Статистичне вивчення витрат підприємств на оплату праці та соціальний розвиток персоналу (на прикладі Львівської області)

51

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Філія економічного факультету у місті Самборі

Кафедра статистики

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Статистика підприємств»

на тему:

«Статистичне вивчення витрат підприємств на оплату

праці та соціальний розвиток персоналу

(на прикладі Львівської області)»

Студента спеціальності «Прикладна статистика»

Групи Ект-62з заочної форми навчання

Демків Ольги Миколаївни

Науковий керівник

Самбір – 2012
ЗМІСТ

ВСТУП

Темою даної курсової роботи є статистичне вивчення витрат підприємтсвств на оплату праці та соціальний розвиток персоналу.

Вивчення рівня, структури та динаміки витрат на оплату праці та соціальний розвиток персоналу в умовах ринкової економіки є одним з найважливіших напрямів досліджень у статистиці підприємств, що має велике значення при визначенні політики заробітної плати, при укладенні тарифних угод та вирішенні інших завдань.

Витрати на робочу силу можуть вивчатися у двох напрямах: витрати підприємства у зв’язку з використанням найманої праці та витрати на робочу силу на рівні економіки в цілому. У першому випадку основна увага приділяється вивченню тих витрат на робочу силу, які несе безпосередньо роботодавець. У другому — до уваги беруться і витрати держави на фінансування соціального забезпечення, пенсійних та інших програм.

У статистичній практиці перевага віддається концепції витрат роботодавця на робочу силу. Разом з тим для міжнародних порівнянь дані про витрати роботодавців на робочу силу мають доповнюватися інформацією про участь держави у фінансуванні цих витрат

Метою курсової роботи є з’ясування економічної суті витрат підприємств на оплату праці та соціальний розвиток персоналу як одну із головних статей витрат підприємств, що являє собою вельми вагомий і суттєвий елемент собівартості виробництва, а також як чинника розвитку трудового потенціалу, вивчення методологічних засад статистичного вивчення витрат підприємств на оплату праці, характеристика джерел статистичної інформації, яка використовується в оцінці, аналізі та прогнозуванні розвитку, формулювання висновків та пропозицій а також статистичний аналіз та оцінка витрат підприємств на оплату праці на конкретному прикладі.

Об’єкт дослідження курсової роботи – витрати на оплату праці та соціальний розвиток персоналу підприємств Львівщини, предмет – кількісна сторона (з урахуванням якісного змісту) масових явищ і процесів, пов’язаних з витратами підприємств на оплату праці, їх впливом, факторами та чинниками, які їх обумовлюють.

Відповідно до поставленої мети основними завданнями курсової роботи є:

-                з’ясувати економічну суть понять «витрати підприємств на оплату праці», особливості їх визначення у статистичній науці та практиці;

-                охарактеризувати показники статистичного вивчення витрат на оплату праці, методику їх розрахунку;

-                вивчити організаційні форми державних статистичних спостережень за витратами підприємств на оплату праці та соціальний розвиток персоналу, зробити висновок про їх якість;

-                здійснити статистичну оцінку та аналіз витрат на оплату праці на підприємствах промисловості Львівської області.

Інформаційною базою дослідження слугували методологічні засади, інструментарій статистики витрат підприємств, заробітної плати, законодавчі акти, навчальні видання, наукові публікації з питань оцінки, аналізу та статистичного вивчення витрат підприємств на оплату праці.

Теоретичною базою підготовки курсової роботи є загальнонаукові (спостереження, вимірювання, порівняння, аналіз і синтез) та статистичні методи дослідження витрат підприємств.

Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

РОЗДІЛ 1

ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНИЙ

РОЗВИТОК ПЕРСОНАЛУ ЯК ОБ’ЄКТ СТАТИСТИЧНОГО

ВИВЧЕННЯ

1.1.              Економічна сутність витрат підприємств на оплату праці

Витрати виробництва – це витрати живої і опредметненої праці підприємств на виробництво й збут продукції.  В практиці  характеристики витрат виробництва використовують термін “витрати на виробництво”, на випущену продукцію вони виражаються в її собівартості.

Собівартість продукції підприємств являє частину вартості цієї продукції, що включає споживані кошти, предмети праці, послуги інших організацій і заробітну плату працюючих, виражені в грошовій формі.

В умовах удосконалення господарювання собівартість продукції є важливішим економічним показником діяльності об`єднань і підприємств. Управління собівартістю підприємців являє собою планомірний процес формування витрат на виробництво, собівартості одиниці продукції, виявлення резервів економії, зниження собівартості і забезпечення систематичного контролю за виконанням завдань  по собівартості.

Витрати на утримання і оплату праці персоналу підприємства є одними із головних статей витрат підприємств і являють собою дуже вагомий і суттєвий елемент собівартості.

