Підготовка молоді до всупу в шлюб

-         неготовність молодих людей до  різкої зміни стилю життя;

-         складність стосунків між поколіннями;

-         гедоністичне ставлення до шлюбу  (коли від нього чекають тільки  приємних несподіванок);

-         відсутність підготовки до виконання  всього комплексу функцій необхідних  в сім’ї.

Для дослідження установок  сучасної молоді на сімейне життя  ми застосували методику РОД А.М.Волкової. У дослідженні взяли участь сто  студентів різних курсів НПУ імені  М.П.Драгоманова. На основі результатів  діагностики установок молоді на майбутнє подружнє життя було виявлено погляди студентів щодо розподілу  обов’язків у сім’ї між членами  подружжя. Комплексним, що враховує як реальний розподіл ролей у сім’ї, так і ставлення до нього хлопців  і дівчат, є рівень статево –  рольової диференціації. Основними  її формами є традиційна, антитрадиційна і рівноправна. Традиційна сімейна  рольова диференціація притаманна студентам, де обов’язки обох членів подружжя розподіленні строго по відношенню до його статі. Для жінок – це господарсько -  побутова діяльність і виховання дітей, для чоловіків  – це матеріальне забезпечення сім’ї  і зовнішня соціальна активність. За таку форму побудови сім’ї висловились 51% юнаків і 18% дівчат. Антитрадиційна статева  рольова диференціація – це така диференціація, при якій чоловіки виконують  господарсько – побутові функції, виховання  дітей, а жінки - це матеріальне забезпечення сім’ї і зовнішня соціальна активність. За таку форму побудови сім’ї висловились 2 юнаки і 9 дівчат від загальної  кількості опитуваних. 47% юнаків і 73 % дівчат висловились за рівноправну  форму, статево – рольової диференціації  в їх сім’ї – це коли обидва члени  подружжя однаково реалізують сімейні  ролі, але кожен з них відповідає в основному за те, що більше відповідає його смакам і можливостям, тобто, що він більше вміє робити, що йому більше подобається робити.

Ми досліджували також  установки студентів на емоційно – терапевтичну функцію шлюбу, тобто  як у сім’ї забезпечується позитивний психологічний клімат, моральна підтримка, і чия роль у цьому, чоловіка чи жінки, є провідною. За результатами досліджень, юнаки здебільшого роблять  установку на те, що емоційний клімат у сім’ї повинна підтримувати дружина 35% досліджуваних дівчат вважають, що дана роль повинна виконуватись обома членами подружжя, а інші, що ця роль повинна належати чоловіку. Вони мотивують це тим, що жінки мають  більшу потребу в емоційній підтримці  і очікують від чоловіків уваги до себе, турботи, забезпечення ними у сім’ї тепла і довірливої атмосфери, юнаки свою позицію пояснюють тим, що жінки за своєю природою краще виконують цю роль, ніж чоловіки, більш уважні до проблем іншого, вміють краще співчувати, співпереживати і турбуватись про інших, свою ж основну функцію вони вбачають у матеріальному забезпеченні сім’ї. Щодо останнього, то майже всі дівчата підтвердили одностайно думку про те, що чоловік повинен заробляти достатньо для задоволення потреб сім’ї.

Виявлені гендерні відмінності  студентів щодо розподілу ролей  у майбутній сім’ї можуть бути суттєвим чинником конфліктів між молодим  подружжям у майбутньому та призводити до розлучень. Суттєві відмінності  є також за шкалами ”батьківське виховання” (переважна кількість  студентів обох статей вважають, що виховання дітей - це справа матері) і господарсько – побутові цінності (юнаки закріплюють їх переважно  за дружинами, тоді як дівчата претендують  на рівноправність).

Таким чином, дослідження  установок студентської молоді на сімейне  життя засвідчує переважання  традиційних поглядів, винесених  із власної сім’ї та значні гендерні відмінності, які не сприятимуть  у майбутньому створенню міцної, безконфліктної сім’ї. З цього випливає необхідність спеціальної цілеспрямованої  роботи зі студентами з проблем підготовки їх до шлюбу. Це може бути як просвітницька  робота, в основі якої ознайомлення студентів зі знаннями щодо функцій  сім’ї, особливостями їх установок  на сімейне життя, гендерними відмінностями, їх наслідками, так і тренінгові заняття з використанням різноманітних  психотехнічних вправ, які спрямовані на набуття нових умінь і навичок  щодо форм установок у сімейному  житті. Як приклад можна провести дискусію у групі, коли учасники діляться на три підгрупи за формами установки  на сім’ю (традиційна, анти традиційна, рівноправна). Кожна підгрупа після  попереднього обговорення захищає  свою позицію, аргументуючи її прикладами. Після обговорення проводиться  голосування щодо змінення форми  установки і перерозподіл підгруп. Досвід роботи показує значні зміни  установок у молоді щодо майбутнього  сімейного життя.

