Підготовка молоді до всупу в шлюб

Інший погляд на сім’ю відображений у висловленні  А. И. Захарова: "У соціальній психології існує поняття "первинна група". Зв'язки в цій групі будуються  на безпосередніх контактах, на емоційному залученні її членів у справи групи, що забезпечує високий ступінь ототожнення  і злиття її учасників. Такою первинною  групою є родина - єдина група, що збільшується і розростається не завдяки "прийому" нових членів ззовні, а завдяки народженню дітей" [22 ].

Відповідно  до визначення Н. Я. Соловйова, "родина - мала соціальна група (осередок) суспільства, найважливіша форма організації  особистого побуту, заснована на подружньому  союзі і родинних зв'язках, тобто  стосунках між чоловіком і  дружиною, батьками і дітьми, братами  і сестрами, і іншими родичами, що живуть разом і ведуть загальне господарство"[79].

Традиційно "ядром" родини вважають подружню пару з додаванням до "ядра" дітей, родичів, батьків чоловіків.

Родина  як складне утворення стає об'єктом  уваги різних розділів психології: соціальної, віковий, клінічної, педагогічної й ін. Предметом вивчення стає родина як соціальний інститут, мала група  і система взаємин.

Серед сім’є  утворюючих  відносин виділяють  різні сторони сімейної життєдіяльності, починаючи від найпростіших і  вкрай розширювальних і кінчаючи великими переліками ознак родини.

А. І. Антонов  затверджує, що сім’ю створює відношення батьки - діти, а шлюб виявляється  легітимним визнанням тих відносин між чоловіком і жінкою, тих  форм співжиття сексуального партнерства, що супроводжуються народженням  дітей. Він звертає увагу на просторову локалізацію родини - житло, будинок, власність - і економічну основу родини -  загально сімейну діяльність батьків  і дітей, що виходить за вузькі обрії  побуту і споживача [4].

В даний  час у цивілізованому суспільстві  усе більше людей не вступає в  шлюб на самому початку своїх   відносин, зовсім не оформляє офіційних  відносин, зростає кількість молодих  людей, що прагнуть до альтернативних форм власного життя; відбувається  не тільки еволюція форм шлюбу, але  і відношення до шлюбу істотно  трансформується. Подібні зміни  значною мірою  мають відношення до трансформації соціокультурного характеру феномена "молоді".

Західний  дослідник Р. Зидер [27] ґрунтовно вивчив цей феномен. Класична фаза молодості між настанням статевої зрілості і повною соціально-економічною зрілістю тепер змінилася. Молоді люди досягають соціокультурної зрілості задовго до того, як знаходять економічну незалежність від батьків. З одного боку, вступ у трудове життя в молодих людей відсунулося через подовження терміну шкільної й університетської освіти. З іншого боку, у більш ранньому віці "перевага" віддається можливості діяти і споживати. "Постіндустріальне" суспільство сприяє ранньому настанню повноліття насамперед  в області споживання, а також у соціальних і сексуальних відносинах, і відстрочує настання економічної самостійності.

Відомо  що в минулому шлюби в основному  організовували батьки, що переслідували  в першу чергу вигоду. Обвінчавши   сина чи дочку, батьки часом рятувалися від витрат на зміст своєї  дитини, чи навпаки мали можливість одержати придане, а також прийняти в родину ще одну пару робочих рук для допомоги в сімейному господарстві. Зустрічалися й інші розуміння:  чи зять невістка були для батьків як би гарантією  того, що в старості за ними буде, кому доглядати.

І в наші дні люди часом одружуються   з розрахунку, хоча причини що спонукують до цього, можуть відрізнятися від тих  котрі минулого в їхніх предків. Деякі сучасні шлюби мотивуються  почуттям соціальної  вигоди чи соціальної необхідності. Зустрічаються люди, що знаходять більш вигідним і  придатним для себе вибрати партнера з розрахунку, ніж докладати зусиль і ставити перед собою проблему вибору по почуттю.

Деякі люди вступають у шлюбний союз заради психологічного комфорту. Вони створюють  родину для того, щоб задовольнити свою потребу піклуватися про  кого-небудь і у свою чергу відчувати  турботу про себе.  Чи усвідомлено  вони вибирають партнера, що підходить  для виконання очікуваної ролі. Якщо ж у наступному подружньому житті  один з партнерів почне відмовлятися далі грати, на його погляд корисну  чи марну роль, то шлюб може змінитися  до кращого чи поступово стане  розпадатися.

Психологічну  вигоду шлюбу деякі люди бачать у  тім що рятують себе від самітності. Вони намагаються одружитися   через почуття  чи остраху занепокоєння за своє самотнє майбутнє. Нерішучій  людині потрібний партнер, що вміє приймати рішення, що є також ще однією передумовою  для створення родини з розумінь психологічного комфорту.

