Аналіз фінансового стану страхової компанії

-· держава повинна установити чіткі межі правового поля для заключення

страхових контрактів;

-· держава повинна мати спеціальні законоположення щодо податкових пільг,

звільнень, відрахувань в страховій області, зокрема, в пенсійному страхуванні, близькому до страхування життя;

-· кожна держава    повинна мати незалежний спеціалізований орган в справі

нагляду за страховою діяльністю;

-· страхові компанії, здійснюючи страхову діяльність, повинні мати достатній

запас платоспроможності і працювати на адекватних тарифах;

-· страхові посередники, які працюють на ринку, повинні бути зареєстровані за

відповідними вимогами (за рівнем кваліфікації, рівнем капіталу і т.п.);

-· обов’язкове страхування повинно здійснюватися в галузях, і в першу чергу в

соціальній сфері,  де страхові ризики мають масовий характер,  а страхові фонди формуються достатньо великою кількістю страхувальників;

-· на ринку страхування і перестрахування повинно бути   чесне конкурентне

середовище;

-· держава повинна всебічно розширяти міжнародне співробітництво в області

обміну інформацією про діяльність страхових компаній;

Цілком природньо, що становлення українського страхового ринку буде проходити з певними виключеннями з вищенаведених правил. Проте рівень прояву характерних рис цих правил на страховому ринку може бути мірилом

інтегрованості українського ринку у світовий.

Позитивним   прикладом цього може бути досвід роботи     відкритої акціонерної страхової компанії «Універсальна», яка розширює географію своєї діяльності і зміцнює зв’язки  з великими страховими   фірмами-партнерами з Великобританії, Франції, Німеччини, Швейцарії, Польщі, Росії, Молдови та   інших держав. У процесі становлення до ринкових відносин        ВАТ СК «Універсальна»   враховує досвід європейських країн по страхуванню    і визначила для себе чіткі стратегічні цілі, такі як:

-        розвиток та розширення всіх видів страхування завдяки впровадженню

європейських та світових технологій;

-        реалізація страхових продуктів у прямій залежності від потреб ринку;

-        максимальний обсяг охоплення ринку, повне обслуговування    потреб

клієнтів, лідерство  у питаннях зниження собівартості страхових премій;

-        побудова розгалуженої мережі індивідуального обслуговування, пошук

та розробка нових видів страхування.

Стратегічна мета  ВАТ СК «Універсальна»   на перспективу полягає в тому,  щоб бути партнером  у   світовому  страховому   бізнесі.   Практично страховий ринок в Україні   сформований і структурований   як за наявністю страхових компаній і товариств за відповідним  статутом і організаційними формами,так і за видами діяльності,що чітко визначили ринкові ніші і ринкові сегменти за цією ознакою, тобто по суті створилися окремі страхові ринки по конкретних видах діяльності.

В цілому можна констатувати, що практично вже створені організації і правові  основи для формування ринкових відносин в страхуванні та розвитку ринків  окремих страхових продуктів на різних рівнях.    Проте потребується

удосконалення        в   напрямі   більш чіткої регламентації   організаційно-економічних  питань  розвитку   страхування   та  визначення     фінансових результатів роботи страховиків.

В   умовах   ринкової   економіки     добровільне    страхування   стає пріоритетним і у  зв’язку з цим на часі стоїть важлива проблема відродження довіри населення до страхування, як однієї з дієвих форм соціального захисту громадян і посилення уваги страховиків до населення, як основного партнера.

Одним    з    найважливіших  напрямів      розвитку   і   ефективного функціонування страхового ринку є забезпечення фінансової стійкості   і платоспроможності страховиків і страхувальників.

Важливим напрямом залишається впровадження зарубіжного   досвіду організації  страхування і ефективного функціонування страхового  ринку, оскільки в розвинутих країнах існує чітка національна  система координації діяльності страхових організацій при провідній ролі держави у розробці програм   і стратегії розвитку страхування, а також є позитивний досвід розвитку кооперативних страхових організацій.

Таким чином, основні напрями розвитку і ефективного функціонування

національного   страхового ринку нерозривно   пов’язані  зі     створенням

конкурентного середовища і вдосконаленням його організаційної структури.

