Психологічні особливості формування першого враження про іншу людину

1.2. Особливості сприймання людини людиною.

В повсякденному житті, в робочій  та неробочій обстановці кожній людині доводиться зустрічати нових для  себе людей. У багатьох випадках обставини  складаються таким чином, що на основі одного тільки короткотривалого сприймання ми буваємо змушені оцінювати цих людей та вибирати розумний, на наш погляд, спосіб поведінки та дії по відношенню до кожного з них. У всіх подібних випадках ми маємо справу з так званим першим враженням та з актами поведінки на його основі.

1.2.1. Формування першого враження про іншу людину.

Що ж таке перше враження, якщо зробити змогу більш детально розкрити зміст  даного поняття? Це складний психологічний феномен, що включає в себе чуттєвий, логічний та емоційний компоненти. В нього завжди входять ті або інші особливості зовнішності та поведінки людини, що виявляється об’єктом пізнання. Перше враження містить також більш-менш свідомі та узагальнені оціночні судження. Нарешті, в ньому завджи присутнє емоційне ставлення до тієї людини, яка виявилася предметом сприйняття та оцінки.

Перше враження формується як при  спеціальному намірі оцінити людину з якоїсь точки зору, так і при  відсутності такого наміру.

Фізіологічний механізм формування першого  враження в основному той же, що і механізм формування образу, а в подальшому і поняття про  той чи інший об’єкт. Образ людини, що формується у суб’єкта, який пізнає, виступає як сукупність послідовно здійснюємих та один з одним пов’язаних, рефлекторних актів, в результаті яких перед нами симультанно постає людина, що пізнається у різноманітті їй властивих ознак.

Перше враження є результатом аналітико-синтетичної  діяльності, що здійснюється роботою  першої та другої сигнальної систем. У  випадку необхідності сформувати узагальнену  думку про людину на основі нетривалого спостереження за нею головну роль починає відігравати друга сигнальна система, яка, тісно взаємодіючи з першою сигнальною системою, визначає напрямок аналізу та синтезу даних чуттєвого відображення.

Рефлекторні акти, результатом яких є утворення першого враження, особливо якщо його формування підпорядковане певній меті, як правило, протікають при іншому рівні активності кори великих півкуль, ніж акти, результатом яких є сприймання людиною знайомих їй людей, які поводять себе, на її думку, звичайно. Це відбувається тому, що в механізм утворення першого враження включається орієнтовний рефлекс.

Орієнтовна реакція – це реакція  на новизну, неочікуваність, значимість, тобто реакція на кількість та важливість інформації, яку несе той  або інший сигнал даному індивіду. Чим, наприклад, більша невідповідність між зовнішім виглядом та поведінкою нового вчителя, який вперше зайшов у клас, і тим, яким його очікували побачити учні, тим більшу кількість інформації про себе він їм несе. Орієнтовна реакція згасає при повторенні сигналу, тому що останній, залишаючись фізично таким самим, несе індивіду все меншу кількість інформації.

Орієнтовна реакція пов’язана з розвитком у людини здібності прогнозувати події, які ще не настали, та підготовуватись до них. Це прогнозування, як виявили Д.Н. Узнадзе та Ф.В. Бассін, може бути і несвідомим. Основою прогнозування, що проявляється при орієнтовній реакції, є зберігаємі мозком сліди раніше отриманої інформації,  сліди часових співвідношень, які мали місце у минулому [31,c.115].

Враження, яке формується про іншу людину у суб’єкта, що бачить його вперше, визначається перш за все особливостями, які наявні у вигляді та поведінці людини, що сприймається. Ці особливості в значній мірі направляють течію пізнавальних процесів у людини, що сприймає, та обумовлюють зміст її образів сприймання.

За законами аперцепції, в першому  враженні завжди в якійсь мірі присутній  наш минулий досвід, наші знання, які, перетворюючись в установки, роблять наше сприймання вибірковим.

Отже, розглянемо які фактори є визначальними при формуванні першого враження, що у вигляді іншої людини може служити підказками та орієнтирами для оцінки її внутрішнього світу, схильностей та особистісних рис.

1.2.2. Типові схеми формування першого враження

Одним із найважливіших результатів психологічних досліджень формування першого враження було виявлення деяких типових схем , по яким будується образ іншого та  які в тій чи іншій мірі використовуються усіма людьми. Будування образу партнера по цим схемам іноді призводить до так званих ефектів першого враження або систематичних помилок соціального сприймання.

Найчастіше використовується схема  сприймання, яка запускається у випадку  нерівності партнерів в тій або  іншій сфері – соціальній (різний соціальний статус), інтелектуальній, нерівність позицій у групі (груповий статус) тощо. Помилки нерівності проявляються у тому, що люди схильні систематично переоцінювати різноманітні психологічні якості тих людей, які перевершують їх за якимось параметром, який є суттєвим для них. Ця схема починає працювати не при будь-якій, а тільки при дійсно важливій, значущій для нас нерівності.