   Серйозною мотивацією при вступі  в шлюб є можливість інтимних  відносин. Хоча деякі чоловіки  і жінки віддають перевагу  періодичній зміні партнерів,  смакуючи несподівані зустрічі, усе-таки  більшість людей бажають  мати надійні і постійні інтимні  відносини. Цим людям нецікаві  пошуки потенційного сексуального  партнера. Навпаки, їх цілком улаштовує  впевненість у тім, що такий  постійний партнер у них вже  є.

Основною  силою, що поєднує чоловіка і жінку  для спільного життя, можна вважати  прагнення до створення родини. Якщо жінка, що не складається в шлюбі, чекає дитини, то найчастіше  згодом вона одружується   з його батьком. Іноді до цього прибігають , щоб  уникнути суспільного осуду. Спонукальною причиною шлюбу може стати бажання  чоловіка і жінки дати дитині ім'я, острах того, що він виявиться незаконнонародженим.

Шлюб, заснований на спільності інтересів і взаємному  потязі, можна розглядати скоріше  як співдружність, що не виключає активних любовних взаємин. Дві людини можуть не увесь час проводити разом, але діяти в повній згоді. Зовсім не обов'язково займатися їм тою  самою справою. Вони знаходять задоволення  в загальних інтересах і поважають  самостійні інтереси кожного. Такі взаємини людей, навіть якщо вони починалися без  особливої пристрасті, дуже часто  переростають у шлюби, що зберігають велику любов і відданість один одному все життя.

  Шлюб-товариство нерідко зустрічається між людьми, для яких романтичні відносини самі по собі не являють цінність, при яких інтимні відносини не приносять радості і задоволення, а сексуальні бажання згасли в результаті   хвороби чи яких-небудь інших причин.

Шлюб-співдружність зустрічається не тільки серед людей похилого віку. Багато молодих пар спочатку довго перевіряють один одного, іноді навіть якийсь час живуть разом, а потім, знайшовши, що їхні відносини дають ґрунт для створення родини, вони вирішують женитися. Ці люди - товариші в повному змісті цього слова. Вони будуть підтримувати один одного в будь-якому лиху. Для багатьох з цих людей товариські відносини важливіше романтичних почуттів. Вони люблять суспільство один одного з інших причин. При вступі в шлюб у них є міцний фундамент взаємних почуттів, заснованих на тонкому розумінні один одного, що є гарантією гарних сімейних взаємин у майбутньому.

Активно любити означає виявляти до чоловіка ніжність, повагу, довіру і вірність. Такі поняття як прихильність, відданість, не передають сили і глибини почуття, називаного словом "любов". Австрійський психолог 3. Фрейд (1856-1939) сказав, що любов - це прихильність, а не почуття. Однак  треба йому заперечити, тому що люди часто випробують прихильність до тих, хто їм навіть не подобається [116].

У шлюбі  звичайно любов виявляється більш  повно і сильно. Вона концентрується на визначеній людині, зв'язуючи воєдино  внутрішню суть двох людей. Дійсна любов  не обмежується зовнішніми проявами, вона проникає в серце обраного.

Близькість  і інтимність часом виникають  поступово на основі повсякденних турбот. Іноді інтимної близькості сприяє прекрасний вечір з музикою і квітами, коли обоє партнера витають в атмосфері  романтики, щастя і любові. Відчуття глибокої щиросердечної близькості приходить зі спільно прочитаною книгою, а також під час прогулянки вдвох під дощем, чи при відвідуванні музичного концерту. І тоді чоловіки, шлюб яких заснований на любові, одержують  насолоду від шлюбу-товариства.

      Самими міцними шлюбними союзами  є, напевно, ті, у яких визнаються  усі висловлені нами точки  зору на шлюб, що, виражаючи в  словах і діях чоловіків, сплітаються  в один прекрасний візерунок.

Скепсис стосовно   інституту шлюбу  росте, особливо серед самої динамічної частини населення - молоді. Очевидно, він багато в чому обумовлений  досвідом, отриманим у батьківській родині, спостереженням за подружніми проблемами  чи родичів друзів, знайомством з численними прикладами розпаду родин. Як наслідок, формується готовність молоді шукати альтернативні форми сімейного життя. Узагальнюючи дані європейських досліджень, фіксують факт "виходу" подружнього життя далеко за рамки шлюбу і перетворення шлюбного союзу в приватну угоду. Мова йде про індустріальні країни християнської орієнтації.

