Особливості технологій соціальної роботи з особами, які мають функціональні обмеження

Клієнтам дуже подобається постановка казок з допомогою ляльок, що передбачає участь інваліда в програванні казкового сюжету. Робота з лялькою дозволяє йому виявляти емоції, коригувати свої рухи і робити образ персонажа казкового сюжету більш виразним.

Не менш цінний і такий прийом як твір, який передбачає «придумування» казки самим клієнтом з використанням своєї проблемної ситуації.

Структура занять з казкотерапії для інвалідів може бути розроблена на підставі схеми, запропонованої Т.Д. Зінкевич-Євстигнєєва. Вона включає входження в казку, повторення, розширення, закріплення, інтеграцію, резюмування, вихід з казки. Заняття починається з ритуалу входу в казку, його призначення полягає у забезпеченні готовності учасників до спільної роботи. Тут проводяться колективні вправи на згуртування групи і створення сприятливого емоційного стану інвалідів. Далі фахівець проводить повторення попереднього заняття з казкотерапії, в ході якого учасники згадують висновки і діляться досвідом застосування отриманих ними умінь і навичок. Розширення соціального досвіду інвалідів досягається за допомогою використання ведучим одного з прийомів роботи з казкою (розповідання, переписування, постановка, твір). Закріплення соціальних умінь і навичок клієнта досягається за допомогою його особистої участі в казковому сюжеті в якості одного з героїв. Після програвання казки учасники розсідаються в коло і аналізують разом з фахівцем з соціальної роботи отримані результати. Аналізується тема казки, лінія героїв, мотиви їх вчинків, перераховуються способи подолання труднощів, які використовувалися в казці. Спеціаліст з соціальної роботи разом з учасниками визначає, в яких ситуаціях з реального життя інвалідам можна використовувати набуті вміння та навички. Далі ведучий заняття спільно з учасниками підводить підсумки і резюмує результати заняття. Він зазначає роботу всіх учасників, перераховує вдалі моменти, які були в кожного в ході проведення казкотерапії. В кінці заняття ведучий проводить для учасників ритуал виходу з казки [15].

Формування активного способу життя у інвалідів відбувається за допомогою трудової терапії. Вона як обов'язковий компонент повинна входити в комплекс соціально-терапевтичних заходів. Трудова терапія сприяє відновленню трудових навичок клієнтів, вони включаються фахівцями в процес самообслуговування, а саме чергують в їдальні, доглядають за кімнатними квітами, витирають пил і т.д. Для інвалідів в умовах закладів соціального обслуговування населення організуються громадські роботи в майстернях, підсобному сільському господарстві, на виробничих ділянках. Під час індивідуальних і групових занять трудовою терапією громадяни з обмеженими можливостями здоров'я виконують різні вправи, відтворюють багаторазові дії, тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці і таким чином поглиблюють свої знання, виробляють відповідні вміння та навички трудової діяльності, розвивають творчі здібності. 

Практичне заняття з трудової терапії в установі соціального обслуговування населення включає визначення теми, порядку роботи з освоєння інвалідом трудових умінь і навичок, інструктаж з техніки безпеки, виконання клієнтом практичної роботи. Спеціаліст з соціальної роботи та інструктор з праці контролюють хід проведення заняття, дотримання техніки безпеки, на закінчення заняття вони підводять підсумки і формулюють основні висновки. Позитивна оцінка фахівцями установи соціального обслуговування населення успіхів, досягнутих інвалідом у процесі трудової діяльності, викликає у нього почуття задоволення, впевненості у своїх силах, бажання домагатися кращих результатів.

До методів проведення трудової терапії відносять: вербальний (словестний), наочний, корекційний. Вербальний (словесний) метод, грунтується на інструктажі, поясненні мети і завдань трудової терапії. Він застосовується в соціальній роботі з інвалідами, яким доступно сприйняття словесного пояснення і його розуміння. Наочний метод використовується спеціалістом з соціальної роботи під час практичного заняття з трудотерапії і полягає в показі трудового руху, демонстрації вироби, кінцевого продукту трудової терапії. Корекційний метод має на меті виправлення впливом трудової терапії фізичних вад, особистісних девіацій, розладів поведінки інваліда.

Установи соціального обслуговування населення організують трудову терапію інвалідів за допомогою різних майстерень: швейних, столярних, гончарних і т.д. Тут громадянин з обмеженими можливостями здоров'я бере участь у трудовій діяльності за бажанням, добровільно [1].

