Аналіз чинників та шляхи забезпечення підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності на підприємстві

При цьому фінансова  стійкість залежить перш за все від  розміру і складу страхового портфеля та пов’язаною з цим можливістю територіальної розкладки збитків і визначення рівнів страхових тарифів. Це обумовлює і більш високі тарифи у малих страхових компаніях і змушує їх шукати відповідні ринкові ніші на страховому ринку. тобто займатися тими видами страхування, де менша конкуренція і виключені значні ризики.

Іншим напрямом роботи по зміцненню фінансової стійкості  різних страхових компаній є оптимізація і конкретика ділового і правового змісту договору страхування. Наприклад, страховик може обумовити страхувальнику певні вимоги, спрямовані на зменшення ризику.

Досвід  зарубіжних країн  показує, що диференціація ризиків  забезпечує більш стабільну ринкову позицію страховика за рахунок комбінування ризиків і стимулювання страхувальників до укладання комплексних договорів за рахунок деякого зниження тарифів. Відповідно при цьому тариф може бути нижчим, ніж при укладанні декількох договорів по одному ризику кожний. При укладанні цього договору  економляться і витрати на ведення справи, тобто це взаємовигідна справа. Разом з тим зарубіжний досвід підтверджує, що реальну можливість зменшення ціни на страхові послуги дає участь страховика в комерційній діяльності, яка базується на характері кругообігу коштів в процесі страхової діяльності, оскільки від моменту надходження платежів страховиків на рахунок страховика до їх виплати як страхового відшкодування проходить певний час, який визначається строком дії договору.

Крім того, страховик  формує резервні фонди, кошти яких довгий час можуть не використовуватися. Це дає можливість страховику брати участь не тільки в комерційних операціях, а й у прямому інвестуванні, враховуючи при цьому мобільність наявних у нього коштів і кон’юнктури ринку.

Як відомо, під фінансовою стійкістю страхових операцій розуміється  постійна збалансованість або перевищення доходів над витратами страховика в цілому по страховому фонду. При цьому в основі забезпечення фінансової стійкості лежать перш за все оптимальні розміри тарифних ставок, а також достатня концентрація коштів страхового фонду, що дає можливість територіальної і часової розкладки збитку. Концентрація коштів страхового фонду досягається при неухильному зростанні числа страхувальників і застрахованих об’єктів.

У розвинутих країнах  велика увага приділяється страховому маркетингу, який включає: вивчення ринку з метою визначення страхових потреб; формування  на основі останніх страхових послуг; визначення ціни на страхову послугу (страхового тарифу) по кожному виду страхування та способи її виплати; роз’яснювальну роботу по діючих договорах і видах страхування; рекламу нових послуг, вибір конкретних страхувальників та організацію їх обслуговування.

Маркетинг розглядається  як один з методів комерційної  діяльності страхових компаній і дослідження ринку страхових послуг. Служби маркетингу створюються перш за все для гнучкого пристосування діяльності страхових компаній до змін економічної ситуації та кон’юнктури ринку. Разом з іншими службами відділи маркетингу створюють єдиний механізм управління процесами, спрямованими на задоволення попиту страхового ринку і отримання прибутку від страхових операцій.

Оскільки страхова діяльність постійно пов’язана з різними  ризиками через фінансовий механізм, виникає необхідність управління ризиками і фінансовими відносинами між страховиками і страхувальниками, тобто організації ризик-менеджменту.

Основні правила, на підставі яких приймаються рішення в ризик-менеджменті, зводяться до забезпечення максимального виграшу, а стратегія базується на оптимальних результатах при раціональному співвідношенні між ризиком і величиною отриманого прибутку.

В великих страхових компаніях, таких як НАСК «Оранта», питаннями маркетингу, ризик-менеджменту і ділової стратегії займається Департамент економічного аналізу,  до складу якого входять Управління економічного аналізу і зведеного планування, маркетингу та ділової стратегії, а в регіональних структурах (обласних дирекціях) — відділи зведеного планування і економічного аналізу.

