Звіт по практиці ТОВ АФ «Добробут»

 

З аналізу таблиці 4.2 можна  зробити висновок, що собівартість основних видів продукції збільшилась, а саме зернові та зернобобові на 866,4 %, соя на 874,4 %, це є негативним для підприємства, тому пллануються заходи щодо зниження собівартості.

 

4.4. Аналіз стану та обгрунтування  необхідності розробки бізнес-плану  в підприємстві

Бізнес-план — це письмовий документ, в якому викладено  сутність підприємницької ідеї, шляхи  й засоби її реалізації та охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним. Бізнес-план підсумовує ділові можливості та перспективи, пояснює, як ці можливості можуть бути реалізовані існуючою командою менеджерів.

Планування потребує будь-яке підприємство, будь-яке виробництво, економіка в цілому. Спланувати бізнес — означає оцінити можливості, необхідність і обсяги випуску конкурентоспроможної продукції, визначити місткість ринку і його конкретного сегмента, оцінити попит на продукцію, що випускається підприємством, результативність його роботи на ринку.

У ринковій системі господарювання бізнес-план виконує дві найважливіші функції:

1) зовнішню — ознайомити  різних представників ділового  світу із сутністю та основними  аспектами реалізації конкретної  підприємницької ідеї;

2) внутрішню (життєво важливу  для діяльності самого підприємства) — опрацювати механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємницького проекту.

Традиційно бізнес-план розглядається  як інструмент залучення необхідних для реалізації проекту фінансових ресурсів. Зовнішні інвестори та кредитори  ніколи не вкладатимуть гроші в бізнес, якщо не ознайомляться з ретельно підготовленим бізнес-планом. Такий  план має переконати потенційних  інвесторів у тому, що підприємницький проект має чітко визначену стратегію успіху та заслуговує на фінансову підтримку.

Не менш важливою є і  внутрішня функція бізнес-плану, в межах якої можна виділити два  напрямки його застосування:

1) як інструменту стратегічного  планування та оперативного управління  діяльністю підприємства. Розробка  бізнес-плану вимагає визначення  не тільки стратегічних напрямків і цілей діяльності, а й оперативних дій для досягнення таких;

2) як механізму аналізу,  контролю й оцінки діяльності  підприємства. Бізнес-план дає змогу аналізувати, контролювати й оцінювати успішність діяльності в процесі реалізації підприємницького проекту, виявляти відхилення від плану та своєчасно коригувати напрямки розвитку бізнесу.

Найвідповідальнішим етапом, від якого багато в чому залежать усі інші рішення щодо створення  бізнесу, є пошук ідеї майбутнього  бізнесу.

Для пошуку підприємницьких  ідей використовуються різноманітні методи дослідження ("мозкового штурму", конференції ідей, "колективного блокнота", контрольних запитань, фокальних об'єктів, тощо).

Вибір сфери підприємницької  діяльності (виробництво, оптова торгівля, роздрібна торгівля, послуги, будівництво, фінансова діяльність тощо) відбувається з урахуванням:

1.            Суті та спрямованості самої ідеї майбутнього бізнесу.

2.            Особистих факторів (власний практичний досвід та потенціал, наявність відповідної освіти та знань, відповідність сфери бізнесу інтересам і вподобанням самого підприємця).

3.            Зовнішніх факторів мікро та макрорівня (реальна економічна ситуація, заборонені законодавчо сфери й види діяльності, необхідність ліцензування діяльності, державні пріоритети в розвитку окремих галузей, сучасні й майбутні потреби споживачів, ступінь конкуренції в галузі, стадії життєвого циклу виробів, наявність необхідних ресурсів, інші специфічні зовнішні фактори).

Будь-яка підприємницька діяльність відбувається в межах  певної організаційної форми.

Підготовча стадія. Наявність концепції власної справи ставить перед підприємцем велику кількість цілком конкретних запитань. Чим його бізнес відрізнятиметься від бізнесу конкурентів? Що сприятиме або заважатиме його становленню та розвитку? На які конкурентні переваги слід орієнтуватися? Якими мають бути програма дій та пріоритети діяльності майбутнього бізнесу? Отримати відповіді на них — це завдання підготовчої стадії розробки бізнес-плану.

