Аналіз фінансового стану страхової компанії

              При обліку доходів від укладення страхових угод певна частина отриманих страхових премій може переноситись у часі на майбутні періоди для того, аби більш точно співвіднести ці надходження із моментами здійснення видатків, що фінансуватимуться за їх допомогою. Таке перенесення, як правило, здійснюється шляхом розбиття обсягу премії на визначену кількість рівних частин, які потім рівномірно обліковуються у наступні періоди до завершення терміну дії  ризику (скажімо, на щорічній або щоденній основі). Однак такий підхід припускає, що ймовірність страхового випадку є однаковою протягом всього терміну дії ризику, що може бути не так для певних видів ризиків. У таких випадках, якщо статистика попередніх періодів підтверджує очікування, що ризики збільшаться у певний визначений період, податкове законодавство може погоджуватись із створенням спеціального резерву.

              Використання необґрунтовано низької ставки податку означає офіційне  створення умов для псевдо-страхування, а отже, для виведення прибутків із секторів із вищим (стандартним) податковим навантаженням і зменшенням бюджетних платежів.

              Одним із орієнтирів для визначення ставки податку може бути оціночна рентабельність галузі або окремих видів страхування. Очевидно, що псевдо-страхування завжди буде рентабельнішим, аніж реальне страхування. Рентабельність компанії, яка  займається винятково псевдо-страхуванням, фактично становитиме 100% (оскільки такі компанії, як правило, не проводять виплат та мають надзвичайно низькі видатки на ведення справи). Таким чином, справедлива альтернативна ставка для реального страхування, тобто така, яка приблизно відповідає ставці податку за даного рівня рентабельності реального страхування, завжди буде вигідною для псевдо-страхування.

              Застосування необґрунтовано низької ставки податку створює неринкові переваги для сектора страхування порівняно з іншими конкурентними фінансовими ринками. Будь-які “пільгові” податкові режими, які вибірково застосовуються до певного фінансового ринку зазвичай лише відволікають  ресурси з інших ринків, а не сприяють розвитку пільгового сектора.

              Чимало із згаданих проблем щодо податку з премій могли б потенційно вирішуватись шляхом розробки відповідних регулюючих норм. Однак у такому разі втрачається основна перевага такого податку порівняно із податком на прибуток – його простота. Іншими словами, такий податок за визначенням погано піддається додатковому регулюванню.

              Деякі країни, зокрема США, окремо оподатковують обсяги пере страхових премій, сплачених страховими компаніями на користь іноземних пере страховиків. Логіка такого підходу полягає в тому, що країна, де здійснюється угода, може вимагати права утримати хоча б частину податку від прибутку, отриманого від діяльності в межах країни.

              Найбільша критика окремого податку полягає в тому, що його стягнення створює додатковий податковий тиск не лише на схеми фінансового перестрахування, але і на перестрахування легітимних ризиків. У країнах, де ринок перестрахування ще не розвинений достатньо, більшість страхових фірм може вдаватись до легітимного перестрахування своїх ризиків саме за кордоном, що може стати більш дорогою послугою після необґрунтованого розміру податку.

              Таким чином, розмір податку на виплачені перестрахові премії в інші країни має бути економічно виправданим та не зумовлювати необґрунтоване зростання вартості страхової послуги. Крім того, процедура визначення суми податку має бути простою та зрозумілою як для фіскальних органів, так і для платника податку.

              Аналізуючи зазначене, можна дійти висновку, що чинна редакція  податкового законодавства щодо зазначеного податку має бути вдосконалена з огляду на економічну виправданість здійснюваних операцій перестрахування за межами країни та базуватись на простих методах визначення суми податку. Лише вдосконалення існуючого методу оподаткування страхової діяльності за умов економічно обґрунтованого підняття ставки оподаткування в комплексі із забороною для підприємств включати до складу їх валових витрат будь-які суми страхових платежів за добровільними видами страхування, що сплачуються страховим компаніям, та одночасно звільнення  від включення до складу валових доходів сум страхових виплат, отриманих за такими видами страхування,  максимально сприятиме розвитку реального сектора страхування.

Розділ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ.

Згідно закону України „Про охорону праці”, охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження  життя,  здоров'я  і   працездатності  людини  у  процесі  трудової діяльності.

Основні нормативно-правові активи якими регулюється охорона праці в Україні наступні:

                       Конституція України.[1]

Закони:

                       Закон України „Про охорону праці”;

                       Кодекс законів про працю;

                       Закон України  „Про колективні договори і угоди”;

                       Закон України „Про об'єкти підвищеної небезпеки”;

                       Закон України „Про пожежну безпеку”;

                       Закон України „Про пенсійне забезпечення”;

                       Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”;

      Закон України „Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного   випадку   на   виробництві   та   професійного   захворювання,   які спричинили втрату працездатності”;

                       Основи законодавства України   про   охорону  здоров'я.

Положення:

                       Типове   положення   про   службу   про   роботу   уповноважених   трудових колективів із питань охорони праці;

                       Положення про розробку інструкцій з охорони праці;

                       Положення про медичний огляд;

                       Заява на одержання дозволу на початок роботи;

                       Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності(Наказ № 528 МОЗ від 27.12.2001р.);

                       Правила пожежної безпеки;

                       Правила безпечної експлуатації електроустановок;

                       Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів;

                       Про затвердження Правил охорони праці при роботі на комп'ютерах;

                       Перелік робіт із підвищеною небезпекою;

Норми:             

                       Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації;

                       Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку;

                       Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень;

                       Типові норми безплатної видачі спецодягу;

                       Норми освітленості;

                       Будівельні норми кондиціювання.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві покладається на власника або уповноважений ним орган. Фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці.