В даному випадку схема сприймання  така. При зустрічі з людиною, яка  перевершує нас за якимось важливим для нас параметром, ми оцінюємо її дещо більш позитивно, ніж було б, якщо б вона була нам рівна. Якщо ж ми маємо справу з людиною, яку ми в чомусь переважаємо, то ми недооцінюємо її. Дуже важливо, що перевага фіксується за якимось одним параметром, а переоцінка (або недооцінка) відбувається за багатьма параметрами.

Не менш важливими є помилки, пов’язані із “загальною естетичною виразністю людини”, тобто з тим, подобається нам зовнішньо наш партнер по спілкуванню або ні. Помилки в тому, що якщо людина нам подобається (зовнішньо!), то одночасно ми схильні вважати її більш хорошою, розумною, цікавою тощо, тобто знову-таки переоцінювати багато її психологічних характеристик.

Наприклад, в одному із експериментів вчителям були запропоновані для оцінки “особисті справи” учнів. Перед ними ставилась задача визначити рівень інтелекту учня, відношення його батьків до школи, його плани щодо подальшої освіти та ставлення до нього однолітків. Секрет експерименту був у тому, що всім надавалась одна й та сама особиста справа, але до неї приєднувались різні фотографії – одна заздалегідь приваблива, а друга заздалегідь неприваблива. Виявилось, що “привабливим” дітям, при рівних умовах, вчителя приписували більш високий інтелект, наміри поступити у коледж, кращий статус у групі однолітків, батьків, що більше займаються їх вихованням [13, c.358].

Наступна схема, без сумніву, добре  відома. Всі погодяться, що ті люди, які нас люблять (добре до нас  ставляться), здаються нам значно кращими  за тих, хто нас ненавидить (погано до нас ставиться). Це прояв дії  фактору “ставлення до нас”, який призводить до зміни оцінки якостей людей  в залежності від знаку цього ставлення. Позитивне ставлення до нас дійсно породжує сильну тенденцію до наділення позитивними якостями та відкидання негативних, і, навпаки, - явне негативне відношення викликає стійку тенденцію не помічати позитивних сторін партнера та виставляти напоказ негативні.

Традиційно у дослідженнях формування першого враження всі три види помилок, описаних вище, охоплюються  “ефектом ореолу”.

Ореол – це стійке судження про одну важливу якість або групу якостей, що розповсюджується на всю особистість. Ефект ореола – це тенденція людини, що сприймає, перебільшувати однорідність особистості партнера, переносити позитивне враження про одну якість людини на всі її інші якості.

Отже, якщо в ситуації спілкування  діє хоча б один із розглянутих  факторів – переваги, привабливості  або ставлення до нас, то людина, скоріш за все, застосує одну із схем сприймання і, можливо, помилиться у оцінці партнера. Ці три фактори охоплюють практично всі можливі ситуації спілкування, у будь-якому випадку дуже складно уявити собі таку ситуацію, в якій не діяв би хоча б один із них, в більшості випадків вони діють одночасно. З цього якби виходить, що первинне сприймання іншої людини завжди помилкове. Чи так це? [6, c. 439].

В дійсності питання  про точність, правильність соціальної перцепції набагато складніше, ніж  здається на перший погляд. З одного боку, спеціальні дослідження показують, що кожна (або майже кожна) доросла  людина, яка має достатній досвід спілкування, цілком здатна точно визначити майже всі характеристики партнера – і його психологічні риси, і його соціально-демографічну належність. Але ця точність буває тільки у цілком нейтральних ситуаціях, тобто в ситуаціях, з яких штучно усунені всі можливості взаємодії, спілкування, залежності, стосунків між людьми (а такі ситуації зустрічаються тільки в спеціальних експериментах і цілком відсутні у реальному житті), і єдиною задачою досліджуваного є точне та повне сприймання іншої людини. З іншого боку, дослідження виявляють, що майже завжди в реальних ситуаціях (які ніколи не бувають стерильно нейтральними) присутній той чи інший відсоток помилок. І чим менш нейтральні стосунки, чим більше люди зацікавлені по тим чи іншим причинам один в одному, тим більша ймовірність помилок. В чому ж справа?

Можливо, в тому, що перед  людиною ніколи не стоїть задача “просто  сприйняти” іншого. Перше враження – це не самоціль. Образ партнера, який складається під час знайомства, - це регулятор подальшої поведінки, він необхідний для того, щоб правильно, ефективно в даній ситуації побудувати спілкування. Справді, наше спілкування будується суттєво різним способом в залежності від того, з ким ми спілкуємось, тобто для кожної категорії партнерів є різні “техніки” спілкування.