Розвиток українського страхового ринку об’єктивно супроводжуватиметься хворобами росту, які на різних етапах були характерні для провідних страхових ринків зарубіжних країн. Це в першу чергу недостатній фінансовий потенціал українських страховиків, низька технологічність здійснення страхових операцій, відсутність нормального конкурентного середовища як фактора постійного підвищення якості страхових послуг. Виходячи з досвіду роботи в галузі страхування Європейськоі Організації Економічного Співробітництва і Розвитку в практиці вітчизняного страхування можна використати  ряд найбільш важливих правил формування і регулювання страхових ринків і, зокрема:

· для забезпечення захисту  споживача, захисту економіки в  цілому, повинні бути встановлені відповідні в розумних межах регулюючі положення;

· страховики повинні допускатися на ринок, згідно з суворими ліцензійними критеріями;

· страхування є виключним видом діяльності страхового товариства;

· держава не повинна  перешкоджати виходу на національний ринок іноземних страховиків;

· держава повинна  установити чіткі межі правового поля для заключення страхових контрактів;

· держава повинна  мати спеціальні законоположення щодо податкових пільг, звільнень, відрахувань в страховій області, зокрема, в пенсійному страхуванні, близькому до страхування життя;

· кожна держава повинна  мати незалежний спеціалізований орган  в справі нагляду за страховою діяльністю;

· страхові компанії, здійснюючи страхову діяльність, повинні мати достатній запас платоспроможності і працювати на адекватних тарифах;

· страхові посередники, які працюють на ринку, повинні бути зареєстровані за відповідними вимогами (за рівнем кваліфікації, рівнем капіталу і т.п.);

· обов’язкове страхування  повинно здійснюватися в галузях, і в першу чергу в соціальній сфері, де страхові ризики мають масовий характер, а страхові фонди формуються достатньо великою кількістю страхувальників;

· на ринку страхування  і перестрахування повинно бути чесне конкурентне середовище;

· держава повинна  всебічно розширяти міжнародне співробітництво  в області обміну інформацією про діяльність страхових компаній;

Цілком природньо, що становлення українського страхового ринку буде проходити з певними виключеннями з вищенаведених правил. Проте рівень прояву характерних рис цих правил на страховому ринку може бути мірилом інтегрованості українського ринку у світовий.

Позитивним прикладом  цього може бути досвід роботи Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», яка розширює географію своєї діяльності і зміцнює зв’язки  з великими страховими фірмами-партнерами з Великобританії, Франції, Німеччини, Швейцарії, Польщі, Росії, Молдови та інших держав. У процесі становлення до ринкових відносин НАСК «Оранта» враховує досвід європейських країн по страхуванню і визначила для себе чіткі стратегічніцілі, такі як:

1. розвиток та розширення всіх видів страхування завдяки впровадженню європейських та світових технологій;
2. реалізація страхових продуктів у прямій залежності від потреб ринку;
3. максимальний обсяг охоплення ринку, повне обслуговування потреб клієнтів, лідерство  у питаннях зниження собівартості страхових премій;
4. побудова розгалуженої мережі індивідуального обслуговування, пошук та розробка нових видів страхування;

Стратегічна мета НАСК «Оранта» на перспективу полягає в тому, щоб бути партнером e світовому страховому бізнесі. Практично страховий ринок в Україні сформований і структурований як за наявністю страхових компаній і товариств за відповідним статутом і організаційними формами, так і за видами діяльності, що чітко визначили ринкові ніші і ринкові сегменти за цією ознакою, тобто по суті створилися окремі страхові ринки по конкретних видах діяльності.

В цілому можна констатувати, що практично вже створені організації і правові основи для формування ринкових відносин в страхуванні та розвитку ринків окремих страхових продуктів на різних рівнях. Проте потребується удосконалення в напрямі більш чіткої регламентації організаційно-економічних питань розвитку страхування та визначення фінансових результатів роботи страховиків.

В умовах ринкової економіки  добровільне страхування стає пріоритетним і у зв’язку з цим на часі стоїть важлива проблема відродження довіри населення до страхування, як однієї з дієвих форм соціального захисту громадян і посилення уваги страховиків до населення, як основного партнера.

