Аналіз фінансового стану страхової компанії

Світовий досвід показує, що страховики є важливим джерелом інвестиційного капіталу. По-перше, це пов’язано з інверсією циклу(оскільки отримання страхової премії передує наданню страхової послуги), а, по-друге, із розподілом ризику в часі. Тому страховик протягом дії договору страхування тимчасово розпоряджається коштами страхувальника, які акумульовані у страхові резерви.

Крім коштів страхових резервів, страховик має у своєму розпорядженні власні кошти у вигляді вкладів засновників, а також спеціальних фондів, які є сформовані за рахунок прибутку та суми нерозподіленого  прибутку [23,c.281].

Можливість здійснення страхування інвестиційної діяльності випливає із особливостей перерозподілу коштів методом страхування. Специфіка договору страхування дає можливість страховику протягом періоду часу розпоряджатися коштами, отриманими від страхувальників, інвестуючи їх у різні сфери.

Кошти страховика, які перебувають у його розпорядженні, є сукупністю резервів, за рахунок яких страховик виконує свої зобов’язання, при настанні страхового  випадку та забезпечує нормальне функціювання компанії. Ці кошти представлені, по-перше, надходженнями страхових премій, по-друге, власними коштами, які можуть використовуватися протягом кількох років [39,c.219].

При інвестуванні коштів необхідно враховувати їх структуру, а також оптимальний термін  інвестування. Потрібно, виходячи з того,  що резерви є коштами страхувальників і, в разі настання страхового випадку, мають своєчасно повертатися їм у вигляді страхового відшкодування, яке може бути й більшим порівняно з внесками за надання страхової послуги [58, №4].

Фінансові ресурси компанії мають бути розглянуті з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості. Зазначимо, що це і є основні вимоги до управління фінансовими ресурсами.

В Україні інвестаційні можливості страхових компаній досить обмежені через недовіру населення до дострокових інвестицій та невеликий набір інвестаційних інструментів [59, №11].

На жаль, обсяг ресурсів, які акумулюються українськими страховими компаніями, зовсім невеликий, оскільки невелика фінансова потужність наших страховиків і обсяги їх операцій. Причина передусім полягає у недооцінених ролі і місця страхування з боку держави потенційних інвесторів, які можуть вкладати капітал у створення і розвиток страхових організацій, а також споживачів страхових послуг [52, c.378].

Інвестиційна політика страхової компанії “Універсальна” побудована на принципах безпечності, прибутковості, ліквідності та диферсифікованості, із дотриманності норм законодавства [54, c.99].

Крім коштів страхових ресурсів, компанія має у своєму розпорядженні власні кошти у вигляді вкладів засновників, а також спеціальних фондів, які сформовані за рахунок прибутку та суми нерозподіленого прибутку. Тому кошти “Універсальної”, які перебувають у її розпорядженні, є   сукупністю       ресурсів, за рахунок яких вона виконує  свої зобов’язання при настанні страхового випадку та забезпечує нормальне функціювання компанії [55,c.87].

Безпечність вкладень коштів компанії свідчить про мінімальний інвестиційний ризик, вона може досягатися шляхом диверсифікованості коштів. Що ж до прибутковості активів “Універсальної”, то вона істотна при визначенні загального фінансового результату.

1.2.                                  Система оподаткування  страхової організації

          Система оподаткування є важливим фінансовим важелем регулювання діяльності суб’єктів господарювання. У своїй основі вона має загальні принципи побудови і впливу на фінансово-господарську діяльність господарюючих суб’єктів в умовах ринкової економіки.

              Історія започаткування системи оподаткування страховиків пройшла досить довгий період. Становлення в Україні системи оподаткування почалось з 1991 року. Перший Закон про систему оподаткування в Україні було прийнято 1991 року. Становлення і розвиток системи оподаткування з часу прийняття цього Закону свідчить про недоліки в податковій політиці держави щодо суб’єктів господарювання, зокрема й таких, що працюють на страховому ринку [6, 1996 p.].

