Вплив особистісних характеристик на профорієнтацію старшокласників

    Таким чином, під інтелектом ми будемо розуміти сукупність найрізноманітніших розумових здібностей, що забезпечують успіх пізнавальної діяльності людини.

      Під словесно-логічним мисленням розуміється - вид мислення, здійснюваний за допомогою логічних операцій з поняттями. 
     Пам'ять-це складний психічний процес, що складається з декількох приватних процесів, пов'язаних один з одним. Пам'ять необхідна людині, - вона дозволяє людині накопичувати, зберігати і в наслідок використовувати особистий життєвий досвід, у ній зберігаються знання й навички. Нас цікавить більшою мірою оперативна пам'ять. Поняттям оперативна пам'ять позначають мнемічні процеси, що обслуговують безпосередньо здійснювані людиною актуальні дії, операції. Коли ми виконуємо якусь складну дію, наприклад арифметичну, то здійснюємо її по частинах. При цьому ми утримуємо «в умі» деякі проміжні результати до тих пір, поки маємо з ними справу. Без хорошої короткочасної пам'яті неможливе нормальне функціонування довгострокової пам'яті. Існують типи пам'яті. Тип пам'яті визначає, те  як людина запам'ятовує матеріал, - зором , на слух чи користуючись рухами. Але як правило багато людей володіють змішаним типом пам'яті [11,45 -67].

    Уявлення - це психічний процес відображення предметів або явищ, які в даний момент не сприймаються, але відтворюються на основі нашого попереднього досвіду. Уявлення виникають не самі по собі, а в результаті нашої практичної діяльності. Подання надзвичайно важливе для всіх психічних процесів, які забезпечують пізнавальну діяльність людини. 
І. П. Павлов вважав, що уявлення є першими сигналами дійсності, на основі яких людина здійснює свою свідому діяльність.  Всі люди відрізняються один від одного по тій ролі, яку відіграють в їх життя представлення того чи іншого виду. У одних переважають зорові, у інших – слухові, а в третіх –рухові уявлення.

    Сприйняття - це цілісне відображення предметів, ситуацій, явищ, що виникають при безпосередньому впливі фізичних подразників на рецептори поверхні органів чуття. Величезну роль у сприйнятті грає наше бажання сприймати той чи інший предмет, свідомість необхідності або обов'язки сприймати його, вольові зусилля спрямовані на те, щоб добитися кращого сприйняття, наполегливість яку ми в цих випадках виявляємо. Таким чином, у сприйнятті предмета реального світу задіяні увагу і спрямованість. 
Сприйняття це дуже складний, але разом з тим - єдиний процес, спрямований на пізнання того, що в даний момент впливає на нас [13,134]. 
    У професійному самовизначенні особистості провідну роль відіграє самооцінка - оцінка, яку людина дає самому собі, своїм можливостям, відповідним або невідповідним специфіку професії. Самооцінка, як і будь-яке психічне утворення, формується прижиттєво, і розглядати її потрібно у віковому аспекті [13, 142]. Дослідження показують, що старшокласники прагнуть вибрати той вид діяльності, який відповідав би їх розумінню власних можливостей [16, 269]. Оскільки часто розуміння власних можливостей у школярів не адекватно показниками, то на шляху вибору їх очікують невдачі. Об'єктивно і повно оцінити себе старшокласники не в змозі. У самооцінці у них немає єдиної тенденції: одні схильні переоцінювати себе, інші навпаки. Старшокласники на відміну від підлітків відчувають потребу в самооцінці, хоча об'єктивно до неї не готові. Внутрішня потреба в самооцінці - застава успішного її формування при відповідних умовах. У старшокласників самооцінка служить двом цілям: самовиховання і прогнозуванню майбутньої професії [4,24-28]. Вибираючи професію, старші школярі в більшості випадків орієнтуються на рівень виразності в собі в першу чергу морально-вольових, потім інтелектуальних і тільки потім організаторських якостей. Адекватна самооцінка доступна незначному числу учнів. В основному вони схильні або до переоцінки себе, або до недооцінки. При переоцінці рівень домагань нижче наявних можливостей. Зроблений на такій основі вибір професії, врешті-решт, призводить до розчарування. Занижена самооцінка також неблагополучно позначається на виборі професії й на розвитку особистості. Можна виділити 3 рівня адекватності самооцінки [26, 84]: високий рівень властивий тим учням, чия самооцінка інтересів, здібностей, особистих якостей повністю збігається з оцінкою вчителів і батьків. Це підтверджується діяльністю з досягнутими успіхами учня в різних видах занять. Середній рівень спостерігається в тому випадку, коли учні частково переоцінюють або недооцінюють свої можливості в порівнянні з оцінкою дорослих. Професію школярі вибирають на основі пізнавального інтересу до шкільних предметів без обліку своєї придатності. Низький рівень має місце тоді, коли помітна різка переоцінка або недооцінка своїх інтересів, здібностей, особистих якостей у порівнянні з оцінкою вчителів, батьків. По суті, вибір професії на даному рівні самооцінки відбувається не обгрунтовано [11, 421]. 
Разом з тим поряд з характерологічними властивостями є й інші особливості особистості, які забезпечують процес професійного самовизначення. Однією з таких особливостей є рівень сформованості системи усвідомленої психічної саморегуляції діяльності [5, 324].