Одним з найважливіших  напрямів розвитку і ефективного  функціонування страхового ринку є забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності страховиків і страхувальників.

Важливим напрямом залишається  впровадження зарубіжного досвіду  організації страхування і ефективного функціонування страхового ринку, оскільки в розвинутих країнах існує чітка національна система координації діяльності страхових організацій при провідній ролі держави у розробці програм і стратегії розвитку страхування, а також є позитивний досвід розвитку кооперативних страхових організацій.

Таким чином, основні  напрями розвитку і ефективного  функціонування національного страхового ринку нерозривно пов’язані зі створенням конкурентного середовища і вдосконаленням його організаційної структури.

 

3.2. Аналіз заходів щодо підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства

 

З метою поліпшення фінансових показників страхової організації адміністративному та економічному відділу організації слід зосередити увагу на наступних напрямках діяльності:

• поліпшення андеррайтингу та створення збалансованого страхового портфеля;
• оптимізація перестрахувального захисту;
• інвестування коштів страхових резервів в гарантовані фінансові інструменти.
• управління соціальним капіталом;

 Розглянемо більш  докладно дані напрямки діяльності  страхових організацій. 

 Важливість андеррайтингу  для страхової компанії пов'язана  з тим, що це та діяльність, яка дозволяє компанії взяти ризик на страхування незбитковою ціною. [17]

 Дослівно Underwriting перекладається з англійської як підписання під будь-чим, під якими умовами. Андеррайтинг, в широкому сенсі, - є бізнес-процес страхування, що полягає:

 в прийнятті на  страхування або відхилення від  ризиків, властивих даному об'єкту  з метою формування або коригування  умов страхового покриття, умов  договору страхування та визначення  страхових тарифів, що забезпечують  задані значення збитковості за видом страхування і страховому портфелю в цілому;

 в розробці методичних  матеріалів щодо захисту всього  або частини страхового портфеля;

 в розробці і  контролі виконання страхувальником  рекомендацій щодо зниження прийнятих  на страхування ризиків. 

 У свою чергу,  андеррайтер - це кваліфікований  фахівець або спеціальна організація,  діють від імені страховика  і мають від нього повноваження  приймати на страхування або відхиляти запропоновані об'єкти страхування (ризики), визначати тарифні ставки і конкретні умови договору страхування цих об'єктів (Ризиків), виходячи з норм страхового права і планованих фінансових результатів в межах наявних повноважень. Андеррайтинг - це професійний вид діяльності в страхуванні. [24]

Страховикам, якщо вони себе такими вважають, потрібно зрозуміти  просту істину - з ростом рівня збитковості  на страховому ринку можливості для  цінового демпінгу істотно скорочуються. Саме професійно вибудуваний андеррайтинг дозволяє забезпечити рентабельність страхових операцій.

 Необхідність відокремлення андеррайтингу диктується рядом причин:

 оцінка ризику - це  основа економічної безпеки СК, тому займатися цим повинні  full-time співробітники, для яких андеррайтинг є професійним видом діяльності;

 необхідно створення  гнучкої системи ціноутворення на страхові послуги;

 необхідний контроль  за структурою і збитковістю  портфеля по продуктам, каналам  продажів і цільовим клієнтським  сегментам.

 Бізнес-процес «Андеррайтинг» включає в себе процедури ідентифікації об'єкта страхування, оцінки ризиків, прийняття рішення про страхування об'єкта, визначення переліку основних та додаткових умов договору.

 Метою створення  професійного андеррайтингу є збільшення з урахуванням імовірнісних критеріїв настання страхових випадків позитивної різниці між отриманою нетто-премією і зробленою страховою виплатою за договорами страхування, укладеним протягом певного періоду часу. [34]

 Таким чином, грамотно вибудуваний процес андеррайтингу дозволяє створити більш збалансований страховий портфель, а значить підвищити рентабельність страхових продуктів, тим самим збільшити підсумкові фінансові результати.