Основна стадія — це безпосереднє опрацювання та написання бізнес-плану. Головна мета цієї стадії – довести економічну доцільність створення даного бізнесу, переконливо показати, як саме гроші чи інші ресурси потенційного інвестора забезпечать йому очікуваний зиск. Інвестор має побачити прибуток не після, а до того, як вкладе гроші в запропонований проект. Звичайно, зробити це можна за допомогою ретельного підготовленого бізнес-плану. При цьому сформульовані на початковій і підготовчій стадіях концепція, місія, цілі та стратегія майбутнього бізнесу утворюють «каркас» бізнес-плану, визначають його спрямованість, логіку побудови і зміст відповідних розділів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 5. ПОТЕНЦІАЛ  І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

5.1. Сутність і характеристика потенціалу  підприємства

 Найбільш поширене трактування сутності потенціалу підприємства як сукупності природних умов і ресурсів, можливостей, запасів і цінностей, що можуть бути використані для досягнення певних цілей, що близько до визначення Великого економічного словника. Крім того, іноді потенціал підприємства визначають як можливості господарської системи виробляти продукцію (що близько до його трактування як виробничої потужності) або як можливості продуктивних сил забезпечувати певний ефект, не уточнюючи, водночас, чи відповідає цей ефект поставленим цілям.

Не применшуючи  значення ресурсів як базису у формуванні потенціалу підприємства, відзначимо, що сама по собі їхня наявність не є гарантом досягнення будь-яких цілей. Другою, не менш важливою складовою потенціалу виступають здібності підприємства мобілізувати ресурси у ході здійснення комплексу дій (бізнес-процесів). З урахуванням того, що сукупність таких здібностей в економічній літературі прийнято називати компетенціями, то потенціал підприємства можна визначити як можливості системи ресурсів і компетенцій підприємства створювати результат для зацікавлених осіб за допомогою реалізації бізнес-процесів.

Правомірно розглядати також потенціал підприємства за функціональними напрямками його формування та використання. У цьому випадку виділяють потенціал маркетинговий (здатність маркетингової системи підприємства забезпечити його постійну конкурентоспроможність); виробничий (здатність виробничої системи забезпечити випуск продукції в обсязі, що відповідає потенціалу попиту); фінансовий (здатність фінансової служби забезпечити основні ланки ланцюжка «збут-виробництво-закупівля» фінансовими ресурсами за принципом найбільш ефективного їхнього розподілу); організаційний (здатність менеджменту створити ефективну систему взаємодії між усіма елементами потенціалу).

Незважаючи на різноманітність видових проявів  потенціалу підприємства властиві деякі  характерні риси, а саме:

- призначення  - означає, що потенціал підприємства взагалі та кожен його елемент формуються для реалізації точно визначених здібностей;

- здатність до  самовідтворення та розвитку - означає,  що потенціал і його елементи змінюються відповідно з вимогами зовнішнього та внутрішнього характеру;

- поліструктурність  - означає, що потенціал підприємства поєднує в собі різні структурні елементи, деякі з яких також характеризується власною структурою (наприклад, виробничий потенціал);

- взаємозамінність, альтернативність елементів –  означає можливість вибору ефективних варіантів розподілу ресурсів між елементами потенціалу для забезпечення збалансованої рівноваги.

5.2. Структура потенціалу підприємства

При формуванні та використанні потенціалу підприємства проводиться його декомпозиція на компоненти, встановлюються їх функції і зв'язки, тобто здійснюється структуризація.

Існує кілька можливих підходів до структуризації потенціалу підприємства:

1. Блочно-модульна  структуризація.

2. Функціональна  структуризація.

Блочно-модульна структуризація потенціалу підприємства заснована на взаємодії трьох складових, які охоплюють всі стратегічні компоненти підприємства, що дозволяють досягти поставлені цілі, та найбільш повно характеризують внутрішній стан підприємства - ресурсів, системи управління та діяльності персоналу

Відповідно до ресурсної концепції, потенціал підприємства розглядається як система ресурсів, що вступають у взаємодію й обумовлюють досягнуті результати.

