Аналіз чинників та шляхи забезпечення підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності на підприємстві

 Наступним інструментом  поліпшення фінансових показників діяльності страхових організацій є - перестрахування.

 Перестрахування є  необхідною умовою забезпечення  фінансової стійкості страхових  операцій і нормальної діяльності  будь-якого страхового товариства. Перестрахування з його особливими  методами і практикою, дозволяє приватним страховикам забезпечувати страхування все більших сум і приймати на себе невідомі раніше ризики, є результатом технічного розвитку, не ризикуючи при цьому збанкрутіти. [33]

 Перестрахування - захищає прямого страховика (цедента) від можливих фінансових втрат, якби йому довелося проводити виплати за укладеними договорами страхування, не маючи перестрахувального покриття.

 Процес передачі  ризику в перестрахування називається  перестрахувальної цесією. Перестраховика, що передає ризик, називають цедентом, а перестраховика, приймаючого ризик, - цессіонером (цесіонарієм).

 Подальша передача  ризику називається ретроцесії. Відповідно страхову компанію, передавальну  ризик, іменують ретроцедентом,  а приймаючу - ретроцессіонером (Ретроцессіонаріем).

 Від перестрахування  слід відрізняти співстрахування. Якщо об'єкт страхування застрахований за одним договором страхування спільно кількома страховиками, то вважається, що він прийнятий ними в співстрахування. Відносини кожного страховика (співстраховиками) зі страхувальником з юридичної точки зору вважаються прямим страхуванням і регулюються відносяться до нього нормами права. Співстраховиків, як правило, солідарно відповідають перед страхувальником (вигодонабувачем) за виплату страхового відшкодування, якщо договором не передбачено інше. Іноді співстраховиків можуть призначити одного з них співстраховиків-лідером, який наділяється розширеними правами та обов'язками. [25]

 Різниця між співстрахуванням і перестрахуванням полягає в тому, що в співстрахуванні одна зі сторін за договором - це завжди страхувальник. У перестрахуванні ж беруть участь виключно страхові організації, що перерозподіляють прийнятий на себе прямим страховиком ризик страхувальника між собою.

 Роль перестрахування  для забезпечення фінансової стійкості полягає в наступному:

- з його допомогою страхові організації можуть сформувати у себе більш збалансований портфель договорів;

- перестрахування дозволяє скоротити ризик виникнення у страховика збитків від проведення страхових операцій, допомагаючи компенсувати коливання страхових виплат по роках;

- сприяє збільшенню можливостей страховика укладати договори страхування на великі страхові суми;

- дозволяє страховикам регулювати співвідношення між власним капіталом і об'ємом зобов'язань без відмови від договорів страхування.

 Таким чином, метою перестрахування є, передусім, встановлення однорідного страхового портфеля за допомогою поділу та вирівнювання ризиків. Звичайно, ця мета може бути досягнута і більш простим шляхом - відхиленням небажаних ризиків. Однак останнім представляється невигідним з точки зору конкуренції.

 Далі розглянемо  найбільш важливий інструмент  покращення фінансового стану  страхових організацій - інвестиційну  діяльність.

 Переважне розвиток  добровільного страхування передбачає активізацію роботи учасників ринку щодо вдосконалення взаємодії між споживачами та постачальниками страхових послуг, досягнення якісно вищого рівня таких відносин. Взаємодія є основним змістом відносин добровільного страхування. В сучасних умовах основним шляхом підвищення ефективності взаємодії між споживачами та постачальниками страхових послуг є робота по формуванню, підтримці і зміцненню довіри споживачів до страхуванню і страховикам. Довіра, як форма прояву зацікавленості, є результатом практичного врахування інтересів споживачів і страховиків в страховій угоді. Тому впливати на рівень довіри необхідно професійно організованою роботою з виявлення та обліку їх інтересів в страхових відносинах. Суть актуальною ідеології розвитку страхування - в імперативний значенні професійно організованої роботи суб'єктів страхового ринку по формуванню зацікавленості у споживачів в страхуванні та створенні у постачальників. Для забезпечення стратегічного прориву в розвитку вітчизняного страхування представляється необхідним, перш за все, вирішити завдання активізації ролі інфраструктури страхового ринку шляхом зміни якості ринкових відносин, які складають її зміст.