На цьому  тлі представляється адекватної типологія родини і шлюбу, що враховує обставину, що шлюб припускає юридичне оформлення (реєстрацію) відносин. Приведемо  витримку зі статті 1 Сімейного кодексу  "Визнається шлюб, ув'язнений тільки в органах запису актів цивільного стану". Такий шлюб називають офіційним, формальним чи зареєстрованої. У протилежному випадку говорять про фактичний, "цивільному"  чи шлюбі співжитті.

Рішення одружитися, безумовно, одне з найважливіших  рішень. Нажаль, воно не завжди ретельно продумано, його мотиви звичайно не усвідомлюються, а доводи раціонального мислення враховуються в малій степені. Це рішення часто ґрунтується на різних міфах про шлюб: міф про  вічну любов, її чарівній силі, постійному подружнім щасті і т.п. Відомі і змушені шлюби, наприклад через  вагітність жінки. Від дати реєстрації шлюбу до народження першої дитини  в середньому проходить 6 місяців. Вагітність може прискорити правове закріплення  емоційно-еротичного зв'язку. Шляхом реєстрації шлюбу партнери намагаються додати велику переконливість своєму вибору і забезпечити велику виваженість  прийнятому рішенню. Імовірно, коханими рухає острах утратити партнера і  залишитися на самоті. Позначається і  розрахунок на тривалість шлюбу. Складність процедури юридичного розводу виступає як фактор, що стримує дезинтеграцю родини.

Оформляючи  шлюб, пара маніфестує суспільству  свої відносини й одержує відповідні санкції. Чоловік і жінка вибирають  законний шлях задоволення своїх  значимих потреб, у першу чергу, потреби  в спілкуванні з протилежною  підлогою і зв'язаних з нею репродуктивних намірів. Офіційний шлюб обіцяє і  матеріальні вигоди:  чи зменшення  перерозподіл матеріальних витрат, чи об'єднання придбання житлоплощі і т.п..

Форма неформальних шлюбно-сімейних відносин одержала поширення  в країнах під найменуванням "цивільний  шлюб", що термінологічно є невірним, тому що  саме законний, юридично оформлений шлюб і є цивільний, що і фіксує запис акта цивільного стану.

Неодружені  пари - явище достатнє розповсюджене  в сучасному індустріальному  й урбанізованому світі. У 80-і роки близько 3% населення США складали такі пари, а досвід такого співжиття  протягом  не менш 6 місяців мали близько 30% американців.

  У  Данії і Швеції вже в середині 70-х рр. приблизно 30% незаміжніх  жінок у віці від 20 до 24 років  жили разом з чоловіками. Тому  нешлюбний союз у цій віковій  групі зустрічається частіше,  ніж формальний шлюб. У більшості  інших європейських країн у  цей же період тільки 10-12% у  цій віковій групі знаходилися  в співжитті, але надалі  число  неодружених живучих спільно  також зросло. Це відноситься  насамперед  до великих міст  і їхніх околиць: у Парижеві  в 1980 р. менш половини всіх  живучих разом гетеросексуальных  пар були одружені, серед пар  з чоловіками у віці 35 років  і нижче, якщо вони не мали  дітей, тільки біля половини  були розписані. У ФРН у 1985р.  приблизно біля мільйона пар  вели так називану "не подружнє  сімейне життя".

Відносини в незареєстрованному співжитті  диференціюються на формальні, короткочасні і глибокі, тривалі. У випадку  перших спільне життя в "спробному  шлюбі" триває порівняно недовго,  чи шлюб полягає, чи перериваються відносини. У той же час збільшується число  випадків спільного співжиття, що відрізняється  від шлюбу тільки відсутністю  правового оформлення, народження дітей  у тривалих відносинах часто вітається.

У випадках незареєстрованного співжиття установка  на шлюб не зникає. 90% жінок і чоловіків, що складаються в таких відносинах, збиралися одружитися, але необов'язково з цим партнером. Імовірно, за цим  криється непевність людини, зв'язана  з перенесеною психологічною  травмою (факт зради, утрати коханої  людини, смерть, віроломство, інтимна  невдача, обман і інше) чи страхом, зв'язаним з можливістю невідворотного настання і, відповідно, її чеканням.

Поширення практики шлюбних контрактів зв'язано  зі спробою відгородитися від  непередбачених обставин у майбутнім  спільному житті, однак "контракт не може бути необмежено товстим, немислимо  передбачити в ньому усі. Якщо партнер  чи шахрай дурень, вам нічого не допоможе. З гарним же партнером  можете жити і без угоди. Усе залежить від довіри".

У сучасній науці описані особливості людей, схильних до незареєстрованного співжиття. Узагальнений психологічний портрет  даної популяції характеризується більш ліберальними установками, меншою релігійністю, високим ступенем андрогінності, низькими шкільними успіхами в період дитинства й отроцтва, меншою соціальною успішністю, однак, як правило, ці люди походять з дуже успішних родин.