    Згідно з наявними даними [4, 320], індивідуально-типологічні особливості усвідомленої психічної саморегуляції пов'язані з певним комплексом особистісних якостей, досить яскраво виявляються в процесі діяльності. Так, наприклад, деякі суб'єкти на всіх етапах виконання діяльності виявляють: цілеспрямованість, зібраність; розвинений самоконтроль; здатність адекватно оцінювати зовнішні умови виконання діяльності, тобто оптимально використовувати або навіть цілеспрямовано створювати одні умови, уникати або зменшувати вплив інших; проводити активний пошук інформації , необхідної для успішного здійснення діяльності; впевненість у своїх особистих якостях, знаннях і навичках, а також вміння, у разі необхідності, мобілізуватися на досягнення поставленої мети. Іншими словами, ці люди на всіх етапах діяльності виявляють весь той комплекс, який був позначений як «ефективна самостійність» [12, 66].

    У інших суб'єктів подібний комплекс ефективної самостійності розвинений слабко, внаслідок чого для якого-небудь успішного здійснення діяльності їм доводиться вдаватися до зовнішньої допомоги. Так, наприклад, часто можна спостерігати, як людина не може сама визначити правильність обраного нею способу дій або оцінити значимість того чи іншого чинника, що впливає на успішність діяльності, не вміє сама критично проаналізувати отримані результати і т.д., тому їй доводиться постійно звертатися за допомогою до більш компетентних осіб.

    У реальному  житті люди, що володіють комплексом  якостей, об'єднаних у поняття  «ефективна самостійність», можуть  бути виділені в типологічну  групу «автономних», а протилежні їм – «залежних» в способах здійснення усвідомленої саморегуляції діяльності [12,66].

   Критеріями професійного самовизначення особистості виступають, перш за все, обгрунтований вибір конкретної сфери праці та усвідомлення свого місця в житті. У той же час усвідомлений підхід особистості до вибору професії та стабільність цього вибору будуть залежати від ступеня сформованості особистісних якостей, що входять в описаний вище комплекс ефективної самостійності, таких, як цілеспрямованість, впевненість в собі, в своїх знаннях , уміннях; розвинений самоконтроль і ін..

       Отже, на  процес професійного самовизначення  буде впливати, з одного боку, розвиненість професійних схильностей,  позицій і уявлень особистості,  свідоме засвоєння знань про  світ праці та усвідомлення  наслідків вибору конкретної професії, а з іншого - рівень сформованості усвідомленої психічної саморегуляції і особливості її функціонування, виступаючі як фактор оптимізації та стабілізації процесу професійного самовизначення на всіх його етапах [18, 234].

