Вплив особистісних характеристик на профорієнтацію старшокласників

Ціннісно-орієнтаційна діяльність, будучи переважно внутрішньої психічної  діяльністю, менш помітна для стороннього  спостерігача. Однак вона представляє  істотний компонент процесу самовизначення, забезпечуючи вироблення системи цінностей, пошук свого визнання, визначення своєї відповідності обраної  професії. Значення даної діяльності виходить далеко за рамки процесу  професійного самовизначення, оскільки її зміст утворює «пошук сенсу  життя, самостійне визначення всіх моральних, політичних, естетичних ідеалів» [18, 283].

        Перетворювальна  діяльність старшокласників, пов'язана  з їх схильностями, забезпечує  подальший розвиток професійної  спрямованості та професійної  самосвідомості. Специфіка різних  професій створює неоднакові  можливості для залучення учнівської  молоді до реального перетворювальної  діяльності. Виникаючі в ряді  випадків обмеження в якійсь  мірі можуть компенсуватися тим  різновидом перетворювальної діяльності, коли перетворення існуючого  відбувається в уяві (у формі  проектування або моделювання).                                                                                                                                             

         Взаємодіючи з пізнавальної та  ціннісно-орієнтаційними  діяльностями, перетворювальна діяльність набуває  провідну роль у процесі професійного  самовизначення. Виникнення дієвих  форм зв'язку з вибраною професією  загострює протиріччя між сформованим до цього часу рівнем професійної спрямованості та об'єктивними вимогами професії до людини. Останні не можуть розкритися для людини відразу у всій своїй глибині і складності. Тому при правильній організації діяльності як на етапі початкової проби сил старшокласників, так і в процесі подальшої більш самостійної діяльності людина все повніше відображає творчі можливості професії. У зв'язку з цим підвищується рівень професійної спрямованості, який ми розуміємо як ступінь відповідності провідного мотиву переваги професії її об’єктивному змісту.

       Величезну  роль у процесі професійного  самовизначення грає комунікативний  зв'язок молодої людини з іншими  людьми. У зв'язку із соціальною  природою людини діяльність спілкування  є загальною умовою пізнання, вироблення системи цінностей,  перетворювальної праці і т.д. 
З усіх основних видів діяльності найважливіше значення в процесі професійного самовизначення має перетворювальна діяльність, організована як активна проба сил. Залучення старшокласників у практичну діяльність, пов'язану з областю їх професійних інтересів, покликане сприяти успішному вирішенню особистісних протиріч утворюють рушійні сили розвитку професійної спрямованості та професійної самосвідомості[24, 123-135].

      Отже, професійне самовизначення та самоактуалізація школяра або дорослої людини в загальному вигляді можуть бути описані у вигляді тривалого процесу розвитку відносин людини (школяра або дорослого) до своєї (майбутньої або реальної) професії та до самого себе як (потенційному або реальному) суб'єкту професійної діяльності або професіоналові. 
     У даному визначенні підкреслена активна роль самої людини, школяра або дорослого: він сам обирає професію, сам проходить період професійного навчання і, нарешті, сам активно будує власну професійну кар'єру і реалізує власний особистісний та інтелектуальний потенціал. Важливо також врахувати, що професійне самовизначення та самоактуалізація здійснюється протягом усього професійного, а часто і життєвого шляху людини. 
Динаміка професійного самовизначення молодої людини є процес пошуку їм «своєї професії», відповідної його нахилам і здібностям. Професійна самоактуалізація - це пошук «себе в професії», власної професійної ролі, образу «Я», професійного іміджу, індивідуального стилю професійної діяльності, визначення для себе професійних перспектив, досягнення їх, встановлення нових професійних цілей, прагнення до гармонійного розкриття та утвердження свого природного творчого потенціалу[23, 115]. 
       Процес професійного самовизначення - це дії молодої людини по самоаналізу, самопізнання і самооцінюванні власних здібностей і ціннісних орієнтацій, дії по розумінню ступеня відповідності власних особливостей вимогам обраної професії та дії з саморозвитку у себе здібностей і можливостей у процесі професійної підготовки і навчання з метою досягнення більш повного відповідності самого себе щодо обраної професії і професії щодо власних устремлінь.

     Отже, змістом активного самовизначення виступають процеси самопізнання (усвідомлення власних інтересів, схильностей, уподобань, особливостей свого характеру і темпераменту), самооцінювання (порівняння результатів самопізнання з наявним поданням про професійні вимоги, що висуваються з боку обраної професії) і саморозвитку (цілеспрямоване самоформування в собі тих якостей, які необхідні для успішного виконання майбутньої професійної діяльності) [28, 69-86].

   Про активне професійне самовизначення молодої людини можна говорити тоді, коли його діяльність переважає досягнення поставлених цілей, а умови соціальної і професійної ситуації перетворюються і враховуються у відповідності з поставленими цілями. На основі виявлення того, що саме домінує в актуальній діяльності людини - умови ситуації або його власні цілі, - можна робити висновок про ступінь активності його в процесі професійного самовизначення. Про пасивність особистості говорять тоді, коли вона «йде на поводу» обставин або цілей інших людей. І навпаки, високий рівень активності в процесі професійного самовизначення проявляється в тому, що молода людина здатна долати несприятливі умови в ході здійснення своїх намірів. 
     Головним завданням професійного вибору є науково обґрунтоване визначення професійної придатності кожного юнака до конкретного виду трудової діяльності з урахуванням його здібностей і потреб виробництва. Завершується робота з організації професійної орієнтації розробкою й здійсненням комплексу заходів щодо виробничої й соціальної адаптації працівників у трудових колективах. Для підвищення ролі профорієнтації в рішенні актуальних завдань соціальної й кадрової політики передбачений розвиток мережі територіальних і галузевих служб профорієнтації, у тому числі в складі центрів зайнятості населення; створення таких підрозділів на основі кооперації підприємств й установ; організація профконсультаційних кооперативів, проведення дій по підвищенню ролі кадрових служб і підрозділів соціального розвитку в зазначеній області. Це завдання широкого використання сучасних методів професійної орієнтації при перерозподілі й перенавчанні працівників, що звільняють, підготовці й підвищенні кваліфікації кадрів, працевлаштуванні молоді, інвалідів і пенсіонерів, що бажають працювати, інших груп населення [21;132]. 

        1.3 Особистісні характеристики і психологічні процеси які впливають на професійну діяльність.

    У психіці людини існує сукупність стійких істотних властивостей, яка виявляється у всіх видах діяльності. Характер — придбані в конкретних соціальних умовах загальні способи взаємодії особи з середовищем, складовий тип її життєдіяльності. Своєрідність характеру кожної людини визначається його спрямованістю (стійкою мотиваційною сферою особи) і особливостями здійснення діяльності — вольовими якостями.

     Діяльність і поведінка людини є стійкою системою відносин. Якщо у тварин мотивація поведінки постійно змінюється залежно від стану організму і зовнішніх умов, то діяльність людини є сталою системою відносин.

      Тому риси характеру визначаються і класифікуються перш за все залежно від спрямованості особистості [42;67].

     Ця сфера особистості об'єднує в собі домінуючі у даної особи потреби, відчуття, установки, інтереси, бажання, ідеали, переконання і світогляд. Система відносин особистості є основною її якістю.

     Вся система відносин особистості, її спрямованість є підструктурою, мотиваційно-регуляцією особи, що визначає загальні особливості її поведінки.

     Суб'єктом освітньої діяльності є учень. Тому для виявлення психолого-педагогічної умов реалізації процесу формування професійної ідентичності необхідно враховувати вплив вікових та специфічних особливостей особистості учня як многофакторно обумовленої системи, що саморозвивається суб'єкта освітнього процесу, що має велику кількість ступенів свободи, але і схильного істотним обмеженням внутрішнього і зовнішнього характеру. Це породжує різного роду суперечності, які можуть виступати як стимулом, так і перешкодою для становлення професіонала, що вимагає обгрунтування і розробки емпіричних критеріїв професійної ідентичності в процесі навчання [3, c. 372].

     Провідним видом діяльності учня є навчально-професійна діяльність. Тому професійна самосвідомість учня - це усвідомлення себе як учня навчально-професійної та майбутньої професійно-виробничої діяльності.

    Основними (інтегральними) компонентами професійної самосвідомості учня є такі складні особистісні утворення, як "Я-образ", "Я-концепція".

     У структуру узагальненого образу-Я учня входять не тільки знання свого зовнішнього вигляду, знання про своїх різних якостях, здібностях, характері, але і уявлення про ті властивості особистості, які є професійно важливими.

     В образ-Я учня включаються знання про свої інтереси, схильностях, здібностях і можливостях (тобто про своєї професійної спрямованості). Я-образ учня включає такі форми:

- Я-ідеальне (ідеальне уявлення про самого себе);

- Я-нормативне (уявлення про свою відповідність певним вимогам);

- Я-реальне (уявлення про готівкові якості і властивості).

      На основі Я-образу в учня складається Я-концепція - відносно стійка, більшою чи меншою мірою усвідомлена система уявлень про самого себе, на основі якої він будує свою взаємодію з іншими людьми і ставиться до себе. Я-концепція дозволяє учневі вибудувати стратегію своєї професійної підготовки і майбутнього професійного зростання.

      Результати теоретичного аналізу дозволяють виділити три основні етапи формування в учнів професійної ідентичності.

      Перший етап - це період осмислення професійної ідентичності, коли на основі входження в нову соціальну та професійну середовище зовнішня ідентичність переходить у внутрішньо прийняту, усвідомлену, емоційно забарвлену характеристику. Це нестабільний етап, пов'язаний з адаптацією до нової соціальної ролі учня. Суть його полягає в становленні ідентифікації та передбаченні майбутньої професійної ідентичності. Цей етап можна назвати адаптаційним.

       Другий етап - це період, коли на основі усвідомлення вимог нової соціально-професійної ролі і власних здібностей і можливостей відбувається усвідомлення досягнень, які зроблені завдяки власним зусиллям. У цей період конструктивні схеми саморозвитку знаходяться в досить стабільному стані, оскільки учень починає отримувати задоволення від сприйняття себе як суб'єкта майбутньої професійної діяльності ("Я-майбутній фахівець"). Цей етап можна назвати стабілізаційним.

       Третій етап - період, коли на основі усвідомлення спектра ролей, засвоєних в ході професіоналізації, відбувається формування нових цілей і перспектив. Це другий нестабільний період, суть якого полягає в переосмисленні та уточнення різних варіантів професійно-творчого саморозвитку, працевлаштування та побудови професійної кар'єри ("Я-й моя професія і кар'єра"). Цей період умовно можна назвати уточнюючим [22, c. 134].

       В утворенні комплексів професійно важливих якостей особистості беруть участь не тільки системи властивостей особистості, пов'язані з видом діяльності, але особистісні якості, професійно важливі для будь-якого виду професійної діяльності. Це, перш за все, відповідальність, самоконтроль, професійна самооцінка, яка є важливим компонентом професійної самосвідомості, і кілька більш специфічні емоційна стійкість, тривожність, ставлення до ризику.

      Успішна професійна діяльність визначається не просто окремими індивідуальними особливостями особистості, а, перш за все, їх системним взаємодією в процесі становлення особистості професіонала.

      Своєчасне виявлення професійно значущих якостей особистості, схильності її до тієї чи іншої професії дозволяє учням здійснювати обгрунтований вибір майбутньої професії, відповідної особистісним якостям учня і вибрати напрямок подальшого навчання, що підвищує ефективність вищої освіти і всієї системи освіти в цілому.

        У  виборі професії важливу роль  відіграє рівень загального інтелектуального  розвитку (розумового) тобто такі  пізнавальні психічні процеси  як: увага, уявлення, сприйняття, оперативна  пам'ять, мислення (логічне і образне), а також розумова працездатність  і її ефективність. Без інтелектуального  розвитку людина не представляє  ніякого інтересу для роботодавця. 
     Увагою називається спрямованість і зосередженість психічної діяльності на чому-небудь. У свою чергу, під спрямованістю психічної діяльності слід розуміти її виборчий характер тобто виділення з оточення значущих для суб'єкта конкретних предметів, явищ або вибір певного роду психічної діяльності. У поняття спрямованості включається так само і збереження діяльності на певний проміжок часу. Недостатньо вибрати ту чи іншу діяльність, щоб бути уважним, - треба утримати цей вибір, зберегти його. 
 Увага забезпечує чіткість і ясність свідомості, усвідомлення сенсу психічної діяльності в тій чи інший момент часу. Особливу роль увага відіграє в школі. У старших класах довільна увага досягає більш високого рівня. Школяр вже в стан досить тривалий час займатися певним видом діяльності, контролювати свою поведінку. Однак слід мати на увазі, що на якість уваги роблять вплив не тільки на умови виховання, але й особливості віку [30,48-63]. 
   Мислення є вищим пізнавальним психічним процесом. Суть даного процесу полягає в породженні нового знання на основі творчого відображення і перетворення творчої діяльності. Найчастіше мислення поділяють на теоретичне і практичне. При цьому в теоретичному мислення виділяють понятійне і образне мислення, а в практичному наочно-образне і наочно-дієве. Образне мислення - це вид розумового процесу, в якому використовуються образи. Ці образи витягуються безпосередньо з пам'яті чи відтворюються уявою. У ході рішення розумових задач відповідні образи подумки перетворюються так, що в результаті маніпулювання ними ми можемо знайти рішення для цікавих для нас завдань. Найчастіше такий вид мислення переважає у людей, діяльність яких пов'язана з яким-небудь видом творчості.

    Крім формування  мотиваційної поведінки мислення  бере участь в діяльності. Виконання  будь перетворюючої або творчої  діяльності не може обійтися  без процесу мислення, бо, перш  ніж що-небудь створити, ми вирішуємо  цілий ряд розумових завдань  і лише створюємо на практиці  те, що створили у себе в  свідомості за допомогою мислення. Більш того, кожен з нас володіє  рівнем розвитку так званого  творчого мислення, тобто мислення, пов'язаного з формуванням принципово  нових знань, з генерацією власних  ідей. Однак говорячи про те, як  мислення задіяно в діяльності, ми повинні підкреслити, що  в першу чергу мислення забезпечує  аспекти діяльності [21,235]. 
    Таким чином адаптація людини, її поведінка, її творча діяльність, що носить свідомий характер, тісно пов'язані з процесом мислення. Тому часто, коли ми говоримо «розум»,  ми маємо на увазі процес мислення і його особливості. А при зв'язування інтелекту з мисленням, доцільно співвіднести його з пізнавальною діяльністю людини, тобто з областю прояву мислення, яка пов'язана з переробкою інформації та вирішенням певних розумових завдань-областю, яка певною мірою може бути вичленована з усього потоку психічних процесів  і вивчена самостійно.