Особливості емоційної сфери молодших школярів

    Відповідно до  додатку Д, у класі 14 хлопчиків, серед  яких у 2 , тобто у  14% - високий  рівень тривожності, у 11 дітей, тобто  у 79% - середній рівень тривожності  та у  1 хлопчика, тобто у 7 % - низький  рівень тривожності.

       У класі 8 дівчат, серед яких у 2, тобто  у 25% -  високий рівень тривожності, у 5 дівчат, тобто у  63% - середній  рівень тривожності, а у 1 дівчинки, тобто у 12% - низький рівень тривожності.

Загалом, серед 22 учнів у класі спостерігається:

Високий рівень тривожності  -  у 4 дитини, тобто  у 18% учнів класу;

Середній рівень тривожності – у 16 учнів, тобто у  73% дітей  класу;

Низький рівень тривожності – у 2 учнів, тобто у 9 %  дітей класу.

         Проаналізувавши результати  учнів у 3 класі, можна зробити висновок, що як і серед хлопчиків, так і серед дівчат домінує середній рівень тривожності, що є допустимим у  молодшому шкільному віці.

       Інтерпретація отриманих результатів  за методикою “Страхи в будиночках”.

У протоколі фіксується в який будинок (червоний або чорний) поселить дитина той або інший страх.

Результати отриманих результатів подано у додатку Е.

Відповідно до додатку Е, віковими нормами для хлопчиків  для віку 8 років становить середнє число страхів – 6. У класі, в якому було проведено дану методику, серед хлопчиків спостерігається: серед чотирнадцяти хлопчиків у класі, у  восьми хлопчиків нормальний рівень страху, що становить 57%, а у шести хлопчиків – високий рівень страху, що становить 43%.

      

       Віковими нормами для дівчат для віку 8 років становить середнє число страхів – 9. У класі  вісім дівчат, серед яких у двох, тобто у 25% - нормальний рівень страху, а у  шістьох, тобто 75% - високий рівень страху.

      Проаналізувавши  результати  хлопчиків і дівчаток  у 3 класі, можна зробити висновок, що серед хлопчиків нормальний  рівень страху переважає над  високим рівнем страху. У дівчаток  – переважає високий рівень  страху.

 

3.3. Корекційно-розвивальна  робота для розвитку емоційної  сфери учнів молодшого шкільного віку.

Поняття “корекційно-розвивальна діяльність” відображає специфічні цілі колекційної й розвивальної діяльності й одночасно їх тісний зв’язок.

Власне розвивальна діяльність  спрямована на створення соціально-психологічних умов для цілісного розвитку школярів з урахуванням актуальних завдань вікового етапу, а також вищих можливостей дітей із прискореним темпом  психічного розвитку. Розвивальна діяльність може бути пріоритетним напрямом – наприклад, розвиток когнітивних здібностей, комунікативних умінь, самосвідомості тощо. Корекційна діяльність зорієнтована на певні проблеми [13, c.172].

Психокорекційна діяльність зорієнтована на вирішення конкретних проблем навчання, поведінки або психічного самопочуття. Завдяки корекційним заходам долаються перешкоди до повноцінного цілісного психічного розвитку дитини.  Водночас успіх корекційних дій вимагає системного впливу, оскільки вирішення проблем у певній сфері психічного життя дитини завжди пов’язане з рештою аспектів розвитку особистості. Останні можуть бути й важливими компенсаторними чинниками.

Розвивальна і корекційна робота мають розгортатися як процес впливу на особистість дитини в цілому.

До таких видів діяльності відносять навчальні діяльність, гру, конструювання, образотворчу діяльність та специфічну форму діяльності – спілкування.

     У сучасній  психолого-педагогічній літературі  мета корекції емоційної сфери  визначається розумінням закономірностей  психічного розвитку як активного  діяльнісного процесу, що реалізується  у співробітництві з дорослими  у формі засвоєння соціально-історичного  досвіду шляхом інтеріоризації  та завершується в системі  психологічних новоутворень, специфічних  для цієї вікової стадії. Вибір  мети корекційної роботи здійснюється  в контексті уявлень про структуру  та динаміку віку [16, c. 4].

У визначенні мети психолого-педагогічної корекції емоційної сфери молодшого школяра виділяється 3 основних напрямки:

1) оптимізація соціальної  ситуації розвитку;

2) розвиток вплів діяльності  дитини;

3) формування віково-психологічних  новоутворень.