        Змістовною характеристикою професійного самовизначення є процес формування позитивного ставлення особистості до себе як до суб'єкта професійної діяльності. Отже, «образ Я» професіонала, а також його самооцінку, як компонент професійної самосвідомості, можна розглядати як об'єктивний показник динаміки професійного самовизначення особистості (Г.В. Акопов, Л.А. Анциферова, А.А. Бодальов, В.А. Бодров, Я.Л. Коломінський, Б.Ф. Ломов, С.Л. Рубінштейн, П.Г. Щедровицький та ін.) 
До найважливіших характеристик особистості, що впливає на професійне самовизначення, відносяться спрямованість і активність особистості. 
Сукупність стійких мотивів, орієнтуючих діяльність особистості і щодо незалежних від готівкових ситуацій, називається спрямованість особистості людини. 
        Професія в юнацькому віці, як правило, вибирається з будь-якою метою. І, залежно від цього, у нього на перший план будуть виходити різні мотиви. При цьому мотиви юнаків і дівчат у процесі професійного вибору є в повній мірі усвідомленими, що відрізняє їх від мотивів будь-якої іншої діяльності. 
У ряді випадків виходу на перший план тих чи інших мотивів при виборі професії будуть сприяти особистісні інтереси, оскільки інтереси будуть охоплювати пізнавальну сторону професійного самовизначення. Це пов'язано з тим, що інтереси виступають в якості постійного спонукального механізму пізнання. Так, у процесі професійного самовизначення на основі інтересів отримує знання в майбутнє професії, більш глибоко вивчає предмети, що є основою для майбутньої професійної діяльності. Можна сказати, що про розвиток професійних інтересів свідчить активна пізнавальна діяльність у зв’язку з цікавою професією [48, 65-74].

        Інтереси - це важлива сторона мотивації діяльності особистості. Але не єдина. Крім інтересів у процесі вибору професії беруть участь переконання і установки, які знаходять своє відображення не тільки в професійному самовизначенні, а й при здійсненні діяльності в обраній професії. 
У процесі професійного самовизначення у підлітків формується образ «Я», в який включається уявлення про себе як про майбутнє професіоналі. У цьому випадку він виступає як установка по відношенню до самого себе. Це пов'язано з тим, що підліток усвідомлює себе, свої потреби по відношенню до професії; яким він має стати, щоб досягти успіху в обраній діяльності і яким він бажав би стати. На цій основі у підлітка починає формуватися професійна самосвідомість. Найважливішими аспектами професійної самосвідомості є самооцінка і рівень домагань. При професійному самовизначенні неминуче відбувається оцінка своїх якостей юнаків і дівчат, серед яких визначаються найбільш і найменш значущі для майбутньої професії [50, 164].

        Таким  чином, мотиви, інтереси, установки  та інші властивості особистості,  що характеризують її ставлення  до тих чи інших видів діяльності, утворюють професійну спрямованість.  Професійна спрямованість - це  складна риса особистості, що  відрізняється не тільки позитивним  ставленням до певних професій, але й активним бажанням трудитися  в тій чи іншій професії.

        У  процесі професійного самовизначення  юнаків та дівчат необхідно  враховувати можливості оволодіння  тією чи іншою професією. До  них відносяться: індивідуальні  особливості мислення, здібності,  темперамент і характер. 
        Яскравий відбиток на вибір професії накладає темперамент, оскільки властивості нервової діяльності впливають на рівень працездатності та активності особистості, її здатності пристосовуватися до змінного середовища, особливості її соціальних контактів і комунікативності, характер емоційного тонусу і динаміки діяльності. Тому юнаки та дівчата вибирають професії, які, в більшості випадків, відповідають типу функціонування нервової системи.

         Також при виборі професії істотну роль грає характер. Часто юнаки та дівчата, обираючи професію, керуються тим, наскільки майбутня професія буде відповідати їх характерологічні  прояви [36, 337-346]. 
         Таким чином, до індивідуально-психологічних особливостей, що впливає на професійне самовизначення, відносяться складові спрямованості особистості старшого школяра, що утворюють професійну спрямованість. Особливе місце серед компонентів спрямованості особистості відводиться образу «Я» як структурі, яка формує мотивацію до професійної діяльності. Важливу роль у процесі професійного самовизначення грає активність особистості, що виявляється в характерологічних властивостях, головним з яких є індивідуальний стиль діяльності.

