Психологічні особливості формування першого враження про іншу людину

Данні свідчать про те, що якщо окремі компоненти зовнішності  фіксуються художниками та не художниками приблизно з однією частотою, то у відображенні інших компонентів різниця між цими групами досить велика. Зріст, статура, лоб, брови, губи, вуха, очі, волосся та деякі інші компоненти зовнішності людей, що сприймаються досліджувані-художники фіксували майже з такою частотою, як досліджувані з групи, що не малює. Проте більшість інших компонентів в зовнішності іншої людини художники виділяли набагато частіше, ніж не художники. Майже в два рази частіше у групі досліджуваних-художників описане підборіддя, в 2,9 рази – шкіра, в 4,2 рази частіше вони відмічали особливі прикмети (анатомічні).

В 7,7 разів частіше  досліджувані-художники виділяли в  образі іншої людини її руки; в 9,2 рази частіше вони вказували на особливості  ніг, в 9,7 разів частіше говорили про шию, в 15,5 разів частіше художники описували плечі. Такими ж значними виявились відмінності у відображенні художниками, з одного боку, та не художниками - з іншого, більшості компонентів експресії людини, що сприймалася. Хоча міміку, характерну для людей, що сприймаються, художники фіксували не частіше, ніж не художники, однак всі інші компоненти експресії, вони включали в «портрети» значно частіше, ніж досліджувані, що «не малюють». Голос (і мову) вони описували в «портретах» в 2,2 рази частіше. Жести вони відмічали в «портретах» як суттєві ознаки образу  людини, що сприймається в 2,5 рази частіше, ніж не художники.  Осанку художники відмічали в «портретах» в 3,1 рази і ходу в 11,9 рази частіше, ніж Ії описували досліджувані, що не «малюють».

Досліджувані із художньої  групи набагато частіше відображуючи зовнішність конкретних людей в  «портретах», описували оформлення зовнішності (зачіску художники  відмічали в 4,6 разів та одежу  в 6,5 рази частіше, ніж не художники).

Факт впливу професійної установки на формування у індивіда образу сприймання іншої людини чудово дає про себе знати і у сприйманні інших людей майстрами хореографії.

За проханням Бодальова, 19 викладачів хореографії, також дали описання образу добре знайомих їм людей.

Порівняння отриманих  в цій групі «портретів» з  «портретами», авторами яких були досліджувані, які не займалися хореографією, виявило, що хореографи частіше, ніж інші люди, сприймаючи людину, фіксують в її образі так звану «загальну будову», відмічають особливості її рук та ніг. Вони значно частіше, ніж люди далеких від хореографії спеціальностей, звертають увагу на те, яка загальна рухливість людини, що сприймається, наскільки легка та пластична це людина. Також набагато частіше, ніж досліджувані з нехудожніх груп, викладачі хореографії відмічали в «портретах» особливості ходи та давали їй естетичну оцінку.

Досліджувані-хореографи загальні особливості статури виділили в образі людей, що сприймалися в 63 % випадків. Досліджувані із звичайних  груп вказали на цей елемент зовнішності лише в 55 % «портретів». Досліджувані із останньої групи звернули увагу на руки людей, що сприймалися в 3,1 % випадках та на ноги  - в 2,6 % випадків. Хореографи відмітили цю частину тіла в 37 % випадків. Вікові особливості (анатомічні) в зовнішності людей, що сприймалися хореографи фіксували в п’ять разів частіше, ніж це робили досліджувані із звичайної групи. В експресії, особистостей, що сприймалися досліджувані-хореографи виділяли осанку в чотири рази частіше, ніж досліджувані із звичайної групи (в 42 % «портретів» проти 10,3 %). Ходу вони фіксували в 11 з лишнім рази частіше, ніж досліджувані із звичайної групи. В два рази частіше, ніж останні, хореографи фіксували жести особистостей, що сприймалися. Міміку вони фіксували також частіше, ніж досліджувані із звичайної групи (84% «портретів проти 66»).

Загальну рухливість особистостей, що сприймалися досліджувані-хореографи охарактеризували в 32% «портретів». Сказали  про фізичну силу особистостей, зовнішність  яких вони відтворювали в «портретах», в 16 % випадків. Ступінь розмірності рухів була відмічена цією групою досліджуваних в 37% випадків, та надана загальна естетична оцінка зовнішності особистостей, що сприймалися в 47% випадків.

