Безробіття молоді як соціально-педагогічна проблема

БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА

 

Безробіття молоді як соціально-педагогічна  проблема

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

 

РОЗДІЛ І. Теоретико-методологічні  основи розв’язання проблеми надання  соціально-педагогічної допомоги безробітній  молоді

 

1.1. Безробіття як проблема соціального, професійного та економічного самовизначення молоді………...................................................................................6

 

1.2. Державна політика соціального  захисту молоді…………………………….16

 

Висновок до І розділу……………………………………………………………..19

 

РОЗДІЛ ІІ. Теорія і практика роботи соціального педагога з безробітною  молоддю

 

2.1. Завдання соціально-педагогічної  роботи у вирішенні проблеми  безробіття серед молоді ………………………………………………………...…21

 

2.2. Технології соціально-педагогічної роботи і особливості їхнього застосування…………………………………………………………………...……29

 

2.3. Програма „Сприяння працевлаштуванню  та вторинній зайнятості випускників  НПТУ №1”………………………………………………………...…43

 

Висновок до ІІ розділу……………………………………………………………65

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..……66

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….71

 

ДОДАТКИ…………………………………………………………………….……74

 

ВСТУП

 

Актуальнімсть теми дослідження. На сучасному  етапі розвитку суспільства спостерігається  загострення проблем зайнятості. Економічна криза, яку нині переживає Україна негативно впливає на ринок праці. В Україні спостерігається катастрофічне збільшення кількості безробітних. За даними Міжнародної організації праці, маємо близько 1 млрд. осіб, або третину робочої сили безробітних (до 150 мільйонів) та неповністю, зайнятих. Незмінно високою залишається кількість безробітних в Європейсько-му Союзі, їх нараховують майже 16 мільйонів, що становить дев'ять-десять відсотків від загальної кількості працездатного населення.

 

Найбільш гострою ця проблема є в країнах з перехідною економікою. В Україні до початку ринкових перетворень, як і в інших країнах з плановою економікою, вважалося, що є повна зайнятість; поняття безробіття не використовували навіть як соціально-економічну категорію.

 

Політичні, економічні та соціальні реформи повністю змінили стан рин-ку праці в Україні. З одного боку, для людей відкрилися нові можливості для самореалізації, з іншого — з'явилися нові проблеми, перш за все пов'язані з різким скороченням попиту на робочу силу, виникненням безробіття. Якщо ж воно зростає до "проблемного" рівня, у будь-якій країні збільшуються ви-моги до урядових структур стосовно безвідкладної розробки та прийняття заходів щодо посилення соціального захисту.

 

Для кількох поколінь наших громадян безробіття було абстрактним поняттям і асоціювалося з наслідками протиріч між працею (найманими працівниками) та капіталом (роботодавцями). У наше життя безробіття увійшло як наслідок економічної кризи, як складова ринкових реформ. Ад-же розвиток суспільства у напрямі формування нових відносин вимагає пе-реходу від планово-розподільчої економіки до ринкової та розвитку і функціонування притаманних їй структур — зокрема ринку робочої сили.

 

Як свідчить досвід інших країн, формування ринкового господарства обумовлює обов'язкове перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї за рахунок перманентного процесу підвищення ефективності вироб-ництва. Досі серед фахівців усіх країн немає єдиної думки щодо природного рівня безробіття, оскільки рух робочої сили відбувається постійно. Насампе-ред, ідеться про безробіття серед осіб, для яких пошук та очікування місця роботи, яке б відповідало їхній кваліфікації та особистим сподіванням, по-требує певного часу (фрикційне безробіття), або про безробіття, що пов'яза-не з технологічними змінами у виробництві, які змінюють потребу підприємств у певних категоріях працівників (структурне безробіття).

 

Аналіз наукової літератури дозволяє зробити висновок, що питання безробіття вивчали такі автори як Бочарова В.Г., Перепелиця М.Л., Скуратівський В.А., Палій О.М., Капська А.Й., Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлебік С.Р, Александрова О.Н., Боголюбова, Васильєва Н.Л., Тетерский С.В., Шакурова М. та інші. Проте аспект „безробіття серед молоді як соціально-педагогічна проблема” досліджено недостатньо.

 

Зазначені обставини обумовлюють  актуальність проведення дослідження  з даної проблеми.

 

Об’єкт дослідження: безробітна молодь.

 

Предмет дослідження: безробіття серед  молоді як соціально-педагогічна проблема.

 

Мета даної роботи – дослідити  явище безробіття серед молоді як соціально-педагогічну проблему, визначити фактори, які спричиняють це явище та шляхи його подолання .