 У свою чергу,  робота по активізації ролі  споживачів зажадає також істотної  зміни ролі всіх елементів інфраструктури страхового ринку: страхових посередників, аварійних комісарів, сюрвейєрів, актуаріїв, форм інформаційного забезпечення учасників страхових відносин, механізмів впровадження і використання IT - технологій і т.д. [16, с. 156]

 Розвиток страхової  посередницької діяльності .  Першочергове  значення для реалізації концепції  розвитку вітчизняного страхування  має розвиток страхової посередницької діяльності.

 В рамках моделі страхового ринку, в якій головне місце відводиться страхуванню в його добровільній формі, страхові посередники покликані відігравати провідну роль. Механізмом розвитку такого ринку повинна стати конкуренція за нові групи споживачів, які повинні залучатися до страхові відносини на основі врахування їх інтересів. Основою функціонування такого ринку є поєднання інтересів споживачів і постачальників страхових послуг. Локомотивом ж цієї розвиваючої ринок конкуренції і головним засобом забезпечення поєднання інтересів споживачів і постачальників страхових послуг як бази його стійкого зростання і повинна стати діяльність страхових посередників. Реалізації цієї мети і повинна бути підпорядкована діяльність страхових посередників на ринку переважно добровільного типу. Цьому повинні відповідати форми регулювання та стимулювання їх діяльності.

 В даний час діяльність  страхових посередників і, перш  за все, страхових брокерів стикається в Україні з серйозними проблемами. У свою чергу, невирішеність цих проблем стає серйозною перешкодою на шляху здорового розвитку вітчизняного страхування в цілому.

 Правове регулювання  і договірне забезпечення посередницької  діяльності повинні відповідати  потребам вирішення страховими  посередниками актуальних завдань  розвитку реального страхування  в нашій країні і тим бізнес-процесам, за допомогою яких ці рішення можуть бути досягнуті. Аналіз сучасних ринкових відносин показав, що ринку необхідні і страхові посередники, які є представниками тільки страховиків, і незалежні страхові посередники, які володіють можливістю представляти в страхових угодах і страхувальників, і страховиків:

 Пов'язаний страховий посередник (агент) - страховий посередник, що забезпечує організацію страхового захисту інтересів споживачів страхових послуг, представляючи одного або декількох страховиків, які несуть повну відповідальність за його дії; незалежний страховий посередник (брокер), що діє на користь страховиків та/або інших осіб, здійснюючи розробку програм захисту від ризиків, підбір споживачів і постачальників страхових послуг, укладення, виконання, розірвання та відновлення відповідних договорів між ними.

 Відповідно до європейським  досвідом незалежні посередники  зазвичай підлягають обов'язковій  реєстрації, і їх діяльність контролюється  державою або уповноваженими  їм структурами. [36]

 В даний час,  з точки зору змісту стоять перед вітчизняним страхуванням завдань, український страховий ринок являє собою більш складне явище, ніж ринки розвинутих європейських країн. У українських умовах найбільш доцільною представляється політика поетапного введення норм регулювання, в принципі відповідних вимогам Директиви ЄС по страховим посередникам. Порядок допуску страхових посередників для роботи на ринку може удосконалюватися на основі спеціальної програми формування та розвитку сучасних форм посередницької діяльності, яка повинна бути частиною нової концепції розвитку вітчизняного страхування.

 Для стимулювання  діяльності страхових посередників, розширення та підвищення стійкості  її відтворювальної бази необхідно  прийняти ряд законодавчих заходів  по вдосконалення оподаткування. Зокрема, слід виключити діяльність страхових посередників по представленню інтересів страхувальників та/або страховиків зі сфери застосування (обкладання) податку на додану вартість (ПДВ), надати страховим посередникам можливість для цілей оподаткування обчислювати доходи, виходячи з фактичного надходження грошових коштів.

 В цілому, вдосконалення  страхового та податкового законодавства  у зазначеному вище напрямі  сприятиме активізації головних  продуктивних сил вітчизняного  страхового ринку і стане важливим фактором розвитку реального страхування в нашій країні.

 Для розвитку вітчизняного  страхування принципово важливо,  щоб система присвоєння рейтингів  страховикам була реально спрямована  на захист інтересів страхувальників  - в цьому полягає сьогодні  головна вимога до методики присвоєння рейтингів надійності страховиків. Практика показує, що комерційні рейтингові агентства (включаючи закордонні), для яких, як правило, замовником є страховик, з об'єктивних і суб'єктивних причин не можуть в необхідній мірі враховувати інтереси споживачів в процесі надання своїх, які є суто інформаційними, послуг.