     Слабка соціальна  рефлексія, висока тривожність, труднощів  у спілкуванні та неадекватність  поведінки обумовили пошук нових  шляхів, питанні корекції емоційної  сфері дитини. Одним із головних  напрямків, що забезпечує подолання  емоційних проблем, є принцип "відкритого вираження емоцій" - організація емоційно-безпечного середовища, допомога дитині в рефлексії та знаходженні засобів вираження емоцій.

        Водночас  необхідно підкреслити, що найсприятливіші  зовнішні суспільні умови самі  не визначають процесу розвитку  емоційної сфери. Вплив їх здійснюється  через діяльність дитини, завдяки  якій зовнішнє, суспільне стає  її внутрішнім, особистим і тим  спричиняється до її прогресивного  психічного саморуху.

       Корекційно - розвивальна робота може здійснюватись  в групах до 12 дітей, мені-групах  – до 4 дітей та індивідуально. Вибір конкретної форми роботи  залежить від характеру проблеми. Найбільш популярною та виправданою  є так звана плаваюча форма, коли окремі учні на різних етапах програми працюють індивідуально, у міні- та у великій групі.

 Розглянемо  конкретну  програму корекції емоційної сфери молодших школярів.

     Заняття 1

 Заняття присвячене знайомству з класом і проведенню тестування на виявлення молодших школярів із підвищеним рівнем шкільної тривожності. Для цього використовується Методика діагностики рівня шкільної тривожності Філліпса. На цьому занятті також доцільно провести соціометричне дослідження для визначення статусу кожного учня в класі.

Заняття 2

  Заняття присвячене індивідуальному знайомству з молодшими школярами, рівень шкільної тривожності яких вищий від норми. Заняття передбачає завоювання довіри школяра, усунення скутості у спілкуванні й остраху говорити про себе. Для визначення емоційного стану пропонують виконати малюнок (кольоровими олівцями) без якоїсь певної тематики, тобто намалювати те, що хочеться в даний момент.

Наприкінці заняття учневі пропонують завдання на визначення його самооцінки (Експериментальне дослідження самооцінки особистості).

Заняття З

Заняття передбачає індивідуальну бесіду з метою не тільки виявлення основних факторів, що сприяють підвищеній тривожності молодшими школярами , а й можливості їхнього усвідомлення учнем, а також, щоб поговорити про наболіле й виговоритися. Бесіда допоможе також визначити коло тих людей (однокласники, батьки, вчителі), що викликають почуття тривоги, для наступної роботи з учнями.

Вправа «Не подобається — подобається»

Психолог просить учня поділити чистий аркуш паперу на дві половини й записати відповіді на запитання:

1) що мені не подобається  у школі;

2) що мені не подобається  вдома;

3) що мені не подобається  взагалі вжитті.

Відповіді на ці запитання учень записує в лівій частині аркуша. Після цього пропонують серію позитивних запитань, відповіді на які записуються в правій частині аркуша:

1) що мені подобається  у школі;

2) що мені подобається  вдома;

3) що мені подобається  взагалі в житті.

Учні розповідають спочатку про те, що їм не подобається, потім — про те, що їм подобається у школі, вдома й у житті. Важливо дотримуватися послідовності відповідей: спочатку негативні, потім позитивні, показавши, що не так уже й погано все в житті.

Далі школяреві пропонують тест “Виявлення типу темпераменту Айзенка”.

Заняття 4

Дане заняття заключне ті етапі діагностики.

Проведення бесіди, мета якої — підготувати школяра психологічно до роботи у групі, заспокоїти його хвилювання, надати впевненості в собі й віри в те, що групові заняття допоможуть подолати труднощі розуміння, спілкування, непевності, побороти тривогу і страх.

II. Настановний етап

Мета: викликати бажання взаємодіяти та співпрацювати з психологом, внести зміни у своє життя; зняти стан тривоги, страху, скутості; підвищити впевненість у собі й розкутість.

Настановний етап припускає зняття стресу, напруженості та скутості в підлітка шляхом розслаблення, тобто опанування учнем методів релаксації. Цей етап важливий також тим, що повинен установити повну й абсолютну довіру школяра до психолога, закріпити віру в те, що позитивні зміни в житті можливі й до них потрібно прагнути. І наступний важливий підсумок даного етапу — встановлення довіри та взаєморозуміння між членами групи, зняття емоційної напруженості молодших школярів.

Заняття 5

Заняття присвячене знайомству школярів між собою. І навіть якщо учні знайомі — це можливість по-новому глянути один на одного. Школярі сідають у коло. Психолог пояснює учням, що вони разом будуть зустрічатися на спеціальних заняттях, які не схожі на шкільні уроки. На заняттях будуть грати, малювати, ділитися своїми проблемами й радощами, вчитися розуміти один одного, допомагати й підтримувати.