 

Завданням дослідження є :

 

- дослідити сутність безробіття  як соціального явища;

 

- визначити фактори, що сприяють  виникненню безробіття серед молоді;

 

- зясувати шляхи подолання безробіття  молоді .

 

Методологічною основою дослідження  стали положення теорії наукового  пізнання; системний та хронологічний  підходи до аналізу безробіття як соціально-педагогічного явища; концептуальні положення філософської,психологічної та педагогічної наук про сутність безробіття; діалектичні суперечності процесу подолання безробіття як соціально-педагогічного стану; детермінованість поведінки безробітної особи зовнішніми та внутрішніми факторами, провідну роль діяльності в особистісному формуванні; основні положення соціальної педагогіки про вдосконалення системи соціальної і соціально-педагогічної роботи з безробітною молоддю.

 

У дослідженні використані такі методи: загальнонаукові (аналіз, синтез, систематизація, узагальнення зібраного матеріалу); теоретичний (аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми; емпіричні (спостереження, бесіда, опитування, діагностика, вивчення і узагальнення форм і методів роботи з безробітною молоддю); методи статистичної обробки експериментальних даних.

 

Експериментальна база дослідження:

 

Дослідження поводилось на базі Надвірнянського  центру професійно-технічної освіти №1, де було сформовано 2 групи (50 учнів) - експертна та контрольна.

 

Для обґрунтування окремих положень, висновків та рекомендацій, які містяться в дослідженні, було узагальнено матеріали опитування 50-ти учнів НПТУ №1.

 

Робота містить: вступ, 2 розділи, висновки до них, загальні висновки, список використаної літератури, додатки.

 

РОЗДІЛ І

 

Теоретико-методологічні основи розв’язання проблеми надання соціально-педагогічної допомоги безробітній молоді

 

1.1. Безробіття як проблема соціального,  професійного та економічного  самовизначення молоді

 

Безробіття – це соціальне явище, суть якого полягає в невикористаності суспільством активної працездатної частини населення. Воно притаманне негуманним системам з некерованою і частково некерованою ринковою економікою і виникає внаслідок банкрутства або ліквідації підприємств, реформування, структурної перебудови різних галузей народного господарства. Безробіття може охоплювати велику кількість людей працездатного віку, які з не залежних від них причин і всупереч їх бажанню виключені з виробничого процесу і не мають заробітної плати. [34,с.55]

 

За умов зміни соціально-економічних відносин у напрямі ринкової економіки структуру працюючого населення вражає багатоваріантне приховане безробіття. Саме таким є безробіття в Україні, яке не можна вважати закономірним результатом науково-технічного прогресу, технологічних нововведень та наслідків конкуренції на ринку праці, що спостерігається в передових зарубіжних країнах. Характерною особливістю прихованого безробіття є те, щобудучи спричинене руйнівними процесами в економіці, воно являє собою деструкцію найбільш передових, перспективних кваліфікованих трудових ресурсів. Приховане безробіття може існувати у вигляді оплачуваного безробіття або безстрокових відпусток, неповного робочого тижня, скороченого робочого дня та ін. [22,с.114-125]

 

Нерідко з метою зняття соціальної напруженості в суспільстві та через брак матеріальних коштів для кардинального розв'язання цієї проблеми владні структури свідомо підтримують функціонування прихованого безробіття. Така політика призводить до конфліктів та різних соціальних потрясінь.

 

Для врегулювання цього питання в Україні діє закон "Про зайнятість населення" (1991), який визначає право громадян на працевлаштування, підготовку, перепідготовку й одержання інформації у сфері зайнятості.

 

Закон визнає безробітними громадян працездатного віку, які з не залежних від них причин не мають заробітку через відсутність відповідних робочих місць, зареєстровані у державній службі зайнятості і дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці. Законом передбачено надання державних пільг безробітним, розроблено процедуру їх працевлаштування [15,с.67]

 

Феномен безробіття досліджується  багатьма науками - економікою праці, правознавством, політологією, соціологією, соціальною психологією та педагогікою. Предметом  соціологічно-педагогічних досліджень безробіття постає тоді, коли вивчаються його соціальні чинники та наслідки - відносини між найманими працівниками і роботодавцями; соціально-економічна поведінка безробітних, її мотивація, очікування, ставлення до праці; соціальна напруженість, зумовлена безробіттям; діяльність соціальних інститутів, покликаних регулювати трудові відносини.[6,с132]

 

Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з другого  – великим суспільним лихом. Всі  країни прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але ні одній ще не вдалося ліквідувати його повністю. Навіть в таких країнах з розвинутою соціально орієнтованою економікою, як Японія, Німеччина, США та інших, кількість безробітних не була меншою 0,6% загальної кількості робочої сили. Взагалі ж експерти Міжнародної організації праці вважають, що в наступні роки в середньому в світі безробіття буде складати біля 10% і повністю ліквідувати його не зможе ні одна країна.[33,с.12]

 

В класичній теорії існує поняття  „класичного безробіття”, яке є результатом занадто високої ставки заробітної плати по відношенню до тієї, яка врівноважувала б попит на робочу силу та її пропозицію, зафіксованої, наприклад, профспілками. Висока ставка заробітної плати примушує роботодавців скорочувати попит, а власників робочої сили пропонувати її в кількості, яка перевищує потребу [ 23, с.89].

 

Розрізняють безробіття фрикційне, структурне та циклічне.

 

Фрикційне безробіття. Досягнення стану  рівноваги на ринку праці (попит  на робочу силу дорівнює її пропозиції) не означає повної відсут-ності безробіття. Завжди існує так зване фрикційне безробіття, яке спри-чиняється динамічністю ринку праці з одного боку і недостатністю інфор-мації про попит і пропозицію на ньому з другого. Якщо навіть чисельність робочої сили залишається стабільною, у кожний період часу частина лю-дей виходить з робочої сили (на пенсію, через хвороби або травми тощо) і частина до неї приєднується (ті, що досягли працездатного віку, скінчили курс навчання, кинули роботу і шукають кращої тощо). Крім того, коли-вання у попиті на продукцію випадкового характеру спричиняє закриття деяких фірм або скорочення чисельності працюючих і відкриття інших або збільшення працівників у них. Оскільки ж необхідну інформацію про змі-ни у попиті та пропозиції на ринку праці отримати моментально неможли-во, спливає деякий час, протягом якого люди залишаються без роботи.

 

Структурне безробіття — це перевищення  пропозиції над попитом на працю  працівників певного фаху і кваліфікації за наявності значної кількості вакансій з інших фахів у даному регіоні або надлишок робочої сили певного фаху і кваліфікації в одних регіонах країни за наявності незадоволеного попиту на неї в інших. Наприклад, у певному регіоні різко знизився попит на робітників автомобільної промисловості внаслідок конкуренції іноземних імпортерів автомобілів і в той же час збільшився попит на програмістів через повсюдне впровадження комп'ютерів. Звільнені робі-тники працювати програмістами без відповідної перепідготовки не спромо-жні. Перепідготовка ж потребує значного часу, грошей, відповідної базової освіти і тому може бути неприйнятною для людей похилого віку, для тих, хто не може її оплатити або не має достатньої освіти.

 

Якщо створився надлишок робочої  сили певного типу в одному регіо-ні за наявності достатньої кількості вакансій в інших, безробітні можуть залишатися в очікуванні роботи у своїй місцевості з кількох причин [ 21, с.3].

 

По-перше, через відсутність належної інформації про вакансії в інших  місцевостях.

 

По-друге, через значні фінансові витрати, пов'язані з переїздом (транспортні витрати, придбання житла на новому місці тощо).

 

По-третє, через суттєві психологічні втрати, пов'язані з переїздом  на велику відс-тань — доводиться відмовлятися від спілкування з родичами, друзями, су-сідами, від місцевих програм соціальної допомоги, перенести труднощі ада-птації на новому місці.

 

Безробіття недостатнього попиту (циклічне безробіття) пов’язане з  коливаннями ділової активності (економічним циклом) і виникає  тоді, коли падіння сукупного попиту на продукцію, що випускається, викликає падіння сукупного попиту на працю в умовах негнучкості реальної заробітної плати у бік її зниження.

 

Сезонне безробіття подібне до циклічного у тому, що його також породжують коливання у попиті на працю. Проте  у даному випадку ці коливання можна регулярно прогнозувати і протягом кожного року вони повторюються за одним зразком. Наприклад, попит на сільськогосподарських робітників падає щороку після посівної і залишається низьким до початку збирання врожаю Так само попит на будівельників падає протягом зимових місяців. У деяких галузях промисловості попит на робітників теж падає у ту пору року, коли підприємства займаються переоснащенням для щорічного оновлення моделей продукції. Прикладом можуть бути автозаводи (нові моделі автомобілів) або підприємства (модні фасони одягу). Роботодавці з таких підприємств, реагуючина сезонні зміни, теж воліють звільняти працівників, а не знижувати ставки зарплати чи скорочу вати час роботи, що пояснюється тими ж причинами, що й при циклічному безробітті.