1. Досвід функціонування національного страхового ринку показав, що зростання кількості страхових компаній не означає   якісних змін у страховій сфері. І перш за все в конкуренції з надання страхових послуг. Визначальними в умовах  ринкової економіки для більшості страховиків стали проблеми   їх адаптації до ринкового середовища та забезпечення своєї фінансової стійкості. як самих компаній, так і їх страхових операцій. Низька ефективність страхової

діяльності пояснювалась також і  іншими об’єктивними  причинами і перш за все  загальною економічною і фінансовою кризою та пов’язаними з   нею проблемами    збитковості галузей народного господарства,   невиплатами заробітної   плати і   зубожінням населення, втратою довіри населення   до  економічних і ринкових перетворень, в тому числі і розвитку страхування.

2. Економічні інтереси страховиків та страхувальників найбільш повно

реалізуються     на     страховому     ринку,     який    являє     собою    складна багатофакторну,  динамічну, відповідним   чином   структуровану  систему економічних відносин між суб’єктами ринку.

3.Основні напрями розвитку і функціонування страхового ринку нерозривно пов’язані зі створенням конкурентного середовища і вдосконаленням організаційної структури ринку. Національний страховий ринок представлений різними за статусом і організаційними формами страховими компаніями і товариствами, що є позитивним  в діяльності на національному страховому ринку. Практично страховий ринок структурований по окремих видах страхових послуг.

4. В умовах ринкової економіки добровільне страхування є   пріоритетним. Розвиток практичного маркетингу і організація ризик-менеджменту в страховій діяльності залишається одним з першочергових завдань  страхових компаній.

5. Важливим напрямом страхової діяльності залишається впровадження

зарубіжного досвіду організації страхування і ефективного функціонування

страхового ринку,  оскільки страхові компанії в розвинутих країнах знають

мають значний досвід ринкових перетворень,  постійно оцінюють  ризик   і

прогнозують страхові події,  розробляють   рекомендації  по   підвищенню

ефективності роботи страховиків і страхувальників.

6. Основним вимогами до страхової діяльності залишається   інформаційне забезпечення страхового ринку, удосконалення методології страхування та його економіки й організації,а також підготовка і перепідготовка кадрів.

8.   В більш широкому плані в Україні по суті стоїть питання розвитку

страхового захисту, як окремого напряму державного регулювання розвитку

народного господарства,для чого необхідний подальший розвиток нормативно-правового забеспечення страхової справи.

3.2. Вдосконалення податкового регулювання страхової діяльності

              У пошуках коштів для виконання держбюджету Кабмін підготував  фіскальний законопроект, який передбачає підвищення податкової ставки для ризикових страхових компаній більш ніж утричі – з 3 до 10% валового доходу. За результатами 2008 року страховики перерахували до держбюджету менш ніж 300 млн. грн..

              У  Кабміні вважають, що податковий потенціал страхових компаній, валові платежі яких перевищили 19 млрд грн.., значно більший. Безумовно, в офіційних положеннях уряду щодо збільшення оподаткування страховиків фіскальні нотки не прозвучали. Наслідуючи приклад Держфінпослуг, яка торік пропонувала збільшити ставку оподаткування страховиків з 3 до 6%, Кабмін іде на такі непопулярні заходи заради боротьби з некласичними, схемними страховими структурами.

              Звичайно, такий підхід обурює учасників страхового ринку. Аргументами, які говорять про наслідки підвищення податкового навантаження, є наступні: зростання інфляції, захоплення ринку іноземними компаніями і зниження податкових надходжень до бюджету.

              Ми вважаємо, що підвищення оподаткування призведе до наступних змін: по-перше, збільшення податкового тиску неминуче позначиться на тарифах страхових послуг, що автоматично спричинить зростання цін у тих галузях народного господарства, які користуються широким страховим покриттям. Сумнівно, що уряду потрібен додатковий каталізатор розкручення інфляції.

              По-друге, страховики попереджають уряд, що збільшення податкового тягара відлякає охочих інвестувати у страхові компанії. Як зазначив екс-голова правління СК “Княжа” Микола Ригун, податкову ставку для страховиків у 3% спочатку було встановлено для стимуляції припливу грошей у страховий сектор. Це мало сприяти зростанню капіталізації страхових компаній. Тобто збільшення податкового тиску може значно знизити норму прибутку. На нашу думку, зниження норми прибутку, в свою чергу може призвести до втрати інтересу до страхового ринку з боку вітчизняних інвесторів,  що може спричинити або відплив коштів зі страхових компаній і їхнє закриття, або продаж бізнесу іноземцям за безцінь.