Таким чином, сприймання людьми один одного, виконуючи в діяльності, яка їх об’єднує, інформативну та регулятивну роль, разом з тим так само опиняється під сильним впливом цієї діяльності. Сліди його дають про себе знати і тоді, коли люди взаємодіють в інших, чим ця діяльність, умовах.

Створюючи стійкий образ та фіксуючи зміни в цій людині та її поведінці у зв’язку з певними причинами, сприймання дає особистості можливість діяти доречно.

 

 

 

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ  ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ПЕРШОГО ВРАЖЕННЯ

 

 

 

2.1. Дослідження особливостей формування першого враження про іншу людину у підлітків.

План роботи:

1. Провести тестування учнів на виявлення рівня самооцінки.
2. Провести повторне тестування на виявлення рівня самооцінки з використанням іншої методики.
3. Виявити особливості формування першого враження про іншу людину шляхом письмового опитування.
4. Продіагностувати рівень конформності досліджуваних груп.
5. Провести повторну діагностику рівня конформності досліджуваних груп.
6. Виявити особливості формування першого враження про іншу людину в залежності від заданої установки.
7. Провести тестування на виявлення ситуативної та особистісної тривожності у досліджуваної групи та виявити особливості формування першого враження про іншу людину.
8. Провести повторне тестування на виявлення ситуативної та особистісної тривожності у досліджуваної групи в день проведення досліду та виявити особливості формування першого враження про іншу людину.
9. Зробити висновки, щодо результатів дослідження.

 

 

 

Інструментарій:

1. Методика, спрямована на визначення рівня самооцінки особистості.
2. Тест-опитувальник для діагностики рівня самооцінки особистості.
3. Методика багатофакторного дослідження особистості Р. Кеттела (16PF – опитувальник).
4. Тест на дослідження тривожності ( опитувальник Спілбергера).

 

На першому етапі дослідження учням пропонується заповнити перший опитувальник, що спрямований на діагностику рівня самооцінки особистості.

Вибірка: 30 досліджуваних, учнів 11-го класу.

Інструкція  досліджуваному: заповніть опитувальник, що вам наданий. Відповідайте чесно і пам’ятайте, що немає правильних або не правильних відповідей, тут важливо, що характерно саме для вас.

На другому етапі дослідження, який відбувся через місяць, учням пропонується заповнити другий тест, що спрямований на діагностику рівня самооцінки особистості.

Інструкція  досліджуваному: В таблиці перераховані  різноманітні якості людини. Вам потрібно вибрати 20 якостей  та в  колонці ("Я" ідеальне) проранжувати ці якості від 1 до 20 балів по тому, в якій мірі вони Вам імпонують. Потім в колонці ("Я" реальне) ранжуєте ці якості по відношенню до себе .

Результати опитування представлені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

№ досліджуваного	І тест	ІІ тест
1	68	0,5
2	75	0,5
3	48	0,7
4	89	0,4
5	108	0,3
6	120	0,3
7	65	0,6
8	65	0,6
9	73	0,6
10	81	0,4
11	88	0,6
12	82	0,3
13	96	0,4
14	48	0,7
15	58	0,5
16	86	0,5
17	112	0,3
18	105	0,4
19	120	0,3
20	83	0,5
21	77	0,6
22	65	0,6
23	72	0,6
24	84	0,5
25	102	0,4
26	42	0,7
27	47	0,6
28	73	0,6
29	58	0,5
30	105	0,4

 

Між першим та другим тестуванням  був проведений кореляційний аналіз (надійність паралельних форм), метою якого було виявити зв’язок між результатами дослідження. Аналіз показав, що між результатами тестування наявний значимий зв’язок (-,743(**)) на рівні 0,01 (Додаток А). З чого можна зробити висновок, що опитувальники, обрані для дослідження, дійсно вимірюють одні й ті самі особливості людини.

Аналізуючи табличні дані, можна  сказати, що:

1. за результатами першого тестування високу самооцінку мають 4 (13,3%) досліджуваних, нормальну – 17 (56,6%), низьку – 9 (30%) досліджуваних;
2. за результатами другого тестування завищену самооцінку мають 3 (10%) досліджуваних, адекватну – 16 (53,3%), занижену – 11 (36,6%) досліджуваних.