Наше подальше дослідження  в напрямку вивчення даної проблеми і полягатиме в обґрунтуванні  та розробці програми роботи зі студентами по зміненню установок сучасної студентської молоді на сімейне життя.

 

 

 

 

 

Розділ 2.  Методи психологічного вивчення готовності до шлюбу

 

2.1 Стандартизовані  методики психологічного вивчення  проблем 

сім’ї

 

Істотним компонентом  практичної ефективності вивчення проблем  сім’ї є коректне застосування стандартизованих психодіагностичних методик. Сформулюємо необхідні умови, що  забезпечують  таке   використання методик [2]: 1) глибоке оволодіння змістом основних діагностичних концептів, істотних для обстеження сім’ї, уміння психологічного тлумачення цих концептів; 2) оволодіння прийомами оперативного планування психодіагностичного обстеження конкретної сім’ї, при якому пропорція стандартизованих і клініко-діалогічних методів психодіагностики, а також самої корекційно-терапевтичної роботи з утручанням знаходилася б в адекватній відповідності з: а) змістом запиту і чекань клієнта, б) психологічним змістом і динамікою самого проблемного комплексу, що характеризує поточний (динамічний) стан сім’ї, в) об'єктивними соціально-економічними умовами роботи психолога (умовами платного або безкоштовного проведення обстеження); 3)оволодіння репертуаром конкретних спеціалізованих методик стандартизованої сімейної психодіагностики,  адекватних  визначеним  умовам  і задачам психолога;  4) оволодіння психометрікою і застосування стандартизованих психодіагностичних методик вимірювального типу (тестів).

Існують такі психологічні методи вивчення сім'ї [2; 30; 48; 71]: 1) науково-дослідні, спрямовані на теоретичне узагальнення даних, що розширюють професійний кругозір психолога-практика; 2)  діагностичні, за допомогою яких отримують конкретні дані, необхідні для роботи з певною сім'єю; 3) корекцїйно-діагносгичні, або психотерапевтичні, спрямовані на визначення форм і змісту корекційної роботи з сім'єю. При цьому психологічна діагностика сім'ї передбачає розв'язання таких завдань [14]:

• з'ясування того, чи є проблема сім'ї об'єктом впливу психолога або інших фахівців (психіатра, юриста, дефектолога тощо);
• виявлення об'єкта психологічної допомоги (дитина, її батьки, сім'я загалом);

• вибір способу впливу (індивідуальна робота з дитиною, її батьками, подружньою парою, дитиною і батьком, групою дітей, батьків, сім'єю загалом);

• психодіагностика під час корекційного впливу з метою визначення тактики корекційного процесу (реакції членів сім'ї на психолога й один на одного, особливості їхньої поведінки тощо).

Серед існуючих теоретичних концепцій вирізняють два полярних підходи до вивчення сім'ї: індивідуальний і системний. При індивідуальному підході сім'я розглядається як стрес-фактор, з яким має впоратися член сім’ї  який звернувся за консультацією до психолога. Завдання психолога полягає у виявленні індивідуальних особливостей членів сім'ї, що утруднюють сімейну адаптацію. Системний підхід переміщує центр діагностики з індивіда на групові процеси сім'ї як системи, а проблеми членів сім'ї в цьому разі вважаються такими, що відбивають дисфункції сімейної системи.

У межах індивідуального  підходу використовують діагностичні засоби, спрямовані на дослідження таких сфер сімейного життя, як подружні стосунки, стосунки батьків і дітей, стилі виховання і їх вплив на становлення особистості дитини.

Діагностика подружніх  стосунків спрямована насамперед на виявлення факторів, що знижують задоволеність шлюбом і, отже, порушують його стабільність.

Так, виявлення рівня  подружньої сумісності на основі структурно-функціонального підходу (коли сумісність виявляється у здатності подружжя утворювати цілісну, врівноважену сімейну діаду з узгодженими і несуперечливими сімейними ролями) припускає вивчення різних характеристик подружжя:

• психофізіологічних властивостей індивідуальності членів сім’ї; при цьому передбачається насамперед визначення сумісності типів вищої нервової діяльності подружжя, їхніх темпераментів з можливим використанням експрес-методик (тести-опитувальники Айзенка, Стреляу та ін.);

• характерологічних властивостей членів сім'ї (опитувальник Кеттела (16 РР), ММРІ та ін);
• характеристика ціннісно-мотиваційної сфери подружжя (методика ціннісних орієнтацій Рокича— Ядова, методика ТЮФ Шмельова — Болдиревої, методика "Сімейні цінності" В. Торохтія та ін.);

• співвідношення психологічних сімейних ролей (методика РОПД А.  Волкової і Г. Трапезникової, методика визначення функціонально-рольової погодженості С. Ковальова, методика "Соціально-рольова адекватність" В. Торохтія та ін.).

