Статистика оплати праці

 

ВСТУП

 

             Робоча сила, як трактується в курсі економіки, - це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до праці. В умовах ринкових відносин «здатність до праці» робить робочу силу товаром. Але це не звичайний товар. Його відмінність від інших товарів полягає в тому, що він, по-перше, створює вартість, більшу за власну ціну, по-друге, без його залучення неможливо здійснити будь-яке виробництво, по-третє, від нього багато в чому залежить ступінь (ефективність) використання основних і оборотних виробничих фондів.

            Тому що ж змусить робочу силу працювати найбільш ефективно? Відповідь на це питання лежить в основі будь-якої кадрової політики. І на першому місці по важливості серед факторів, що впливають на ефективність використання робочої сили, стоїть система оплати праці. Саме заробітна плата, а найчастіше тільки вона, є тією причиною, що приводить робітника на його робоче місце. Тому значення даної проблеми важко переоцінити.

Заробітна плата – як елемент собівартості продукції ( робіт  чи послуг) – займає одне з головних місць в системі бухгалтерського  обліку.

Розмір заробітної плати  залежить від складності та вимог  виконуваної роботи, професійно-ділових  якостей робітника, результатів  його праці і господарської діяльності підприємства і (згідно ст..94 Кодексу  законів про працю) максимальним розміром не обмежується.

В сучасних умах розмір заробітної плати залежить, в основному, від  фінансових можливостей підприємства і принципу матеріального заохочення кожного робітника. Державою встановлені  мінімальні гарантії на оплату праці. Згідно ст.95 Кодексу законів про  працю і ст.3 Закону Про оплату праці мінімальна заробітна плата  являється обов’язковою соціальною гарантією на всій території України  для підприємств всіх форм власності  і господарювання.

Джерелом коштів, які йдуть  на оплату праці, є кошти підприємства, отримані від господарської діяльності, в бюджетних закладах – бюджетні асигнування і частина їх доходів  від господарської діяльності.

Основною на території  України є грошова форма оплати праці. Виплата заробітної плати  може проводитись грошовими знаками, які законно обертаються на території  України.

Мета даної  курсової роботи – вивчити сутність оплати праці,поняття  заробітної плати та її види, форми та системи, нарахування заробітної плати та провести оцінку економічної ефективності використання ресурсів робочої сили.

              Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

• розкрити сутність оплати праці;
• визначити види ,форми та системи заробітної плати;
• визначити, що включається до фонду оплати праці;
• проаналізувати динаміку середньої заробітної плати;
• вивчити склад витрат на робочу силу;
• провести методику розрахунку індексів реальної заробітної плати та оцінку економічної ефективності використання ресурсів робочої сили.

             Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи дослідження оплати праці.

             Об’єктом дослідження є форми та системи оплати праці в Україні.

            Інформаційну базу дослідження склали законодавчі акти України стосовно даної теми, навчальні посібники українських та зарубіжних авторів, статистична інформація Державної служби статистики України.

           Методи, які використовувались при написанні курсової роботи: теоретичний аналіз, аналіз статистичного та фактичного матеріалу.

           Робота складається з семи розділів, вступу, висновків, списку використаних  джерел.

 

 

1.  СУТНІСТЬ ОПЛАТИ ПРАЦІ ТА ЗАВДАННЯ СТАТИСТИКИ

 

         Оплата праці — це трудовий доход, а водночас і форма привласнення життєвих благ через участь у суспільному виробництві певного працівника і трудового колективу, доход, визначений на основі суспільної міри їх праці з урахуванням її результатів. Оплата праці в економіці формується за рахунок національного доходу і може здійснюватись у вигляді заробітної плати працівників.

   Заробітна плата, чи ставка заробітної плати - це ціна, виплачувана за використання праці. Економісти часто застосовують термін "праця" у широкому змісті, включаючи оплату праці:

• робітників у звичайному розумінні цього слова, (самих різних професій);
• різнопрофільних фахівців - юристів, лікарів, стоматологів, викладачів і т.д.;
• власників дрібних підприємств - перукарів, водопровідників, майстрів по ремонту телевізорів і безліч різних торговців - за трудові послуги, надані при реалізації їхньої ділової активності.

 

      Нові процеси, які відбуваються в економіці у зв’язку з переходом до ринкових відносин зумовлюють об’єктивну необхідність реформи оплати праці. Вона має бути спрямована на формування ефективної системи матеріального стимулювання працівників, основними принципами якої є винагорода їх у розмірах, що об’єктивно відбивають особистий трудовий внесок працівників, надання підприємствам та установам різних форм власності максимальної самостійності в питаннях оплати праці.

      З 1991 р. втратив силу порядок, який діяв раніше щодо формування фондів заробітної плати, оплати праці та матеріального заохочення. У звітність з питань праці впроваджені нові показники: кошти, спрямовані на споживання; витрати на оплату праці; грошові виплати та заохочення за рахунок прибутку й інших джерел; сума наданих працівникам трудових і соціальних пільг; доходи (дивіденди, проценти), які виплачуються за акціями трудового колективу і внесками його членів у майно підприємства.

          Усе це потребує внесення істотних змін до існуючої статистичної практики і відповідного вдосконалення статистичного аналізу оплати праці в статиці та динаміці.