Таким чином, застосування різних технологій соціальної роботи сприяє самовираженню, самоствердження інваліда і дозволяє йому освоїти соціальні вміння і навички. Створені клієнтом в процесі технологій соціальної роботи творчі роботи та їх визнання оточуючими підвищують її самооцінку.

 

Висновки до другого розділу

             

       Отже, соціальна робота з особами, які мають особливі потреби є однією із важливих і пріоритетних сфер соціальної роботи. Особливістю соціальної роботи з людьми, які мають функціональні обмеження можна назвати те, що працівники реабілітаційних центрів та соціальних служб мають на меті допомогти адаптуватись їм повноцінно жити та не відчувати себе виключеними з соціуму.                              

               Соціальна реабілітація дитини з особливими потребами — це комплекс заходів, спрямованих на відтворення порушених чи втрачених людиною суспільних зв’язків та відносин. Специфікою соціальної реабілітації є відновлення соціального статусу особи, забезпечення соціальної адаптації у суспільстві, досягнення певної соціальної незалежності, культурна самоактуалізація особистості, її активна робота над своєю соціальною досконалістю. Якими б сприятливими не були умови реабілітації, її результати залежать від активності самої особистості. Ще однією особливістю організації соціальної роботи людей з обмеженими можливостями є ще й те, що їм надання допомоги.

                Основними формами організації соціальної роботи з людьми з обмеженими фізичними можливостями є групова та індивідуальна. Формою роботи, що прямо чи опосередковано сприяє адаптації людей, які мають особливі потреби, є групи взаємодопомоги. Ці групи базуються на навчальному компоненті й тому батьки часто можуть бути більш обізнаними з проблемами особливих потреб людини з обмеженими можливостями, ніж професіонали. Щодо методів, які використовують в соціальній роботі з дітьми, які мають особливі потреби, до них можна віднести психологічні методи (діагностика, корекція, психотерапевтичні тренінги, психологічний відбір, психологічна адаптація, методи психотерапії), педагогічні методи (формування свідомості, методи організаційної діяльності, методи стимулювання, ігрові методи, методи включення, арттераії, соціальне навчання, методи схвалення), соціологічні методи (метод спостереження, соціометричний метод, експеримент, метод експертних оцінок, аналіз документів). Серед методик є корекційні, проективні методики та методики психологічних тренінгів. Слід зазначити, що на свідомість і поведінку людей впливає багато взаємопов'язаних факторів, тому методи соціальної роботи слід застосовувати у комплексі.

                         Законодавство України створює основи соціальної політики у сфері соціального захисту людей з особливими потребами , в котрому встановлено права і гарантії людей на отримання пенсій і соціальних допомог(Закон  України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні). Державна програма соціально-побутового, матеріального та медичного забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді грошових виплат (допомог, одноразових виплат, адресної соціальної допомоги), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи автомобілі, крісла-коляски, протезно-ортопедичні вироби, друковані видання зі спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг з медичної, соціальної реабілітації, побутового та торговельного обслуговування. Інвалід може відмовитися від того чи іншого виду соціальної допомоги, якщо вона не повною мірою відповідає його потребам. У такому разі інвалід вправі самостійно вирішувати питання про забезпечення себе конкретним видом допомоги за рахунок власних коштів з урахуванням компенсації вартості аналогічного виду соціальної допомоги, що подається державним органом.

               Повна реабілітація інвалідів, яка  гарантує як фізичну, так і  психологічну незалежність, передбачає  створення умов безперешкодного  доступу інвалідів до об'єктів  соціально-побутової інфраструктури  шляхом пристосування будівель, житлових приміщень, транспорту, зв'язку, спортивних споруд до потреб  цієї категорії співвітчизників. Планування і забудова населених  пунктів, формування жилих районів, будівництво й реконструкція  споруд без пристосування для  використання інвалідами не допускається.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Соціальна робота з людьми, які мають особливі потреби - процес складний і суперечливий, який спрямований на  взаємодію  із суспільством.

Тому соціальному працівникові дуже важливо основні аспекти соціальної роботи , які  відображають як особистісно-психологічну орієнтацію самого інваліда, так і емоційно-психологічне сприйняття проблеми інвалідності суспільством. Інваліди відносяться до категорії так званого маломобільних населення і є найменш захищеною, соціально вразливою частиною суспільства. Це пов'язано, перш за все, з дефектами їх фізичного стану, викликаного захворюваннями, які призвели до інвалідності, а також з наявними комплексом супутньої соматичної патології та зі зниженою руховою активністю, характерними для більшості інвалідів. Крім того, в значній мірі соціальна незахищеність цих груп населення пов'язана з наявністю психологічного чинника, формує їхнє ставлення до суспільства.

