Психологічний супровід соціально дезадаптованих молодших підлітків

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………….	3
Розділ I. Теоретичні аспекти дослідження психологічного супроводу підлітків з проявами дезадаптації……………………………….	7
Аналіз теоретичних підходів до психологічного супроводу дезадаптованих школярів………………………………………………………..	7
1.2. Соціальна дезадаптація дітей молодшого підліткового віку……. 1.2.1. Фактори та причини соціальної дезадаптації…………………… 1.2.2.Форми та прояви соціальної дезадаптації………………………..	13 21 29
Висновки  до 1 розділу……………………………………………………	35
Розділ II. Експериментальне дослідження проявів соціальної дезадаптації школярів молодшого підліткового віку………………………	37
2.1. Методики  виявлення соціальної дезадаптації  в молодшому підлітковому віці                                                                                                 2.2. Форми соціальної  дезадаптації у школярів молодшого  підліткового віку…………………………………………………………………..	37   43
Висновки  до 2 розділу ………………………………………………….. Розділ III. Психологічний супровід соціально дезадаптованих молодших підлітків……………………………………………………………… 3.1. Організація психологічного  супроводу соціально дезадаптованих  школярів …………………………………………………………………………..           3.2   Оцінки ефективності корекційних впливів…………………………	54   56   56 61
Заключення ……………………………………………………………… Список  використаної літератури …………………………………….. Додатки	63 65

 

Вступ

 

Актуальність  дослідження. Проблеми з якими стикаються школярі підліткового віку були завжди актуальні, але ніколи не стояли так гостро, як у цей час розвитку Українського суспільства в умовах нестабільної соціальної й політичної ситуації, невирішеної економічної кризи, ослаблення ролі родини, девальвації моральних норм, різкої відмінності в матеріальних умовах життя, та триваючої поляризації верств населення.

Несприятливі побутові, мікросоціальні умови виявляються джерелом численних, різних по силі й тривалості впливу психотравмирующих факторів. Особистісні  й психічні відхилення приводять до дезадаптації й підвищеної кримінальної активності. Психогенно обумовлені депресивні стани в підлітків можуть бути причиною, а в певних випадках і наслідком соціальної дезадаптації.

Проблема дезадаптації спочатку розглядалася в термінах медико-біологічного і психіатричного характеру (А. Адлер, А. Є. Личко, Ю. А. Олександрівський). Згодом намітилася тенденція до переносу акценту на соціально-психологічні та психолого-педагогічні аспекти дезадаптації особистості (Э. М. Александровська [3; 29], С. А. Белічева [11; 12], А. Л. Гройсман [24], В. Е.  Мільман [29], С. Т.  Агарков [5], І. В.  Дубровіна [2;7 28], А. К.  Маан [29], А. А.  Налчаджян [44].

У теперішній час  представлена велика кількість робіт  психологів, які присвячені проблемі дезадаптації (В.Є. Каган [33]; А.А. Рєан; Р.М. Баєвський; С.Б. Сємічев; М.К. Смірнов; І.О. Шашкова; Г.Д. Пірьов; Р.Д. Пєнушлієва; С.М. Тромбах; Г.В. Козловська; Л.Ф. Крємнєва; Є.Б. Бєззубов; С.А.; Н.В. Вострокнутов; М.Р. Бітянова [10; 11] та інші).

На сучасному  етапі розвитку психології концептуальний рівень аналізу проблеми шкільної дезадаптації включає в себе опис її факторів (Н.О. Ільїна; С.К. Нартова-Бочавєр та інші), психологічних механізмів (І.О. Коробєйников; О.В. Новікова О.О. Налчаджян, С.М. Яницький та інші), типових проявів (Е.М. Олександровська; І.В. Дубровіна та інші).

Таким чином  актуальність дослідження проблеми супроводу школярів з проявами дезадаптації обумовлена наявністю в освітніх і соціальних установах різного типу досить великої кількості дітей із проявами різних форм дезадаптації, в основі яких лежить тривале переживання ними емоційного неблагополуччя, що у свою чергу позначається на успішності будь-яких видів діяльності, і насамперед, навчальної діяльності. Пропоновані моделі корекційно-розвиваючої роботи з такими дітьми зазнають у цей час достатньої  критики, оскільки вони націлені, насамперед , на корекцію, тобто зміна, тих або інших особистісних рис, що заважають успішної адаптації дитини, що є процесом трудомістким, що вимагають більших витрат часу й сил, і часто неефективним в умовах сучасної школи.