Найбільше поширення одержала концепція виділення в сукупності ресурсів наступних елементів:

-технічні ресурси (виробничі потужності та їхні особливості, обладнання, матеріали і т. ін.);

-технологічні  ресурси (технології, наявність конкурентоспроможних ідей, наукові розробки й ін.);

-кадрові ресурси  (кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їхнє прагнення до знань і удосконалювання, інтелектуальний капітал);

-просторові ресурси  (характер виробничих приміщень і території підприємства, розташування об'єктів нерухомості, комунікацій, можливість розширення й ін.);

-інформаційні  ресурси (кількість і якість інформації про внутрішнє та зовнішнє середовище, каналів її поширення, можливості розширення та підвищення вірогідності інформаційної бази і т. ін.);

-ресурси організаційної  структури системи управління  (характер і гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів і ін.);

-фінансові ресурси (наявність  і достатність власного та позикового капіталу, стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній і т. ін.).

Кожний із зазначених видів ресурсів становить сукупність можливостей досягнення цілей підприємством. Це означає, що маючи у своєму розпорядженні ті чи інші засоби виробництва, кадри, виробничі приміщення з певними характеристиками, спорудження та інші ресурси, підприємство тією чи іншою мірою здатне задовольняти потреби та запити потенційних покупців.

Особлива увага  приділяється блоку діяльності персоналу, оскільки будь-яка організація - це насамперед люди. Даний блок містить три складові:

1) аналітична  діяльність персоналу;

2) виробнича діяльність  персоналу;

3) комунікаційна  діяльність персоналу.

Залежно від специфіки  підприємства в його внутрішній структурі виділяють наступні функціональні області: маркетинг, виробництво, кадри, менеджмент, фінанси, інформацію, наявність яких обумовлює необхідність функціональної структуризації потенціалу підприємства. У рамках кожної функціональної області формується свій внутрішній потенціал, який умовно можна структурувати на об'єктний і суб'єктний.

До об'єктних складових потенціалу підприємства відносяться:

-виробничий потенціал;

-інноваційний  потенціал (характеризує можливості підприємства в сфері розробки та впровадження інновацій);

-фінансовий потенціал;

-потенціал відтворення  (характеризує можливості діючої системи формування та відновлення основних фондів забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності продукції підприємства);

-інформаційний потенціал  (характеризує можливості створеної інформаційної бази гарантувати своєчасне та повне насичення підприємства достовірною вхідною, вихідною, нормативно-довідковою, оперативною інформацією для прийняття рішень у процесі господарської діяльності підприємства та досягнення цілей його розвитку);

-інфраструктурний  потенціал (характеризує привабливість місця розташування підприємства з погляду розвитку ринкової інфраструктури, транспортних комунікацій та інших факторів).

До суб'єктних складових потенціалу підприємства відносяться:

-науково-технічний потенціал  (характеризує здатність працівників  підприємства здійснювати наукові  дослідження та розробки, спрямовані на удосконалення виробничих і технологічних процесів, диференціацію видів продукції);

-маркетинговий  потенціал;

-потенціал організаційної  структури управління (характеризує можливості сформованої  організаційної структури управління забезпечувати високий рівень ефективності функціонування підприємства в умовах мінливості зовнішнього середовища);

-кадровий потенціал  (сукупність здібностей і можливостей кадрів забезпечувати ефективне функціонування організації);

-управлінський  потенціал (сукупність здібностей ї можливостей системи управління забезпечувати досягнення стратегічних цілей діяльності).

5.3. Конкурентоспроможність потенціалу  підприємства

Конкурентоспроможність  потенціалу підприємства можна визначити як комплексну порівняльну характеристику потенціалу, яка відбиває ступінь переваги сукупності індикаторів якості використання ресурсів та організації взаємозв'язків між ними, що визначають ефективність потенціалу на певному ринку в певний проміжок часу, щодо сукупності індикаторів підприємств-аналогів.