        За висновками багатьох дослідників, творчі досягнення дорослих не пов'язані прямо з навчальною успішністю в школі. Це пояснюється тим, що шкільні програми регламентовані, викладання та вимоги до учнів не враховують індивідуальних особливостей у здібностях учнів та їх інтересів, тому творчість юнаків повніше та яскравіше виявляється поза засвоєнням програми: в наукових гуртках, факультативах, у гуртках за інтересами поза межами школи.

       Таким чином, розумовий розвиток юнаків полягає не тільки в накопиченні знань та вмінь (хоча це теж важливо), але й у формуванні індивідуального стилю розумової діяльності, в розвитку розумових здібностей. Це стійка сукупність індивідуальних варіантів у засобах сприймання, його якостях, індивідуальних особливостях пам'яті, мислення, а також свідоме оволодіння прийомами та засобами продуктивної розумової праці.

      Тому можна  зробити загальні висновки щодо основних напрямків психічного розвитку в юнацькому віці:

-   Відбувається набування почуття особистісної самовизначеності, цілісності (ідентичності).

-  Відбувається професійне самовизначення, самостійне обрання життєвої платформи, цілей та професії.

- Розвиваються ціннісні світоглядні орієнтації, самостійність, відповідальність,  рефлексивна самосвідомість, самоцінність, самоповага.

-   Набувається психосексуальна ідентичність, усвідомлюється причетність до представників певної статі.

-    Виробляється індивідуальний стиль розумової діяльності, розвиваються та удосконалюються розумові здібності та спеціальні на основі диференціації інтересів та орієнтації на майбутню професію.

                                                   РОЗДІЛ  ІІ

ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ  ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ОСОБИСТІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК  НА ПРОФОРІЄНТАЦІЮ СТАРШОКЛАСНИКІВ 
 
      2.1 Комплекс психодіагностичних методик для дослідження впливу особистісних характеристик на професійне самовизначення старшокласників

     Юнацький вік - етап формування самосвідомості і власного світогляду, етап прийняття відповідальних рішень, етап людської близькості, коли цінності дружби, любові може бути першорядними.

    Відповідаючи  самому собі на питання «Хто  я? Який я ? До чого я прагну?»,  молода людина формує :

1) самосвідомість - ціннісне  уявлення про самого себе, емоційне  ставлення до самого себе, самооцінка  своєї зовнішності, розумових,  моральних, вольових якостей,  усвідомлення своїх достоїнств  і недоліків, на основі чого  виникають можливості цілеспрямованого  вдосконалення, самовиховання; 
2) власний світогляд як цілісну систему поглядів, знань, переконань, своєї життєвої філософії, яка спирається на засвоєну раніше значну суму знань і сформувалася здатність до абстрактно-теоретичного мислення, без чого розрізненні знання не складаються в єдину систему; 
3) прагнення заново і критично осмислити все оточуюче, самоствердитися свою самостійність і оригінальність, створити власні теорії сенсу життя, любові, щастя, політики та ін Для юнацтва властиві максималізм суджень, своєрідний егоцентризм мислення: розробляючи свої теорії, юнак поводиться так, як якби світ повинен був підкоряться його теоріям. Прагнення довести свою незалежність і самобутність супроводжуються типовими поведінковими реакціями: зневажливого ставлення до порад старших, недовіра і критиканство по відношенню до старших поколінь, іноді навіть відкрите протистояння. Але в такій ситуації юнак змушений спиратися на моральну підтримку ровесників, і це призводить до реакцій «підвищеної схильності» - (неусвідомлена сугестивність, свідомий конформізм) - впливу ровесників, яке обумовлює однаковість смаків, стилів поведінки та ін..  
    Юнацький вік являє собою як би «третій світ», існуючий між дитинством і дорослістю.  
    Юність виступає як період прийняття відповідальних рішень, що визначають усе подальше життя людини: вибір професії і свого місця в житті, вибір сенсу життя, вироблення світогляду і створення життєвої позиції, вибір супутника життя, створення своєї сімї.