Таким чином, необхідний пошук ефективних короткострокових моделей роботи з такими школярами, здатних за короткий час надавати допомогу в розв’язанні їх конкретних проблем і сприяти підвищенню адаптаційних можливостей дітей.

Виходячи з вищесказаного, ми можемо сказати, що проблема супроводу дітей підліткового віку з проявами дезадаптації тільки віднедавна гостро стоїть на порядку денному практичних психологів, педагогів, вчителів, відчувається  недоліки в ефективних моделях супроводу, що робить вивчення цієї проблематики особливо актуальним.

Психолого-педагогічне значення проблеми супроводу дезадаптованих школярів молодшого підліткового віку, обумовило  вибір теми нашого магістерського дослідження: «Психологічний супровід дезадаптованих школярів».

Об'єктом дослідження – психологічні особливості дезадаптованих школярів у контексті психологічного супроводу.

Предмет дослідження – особливості супроводу дезадаптованих школярів молодшого підліткового віку.

Виходячи з  актуальності проблеми, ставимо за мету: теоретично обґрунтувати і експериментально дослідити особливості супроводу школярів молодшого підліткового віку з проявами дезадаптації.

Гіпотезу дослідження склали припущення про те, що психологічний супровід дезадаптації є значущім фактором соціально-психологічної реадаптації  школярів молодшого підліткового віку. Психологічний супровід дезадаптованого підлітка буде ефективним, якщо:

• планування та реалізація психологічного супроводу здійснюється з урахуванням індивідуальних особливостей школярів та умов навчального закладу;
• у структурі психологічного супроводу погоджені між собою цільовий, змістовний,  технологічний, оціночно-результативний компоненти діяльності практичного психолога;
• розроблена та впроваджена корекційно-розвивальна програма з урахування особливостей дезадаптації школярів молодшого підліткового віку.

Виходячи з  мети та гіпотези дослідження нами були поставлені наступні завдання:

• проаналізувати теоретичні підходи до проблеми дезадаптації у зарубіжній та вітчизняній психології;
• охарактеризувати психологічні особливості дезадаптованих школярів в молодшого підлітковому віку;
• розробити корекційно-розвивальну програму для психологічного супроводу дезадаптованих школярів.
• виявити вплив психологічного супроводу на процес реадаптації школярів молодшого підліткового віку.

 

Експериментальною базою для проведення досліджень були: комунальний заклад «Луганська середня загальноосвітня школа I-III ступенів № 28». Всього дослідженням було охоплено 69 учнів (39 хлопчиків; 30 дівчинок), 11-13 річного віку, що навчаються у 6-х класах, 3 вчителя.

Надійність  та достовірність отриманих даних забезпечені комплексним (аналітичним, експериментальним) дослідженням проблеми з використанням валідних та надійних діагностичних методик, адекватних  меті та завданням роботи;  репрезентативністю вихідної вибірки учасників дослідження; об’єднаним кількісним та якісним аналізом експериментальних даних, використанням методів статистичної обробки матеріалу.

Наукова новизна полягає в обґрунтуванні поняття «психологічний супровід дезадаптованих школярів»; визначення особливостей психологічного супроводу.

Практична значущість полягає в можливості використання даних дослідження психологами, соціальними педагогами, вчителями для оптимізації процесу адаптації підлітків до нових умов життєдіяльності.

 

Апробація та впровадження результатів дослідження. Матеріали дослідження відображені у публікації: Дегтярьова Л.М. Психологічний супровід дезадаптованих школярів/ матеріали науко-практичної конференції «Перший крок у науку». – Луганськ. – 2010.

 

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ПІДЛІТКІВ З ПРОЯВАМИ ДЕЗАДАПТАЦІЇ

1. Аналіз теоретичних підходів до психологічного супроводу дезадаптованих школярів

 

Основною формою надання допомоги дезадаптованим школярам повинен стати спеціально організований процес - соціально-психологічний супровід особистості.

