Підготовка молоді до всупу в шлюб

Первинне уявлення про  власну статеву приналежність формується в дитини вже в півтора року, причому саме це уявлення займає місце найбільш стійкого і стрижневого компонента самосвідомості. З віком гендерна ідентичність розвивається, відбувається розширення її обсягу й ускладнення структури. Дворічна дитина знає свою стать, але ще не може визначити причини свого вибору.

У 3-4 року вона уже здатна усвідомлено визначати стать оточуючих людей, але найчастіше зв'язує її з зовнішніми, випадковими ознаками, крім того, статева приналежність вважається дітьми даного віку змінюваною характеристикою. Необоротність статевої приналежності усвідомлюється дітьми приблизно до 6-7 років, що супроводжується посиленням статевої диференціації, поведінки й установок. Наступний найважливіший етап формування гендерної ідентичності — це підлітковий вік. Підліткова гендерна ідентичність стає центральним компонентом самосвідомості. Гендерна ідентичність дорослої людини являє собою сложноструктуроване утворення, що включає, крім усвідомлення власної статевої приналежності, сексуальну орієнтацію, «сексуальні сценарії», гендерні стереотипи і гендерні переваги.

Поняття «ідентичність» — одне з відносно нових і одночасно популярних понять у психології особистості одержало популярність завдяки роботам Эрика Эриксона. Эриксон звернув увагу на те, що підсумком підліткового віку стає більш-менш сформоване уявлення в людини про себе як про цілісну особистість, у чомусь схожої з іншими, у чомусь відмінної. У процесі твердження в понятійному психологічному апараті поняття «ідентичність» піддалося теоретичному осмисленню, завдяки якому було розділено на персональну (особистісну) ідентичність (тотожність самому собі) і соціальну ідентичність (у руслі теорії соціальної ідентичності Тэджфела—Тернера).

Отже, гендерна ідентичність — базова структура соціальної ідентичності, що характеризує людину з погляду її приналежності до чоловічої або жіночої групи. При цьому найбільш значимо, як сама людина себе категоризує. У вітчизняній психології проблемою гендерной ідентичності або близькими до неї питаннями займалися В. С. Агєєв, І. С. Кон, Т. А. Рєпіна, Я. Л. Коломинський і ін.

У вітчизняній психології присутні два умовно подібних терміни, що використовують для визначення цього  виду соціальної ідентичності: статева ідентичність і гендерна ідентичність. Однак за кожним терміном стоїть різне розуміння даного феномена. Термін «статева ідентичність» використовують дослідники, що дотримують поглядів, згідно яким «жіноче» або «чоловіче» в особистості багато в чому біологічно детерміноване. Термін «гендерна ідентичність»  предпочитают ті, хто «створення гендера» вважає елементом культури, а «чоловіче» і «жіноче» представляє як соціальні конструкти.

Жіночу  ідентичність визначають через категоризацію себе як представника жіночої соціальної групи. Жіноча ідентичність припускає відтворення гендерно обумовлених ролей, диспозицій, самопрезентацій.

Чоловіча ідентичність — категоризація себе як представника чоловічої соціальної групи і відтворення гендерно обумовлених ролей, диспозицій, самопрезентацій.

Традиційно вважається, що в процесі соціалізації хлопчик знаходиться в більш складному становищі, чим дівчинка. Його вихователі, як правило, жінки, що обумовлює недостатність об'єктів для ідентифікації. Крім того, «чоловічий» рольовий набір більш обмежений і твердий, а традиційне виховання не підтримує проявів «чоловічої» поведінки (незалежної, ініціативної, активної і т.д.) [2; 3; 8]. Подальша соціалізація хлопчиків зв'язана із соціальними бар'єрами на шляху розвитку маскулінності, що провокують емоційно-когнітивний дисонанс, наслідком якого є «статеворольова розгубленість» або утрированно-маскулінні статеворольові орієнтації.

На перший погляд, сучасне  суспільство пред'являє до поведінки дівчинок менш тверді нормативні вимоги, чим до поведінки хлопчиків. Крім того, з дитинства її оточують вихователі-жінки, з якими дівчинка може ідентифікувати себе. Однак менша цінність «жіночого» у суспільстві утрудняє розвиток позитивної Я-концепції дівчинки.

«Гендерна ідентичність зв'язана з нашим представленням про своє поле: чи почуваємо ми себе в дійсності чоловіком або жінкою» [84]. Іншими словами, гендерна ідентичність — це аспект самосвідомості, що описує переживання людиною себе як представника визначеної статі, усвідомлення своєї приналежності до статі в соціальному контексті, тобто усвідомлення і переживання індивідом позиції Я стосовно конкретних зразків або еталонів статі.

