки змочуються пензликом з чистою водою. Чим вологіше буде пелюсток, тим плавніше і ніжніше буде перехід кольору і його забарвлення. Коли пелюстка буде підфарбована, необхідно пінцетом перекласти тканину на чистий аркуш паперу.

Є квіти, у яких колір змінюється не в одному пелюстку, а в цілій групі, переходячи від більш темного до більш світлого тону, як наприклад, у хризантеми сорту районанд. Тоді роблять таким чином: змочують пелюстки у воді зі спиртом, опускають в підготовлений розчин фарби найбільш темного тону ту кількість пелюсток, яка має бути темніша. Витягнувши, їх розкладають на папері. У цей же розчин фарби додають 1 / 3 води і опускають наступну партію для отримання пелюсток слабшого тону. Витягнувши їх, ще раз додають 1 / 3 води і фарбують інші. Бажаючи залишити кінчики білими, пінцетом тримають пелюстки за край і не занурюють їх у розчин. Всі пелюстки підсихають, як звичайно, на промокальному  папері.

Якщо потрібно нанести на пелюстку різкі малюнки (як, наприклад, плями на пелюстках тигрової лілії або промінчики на пелюстках братків), то їх наносять на висушені після фарбування пелюстки, щоб вони не розпливалися. Можна для цього в фарбу додати кілька крапель трагаканта.  Коли він розмокне і прийме вигляд желе, його віджимають крізь марлю.

В блюдечко з фарбою пензликом додається кілька крапель трагаканту, і фарба зовсім не буде розпливатися.

Після фарбування і просушування рекомендується в центрі пелюстків зробити два маленьких хрестоподібних розрізи, щоб потім не проколювати їх шилом, не псувати і не м'яти. 

Вирізування деталей квітів. Перед розкроєм тканину прасують, щоб вона була рівною. За обведеними шаблонами, пелюстки викроюють. Вирізати потрібно так, щоб слід від олівця залишався за ножицями, оскільки інакше деталь збільшиться в розмірі.

Гофрування пелюсток. За допомогою гофрування створюються ряди паралельних і непаралельних, звивистих і прямих складок на матеріалі, що надає пелюстці природний вигляд з властивими квітці вигинами жилок [5 - 184].

Гофрування невеликих пелюсток і жилок листя утворюється за допомогою нагрітих ножів (одно-, двох-, трьохрядний) на гумовій подушці. Підготовану заздалегідь пелюстку кладуть на гумову підкладку і нагрітим ножем проводять уздовж пелюстки, натискаючи там, де їй необхідно дати велику округлість (пелюстки хризантеми) або глибину борозенки (пелюстка айстри). Який напрям дати лініям, звідки починати гофровані, у кожному окремому випадку вказано при описі виготовлення квітки.