Як терміни, що позначають соціально-психологічну допомогу психічно здоровим людям, в  літературі пропонуються «сприяння» (К. Гуревич, І. Дубровіна; Е. Верник, Х. Лійметс, Ю. Сиерда); «со-буття» (В.Слободчиков), «співробітництво» (С. Хоружий), «психологічний, чи соціально-психологічний супровід» (М. Бітянова, Ю. Слюсарев, Г. Бардіер, А. Волосников, А. Деркач, В. Мухіна) [13; 14; 27; 28]. З усіх цих понять по-справжньому прижився в практиці лише термін - «супровід». На це є свої причини, і одна з них - глибинний смисловий збіг слова «супровід» і сутності соціально-психологічної допомоги особистості в кризові періоди життя.

Етимологічно поняття супровід близько таким поняттям, як сприяння, спільне пересування, допомога однієї людини іншої в подоланні труднощів. «Супроводжувати, - читаємо ми в« тлумачному словнику російської мови »за редакцією Д. Ушакова, - значить йти, їхати разом з ким-небудь у якості супутника або провідника» [63]. У словнику В. Даля супровід трактується як дія по дієслову «супроводжувати», тобто «проводжати, супроводжувати, йти разом для проводів, провідником, слідувати». У самому загальному значенні супровід - це зустріч двох людей і спільне проходження загального відрізка шляху. Супроводжувати - значить проходити з ким-небудь частина його шляху як супутника або провідника.

Супровід – це ціннісний фундамент  роботи практичного психолога. Так, М.Р. Бітянова визначає супровід, як адекватний метод психологічної роботи у школі та організаційну модель діяльності шкільного психолога [13].

Виходячи з наведеного вище визначення ми можемо сказати що, психологічний супровід це позиція психолога по відношенню до різних учасників навчально-виховного процесу. В цій позиції головними являються ціннісні орієнтації психолога по відношенню до дітей. Що дозволяють зайняти йому таку професійну позицію у школі, яка б допомагала більш єфективно працювати з кожною конкретною дитиною.

На думку таких авторів як Бітянова М.Р., Азарова Т.В., Афанаьєва Є.І. та Васильєва Н.Л. супровід дитини в процесі шкільного навчання передбачає реалізацію у поведінці, повсякденної професійної діяльності психолога наступні ціннісні принципи:

1. Слідування за природним розвитком дитяти на даному віковому і соціокультурному етапі його життєвої дороги. Супровід спирається на ті психічні, особистісні досягнення, які реально є у дитини, складають унікальну особистість. Психологічний супровід знаходиться в логіці розвитку особистості та психічного світу школяра.
2. Приорітетність цілей, цінностей та потреб розвитку внутрішнього світу самої дитини.
3. Орієнтація діяльності на створення умов, дозволяючи дитині самостійно будувати систему відносин зі світом, оточуючими людьми та самим собою, здійснювати особистісно значущі життєві вибори.

Таким чином позиція, що займає психолог дозволяє йому бути поруч із дитиною  на всіх етапах навчання, а особливо – важких, кризисних, пов’язаних з проблемами ціннісного вибору, потребуючих осмислення [13].

Підставою системи супроводу людини є концепція вільного вибору як умова  розвитку. Вихідним положенням для  формування теорії та методів психологічного супроводу став підхід, при якому  розвиток розуміється як вибір і  освоєння суб'єктом тих чи інших  інновацій. Природно, кожна ситуація вибору породжує множинність варіантів рішення, опосередкованих деяким орієнтаційний полем. Супровід може трактуватися як допомога у формуванні орієнтаційного поля розвитку, відповідальність за дії в якому несе сама людина.

Виділяють наступні види супроводу:

1. Курируючий (психолог проводить необхідну діагностику і подальше консультування за результатами діагностичного обстеження та питань навчання і виховання школярів);
2. Розвиваючий (проведення розвиваючих занять за програмами, затвердженими Міністерством Освіти України і що має гриф «Рекомендовано до використання у загальноосвітніх школах») [64];