Правова організація охорони праці має комплексний характер, відбиваючи три взаємозумовлених     аспекти,  що й  визначають її сутність для  сторін трудових правовідносин.

Охорона праці маючи соціальне значення повинна включаючи : 1) охорону життя та здоров'я працівника (ст. 4 Закону України „Про охорону праці”); 2) збереження працездатності, трудового довголіття працівника; 3) гуманізацію праці.

Економічне значення охорона праці виявляється у таких процесах: а) скорочення втрат робочого часу та економії фонду соціального страхування, оскільки за належної охорони праці трапляється менше виробничих травм, професійних захворювань тощо; б) зростання продуктивності праці працівників, а разом з цим і зростання виробництва та розвиток економіки країни.

Правове значення охорони праці полягає в тому, що правові норми з охорони праці сприяють можливості : а) працювати за здібностями ( з урахуванням умов праці, фізіологічних особливостей працюючих жінок, неповнолітніх, осіб з пониженою працездатністю.); б) визначати правовий статус працівника, включаючи право на охорону праці, його гарантії та захист; утвердження охорони праці як важливого елемента трудових правовідносин працівника з роботодавцем ( адміністрацією) у  забезпеченні охорони праці на робочому місці.

Зважаючи на специфіку діяльності комерційного банку основне місце в охороні праці займає безпека при роботі на комп’ютерах.

Професійні користувачі ПЕОМ повинні проходити обов'язкові попередні     і періодичні медогляди в порядку і встановлені терміни. До безпосередньої роботи з ПЕОМ допускаються особи, що не мають медичних протипоказань. Жінки з часу установлення вагітності й в період годівлі грудьми дитини до виконання усіх видів робіт не допускаються.

Професійні користувачі ПЕОМ допускаються до роботи при досягненні 18 років, що мають групу допуску до роботи з електроустаткуванням, що прийшли усі види інструктажів.

Приміщення для роботи на ПЕОМ повинні бути обладнані аптечкою для надання першої медичної допомоги й вуглекислотними вогнегасниками. Основні правила експлуатації користувачем засобів обчислювальної техніки.

Перед початком роботи необхідно:

1.     Злегка вологою ганчіркою видалити пил з екрана і поверхні монітора, принтера і процесорного блоку, пробувати цьому вимикач і рознімання електроживлення повинні бути виключені;

2.     Зробити зовнішній огляд пристроїв , шнурів живлення та інтерфейсу.

При виявленні механічних ушкоджень корпусів, екрана монітора, шнурів живлення й інтерфейсу користувач повинен негайно звернеться в ремонтну службу.

Включення живлення техніки провадиться відповідним перемикачем на корпусі при підключеному до мережі розніманням живлення.

Забороняється підключати чи відключати рознімання живлення до мережі при включеному перемикачі на корпусі пристрою. При вимиканні живлення пристрою його повторне включення проводиться не раніше чим через 1 хв.

Підключення і вимикання кабелів між пристроями проводиться при виключеному живленні обох пристроїв.

Під час роботи необхідно стежити за правильною орієнтацією дискети при установки в дисковод. Дискета не повинна мати видимих механічних ушкоджень корпусу і робочої поверхні. При заклиненні дискети в корпусі дисковода необхідно викликати інженера сервісу.

При експлуатації принтера необхідно стежити за станом барвної стрічки і якістю друку. При зниженні насиченості друку, перекручуванні зображення символів, появи сторонніх шумів при роботі принтера необхідно викликати інженера сервісу.

По закінченні роботи варто відключити монітор, блок живлення комп'ютера, принтера та ін. Оргтехніку, відключаючи рознімання живлення.

Забороняється експлуатувати техніку :

-  визнану фахівцем несправною чи непридатною до експлуатації;

-  не підключену до контуру заземлення;

-  яка має механічні ушкодження корпусів і дисководів;

-  яка має порушення пломб;

-  яка має несправне електроживлення.

Вимоги до приміщень для експлуатації ПЕОМ :

Приміщення з ПЕОМ повинні мати природне і штучне освітлення, вікна повинні бути орієнтовані переважно на північ і північний схід, штучне освітлення повинне здійснюватися системою загального рівномірного освітлення. У випадку переважної роботи з документами, допускається застосування комбінованого освітлення (додатково світильники місцевого освітлення). Освітленість на поверхні столу повинна бути 300-500 лк. Варто обмежувати відбиті і прямі обліки. Як джерела штучного освітлення   повинні застосовуватися переважно люмінесцентні лампи типу ЛБ. Застосування світильників без розсіювачів і решіток, що екранують, не допускається. У приміщеннях варто проводити чищення стекол віконних рам і світильників не рідше двох разів у рік і проводити своєчасну заміну перегорілих ламп. Площа на одне робоче місце З ПЕОМ повинна бути не менше 6,0 кв.м, а обсяг - не менше 24,0 куб.м.. Звукоізоляція приміщень    повинна відповідати гігієнічним вимогам і забезпечувати нормовані  параметри  шуму  відповідно до вимог Санпін 2.2.2.542-96, не більше 50 дба..

Приміщення повинні обладнатися системами опалення, кондиціювання повітря чи ефективною приточно-витяжною винтиляцією. У приміщенні, де   експлуатується ПЕОМ, повинні підтримуватися наступні кліматичні умови :

-  температура повітря - +15...+35 градусів С;

-  відносна вологість повітря - 10-80% без конденсації;

-  вібрація mах -0,25-55Гц.

У приміщенні, де зберігається техніка, повинні підтримуватися наступні кліматичні умови (при збереженні в оригінальному упакуванні):

-  температура повітря - -20...+60 градусів С;