Звіт по практиці ТОВ АФ «Добробут»

Незважаючи на те, що будь-який ринок має свої унікальні  особливості, існують деякі загальні умови прояву конкуренції на різних ринках. Тому суть конкуренції може бути виражена єдиною аналітичною концепцією, використовуваною для виявлення природи й оцінки інтенсивності конкуренції. Так, згідно з результатами досліджень відомого англійського економіста М. Портера, стан конкуренції на певному ринку можна охарактеризувати п'ятьма конкурентними силами:

-суперництво  серед конкуруючих продавців;

-конкуренція  з боку товарів, що є замінниками  і конкурентноспроможних за ціною;

-загроза появи  нових конкурентів;

-економічні можливості  та торгові здібності постачальників;

-економічні можливості  та торгові здібності покупців.

Модель п'яти сил конкуренції  широко застосовується в процесі аналізу конкурентних сил та інтенсивності їхнього тиску на загальну конкурентну ситуацію в галузі.

Позицію підприємства в галузі визначають його конкурентні переваги, що поділяються на два основні типи:

- більш низькі  ціни;

- диференціація  товарів.

Низькі витрати  відбивають здатність фірми розробляти, випускати і продавати порівнянний товар з меншими витратами, ніж конкуренти.

Диференціація - це здатність забезпечити покупця унікальною продукцією або продукцією з більшою цінністю завдяки новим, особливим споживчим властивостям товару або післяпродажного обслуговування.

М. Портер розглядає  три чинника утримання конкурентної переваги.

Перший чинник визначається джерелом переваги.

Другий чинник утримання переваги визначається кількістю наявних у фірми явних джерел конкурентної переваги перед конкурентами.

Третій чинник - постійна модернізація виробництва й інших видів діяльності. Надія на низькі якість і ефективність.

5.4. Особливості оцінки техніко-технологічного потенціалу підприємства

Техніко-технологічний потенціал  підприємства реалізується безпосередньо  у виробничому процесі і поряд  з кадровим потенціалом складає  основу цього процесу.

Техніко-технологічну основу будь-якого підприємства складають  машини й обладнання, які в економічній  літературі називаються також активною частиною основних фондів. Саме вони складають  значну частину майнового комплексу  підприємства та виступають як об'єкти оцінки техніко-технологічного потенціалу.

Таблиця 5.1

Забезпеченість  ТОВ АФ «Добробут»

основними фондами, 2009 – 2011 рр.

Показники	Роки			2011 р.  у % до  2009 р.
	2009	2010	2011
Наявність основних   фондів - всього, тис. грн.	8171	26041,5	50474,5	617,7
Фондозабезпеченість виробництва, тис. грн./га	1,19	0,86	1,49	125,2
Фондоозброєність праці,   тис. грн./особу	58,36	21,26	46,52	79,7

 

Проаналізувавши забезпеченість підприємства основними фондами  ми можемо зробити висновок, що у 2011 порівняно з 2009 наявність основних фондів зросла в 5 разів. Причому фондозабезпеченість виробництва збільшилась на – 25 % за рахунок збільшення основних фондів.

В практиці оцінної діяльності все різноманіття цілей оцінки машин  і обладнання залежно від ступеня  розмежування процесу оцінки машин  і обладнання й інших видів майна підприємства може бути зведене до трьох різних цільових настанов:

1) незалежна від інших  видів майна оцінка машин і  обладнання. Як об'єкт такої оцінки  звичайно виступають окремі інвентарні  одиниці, що являють собою закінчені  предмети або комплекси предметів  із усіма пристосуваннями, приналежностями,  що відносяться до об'єкта оцінки. Метою визначення їхньої ринкової  вартості є купівля-продаж, надання  в оренду, лізинг, заставу і т.  ін. У цьому випадку має місце  оцінка «розсипом».

2) оцінка безлічі умовно-незалежних  одна від одної одиниць машин  і обладнання як один з етапів  оцінки (переоцінки) основних фондів. У цьому випадку має місце  оцінка «потоком» або «групова оцінка»;

3) оцінка машин і обладнання  як один з етапів оцінки  підприємства в цілому (при його  купівлі-продажу, перерозподілі  прав власності або ліквідації).

Таблиця 5.2

Показники ефективності використання машинно-тракторного  парку 

у ТОВ АФ «Добробут», 2009-2011 рр.

Показники	Роки			2011 р. у % до 2009р.
	2009	2010	2011
Всього еталонних тракторів, щт.	64,3	64,3	64,3	100
Відпрацьовано за рік –  всього:  машино-днів	11672	11721	11677	100
машино - змін	18782	19925	19850	105,7
нормо – змін	18363	19428	19234	104,7
машино – годин	131474	139479	138950	105,7
Річний обсяг тракторних робіт, ум.ет.га	104567	101828	104216	99,7
Витрати на експлуатацію МТЦ, тис.грн.	453,2	486,7	497,8	109,8
Відпрацьовано 1 трактором  за рік:  машино-днів	181,5	182,3	181,6	100
машино – змін	292	310	308,7	105,7
нормо – змін	285,6	302	299	104,7
Коефіцієнт використання тракторного парку	0,497	0,499	0,497	100
Коефіцієнт змінності	1,6	1,7	1,7	106,3
Середньомісячна тривалість зміни, год.	7	7	7	100

Проаналізувавши таблицю 5.2 ми спостерігаємо збільшення ефективності використання машино-тракторного парку, а саме таких показників як: коефіцієнт змінності на 6,3 %, відпрацьовано за рік машино змін – 4,7 %, машино-годин – 5,7 %. Проте коефіцієнт використання тракторного парку залишився незмінним.