              Програма ринкових перетворень, що реалізується в Україні, передбачає вдосконалення оподаткування суб’єктів господарювання. У лютому 1997 року Верховною Радою України прийнято третій варіант Закону “Про систему оподаткування”.

              Отож, вже з 1 липня 1997 року в Україні встановлено особливий порядок оподаткування страхової діяльності [1,2001]. Ця особливість зумовлена такими причинами:

              По-перше, страхових виконує різні за своєю економічною та соціальною спрямованістю операції:

-                     страхові;

-                     інвестиційні;

-                     розміщення тимчасово вільних коштів;

-                     інші.

Із усіх перерахованих вище операцій тільки страхові операції мають відмінне від отримання прибутку цільове спрямування. Їх метою є страховий захист страхувальників.

              По-друге, Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 18 листопада 1997 року виділяє два види страхування:

-                     страхування ризиків;

-                     страхування життя.

Страхування ризиків охоплює майнове страхування і страхування відповідальності.

Облік операцій зі страхування життя фізичних осіб ведеться страховиками окремо [7, c.52].

              Говорячи про систему оподаткування, необхідно вказати, який дохід страхової організації підлягає оподаткуванню. Так, відповідно до пп..7.2.1. п.7.2. ст..7 Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами і доповненнями (далі-Закон №283) для цілей оподаткування доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі – сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховими резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених премій, сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді [4, 2001].

              Оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків – резидентів оподатковуються за ставкою у розмірі з відсотком від суми валового доходу, одержаного від страхової діяльності.

              Ставка оподаткування в цьому разі не залежить від результатів фінансової діяльності страховика, включається в ціну страхового платежу і набуває для страховика рис непрямого податку.

              Отож, можна зробити висновок, що для страховиків передбачено особливий порядок оподаткування доходів. Це можна пояснити специфікою діяльності страхових організацій, способом отримання доходу, а також  особливістю послуг, які надає страховик. Також не останню роль в оподаткуванні страховиків відіграє законодавство, яке по-різному підходить до оподаткування доходів різних видів страхування.

              Тепер розглянемо, яким чином здійснюється оподаткування доходів страховиків, отриманих від операцій зі страхування життя.

1.                  Згідно із зазначеним вище Законом “Про внесення змін до Закону України  “Про оподаткування прибутку підприємств” не оподатковуються доходи страховиків-резидентів, одержані від операцій зі страхування життя, які передбачають страхову виплату в разі настання таких страхових випадків:

-                     смерть застрахованих;

-                     рішення суду про оголошення застрахованої особи мертвою;

-                     доживання застрахованої особи до закінчення дії страхового договору або досягнення нею віку, визначеного договором страхування, строк дії договору має бути не менше 10 років для осіб, молодших 50 років, та не меншим 5 років – для осіб, котрим  понад 50 років. При цьому часткові виплати страхових сум до закінчення дії договорів страхування не здійснюються [9, c.36].

2.                  У разі дострокового розірвання договору зі страхування життя доходи, отримані страховиком, підлягають оподаткуванню за підсумками податкового періоду, протягом якого відбулося розірвання договору за ставкою 6%.

3.                  Доходи від страхування майнових інтересів, пов’язаних зі здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника  або застрахованого, оподатковується за ставкою 3% [36, c.298].

Крім доходів від страхової діяльності страховики можуть одержувати доходи з інших джерел: прибуток від продажу цінних паперів; доходи від здійснення операцій з оперативного лізингу, оренди землі та приміщень; доходи від торгівлі борговими зобов’язаннями і вимогами у вигляді суми нарахованих відсотків за кредитно-депозитними операціями, доходи у вигляді додатної різниці від перерахунку у гривні іноземної валюти і дебіторської заборгованості в іноземній валюті;доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги і безкоштовно отриманих товарів; доходів від операцій з основними фондами і нематеріальними активами [12, c.154]. Ці доходи оподатковуються в загальному порядку. Тобто об’єктом оподаткування є прибуток, який обчислюється зменшенням валового доходу звітного періоду від зазначених операцій на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань при їх здійсненні [19, c.205].