 

Третім етапом дослідження є виявлення особливостей формування першого враження про іншу людину. Це дослідження проводилось в два етапи:

1) на першому етапі до класу учнів прийшла зовнішньо приваблива дівчина, яка оголосила повідомлення такого змісту: “Шановні учні, прохання до завтра надати інформацію, що стосується місць роботи ваших батьків, для формування списків школи”. Після цього оголошення дівчина виходить з класу.

Інструкція  досліджуваному: опишіть письмово людину, яка щойно вийшла з кабінету та зазначте чи подобається Вам ця людина зовнішньо;

2) на другому етапі,  що відбувся через деякий час (10 днів) до класу учнів зайчша дівчина звичайної зовнішності, яка оголосила повідомлення такого змісту: “Шановні учні, велике прохання після уроку всім зібратися біля актової зали. Директор має для вас невеличке оголошення”. Після цих слів дівчина виходить з класу.

Інструкція  досліджуваному: опишіть письмово людину, яка щойно вийшла з кабінету та зазначте чи подобається Вам ця людина зовнішньо.

В таблиці 2.2 представлені результати опитування щодо того, чи сподобались дівчата- експериментатори своєю зовнішністю учням. Знак “+” означає, що дівчина сподобалась зовнішньо, а знак “-”, що не сподобалась.

Таблиця 2.2

№ Досліджуваного	1 дівчина (зовнішньо-приваблива)	2 дівчина (звичайної  зовнішності)
1	+	-
2	+	-
3	+	+
4	+	-
5	-	-
6	-	-
7	+	-
8	+	-
9	+	-
10	+	-
11	+	+
12	+	-
13	+	-
14	+	-
15	+	-
16	+	-
17	-	-
18	+	-
19	-	-
20	+	-
21	+	-
22	+	-
23	+	-
24	+	-
25	+	+
26	+	-
27	+	-
28	+	-
29	+	-
30	+	-

 

Аналізуючи табличні дані, можна сказати, що:

1. перша дівчина (зовнішньо приваблива) сподобалась своєю зовнішністю 26 (86,6%) досліджуваним, не сподобалась – 4 (13,3%) досліджуваним;
2. друга дівчина (звичайної зовнішності) сподобалась своєю зовнішністю 3 (10%) досліджуваним, не сподобалась – 27 (90%) досліджуваним;

 

На Рис. 2.1 представлені результати дослідження, що дають змогу побачити  як сприямалась досліджуваними зовнішньо-приваблива дівчина.

На Рис. 2.2 представлені результати дослідження, що дають змогу побачити  як сприймалась досліджуваними дівчина звичайної зовнішності.

 

Рис. 2.1. Рівень сприймання (30 досліджуваних)

 

 

 

 

Рис. 2.2. Рівень сприймання (30 досліджуваних)

 

 

          -такий   колір означає, що описання  мало загалом негативний характер

          - такий   колір означає, що описання  мало загалом нейтральний характер

          - такий   колір означає, що описання  мало загалом позитивне забарвлення

 

Аналізуючи Рис. 2.1, можна сказати, що:

1. 15 досліджуваних в своїх описах дали позитивну характеристику дівчині, 10 – нейтральну характеристику та 5 досліджуваних дали негативну оцінку дівчині.
2. досліджувані, що мають високу та адекватну самооцінку описали дівчину більш позитивно (Табл.2.3).
3. досліджувані, що мають низьку самооцінку описали дівчину більш негативно (Табл. 2.4).

Таблиця 2.3

№ досліджуваного	Рівень самооцінки	Сприймання
1	Адекватн.	Позит.
3	Висок.	Позит.
7	Адекватн.	Позит.
8	Адекватн.	Позит.
9	Адекватн.	Позит.
10	Адекватн.	Позит.
14	Висок.	Позит.
15	Адекватн.	Позит.
21	Адекватн.	Позит.
22	Адекватн.	Позит.
23	Адекватн.	Позит.
24	Адекватн.	Позит.
26	Висок.	Позит.
27	Висока	Позит.
29	Адекватн.	Позит.