Маскулінность і фемінінность — нормативні уявлення про соматичні, психічні і поведінкові властивості, характерні для чоловіків і жінок [41]. І. С. Кон виділяє три різних значення поняття «маскулінность»: 1. Маскулінность як дескриптивна, описова категорія позначає сукупність поведінкових і психічних рис, властивостей і особливостей, об'єктивно властивим чоловікам на відміну від жінок. 2. Маскулінность як аскриптивна категорія позначає один з елементів символічної культури суспільства, сукупність соціальних уявлень, установок і вірувань про те, чим є чоловік, які якості йому приписуються. 3.Маскулінность як прескриптивная категорія — це система вимог, що мають у виді не середньостатистичного, а ідеального «сьогодення» чоловіка, це нормативний еталон “мужчинности”.

За аналогією можна  виділити і три значення поняття «фемінінность».

Гендерні стереотипи — стандартизовані  представлення про моделі поведінки і риси характеру, що відповідають поняттям «чоловіче» і «жіноче» [41].

Гендерні установки — суб'єктивна готовність до статевотипичних форм і моделей поведінки, прагнення до виконання ролей, очікуваних від індивіда визначеної статі.

Одним з важливих напрямів роботи школи з підготовки старшокласників до сімейного життя є формування в них адекватних шлюбно-сімейних уявлень. Для того щоб перебіг цього процесу був ефективним, необхідно знати вихідний рівень уявлень юнаків та дівчат про сімейне життя: їхні знання, ставлення, мрії, плани.

У дослідженні [83] взяли участь молодь (учні 9-х класів київських шкіл). Спочатку охарактеризуємо ставлення старшокласників до шлюбу й сімейного життя. Це ставлення виявилось неоднозначним. Більшість учнів (63, 6 %) відповіли, що до сімейного життя і вступу до шлюбу ставляться позитивно. Однак частина молоді (36,4 %) виявила суперечливе або негативне ставлення до створення власної сім'ї. Останнє особливо було характерним для юнаків.

За отриманими даними, для старшокласників  основні цінності шлюбу й сім'ї лежать у галузі взаємин між чоловіком і жінкою. При цьому найціннішими якостями шлюбу називалися взаєморозуміння, взаємоповага, рідше кохання, в поодиноких випадках — прихильність, взаємопідтримка, вміння поступитися, взаємодопомога, рівноправність, взаємодовіра, подібність поглядів.

Описуючи якості ідеальних  чоловіка й жінки, більшість наших досліджуваних (68,2 %) не бачили необхідності в окремому виділенні якостей для чоловіка і для жінки, вони характеризували, так би мовити, абстрактну людину — сім'янина. Ця тенденція була характерна і для юнаків, і для дівчат, хоча, якщо в юнаків зовсім не зустрічалося випадків окремого опису якостей чоловіка й жінки, то в дівчат такі випадки все ж траплялись. Всі якості, що називались учнями, були об'єднані у п'ять груп: 1) якості, що відображають ставлення до людей (доброта, чесність, здатність поважати, розуміти Інших...); 2) ділові якості (працелюбність, організаторські здібності, вміння господарювати...); 3) Інтелектуальні якості (розум, кмітливість, дотепність...); 4) вольові якості (сила волі, стриманість, мужність...); 5) якості, пов'язані з манерою поведінки, зовнішнім виглядом, фізичними даними (акуратність, чарівність.. ). Найважливішими якостями подружжя для досліджуваних виявились: доброта, чесність, працелюбність, здатність поважати й розуміти інших. Менш важливими, але також вельми привабливими рисами особистості чоловіка й жінки виступили розум, любов до дітей. Всі інші якості згадувалися в поодиноких випадках.

Отримані вище дані стосовно уявлень старшокласників про  якості ідеальних чоловіка й жінки значною мірою були доповнені даними, що розкривали уявлення досліджуваних про мужність і жіночність (питання про мужність і жіночність виключало можливість «безстатевого» опису людини, до якого, як це показують і інші дослідження [5], учні звикли у стінах нашої школи). Майже всі школярі (95,5 %) відзначили, що мужність і жіночність — важливі характеристики подружньої пари. Що ж стосується конкретно якостей, які старшокласники пов’язували з цими поняттями, то всю їхню розмаїтість можна представити такими групами: 1) якості, які традиційно пов'язують з уявленнями про мужність (сила, сміливість, хоробрість...) І жіночність (ласкавість, ніжність, скромність...); 2) якості, що відображають ставлення до людей (доброта, чесність, справедливість...); 3) якості, що відображають ставлення чоловіка до жінки (повага до жінки, вміння підтримати її, захистити...); 4) якості, що характеризують чоловіка як сім'янина й батька (вміння захистити сім’ю, відповідальність за порядок і спокій у домі, уміння забезпечити сім'ю), і жінку як дружину й матір (любов до чоловіка, вміння заспокоїти, «підтримувати домашнє вогнище», любов до дітей...); 5) інтелектуальні якості (розум, ерудиція); 6) ділові якості (працелюбність, організаторські здібності); 7) якості, пов'язані з манерою поведінки, зовнішнім виглядом (ввічливість, чарівність, уміння одягатися і т. д.). Характеризуючи мужність, дівчата найчастіше називали такі якості, як сила, доброта, повага до жінки; для юнаків вагомішою виявилась така якість, як уміння захистити сім'ю. Жіночність у дівчат найчастіше пов'язувалася з ласкавістю, ніжністю, добротою; у юнаків -— з умінням «підтримувати домашнє вогнище», любов'ю до дітей.