 Необхідна розробка науково обгрунтованих методичних рекомендацій з оцінки готовності страховиків виконувати зобов'язання перед споживачами. Представляється, що держава могло б доручити розробку цих рекомендацій компетентної науково-дослідної організації з можливістю залучення провідних наукових фахівців страхової галузі.

 Методичні рекомендації  повинні враховувати необхідність  оцінки не тільки кількісних  показників діяльності страховиків, але і готовності страховиків платити відшкодування споживачам страхових послуг. При цьому методичні рекомендації повинні бути доступні для розуміння непрофесійним користувачам через їх оприлюднення, а також повинні періодично оновлюватися і враховувати як інформацію про тенденції розвитку ринку в цілому, так і про оцінюваної компанії в зокрема.

 Застосування нового  порядку рейтингування призведе  до посилення ефективності діяльності  рейтингових агентств і їх  більшої орієнтації на страхувальників, що стане передумовою для професіоналізації споживання страхових послуг і важливим кроком у справі подолання кризи довіри споживачів до страховиків. Результатом цього в довгостроковому періоді буде формування передумов для позитивного розвитку ринку реального страхування.

 Необхідність вдосконалення  діяльності оцінювачів, сюрвейєрів, аварійних комісарів (експертів-техніків). Оцінювачі, сюрвейєрів, аварійні  комісари (експерти-техніки) взаємодіють  із споживачами та постачальниками  страхових послуг на найважливіших етапах реалізації страхових відносин: при прийомі ризику на страхування, при виконанні договору страхування і в процесі врегулювання виникаючих збитків.

 Шляхи вдосконалення  діяльності оцінювачів, сюрвейєрів  і аварійних комісарів (експертів-техніків):

 уточнення правового статусу сюрвейєрів і аварійних комісарів на російському страховому ринку. Для забезпечення оптимального поєднання інтересів споживачів і постачальників страхових послуг на ринку необхідно чітко визначити функціональний і, відповідно, правовий статус сюрвейєрів і аварійних комісарів. Формування правових інститутів сюрвейєрів і аварійних комісарів створить необхідні передумови для забезпечення рівного доступу страхувальників та страховиків до послуг цих категорій фахівців спеціалізованих структур;

 законодавче забезпечення  можливості страхувальників включати  витрати на послуги оцінювачів, сюрвейєрів і аварійних комісарів  до складу витрат на страхування;

 забезпечення незалежності  сюрвейєрів і аварійних комісарів;  Залежність цієї категорії фахівців від постачальників страхових послуг являє собою серйозну проблему, стимулюючу недовіру споживачів до страховиків і гальмуючу розвиток вітчизняного страхування. Рівний і вільний доступ страхувальників і страховиків до послуг аварійних комісарів буде сприяти і вирішенню проблеми незалежності судження аварійних комісарів про характер, причини та розміри шкоди. Тут повинен більш активно використовуватися потенціал товариств по захист прав споживачів, а також реалізовуватися законодавчі ініціативи, безпосередньо спрямовані на формування незалежного статусу цих категорій фахівців; забезпечення необхідного рівня кваліфікації сюрвейєрів і аварійних комісарів;  подолання олігополістичних тенденцій на ринку послуг оцінювачів, сюрвейєрів і аварійних комісарів. Слід законодавчо заборонити такі форми олигополизации ринку, як акредитацію оцінювачів, сюрвейєрів, аварійних комісарів при різних структурах, що буде підтримувати здорову конкуренцію і відбиватися на якості надаваних ними послуг.

 Необхідність вдосконалення діяльності страхових актуаріїв. На сучасному етапі розвитку вітчизняного страхування повинні бути точно визначено місце і роль страхових актуаріїв у справі зміцнення довіри на страховому ринку і розширення клієнтської бази страхових організацій. Сучасному ринку потрібні не тільки незалежні, відповідальні, актуарії, здатні дати об'єктивну оцінку фінансової стійкості постачальників страхових послуг. Сьогодні гостро проявляється і необхідність постійного моніторингу, аналізу і перегляду меж страхуються ризиків. Це, в свою чергу, формує ринкову потребу і в активних актуаріях, здатних дати адекватну відповідь на запити ринку в умовах наростання необхідності забезпечення індивідуального підходу в процесі взаємодії між страховиками і споживачами страхових послуг. [35, с. 34]