Витрати на оплату праці - це витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства, включаючи премії за виробничі результати, стимулюючі і компенсуючі виплати, у тому числі у зв'язку з підвищенням цін і індексацій доходів у межах норм, передбачених законодавством, а також витрати на оплату праці не перебувають у штаті підприємства працівників, зайнятих в основній діяльності. У витрати на оплату праці включаються:

- виплати заробітної плати за фактично виконану роботу відповідно до тарифних ставок, посадовими окладами та ін;

- вартість продукції, що видається в порядку натуральної оплати працівникам;

- премії, надбавки до окладів за виробничі результати;

- вартість безкоштовно наданих працівникам окремих галузей відповідно до законодавства комунальних послуг, харчування, форменого одягу, житла тощо;

- оплата щорічних і навчальних відпусток;

- виплати працівникам, які вивільняються з підприємств, у зв'язку з реорганізацією, скороченням штатів та ін.

Тільки витрати на оплату праці і відрахування на соціальні потреби складають в загальних затратах на виробництво в Україні більше 20 %. По окремих галузях частка витрат на оплату праці і соціальні потреби коливається в дуже великих межах.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» – це винагорода, виражена, як правило, в грошовій формі, яку працедавець або уповноважений ним орган виплачує робітнику за виконану ним роботу.

Якщо згрупувати, то витрати на оплату праці складаються із:

1.             Фонду основної заробітної плати.

2.             Фонду додаткової заробітної плати.

3.             Інші заохочення та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата -  це винагорода за виконану роботу згідно встановлених норм (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді ставок (окладів) в відпускних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлену норму, за трудові успіхи й винахідливість та за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантовані  компенсаційні виплати, передбачені діючим законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - до них відносяться виплати у формі винагород по наслідкам роботи за рік, премії за спеціальними системами  та положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які передбачені актами діючого законодавства або ті, що проводяться понад встановлені затверджені акти норм.

Також окремо слід виділити відрахування на соціальні потреби - це відрахування в позабюджетні соціальні фонди (пенсійний фонд, фонд соціального страхування, Фонд зайнятості, обов'язкового медичного страхування). Підприємства відраховують до Пенсійного фонду 28% від нарахованої суми оплати праці, до фонду соціального страхування 5,4%, до фонду обов'язкового медичного страхування 3,6%, до фонду зайнятості - 1,5%.

Під час складання статистичної звітності про праці показуються грошові суми, нараховані до виплати у зв`язку з платіжними документами, за якими з робітниками були проведені розрахунки по зароб.платі. Вказані суми приводяться «брутто», тобто включаючи податки й інші утримання у відповідності з законодавством («нетто» – грошові суми, нараховані  до оплати без податку на прибуток і  обов`язкових внесків робітника у фонд соціального страхування і  пенсійний фонд).

До складу витрат на оплату праці включаються всі витрати підприємств на оплату праці незалежно від джерела  фінансування цих (витрат) виплат.

Суми коштів, нарахованих за щорічні й додаткові відпустки, включаються у фонд оплати праці звітного місяця  тільки в сумі, що припадає на дні відпустки в звітному місяці. Суми, що випадають на дні відпустки в наступному місяці – у фонд оплати праці наступного місяця.

При натуральній формі оплати праці і забезпеченні соціальної допомоги вказані виплати включаються в звіт праці в сумі, обрахованій виходячи з середньої ціни реалізації за звітний період.

Якщо продукція видається безкоштовно, то розмір заробітної плати в цьому випадку буде дорівнювати повній вартості цієї продукції; якщо вона видається за зниженими цінами - то різниця між вартістю проданої за зниженими цінами продукції і її повною вартістю.

Всі види нарахувань в іноземній валюті включаються в фонд оплати праці в національній валюті України в сумі, яка виходить шляхом переоцінки іноземної валюти по курсу Національного банку України на дату їх нарахування.

Дані про фонд оплати за відповідний період минулого року при складанні звітів по праці показуються відповідно до методології, яка прийнята в звітному періоді поточного року.

Фонд оплати праці складається із наступних складових:

1. Фонд основної заробітної плати:

1.1. Заробітна плата, нарахована працівникам по тарифних ставках і окладах за відпрацьований час

1.2. Заробітна плата, нарахована за виконану роботу по окремих розцінках, в процентах від виручки від реалізації (виконання робіт і надання послуг).

1.3. Вартість продукції, виданої в порядку натуральної оплати.

1.4. Компенсаційні виплати, пов’язані з режимом роботи і умовами праці:

              1.4.1. Виплати, обумовлені районним регулюванням оплати праці по районних коефіцієнтах; коефіцієнтах за роботу в пустельній, безводній місцевості і в гірських районах, процентні надбавки до заробітної плати в районах і місцевостях з важкими природно-кліматичними умовами.

              1.4.2. Доплати за роботу при шкідливих чи небезпечних умовах і на важких роботах.

              1.4.3. Доплати за роботу в нічний час.

              1.4.4. Оплата праці в вихідні та святкові дні.

              1.4.5. Оплата понаднормової праці.

              1.4.6. Оплата працівникам за дні відпочинку (відгули), надані в зв’язку з працею понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці, при сумарному обліку робочого часу і в інших випадках, встановлених законодавством.