Ці дані показують, що учні мають досить розгорнуте уявлення про мужність — жіночність. Очевидним є й той факт, що юнаки й дівчата дещо по-різному розуміють ці поняття: для юнаків вагомішими виявляються якості, що характеризують чоловіка як сім'янина й батька І жінку як дружину й матір, для дівчат —якості, що традиційно пов'язуються з мужністю й жіночністю, а також якості, що відображають ставлення до людей. Ці відмінності (які відзначаються, до речі, й іншими авторами [5]), не скоректовані своєчасно, можуть призводить до формування в молодих людей неадекватних чекань стосовно поведінки майбутнього супутника життя.

Приблизно однаковими виявились  дані, що характеризували оцінку старшокласниками розвинутості у себе якостей ідеального подружжя і якостей, які, на їхню думку, описують мужність — жіночність. Більшість досліджуваних (81,8 % у першому випадку і 63,6 % у другому)   або визнала недостатню розвиненість у себе відповідних якостей, або ухилилась від відповіді. В обох випадках тільки 9,1 % учнів (це були винятково юнаки) заявили про достатню розвиненість у себе названих якостей. Всі інші досліджувані (9,1 % У першому випадку і 27,3 % у другому) відповіли, що відповідні якості розвинуті у них до деякої міри. Отже, як бачимо, старшокласники досить критичні щодо своїх достоїнств. Причому дівчата, очевидно, знову-таки за рахунок більшої серйозності в питаннях, що стосуються сімейної сфери, оцінюють себе прискіпливіше ніж юнаки.

В цілому проведене дослідження  показало, що уявлення старшокласників про шлюб та сім'ю відзначаються недостатньою повнотою, розходженнями у поглядах юнаків і дівчат, досить низькою оцінкою себе як майбутнього сім'янина.

Певна звуженість образів  характерна для таких аспектів шлюбно-сімейних уявлень учнів, як уявлення про якості ідеального подружжя, мужність і жіночність, сімейні ролі та їхній розподіл між чоловіком і жінкою. Особливою ж неповнотою відзначаються уявлення школярів про функції сім'ї та організацію сімейного життя.

Виявлені особливості  шлюбно-сімейних уявлень юнаків, які свідчать про значні прогалини у їхніх знаннях про шлюб та сім'ю, неправильні, нереалістичні погляди на деякі питання і які, очевидно, позначаються на їхньому ставленні до інституту сім'ї, необхідно враховувати в процесі цілеспрямованої підготовки юнаків до сімейного життя.

Таким чином, теоретичне дослідження, що проведене нами в представленому розділі наочно підтверджує необхідність враховувати серед чинників, які впливають на готовність молодих людей до шлюбу – чинник маскулінності і фемінінності.

Соціально – психологічні установки студентської молоді на сімейне  життя

Підготовка молоді до сімейного  життя є однією з найважливіших  проблем сьогодення, оскільки її загострення  зумовлюється кризовим станом суспільства, соціальною та політичною  нестабільністю, невизначеністю щодо майбутнього. Ці фактори  призводять до перегляду планів молоді щодо укладення шлюбу, до виникнення нових соціально – психологічних  установок відносно функцій сім’ї  та ролей жінки й чоловіка в  ній.

Метою нашого дослідження  було виявлення особливостей соціально  – психологічних установок студентської молоді на сімейне життя.

Установка, за визначенням  В.І.Слобочикова та Є.І.Ісаєва, являє  собою готовність, схильність певним чином сприймати, розуміти, аналізувати  об’єкт або діяти з ним у  відповідності з минулим досвідом або під впливом стереотипів. Це неусвідомлена особистісна готовність, схильність до діяльності, за допомогою  якої може бути задоволена та чи інша потреба.

У структурі установки  виділяють три складові: когнітивну, афективну і поведінкову. Когнітивна являє собою вміння і переконання, яких ми дотримуємося стосовно тих  чи інших предметів, людей і які  дозволяють нам судити, що, на нашу думку, правильно або правдоподібно. Афективна  – складає позитивні або негативні  емоції, пов’язані з цими переконаннями. Поведінкова передбачає реакцію  людини, яка відповідає її переконанням і переживанням. Подружні установки  набуваються в основному через  спілкування в сім’ї.               До основних причин сімейних конфліктів і розлучень у молодих сім’я  психологи відносять установку  на шлюб як на легке життя. Проявляється ця установка в наступних чотирьох факторах: