Влияния смысложизнанных ориентаций на выбор стратегии поведения в конфликте

Що ж стосується шляхів вивчення конфліктних ситуацій та діагностики конфліктів, то в соціальній психології розробка методик для діагностики конфліктності особистості або діагностики конфліктної поведінки завжди мала важливе прикладне значення. Для будь-якої організації де людині потрібно вміти працювати у групі,де колектив є основною ланкою ,навіть де потрібно співпрацювати хоча б у діаді, вивчення особливостей реакцій людини на конфліктні ситуації виявляється вкрай важливою.

Багато методик призначені саме для вивчення особливостей поведінки в робочій атмосфері.

Більшість методик побудовані в рамках предметної позитивної методології (очевидно, пов'язано це з тим, що більшість з них ґрунтуються на методах, узятих у соціальної психології - тести, соціометрія).

Єріною С. І. була розроблена шкала діагностики рольового конфлікту у керівників первинного виробничого колективу. За її допомогою виявляється наявність психологічного конфлікту у керівників, ступінь його вираженості, зони діяльності керівника, що викликають конфліктні переживання. Керівнику пропонується опитувальник з набором суджень, з якими він повинен погодитися або не погодитися. Залежно від його вибору і робиться висновок про наявність у нього внутрішньоособистісних конфліктів.

Серед цікавих класичних проективних методик, що можуть допомогти при ґрунтовному вивчені особистісної поведінки у конфліктах, виділимо Тест Ф.Розенцвейга. Він складається з картинок, що описують якийсь інцидент між персонажами, причому випробуваному пропонується ідентифікувати себе з одним з них. Слова партнера на малюнку містять якесь звинувачення (явне або приховане) на адресу респондента або перешкоджають задоволенню його потреб. Відповіді випробуваного категоризуються згідно зі спеціальною схемою і це дозволяє визначити, як людина зазвичай реагує на фруструючу ситуацію: пошуком винного зовні, самозвинуваченням або якось інакше.

На базі цього тесту був розроблений тест "Ділові ситуації" (20 малюнків), що зображують конфліктні ситуації в організації.

Використовуються також наступні психологічні тести для визначення рівня конфліктності особистості:

Опитувальник А.Басса і А.Даркі[17], який призначений для визначення індивідуального рівня агресивності особистості. Агресія розглядається авторами як комплексний феномен, що виявляється в різних формах агресивних і ворожих реакцій: фізичної, непрямої, вербальної агресії дратівливості, образі і т.п. Опитувальник дає можливість визначити індивідуальні індекси агресивності і ворожості.

Для діагностики конфліктів на міжособистісному рівні частіше за все використовують: традиційний метод соціометрії (як правило, у вигляді опитування) або ж, наприклад, пропонована Лебедєвим О.М. Методика прогнозування міжособистісних конфліктів у колективах. В ній він визначає параметри взаємних оцінок, найбільш суттєві у плані виникнення конфліктів:

- Рівень професійної підготовки;

- Відношення до праці;

- Рівень розвитку моральних  якостей;

- Рівень здібностей до  керівництва колективом;

- Рівень розвитку інноваційних  якостей.

У запропонованій процедурі працівники оцінюють своїх колег по цих параметрах, порівнюючи їх між собою.

 

Для нашої роботи важливим є проаналізувати зміст методик, що спрямовані на виявлення типу поведінки в конфліктних ситуаціях.

Подібний опитувальник, націлений на вивчення стратегій, що обираються керівником в конфліктних ситуаціях, розроблений Єршовим А.А. Він виділяє у керівників первинних організацій 4 основні сфери ціннісних орієнтацій, які актуалізуються в конфліктних ситуаціях:

- Орієнтація на працю  і її ефективність;

- Орієнтація на себе, свої  погляди та досвід;

- Орієнтація на авторитет  колег і керівників;

- Орієнтація на офіційну  субординацію, права та обов'язки.

Методика складається з 12 конфліктних ситуацій, для кожної з яких пропонуються чотири варіанти рішень. відповідних чотирьом можливим орієнтація.

 

 

2.2. Організація та процедура емпіричного дослідження

 

Методика, використана в цій роботі найбільш точно дозволяє перевірити поставлену гіпотезу. Вона має ґрунтовну історію валідизації та адаптації. Діагностика смислових життєвих орієнтацій людини (СЖО) проводиться за допомогою адаптованої версії тесту «Ціль у житті» розробленого Дж. Крамбом і Л. Махоліком на основі теорії прагнення до смислу і логотерапії В. Франкла. Побудова цього тесту мала на меті емпіричну валідизацію ряду ключових уявлень теорії ноогенних неврозів. Спочатку автори тесту РIL прагнули показати, що він вимірює ступінь «екзистенційного вакууму» (у термінах Франкла); що цей вакуум характерний для хворих людей; що він не тотожний просто психічній патології. Крамб і Махолік визначають «мету в житті» як переживання індивідом онтологічної значущості життя [40, с. 3].

РIL в остаточному варіанті являє собою набір з 20 біполярних шкал з градаціями переваг; обстежуваному необхідно вибрати ту з них, яка найбільш відповідає його переживанням, і відзначити її цифру в шкалі. Підсумкові результати отримують шляхом сумування числових значень відмічених градацій з урахуванням спрямованості шкали і переводяться в стандартні значення (процентилі). Шкали з висхідною послідовністю градацій {від 1 до 7) чергуються у випадковому порядку з шкалами низхідної (від 7 до 1). Максимум (7 балів) відповідає полюсу наявності мети в житті, мінімум (1 бал) - полюсу відсутності такої.

Крім зазначеної вище формалізованої частини «А» тест РIL містить частини «В» і «С». Частина «В» являє собою 13 незакінчених речень, що відображають теми сенсу і безглуздості життя. У частині «С» клієнту пропонується викласти коротко і конкретно його цілі в житті, а також описати, наскільки успішно вони реалізуються. Крамб і Махолік відзначають, що частини «В» і «С» дуже корисні при індивідуальній роботі в умовах, коли оцінювання здійснюється психіатром або консультантом [40, С. 3-4].

За результатами факторних досліджень даних тестування методикою  РIL були виділені 5 основних факторів (або субшкал), яким відповідають 5 концептуально усвідомлених відчуттів сенсу життя:

1. Якість життя (7 пунктів) - це загальна характеристика задоволеності суб'єкта тим життям, яким він живе.

2. Сенс буття (6 п.) - описує відчуття наявності в житті сенсу і цілей, впевненість у можливості їх знайти.

3. Перепони буття (2 п.) - характеризує відношення до смерті і особистий вибір. 
4. Відповіді на питання буття (3 п.) - оцінює можливість відшукати рішення екзистенційних проблем, відсутність страху і збентеження перед ним. 
5. Майбутнє життя і відповідальність (2 п.) - описує ставлення до відходу на пенсію і самооцінку особистої відповідальності.

Адаптація тесту осмисленості життя російською мовою була вперше виконана К.Муздибаевим (ІСЕП АН СРСР, м. Ленінград). К.Муздибаев відтворив без змін форму тесту Крамба і Махоліка, замінивши  при перекладі деякі пункти іншими. Погодженість окремих пунктів з сумарним балом виявилася досить високою (кореляція від 0,37 до 0,71), хоча не можна виключити припущення про сильний вплив на відповіді фактора соціальної бажаності.

Інша російськомовна версія тесту осмисленості життя (СЖО) була розроблена і адаптована Д. О. Леонтьєвим (факультет психології МДУ) в 1986-88 рр.. Версія К.Муздибаева була взята за основу і видозмінена за наступними трьома параметрами: були змінені і спрощені формулювання низки пунктів із збереженням загального їхнього змісту; замість загального початку речень з двома варіантами закінчення, була сформульована пара цілісних альтернативних пропозицій з однаковим початком; асиметрична шкала градації відповіді від 1 до 7 була замінена симетричної шкалою - 3 2 1 0 1 2 3. Останнє було зроблено з метою зменшення «прозорості» методики та усунення позиційних ефектів. Паралельно була переведена на російську мову і шкала пошуку смисложиттєвих цілей. Єдиний зсув в порівнянні з оригінальною версією методики полягав в тому, що семиступеневий квантіфікатор був замінений п'ятиступеневим («ніколи - рідко - іноді - часто - постійно»), оскільки в російській мові не вдалося підібрати адекватного набору з семи частотних позначень.

Показники тесту включають в себе загальний показник осмисленості  життя (СЖО), а також п'ять субшкал, що відображають три конкретні смисложиттєві орієнтації і два аспекти локусу контролю:

1. «Цілі у житті». Характеризує  цілеспрямованість, наявність або  відсутність у житті випробуваного  цілей (намірів, покликання) у майбутньому, які надають життю осмисленість, спрямованість і часову перспективу.

2. «Процес життя або  інтерес та емоційна насиченість  життя». Визначає задоволеність  своїм життям в сьогоденні, сприйняття  процесу свого життя як цікавого, емоційно насиченого і наповненого  змістом. Зміст цієї шкали збігається  з уявленням про те, що єдиний  сенс життя полягає в тому, щоб жити.

3. «Результативність життя  або задоволеність самореалізацією». Вимірює задоволеність прожитої  частини життя, оцінку пройденого  відрізку життя, відчуття того, наскільки  продуктивно і осмислено була  прожита його частина.

4. «Локус контролю - Я (Я - хазяїн життя)». Характеризує уявлення  про себе як про сильну особистості, яка має достатню свободу вибору, щоб побудувати своє життя  у відповідності зі своїми  цілями і уявленнями про його  сенс, контролювати події власного  життя.

5. «Локус контролю - життя  або керованість життя». Відбиває  переконаність у тому, що людині  дано контролювати своє життя, вільно приймати рішення і  втілювати їх у життя, переконаність  у тому, що життя людини підвладне  свідомому контролю.

У тесті СЖО життя вважається осмисленим за наявності цілей, задоволенні, одержуваному при їх досягненні і впевненості у власній здатності ставити перед собою цілі, вибирати завдання з існуючих, і домагатися результатів. Важливою є співвіднесеність елементів з часом. Це передбачає ясне співвіднесення цілей - з майбутнім, емоційної насиченості - з сьогоденням, задоволення - з досягнутим результатом, минулим. Ситуація надає кожній людині можливість зробити в сьогоденні певний вибір у вигляді вчинку, дії чи бездіяльності. Основою такого вибору є сформоване уявлення про сенс життя або його відсутності. Сукупність здійснених, актуалізованих виборів формує «минуле», яке незмінно, варіації лише в його інтерпретації. «Майбутнє» є сукупність потенційних, очікуваних результатів зусиль, що робляться в сьогоденні, у цьому зв'язку майбутнє принципово відкрито, а різні варіанти очікуваного майбутнього мають різну мотивуючу привабливість.

Тест СЖО дозволяє, таким чином, оцінити «джерело» сенсу життя, який може бути знайдений людиною або в майбутньому (мети), або в сьогоденні (процес) або минулому (результат), або у всіх трьох складових життя.

Існують дані про надійність і валідність методики. Надійність перевірялася за допомогою ретестування з інтервалом у два тижні на студентській вибірці (№ = 76). Факторний аналіз методики виділив шість чинників, п'ять з яких добре інтерпретуються і значимо корелюють із загальним показником свідомості життя. Методика складається з п'яти шкал і загального показника СЖО.

Для виявлення стилів поведінки в конфлікті на які найбільше та найменше орієнтуються досліджувані ,а також для побудови загально профілю була використана методика К.Томаса «Діагностика стратегії поведінки в конфлікті». Тест адаптований Н. В. Грішиною.

Однією з найпоширеніших методик діагностики поведінки особистості в конфліктній ситуації (точніше, в конфлікті інтересів) є опитувальник Кеннета Томаса (Kenneth Thomas) "Визначення способів регулювання конфліктів". К. Томас виходив з того, що людям не слід уникати конфліктів або дозволяти їх за всяку ціну, а треба  уміти грамотно ними управляти. Він, спільно з Ральфом Кілманом (Ralph Kilmann) запропонував двомірну модель регулювання конфліктів, одне вимірювання якої - поведінка особистості, засноване на увазі до інтересів інших людей; друге - поведінка, що припускає ігнорування цілей оточуючих і захист власних інтересів.

Методика визначає типові способи реагування людини на конфліктні ситуації, виявляє тенденції її взаємин у складних умовах.

Ця методика дозволяє з'ясувати, наскільки людина схильна до суперництва і співробітництва в колективі співробітників, у шкільному класі або студентській групі, чи прагне вона до компромісів, уникає конфліктів або, навпаки, намагається загострити їх. За допомогою даної методики можна також оцінити ступінь адаптації кожного члена того чи іншого колективу до спільної діяльності.

Конфлікт - зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок чи поглядів опонентів або суб'єктів взаємодії. В основі будь-якого конфлікту лежить ситуація, що включає або суперечливі позиції сторін з якогось приводу, або протилежні цілі чи засоби їх досягнення в даних обставинах, або розбіжність інтересів, бажань, потягів опонентів. Щоб розвинувся конфлікт, потрібен інцидент, коли одна із сторін починає діяти, притискаючи  інтереси іншої сторони. Зазвичай це викликає шалений опір іншого боку, діалог супроводжується взаємними образами, руйнуються міжособистісні взаємини. Конструктивним конфлікт може бути тоді, коли опоненти не виходять за рамки ділових аргументів і стосунків.

У своєму підході до вивчення конфліктних явищ К. Томас робив акцент на зміні традиційного ставлення до конфліктів. Вказуючи, що на ранніх етапах їх вивчення широко використовувався термін «вирішення конфліктів», він підкреслював, що термін має на увазі, що конфлікт можна і необхідно дозволяти або елімінувати. Метою вирішення конфліктів, таким чином, був деякий ідеальний безконфліктний стан, де люди працюють у повній гармонії. Проте останнім часом відбулася істотна зміна у ставленні фахівців до цього аспекту дослідження конфліктів. Вона була викликана, на думку К. Томаса, щонайменше, двома обставинами: усвідомленням марності зусиль по повній елімінації конфліктів, збільшенням числа досліджень, що вказують на позитивні функції конфліктів. Звідси, на думку автора, наголос має бути перенесено з елімінування конфліктів на управління ними. Відповідно до цього К. Томас вважає потрібним сконцентрувати увагу на таких аспектах вивчення конфліктів: які форми поведінки в конфліктних ситуаціях характерні для людей, які з них є більш продуктивними чи деструктивними, яким чином можливо стимулювати продуктивне поводження.