Вибір “техніки” спілкування  в кожному конкретному випадку  визначається характеристиками партнера. Тому найбільш важливі в даній  ситуації характеристики партнера –  це ті, які дозволяють його віднести до якоїсь категорії, групи. Саме ці характеристики і сприймаються найбільш точно [22, c.125].

В кожній ситуації у фокусі сприймання опиняються ті ознаки іншої  людини, які дозволяють визначити  її належність до  тієї або іншої  групи у відповідності до особливостей ситуації та вимог до вибудовування  подальшої  поведінки. А всі інші риси та особливості, що опинилися “не у фокусі”, просто добудовуються за певною схемою, і саме тут з’являється ймовірність помилки.

Таким чином, завжди сприймання будь-якого іншого одночасно і  вірне і невірне, правильне і  неправильне, воно більш точне по відношенню до головних в даний момент характеристик, за якими ми будуємо поведінку, та менш точне по відношенню до інших.

Крім ефекту ореола до помилок першого  враження відносять  проекцію, ефект поблажливості та викривляючий вплив емоційних станів.

Проекція полягає у приписуванні іншим людям тих власних якостей, власником яких відчувати себе неприємно. Дратівливі, агресивні люди часто приписують ці якості іншим, заздрісні бачать у інших прояви заздрості, самонадійні засуджують інших за непередбачуваність. Давно відоме психологічне правило, що втілене у деяких проективних тестах: “Що сильно заперечуєш, те неодмінно маєш сам” [23, c.26].

Психологи виявили, що ті досліджувані, в особистості яких були сильно виражені упертість, підозріливість, частіше помічали ці риси у людей, яких їм пропонувалось оцінити, ніж досліджувані, у яких ці риси були відсутні.

Емоційні стани, що відчуваються також можуть викривляти наші оцінки та враження. Один із ранніх експериментів, що підтвердив це правило, полягав в наступному: студенти театрального училища розігрували етюд, який в одному випадку закінчувався дракою з убивством, в іншому – пристрасною любовною сценою. Потім їм пропонувалось оцінити своїх випадкових партнерів по етюду. Перше закінчення етюду проявлялось в описах-оцінках конкретних партнерів як перебільшення їх наполегливості, агресивності; в описах виявлялась неприязнь з відтінком недоброзичливості. У другому варіанті закінчення етюду подальші описи партнерів набували відтінку прихильності та приязності.

Ефект поблажливості полягає в тому, що всі люди оцінюються позитивно. Іноді його називають ефектом Поліанни – люди частіше прагнуть використовувати позитивні оцінки, ніж негативні, при цьому у жінок дана властивість більш виражена.

1.2.3. Роль стереотипів та установок при формуванні першого враження про іншу людину.

Соціальні стереотипи є  основою формування першого враження, а соціальна стереотипізація  – головний механізм цього процесу. Під соціальним стереотипом звичайно розуміється стійке уявлення про які-небудь явища або людей, яке властиве представникам тієї або іншої соціальної групи.

Дуже суттєвою для  правильного розуміння ролі стереотипу в соціальній перцепції та обставина, що будь-який соціальний стереотип  – це породження та належність певної групи людей, і окремі люди користуються ним лише у тому випадку, якщо вони відносять себе до цієї групи. В цьому пункті прихована основна загадка соціальних стереотипів, яка дуже часто заважає правильному розумінню їх походження та функціонування.

Складність міститься в тому, що видимим “носієм” того чи іншого стереотипу завжди є конкретна людина. І тому при поясненні походження та функції стереотипа часто намагаються йти від вивчення особистого досвіду людини, її знань про предмет стереотипу, тобто від її індивідуальних особливостей. Це призводить до цілком невірних висновків про те, що ніби-то соціальні стереотипи виникають, як правило, на основі обмеженого минулого досвіду, з’являються від “незнання” і, що їх основний сенс для людини – “скорочувати” процес пізнання за рахунок швидкотривалих узагальнень. Але, справа в тому, що всупереч прямій видимості соціальний стереотип не має ніякого відношення до конкретної людини і, отже, до її досвіду та знань.

Реальним носієм стереотипів  є група, і тому саме в досвіді групи потрібно шукати корені стереотипу. Різні соціальні групи, реальні або уявні, взаємодіючи між собою, виробляють певні стереотипи. Найбільш відомі етнічні або національні стереотипи – уявлення про членів одних національних груп з точки зору інших. Наприклад, стереотипні уявлення про чемність та худобу англійців, про ексцентричність італійців, легковажність французів або “загадкову слов’янську душу”. Стереотипні уявлення використовуються і при взаємодії набагато менш значущих та виділених груп – кожний може згадати такі стереотипи: хлопці з сусіднього “ворожого” двору були інші, ніж “наші”; ті, що живуть “за рікою” – інші, ніж “на нашому березі”.

Усюди, де по тим чи іншим  причинам можна виділити різноманітні групи, існують стереотипи, що визначають уявлення цих груп одне про одного.