          До головних завдань статистики оплати праці належать:

• обчислення розміру коштів споживання та фонду оплати праці;
• вивчення їх складу та динаміки: вивчення форм і систем заробітної плати, у тому числі нових, зумовлених розвитком ринкових відносин;
• аналіз формування і використання коштів на споживання та оплату праці, впливу окремих чинників на їх зміну;
• обчислення показників середнього рівня доходів і заробітної плати та їх динаміки;
• аналіз розподілу чисельності працюючих за розміром заробітної плати;
• обчислення та аналіз співвідношення темпів зростання продуктивності праці і заробітної плати (доходів).

          Найважливішими  задачами статистики оплати праці  є визначення розміру фонду  оплати праці і факторів його  формуючих у звітному періоді.  Задачі ці відносяться як до  фонду оплати праці працюючих,  так і до динаміки елементів  з якої формується зазначений фонд [1, c. 139-140].

 

 

 

 

 

 

2.  ВИДИ, ФОРМИ ТА СИСТЕМИ ЗАРОБІТНОЇ  ПЛАТИ

 

Відповідно до статті І  Закону України "Про оплату праці" заробітна плата — це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник  або уповноважений ним орган  виплачує працівнику за виконану роботу[6].

        Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства [5,с.5].

        Витрати на оплату праці складаються з:

1. фонду основної заробітної плати;
2. фонду додаткової заробітної плати;
3. інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

           Згідно із Кодексом законів  про працю України основою  організації оплати праці є  тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик [ 5, c.6].

          Тарифна система оплати праці  — це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці[ 8,c.186].

Основна заробітна плата  — це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) та підрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата  — це винагорода за роботу, виконану понад встановлених норм, за трудові успіхи і винахідництво та особливі умови праці. Вона складається з доплат, надбавок, компенсаційних виплат, передбачених чинним законодавством, премій, пов'язаних з виконанням виробничих завдань.

         Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у вигляді винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми [ 9,c.120-121].

         Під час складання статистичної звітності з праці показуються грошові суми, нараховані до виплати згідно з платіжними документами, за якими з працівниками були проведені розрахунки по заробітній платі (номінальна заробітна плата). Зазначені суми подаються «брутто», тобто включаючи податки та інші утримання відповідно да законодавства («нетто» — грошові суми, нараховані до виплати без прибуткового податку та обов’язкових внесків працівника до фонду соціального страхування і пенсійного фонду).

        До складу витрат на оплату праці включаються всі витрати підприємства на оплату праці незалежно від джерела фінансування цих виплат.

       Суми коштів, нараховані за щорічні та додаткові відпустки, включаються в фонд оплати праці звітного місяця тільки в сумі, що припадає на дні відпустки у звітному місяці. Суми, що припадають на дні відпустки в наступному місяці, включаються в фонд оплати праці наступного місяця.

       При натуральній формі оплати праці та наданні соціальних пільг зазначені виплати у звіт з праці включаються в сумі, обчисленій виходячи з середньої ціни реалізації за звітний період.

       Якщо продукція надана безкоштовно, то розмір заробітної плати в цьому випадку дорівнює повній вартості цієї продукції; якщо вона надана за зниженими цінами — то різниці між вартістю проданої за зниженими цінами продукції і її повною вартістю.

       Усі види нарахувань в іноземній валюті включаються до фонду оплати праці в національній валюті України в сумі, яка визначається шляхом перерахування іноземної валюти за курсом Національного банку України на дату їх нарахування.

     Дані про фонд оплати праці за відповідний період минулого року при складанні звітів з праці показуються згідно з методологією, яка прийнята у звітному періоді поточного року.

На підприємстві застосовують дві форми оплати праці: погодинну і підрядну. Існують різновиди цих форм, які називають системами оплати праці:

• проста погодинна;
• погодинно-преміальна;
• пряма підрядна;
• підрядно-преміальна;
• підрядно-прогресивна;
• акордна [7,c. 200].

Система оплати праці — це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці й мірою винагороди працівників.

Погодинна форма оплати праці  — це оплата праці, яка залежить від кількості відпрацьованих годин і тарифної ставки (окладу) за 1 годину.

Погодинно-преміальна система  оплати праці - це різновид погодинної оплати праці, при якій понад заробітної плати, належної за фактично відпрацьований час, оплачується преміальна винагорода за досягнення високих кількісних і якісних показників.

Підрядна форма оплати праці має такі системи: пряма підрядна, преміальна, прогресивна, акордна, бригадна.

підрядно-преміальна система  — це різновид підрядної форми оплати праці, при якій понад заробітної плати, належної за виконану роботу, виплачується премія.

підрядно-прогресивна система  оплати праці — це форма оплати праці, при якій робота, виконана в межах встановлених норм, оплачується за звичайними підрядними розцінками, а частина роботи, виконана понад норм, - за прогресивно-зростаючими розцінками і в залежності від відсотку перевиконання норм.

акордна система оплати праці  — це різновид підрядної системи, при якій норма і розцінка для виконавця або групи виконавців встановлюється не за кожною окремою операцією, а на весь комплекс робіт.