Проблеми інвалідів серед інших соціальних, економічних та 
політичних проблем сучасного світу набула такої ваги, що може вважатися 
актуальною для будь-яких країн.Вони спонукають міжнародні 
інституції, національні уряди, громадськість різних країн приділяти 
велику увагу пошуку, розробці і впровадженню моделей та технологій соціальної роботи, які б найбільше допомогли людям з функціональними 
обмеженнями  оптимально пристосоватися до умов життя в суспільстві. Досліджуючи окремі аспекти соціальних проблем 
осіб з функціональними обмеженнями у вітчизняних реаліях, треба чітко 
уявляти, наскільки значущим є взагалі явище інвалідності серед інших 
соціальних явищ сучасного українського суспільства.

Виходячи з цього ефективність співпраці соціального працівника з людиною, яка має функціональні обмеження залежить від використання різноманітних технологій соціальної роботи до яких належать: соціальна реабілітація, соціальна допомога, соціальна корекція, соціальна терапія та інші.

 

Під реабілітацією розуміється система заходів, мета яких - якнайшвидше і найбільш повне відновлення здоров'я  інвалідів і повернення їх до активного життя і суспільно корисної праці. Реабілітація інвалідів являє собою комплексну систему державних, медичних, психологічних, соціально-економічних, педагогічних, виробничих, побутових та інших заходів.

Проблема всебічної професійної реабілітації та зайнятості інвалідів, включення їх в активне громадське життя є актуальною для всього світового співтовариства. Для України вона загострена як в силу відсутності її практичного вирішення, так і з причини несприятливої ​​динаміки зростання чисельності інвалідів з урахуванням факторів сучасної економічної ситуації.

 Діяльність у сфері соціального обслуговування будується на наступних принципах: дотримання прав людини і громадянина; надання державних гарантій у сфері соціального обслуговування, забезпечення рівних можливостей в отриманні соціальних послуг та їх доступності для громадян похилого віку та інвалідів; наступність всіх видів соціального обслуговування; орієнтація соціального обслуговування на індивідуальні потреби громадян похилого віку та інвалідів; пріоритет заходів по соціальній адаптації громадян похилого віку та інвалідів; відповідальність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та установ, а також посадових осіб за забезпечення прав громадян похилого віку та інвалідів у сфері соціального обслуговування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТОНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

1. Авраменко М. Професійна реабілітація як механізм соціальної інтеграції інвалідів //Соціальний захист.- 2005. - № 3. – С. 31 -32
2. „Декларації про права інвалідів”, яка проголошена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1975р.
3. Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Закони України. - Том 1. - К.: АТ "Книга", 1996. - С. 301 - 309. 
             4. Закон України "Про пенсійне забезпечення". Закони України, Том 2. -К.:АТ"Книга",1996.-С.254-285. 
             5. Закон України "Про зайнятість населення" від 01.07.1991р.

6.Зверева ІД., Іванова 1.Б. Концептуальні основи соціального  захисту людей з функціональними  обмеженнями (за матеріалами Організації  Об'єднаних Націй): 36. теорет. та метод, матеріалів для працівників соц. служб для молоді. — К.: А.Л.Д, 1995. — С. 4—13.

7.Іванова І.Б. Соціальна  робота з людьми з особливими  потребами:Навчальний посібник для  вищих навчальних закладів. –  К.: “ПВП “Задруга”” , 2011 – с. 395.

8.Лукашевич М.П., Семигіна  Т.В. Соціальна робота (теорія і  практика): Практика. – К.: Каравела, 2009. – С. 192-200.

9.Лукашевич M. П. Теорія і  методи соціальної роботи : навч. посіб. для вузів / М. П. Лукашевич, 1.1. Мигович. - 2-е вид., доп. і випр. - К. : МАУП, 2003. - 168 с. - Бібліогр. : с. 159 – 164

10.Методи та технології  роботи соціального педагога / Автори  – укладачі: С.П. Архипова, Г.Я. Марборода, О.В. Тютюник. Навчальний посібник. – 2-ге вид. – К. : Видпвничий Дім  «Слово», 2013. – С.  370- 384.

11.Про становище інвалідів в Україні та основи державної політики щодо вирішення проблем громадян з особливими потребами: Держ. доп. — К.: Соцінформ, 2002 — 160 с.