Вибір первинного об'єкта оцінки впливає на вид вартості, яку необхідно  визначити в процесі оцінки, і  методи її визначення. Та сама інвентарна одиниця може оцінюватися і як самостійний об'єкт, і в складі деякої групи або системи. Сумарна оцінна вартість усієї сукупності таких одиниць буде при цьому різною, тому що різна їх корисність.

5.5. Трудовий потенціал підприємства та підходи до його оцінювання

Ефективна діяльність підприємства залежить не тільки від  високого рівня конкурентоспроможності, достатнього майнового потенціалу, але і від компетенції персоналу  й ефективності його внутрішньої  організації. Для успішного формування та реалізації будь-яких елементів  потенціалу потрібні, насамперед, правильно  підібрані кадри, якісне їх навчання, організаційна культура, тісне співробітництво, можливості для вияву ініціативи, база знань, матеріальне та нематеріальне  стимулювання.

Таблиця 5.3

Динаміка трудових ресурсів у ТОВ АФ «Добробут»,

2009 – 2011 рр., осіб

Показники	Роки			2011 р. у % до 2009 р.
	2009	2010	2011
Середньооблікова чисельність  працівників	146	1252	1121	767,8
у т. ч. в сільському господарстві	140	1225	1085	775
з них: рослинництва	140	1170	1029	735
тваринництва	-	55	56	х
Питома вага працівників  сільського господарства у загальній  чисельності, %	95,9	97,8	96,8	101

 

З аналізу таблиці випливає те що на підприємстві збільшилась  загальна чисельність працівників  на – 667,8 %, у тому числі в сільському господарстві на – 675 %, з них на рослинництво припадає 635 %. Такі зміни відбулись  за рахунок збільшення виробництва, так як підприємство в 2009 році почало займатися тваринництвом.

Для розкриття  цих здібностей і можливостей  у трудовому складі виділяють  групи, що грають різну роль у процесі  досягнення цілей розвитку підприємства:

- працівники, що  визначають цілі розвитку підприємства;

- працівники, що  розробляють засоби досягнення  цілей (продукцію, науково-дослідницькі  розробки, технології);

- працівники, що  організують процес створення  засобів досягнення цілей;

- працівники, що  безпосередньо створюють засоби  досягнення цілей;

- працівники, що  обслуговують процес створення  засобів досягнення цілей.

Основними складовими, що формують трудовий потенціал підприємства, є:

а)оплачувана праця  найманих працівників по створенню  товарів (послуг), що реалізуються на ринку;

б)створювана оплачуваною  працею працівників інтелектуальна власність (секрети виробництва, технології, патенти і т. ін.), що відображується в балансі підприємства, але непризначена для продажу як товар;

в)створювана працівниками підприємства, але не оплачувана і, відповідно, не відбивана в балансі  інтелектуальна власність у вигляді  бізнес-ідей, а також ділові зв'язки й особистий імідж співробітників;

Таблиця 5.4

Якісний склад  працівників у 

ТОВ АФ «Добробут», 2009 – 2011 рр.

Показники	Роки			2011 р.  у % до  2009 р.
	2009	2010	2011
Середньооблікова чисельність   працівників, осіб	146	1225	1121	767,8

 

Продовження таблиці  5.4

за статтю:
чоловіки	115	925	850	739,1
жінки	31	300	221	712,9
за віком:
до 28 років	15	150	24	160,0
29 - 50 років	29	294	250	862,1
51 - 54 роки	8	146	138	1725,0
55 - 59 роки	17	106	88	517,6
60 і більше	3	37	41	1366,7

 

З аналізу таблиці 5.4 можемо зробити висновок, що середньооблікова чисельність за досліджуваний період збільшилась на – 667,8 %. В загальному підприємство має різних працівників як за віком так і за статтю, що є на нашу думку позитивним.

Під індивідуально-кваліфікаційним  потенціалом працівника розуміють  його професійні характеристики, які  визначаються відповідно до кваліфікаційних  довідників посад керівників, фахівців, службовців і робітників. При цьому  виділяють чотири рівні освоєння професійних знань, що впливають  на рівень індивідуально-кваліфікаційного потенціалу працівника:

1-й рівень - працівник  має загальне уявлення про  предмет праці та професійних  обов'язків;

2-й рівень - працівник  знає основи тієї чи іншої  професійної діяльності та розуміє  галузь застосування цих знань;

3-й рівень - працівник  має необхідні знання та вміє  застосовувати їх на практиці;

4-й рівень - працівник  має необхідні знання, вміє застосовувати  їх на практиці та передавати  ці знання іншим (уміє консультувати).

До індивідуальних професійних характеристик працівника також відносять:

1. професійний  досвід, що накопичується протягом  багатьох років;

2. соціально-психологічні  властивості особистості, що мають  безпосередній стосунок до професійної  діяльності (контактність, самоконтроль, систематичність мислення та вчинків, ініціативність, здатність до навчання та розвитку, активність, гнучкість, переконаність, організаторські здібності та виконавські якості, рівень культури, система морально-етичних цінностей і ін.);

3. конкурентоспроможність  працівника - ступінь розвитку здібностей  працівника, які використовуються  в його професійній діяльності, та його готовність до реалізації  можливостей підприємства. Ц