Статистика оплати праці

• пенсійне страхування;
• страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
• медичне страхування;
• страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
• страхування на випадок безробіття;
• інші види страхування, передбачені законами України.

   Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з кожного його виду для роботодавців і застрахованих осіб щорічно встановлюються Верховною Радою України одночасно з затвердженням Державного бюджету, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

  Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. ІСЦ є найважливішим показником, який характеризує інфляційні процеси в економіці країни і використовується для вирішення багатьох питань державної політики, аналізу та прогнозу цінових процесів в економіці, перегляду розмірів грошових доходів населення і мінімальних соціальних гарантій, вирішення правових спорів, перерахунку показників системи національних рахунків у постійні ціни.

    Розраховується ІСЦ шляхом об’єднання двох інформаційних потоків:

• даних про зміни цін, одержаних шляхом реєстрації цін і тарифів на споживчому ринку;
• даних про структуру фактичних споживчих грошових витрат домогосподарств населення, яке проживає в міських поселеннях.

ІСЦ розраховується Держкомстатом  України в цілому по Україні та в розрізі регіонів (Автономна  Республіка Крим, 24 області, міста Київ і Севастополь).

ІСЦ в цілому по Україні публікується в періодичних  виданнях.

   Джерелом одержання первинних даних на рівні підприємства, установи, організації щодо розміру номінальної заробітної плати робітників та службовців, а також усіх видів податків та відрахувань із заробітної плати є такі форми первинного обліку:

№ Т-49 «Розрахунково-платіжна відомість»;

№ Т-51 «Розрахункова відомість»;

№ Т-52 «Розрахунок заробітної плати»;

№ Т-54 «Особовий рахунок»;

№ Т-54а «Особовий рахунок»;

№ Т-55 «Накопичувальна картка обліку виробітку і зарплати»;

№ Т-56 «Накопичувальна картка обліку зарплати».

    Дані щодо нарахованої номінальної заробітної плати працівників за виконану роботу, чисельності працівників, відпрацьованого робочого часу, суми прибуткового податку з нарахованої заробітної плати відображаються у формі державної статистичної звітності № 1-ПВ (термінова) місячна.

   У статистичній звітності з праці номінальна заробітна плата відображається з першого по останнє число звітного періоду (місяця, кварталу, року) незалежно від фактичного терміну виплати заробітної плати, без виключення відрахувань, здійснених згідно з чинним законодавством (наприклад, сум сплачених податків, відрахувань за виконавськими листами та ін.). Для визначення величини «нетто» заробітної плати в діючу статистичну звітність введено показник розміру прибуткового податку, утриманого з працівників відповідно до установленого порядку.

   Індекс реальної заробітної плати як зміна кількості товарів та послуг, що можна купити на заробітну плату, розраховується таким чином:

                           (5.1)

де  — індекс номінальної заробітної плати поточного періоду (t) порівняно з базисним (0);

 — індекс споживчих цін  поточного періоду (t) порівняно з базисним (0).

  Як зазначалося раніше, на величину та динаміку реальної заробітної плати впливають рівень номінальної заробітної плати, зміни споживчих цін (тарифів) на товари та послуги, що їх купують працівники, розмір податків та обов’язкових внесків, що сплачують працівники. Тому для розрахунку величини й індексу реальної заробітної плати спочатку визначається величина «нетто» заробітної плати, для чого з номінальної («брутто») заробітної плати виключається сума обов’язкових податків та платежів.

  Для визначення «нетто» заробітної плати необхідно встановити відповідну величину прибуткового податку, що припадає на заробітну плату працівників, і величину внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування залежно від його виду.

  Після цього заробітна плата «брутто» зменшується на вказані величини, тобто здійснюється розрахунок «нетто» заробітної плати одного працівника за певний місяць.

 Приклад розрахунку «нетто» заробітної плати за місяць наводиться нижче (дані умовні).

Заробітна плата «брутто» одного працівника за звітний місяць становить 279,45 грн, за попередній — 258,11 грн, індекс споживчих цін за цей період — 101,6 %.

Усього  відрахувань за звітний період -15,2%, за попередній- 15%.

1. Заробітна плата за винятком відрахувань («нетто»):

за звітний період

279,45 – (279,45 · 0,152) = 236,97;

за попередній період

258,11 – (258,11 · 0,150) = 219,39.

    2. Індекс «нетто» заробітної плати:

і_зп = 236,97: 219,39 = 1,08, або 108,0%,

тобто заробітна плата  «нетто» зросла на 8 %.

3. Індекс реальної заробітної  плати:

і_зп = 1,063, або 106,3 %,

тобто реальна заробітна  плата зросла на 6,3 %.

      Визначення індексу реальної заробітної плати за квартал, період з початку року здійснюється «ланцюговим» методом, тобто шляхом послідовного множення значень місячних індексів реальної заробітної плати.            Так, індекс реальної заробітної плати за січень — грудень розраховується таким чином:

      Індекс  реальної заробітної плати   «нетто»: січень-80,0; лютий-100,8; березень-107,8; квітень - 95,4; травень-101,7; червень-103,0; липень-104,1; серпень-103,8; вересень-97,7; жовтень-100,5; листопад-100,2; грудень-112,2.

=0,80×1,008×1,078×0,954×1,017×1,03×1,041∙1,038×0,977×1,005×1,002×1,122 = 1,036, або 103,6 %,тобто реальна заробітна плата в грудні 2000 р. відносно грудня 1999 р. збільшилась на 3,6 %.

     Індекс реальної заробітної плати за другий квартал 2000 р. розраховано так:

тобто реальна заробітна плата в  червні 2000 р. порівняно з березнем, або протягом другого кварталу, зменшилась на 0,1 %.