Діагностика подружніх  стосунків на основі адаптивного підходу припускає вивчення характеристик міжособистісних стосунків, внутрішньосімейного спілкування і взаємодії, виявлення тих їх аспектів, що призводять до непорозумінь і конфліктів, з метою пошуку резервів адаптації подружжя один до одного.

У цьому разі доцільно застосовувати шкалу подружньої адаптації (тест-опитувальник "Задоволеність шлюбом", шкали суб'єктивної задоволеності шлюбом Г. Трапезникової та ін.), техніку "репертуарних ґрат" В. Похилько й О. Федотової, метод семантичного диференціала, тест Лірі, методику МСК В. Левкович і О. Зуськової, задачно-ігрові методи (наприклад, гру "Інтрига" О. Хроніка й О. Кронік, моделювання суб'єктивної ситуації конфлікту ("МАКС" В. Смєхова та ін).

Для вивчення особливостей сімейного  виховання використовують опитувальники "Аналіз сімейної тривоги", "Аналіз сімейних взаємин (АСВ)" Е, Ейдеміллера, тест-опитувальник ставлення батьків  О. Варги, кольоровий тест стосунків  О. Еткінда, тест Лірі та ін.

Історичний розвиток сім'ї  аналізують насамперед з метою виявлення  впливу на сім'ю параметрів прабатьківської  сімейної системи. Крім методики "Сімейна  генограма" в аналізі сімейної історії доцільно використовувати такі графічні методи, як "Лінія часу", "Карта сім'ї" та ін., за допомогою яких можна виявити найбільш значущі для функціонування сім’ї події, зміни в її структурі, можливі збіги подій у досліджуваній і прабатьківських сім'ях, що неявно зумовлюють перенесення особливостей взаємин членів сім'ї на подальші покоління, Аналізуючи комунікації в сім’ї вивчають: правила взаємодії в сім'ї (явні та неявні); ступінь відкритості  спілкування,  наявність  замаскованої інформації,  заборонених  для обговорення тем; можливість відкритого прояву почуттів; переважання прямої чи непрямої комунікації; симетричність або додатковість взаємин (коли поведінка членів сім'ї стосовно один одного схожа чи протилежна: один наказує, інший підкоряється).

На думку окремих дослідників, які працюють на основі системного підходу до сім’ї, симптоматична поведінка (певне порушення в сім'ї) відіграє роль прихованої комунікації між людьми, що спостерігається тоді, коли існуючі стосунки в сім'ї виключають можливість відкритого обговорення сімейних проблем.

Особливості комунікацій  у сім’ї доцільно вивчати за допомогою інтерв'ю. Для виявлення послідовності подій, пов'язаних із симптоматичною поведінкою, задають безоцінні запитання типу "Як це трапилось?”, "До чого це призвело?", що припускають відповіді описового характеру. За допомогою інтерв'ю можна також виявити особливості взаємин у сім’ї на основі аналізу відповідей на запитання, що з'ясовують незгідність між членами сім’ї (з використанням категорій "більше — менше", "краще — гірше", "частіше — рідше", "ближче — далі" та ін.), наприклад: "Хто краще за всіх ставиться до батька?" Причому для подолання опору членів сім'ї доцільно використовувати прийом "якби": "Якби батько залишився вдома, хто б радів найбільше?".

На відміну від індивідуального  системний підхід до аналізу комунікації  сім'ї, її структури, історії сім’ї, типових проблем життєвого циклу  сім’ї дає змогу врахувати  групові процеси в сім'ї, одержати всебічне уявлення про сім'ю та її життєдіяльність.

 

 

 

 

 

2.2 Методики дослідження  готовності до шлюбу

 

Крім стихійного формування готовності до шлюбу і сімейного життя  як складової загального процесу становлення особистості, як і раніше, актуальною є спеціальна підготовка молоді до шлюбу і сімейного життя, що передбачає:

• підвищення відповідальності молоді у шлюбно-сімейних стосунках, а також щодо батьківства;
• формування здорового способу життя через роз'яснення залежності сексуальності, можливості батьківства від наявності шкідливих звичок (куріння, алкоголізму, вживання наркотиків);

• формування психологічної компетентності щодо особливостей взаємин у сім'ї, дитячої психолога;

• висвітлення питань раціонального ведення господарства, ефективної організації бюджету сім'ї.

На успішність підготовки молоді до шлюбу і сімейного життя, безумовно, впливають політика держави щодо соціального захисту сім'ї, взаємодія соціальних інститутів (сім’ї, школи, громадських організацій та ін.).

Одним із важливих напрямків в роботі практичного психолога по психологічної  підготовки молоді до шлюбу і сімейного  життя є психодіагностика. В цьому  розділі нашої дипломної роботи ми перелічимо і дамо коротку характеристику тим тестам та методикам, які на нашу думку найбільш адекватно відображають складну проблему психологічної  готовності молоді до шлюбу. Тільки при  якісному діагностуванні та встановленню якісних діагностичних висновків  можна вести ефективну консультативну та психокорекційну роботу з людьми, які вирішили одружитися.