              По-третє, збільшення ставки оподаткування валового доходу не сприятиме зростанню надходжень від страховиків до держбюджету і загрожує навіть зменшенням таких відрахувань у середньостроковій перспективі.

              Таким чином, у чинному законодавстві можна виділити проблемні елементи, що відкривають безпосередні можливості для податкового планування і, відтак, потребують вирішення. Це рівень ставки податку, позаяк існуюча ставка страхових виплат, що здійснюють страхові компанії, ставить їх у більш вигідні умови порівняно з іншими секторами, а також зменшення підприємствами обсягу оподаткованого прибутку за рахунок сплачених платежів страховим компаніям.

              Основна мета податкового регулювання в цій ситуації полягає в тому, аби зменшити можливості ухилення від сплати податків через псевдо-страхування та фінансове перестрахування, при цьому максимально зберігаючи можливості для розвитку сектора реального страхування. Розглянемо основні сценарії реформування чинного законодавства, які можуть при цьому розглядатись.

              І варіант. Спосіб прямого оподаткування прибутку страхового бізнесу полягає у стягненні податку безпосередньо з прибутку страхової компанії. Така система ставила би страховий бізнес у рівні умови з іншими підприємницькими структурами і не створювала б економічних стимулів до податкового планування. Пряме оподаткування страхових прибутків покликане максимально точно зіставити валові доходи та витрати компанії з метою коректного підрахунку чистого прибутку. Попри те, що пряме оподаткування таких прибутків потребує надзвичайно копіткої роботи з розробки адекватних податкових норм, воно все ж таки є можливим і його застосовують у багатьох країнах. Ураховуючи це, запровадження податку на прибуток в Україні є одним із альтернативних шляхів удосконалення податкового законодавства.

              II варіант. Удосконалення підходу до оподаткування страхової діяльності шляхом обґрунтованого збільшення ставки оподаткування валових доходів від страхової діяльності.

              Додатково до запропонованих варіантів реформи може бути збереження чинного режиму оподаткування страхових компаній (тобто коли базою оподаткування є обсяг страхових премій). Удосконаленню може підлягати обґрунтоване встановлення рівня податкової ставки шляхом спеціальних розрахунків, покликаних гармонізувати його зі ставкою звичайного податку на прибуток із метою досягнення адекватного економічного ефекту простим в адмініструванні методом оподаткування.

              Ш варіант. Зміна норм чинного законодавства щодо уникнення можливості зміни підприємствами оподаткованого прибутку в результаті здійснення операцій страхування.

              Альтернативним до запропонованих варіантів реформи може бути внесення змін до чинного законодавства, що заборонять підприємствам включення до складу їх валових витрат будь-яких сум страхових платежів із добровільних видів страхування, сплачених страховим компаніям. Одночасно такі зміни мають застерігати від включення до складу валових доходів суми отриманих страхових виплат за такими видами страхування.

              Наведемо детальний аналіз кожного із  запропонованих сценаріїв зміни чинного законодавства. Як свідчить цей аналіз, ані перехід на пряме оподаткування прибутку, ані спроби обмежитись вдосконаленою формою, податки не спроможні цілком вирішити існуючі наразі проблеми з оподаткуванням операцій страхування, якщо впроваджуватимуться окремо один від одного.

              Спосіб прямого оподаткування прибутку страхового бізнесу теоретично полягає у стягненні податку безпосередньо з прибутку страхової компанії. Проте специфіка страхової діяльності створює низку  проблем, що значно ускладнюють пряме оподаткування таких прибутків, хоча воно все ж таки залишається можливим і вживаним у багатьох країнах, а його втілення і потребує надзвичайно копіткої роботи з розробки адекватних податкових норм. Пряме оподаткування прибутку можливо розглядати для майбутнього періоду, однак, воно складне для негайного втілення. Крім того, введення для страховиків загального порядку оподаткування прибутку зумовить страхові компанії шукати та знайти шляхи (схеми) мінімізації прибутку.

              Вибір підходів до податкового обліку прибутку від укладення страхових угод має надзвичайно потужний вплив на результативний обсяг податкових зобов’язань, і, відповідно, на поведінку учасників страхового ринку. Враховуючи специфіку страхової діяльності, майже у кожній країні існує окрема власна нормативна база для регулювання обліку у страховому бізнесі. Цей облік базується на застосуванні елементів методу нарахування для коригування розподілу фінансових потоків  у часі з метою більш коректного визначення чистого прибутку у кожному періоді.