    Для статистичного аналізу використовується також показник середньомісячного індексу реальної заробітної плати:

     (5.2)

де п — кількість членів ряду.

    Наприклад, середньомісячний індекс реальної заробітної плати за четвертий квартал 2000 р.:

тобто впродовж четвертого кварталу 2000 р. реальна заробітна  плата щомісячно зростала в середньому на 4,2 %.

    Розрахунок індексів реальної заробітної плати наростаючим підсумком з початку звітного року до відповідного періоду попереднього року проводиться на основі щомісячних індексів звітного та попереднього років. Спочатку розраховуються довгострокові індекси реальної заробітної плати з січня попереднього року до звітного місяця поточного року. Індекс реальної заробітної плати наростаючим підсумком за звітний період до відповідного періоду поточного року розраховується як відношення суми довгострокових індексів за місяці звітного року до суми довгострокових індексів за відповідні місяці попереднього року.

    Наприклад, індекс реальної заробітної плати за перший квартал 2000 р. у відношенні до першого кварталу 1999 р. розраховано таким чином:

1. Довгострокові індекси за січень, лютий і березень кожного року у відношенні до грудня 1998 р.:

  

2. Індекс реальної заробітної плати за перший квартал 2000 р. відносно першого кварталу 1999 р.:

тобто реальна заробітна плата в  першому кварталі 2000 р. була на 2 % нижча, ніж у відповідному періоді попереднього року[3].

 

 

6.   СКЛАД  ВИТРАТ  НА  РОБОЧУ  СИЛУ

 

         Одним з найважливіших напрямів досліджень у статистиці праці та зайнятості є вивчення рівня, структури та динаміки витрат на робочу силу, що мають велике значення при визначенні політики заробітної плати, при укладенні тарифних угод та вирішенні інших завдань.

        Витрати на робочу силу можуть вивчатися у двох напрямах: витрати підприємства у зв’язку з використанням найманої праці та витрати на робочу силу на рівні економіки в цілому. У першому випадку основна увага приділяється вивченню тих витрат на робочу силу, які несе безпосередньо роботодавець. У другому — до уваги беруться і витрати держави на фінансування соціального забезпечення, пенсійних та інших програм. У статистичній практиці перевага віддається концепції витрат роботодавця на робочу силу. Разом з тим для міжнародних порівнянь дані про витрати роботодавців на робочу силу мають доповнюватися інформацією про участь держави у фінансуванні цих витрат.

       Згідно з міжнародними стандартами вивчення витрат на утримання робочої сили проводиться на основі спеціальних виборчих обстежень один раз на два роки. Для періоду спостереження вибирається календарний рік, з тим щоб урахувати всі витрати на робочу силу — регулярні (щомісячні ) та нерегулярні. Програма таких обстежень дає змогу пов’язати витрати на робочу силу з видом діяльності, галуззю або сектором економіки, рівнем рентабельності, фондоозброєнності та іншими характеристиками підприємства.

      Витрати підприємства (організації) на робочу силу — це суми винагород у грошовій та натуральній формах, що нараховані найманим працівникам за виконану роботу, і додаткові витрати організації на користь своїх працівників. Вони розглядаються, з одного боку, як частина фактичних витрат роботодавця, зв’язаних з використанням найманої праці, а з іншого — як доходи працівників підприємства.

     У складі витрат на робочу силу згідно з міжнародною стандартною класифікацією виокремлюють 10 груп:

• перші чотири групи охоплюють витрати на оплату праці, що входять до складу фонду заробітної плати: оплату за відпрацьований час, оплату за невідпрацьований час, одноразові заохочувальні виплати, регулярні виплати в натуральній формі (на харчування, житло, паливо);
• витрати підприємства на забезпечення працівників житлом;
• вартість житла, переданого у власність працівникам; витрати на утримання відомчого житлового фонду; суми, що надані працівникам для першочергового внеску на житлове будівництво або на погашення кредиту, виданого на ці цілі; витрати на погашення позичок, що надані працівникам для покращення житлових умов;
• витрати на соціальний захист працівників. У складі цієї групи можна виділити чотири групи витрат: обов’язкові відрахування в державні соціальні фонди; внески до недержавних пенсійних фондів; витрати, що є частиною виплат соціального характеру, наприклад, надбавки до пенсій працюючим на підприємстві, оплата відпусток працівникам та членам їх сімей на лікування та відпочинок, оплата послуг, що надаються працівникам підприємства установами й організаціями охорони здоров’я тощо; витрати на утримання медпунктів, профілакторіїв, будинків відпочинку, що перебувають на балансі підприємства або організації;
• витрати на професійне навчання, що включають витрати на утримання та оренду навчальних приміщень, витрати на платне навчання працівників, стипендії за кошти організації працівникам, які направлені на навчання, оплату відпусток для навчання та інші витрати, пов’язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів;
• витрати на культурно-побутове обслуговування, у тому числі витрати на проведення вечорів відпочинку та інших культурно-масових і спортивних заходів, на утримання їдалень, бібліотек, клубів, курсів, студій тощо, оплата відпусток на екскурсії, подорожі; витрати на відшкодування цінової різниці на продукцію, що відпускається підсобними господарствами для громадського харчування працівників підприємства;
• інші витрати, що зв’язані з використанням найманої праці (оплата проїзду до місця роботи або відпочинку, вартість виданого безкоштовно фірмового одягу, обмундирування, спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту, витрати на відрядження, включаючи добові або кошти, що виплачуються замість добових);
• податки, що пов’язані з використанням робочої сили (податок із суми перевищення фактичних витрат на оплату праці працівників порівняно з їх нормованою величиною, плата за залучення іноземної робочої сили).