              При цьому до складу валових витрат, пов’язаних з отриманням доходів з інших джерел, не включаються витрати страхової компанії, які мають місце при здійсненні операцій з основною діяльністю (страхування і перестрахування). Тобто потрібно вести як окремий від основної діяльності облік доходів, що надходять з інших джерел. У разі неможливості прямим під рахуванням визначити розмір амортизаційних відрахувань з основними фондами, що використовуються під час здійснення страхової та іншої діяльності, не пов’язаної зі страхуванням, він визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов’язаних зі страхуванням (перестрахування) у загальному валовому доході [43, c.101].

              При оподаткування прибутку страхових компаній від іншої діяльності застосовується ставка 30%. Податкове зобов’язання страховика-платника податку від діяльності, не пов’язаної зі страхуванням, зменшується на суму сплаченого до бюджету податку на дивіденди [21, c.207-208].

              Окрім вищезазначеного оподаткування страховиків-резидентів здійснюється оподаткування ще й страховиків-нерезидентів. Статтею 13.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, передбачено оподаткування доходів нерезидентів, отриманих у формі страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від перестрахування ризиків, у т.ч. страхування ризиків життя на території України та ризиків резидентів за межами України, за ставкою 15% із джерела їх виплати за рахунок таких виплат.

              Доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків, страхових платежів, страхових премій від страхування ризиків на території України, оподатковуються за ставкою 30% із джерела їх виплат за рахунок таких виплат [2, 1999 p.].

              Згідно із Законом України “Про страхування” нерезиденти не можуть здійснювати страхування на території України. Тобто існує неузгодженість у названих законодавчих актах.

              Водночас слід звернути увагу на те, що підвищені ставки оподаткування доходів нерезидентів від страхової діяльності в Україні створюють сприятливі умови для діяльності українських страховиків на внутрішньому страховому ринку [48, c.54].

              Якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, застосовуються норми міжнародного договору. Тому при розгляді питання оподаткування доходів, які отримують нерезиденти з джерелом походження в Україні, мають бути враховані положення угоди про уникнення подвійного оподаткування, укладеною Україною з країною, де нерезидент має постійне місце перебування. Серед країн, з якими Україна уклала міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, - Велика Британія, Польща, Білорусія, Угорщина, Молдова, Швеція, ФРН, Канада, Словаччина, Данія, Норвегія, Естонія, Вірменія, Казахстан, Нідерланди, Болгарія, Румунія, Литва, Узбекистан, Фінляндія. Крім того, згідно зі ст.7 Закону «Про правонаступництво України» чинні договори СРСР з країнами: Австралією, Бельгією, Індією, Іспанією, Італією, Кіпром, Малайзією, Монголією, США, Францією, Чехією, Швейцарією та Японією [57, c.93].

              Резиденти-страховики, котрі утримують і перераховують до відповідного бюджету податок на доходи   нерезидентів, отримані у вигляді страхових платежів від перестрахування ризиків з території України, зобов’язані надати в державний податковий орган за своїм місцем проживання звіт про утримання і внесення до бюджету податку не доходи нерезидентів (щодо кожного нерезидента окремо) згідно з Порядком надання звітів про утримання і внесення в бюджет податку на доходи нерезидентів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 16 січня 1998 р. №28.

              Отож, завдяки змінам в оподаткуванні результатів основної діяльності страховиків, тобто переходу до оподаткування валового доходу від страхової діяльності (крім доходи від страхування і перестрахування життя, розширюється самостійність страхових компаній у здійсненні фінансово-господарської діяльності, у формуванні поточних витрат, а отже, і прибутку.