Учасники групи ознайомлюються з правилами групової взаємодії:

1. Участь у вправах, іграх  та інших видах діяльності  — добровільна.

2. Слухати товаришів потрібно  мовчки, не перебивати й не  коментувати.

3. Критикувати вчинок, а  не людину, причому в дуже м'якій  формі, бажано з конкретною порадою  даному учасникові групи.

4. Говорити тільки те, що думаєш і відчуваєш сам, а не перефразувати думки інших.

5. Не обговорювати поза  групою те, що відбувається в  ній.

1. Гра «Знайомство»

Мета: можливість вийти з власного «Я», подивитися на себе по-іншому й у перспективі стати іншим.

Кожному учасникові групи пропонують назвати себе власним або вигаданим ім'ям, і тільки назване ім'я фігуруватиме у спілкуванні. Вибір імені говорить про те, як підліток сприймає своє Я.

2. Малювання на  тему «Моє ім'я»

Мета: невербальне символічне вираження змісту обраного імені.

Після того, як усі учасники групи назвали свої імена, учням пропонують подумати й намалювати малюнок «Моє ім'я», що у вигляді символів або образів відображав би зміст обраного імені. Після виконання малюнка проводиться обговорення робіт.

3. Рухлива гра  «Море хвилюється»

Мета: визначення емоційного стану й передача його невербальними засобами; краще знайомство з учасниками групи; створення позитивного емоційного фону; корекція нетерплячості.

Група обирає ведучого, який повертається спиною до інших і вимовляє слова: «Море хвилюється раз». На рахунок «три» школярі повинні завмерти в незвичайній позі. Ведучий по черзі підходить до кожного учасника гри, включає його й намагається відгадати, кого й у якому емоційному стані він зобразив. Потім кожен гравець сам пояснює, що він хотів зобразити. При цьому група обов'язково аналізує виразні невербальні засоби передачі образу (міміка, погляд, жести, положення тулуба, стиснуті кулаки тощо), оцінює наскільки вдалим був цей вибір. Гра вчить розрізняти й читати емоційний стан інших людей, адекватно передавати свій стан. Гра також коригує нетерплячість, виховує стриманість. Керівникові групи варто звернути увагу на те, страшних, агресивних чудовиськ чи слабких, зляканих тварин зображували учасники групи.

4. Вправа «Слухаємо  себе»

Мета: розвиток здатності до релаксації, уміння слухати себе й визначати свій настрій; уміння діагностувати емоційне самопочуття учасників групи.

Школярам пропонують сісти в зручній позі, заплющити очі, розслабитися й прислухатися до себе, ніби зазирнути в себе, й подумати: що кожний відчуває, який у нього настрій. Через кілька хвилин усі учасники групи по черзі розповідають, не розплющуючи очей, про те, як вони почуваються і який у них настрій. Вправа дає змогу діагностувати емоційне самопочуття підлітків, сприйняття ними форм і методів роботи групи.

    5. Вправа «Ланцюжок почуттів»

Мета: сприяти невербальному виявленню емоцій, умінню «читати» емоції за мімікою людини.

 Учасники об’єднуються  у дві підгрупи. Кожна підгрупа  будує «ланцюжок», ставши в ряд  одне за одним. Останньому учаснику  на вухо кажуть певну емоцію, яку він повинен передати учаснику  перед собою за допомогою міміки. Той, хто зрозумів емоцію, передає  її далі. І так, доки дійде до  першого.

   6. Вправа «Чарівний мішечок»

Мета: робота з негативними емоціями та переживаннями.

Перед проведенням гри дитину просять розповісти, який у неї настрій, що вона відчуває. Потім психолог показує дитині мішечок і каже, що він чарівний, і що в нього можна скласти всі свої непотрібні почуття, наприклад, гнів, образу, злість, страх тощо. Учневі пропонують зробити це, імітуючи рухи складання. Потім ведучий зав’язує мішечок і пропонує викинути його у сміттєвий кошик.

  7. Вправа «Малюємо страх»

     Мета: розвиток уяви і творчого мислення, корекція страхів.

Ведучий дає дітям завдання намалювати свій найбільший страх. Учні малюють страх, коротко розповідають, що зображено на малюнках, і розривають їх на маленькі шматочки, які викидають у сміттєвий кошик.

Варто ще перевірити, чи виконали діти задане домашнє завдання. Коли учасники продемонструють написані на аркушах страхи, конверти слід заклеїти і також порвати на шматки.

Важливо наголосити на тому, що шматочки неможливо відновити, а отже, страх подолано, його вже немає.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   ВИСНОВКИ

Емоції — найцікавіша, яскрава та різноманітна область людської психіки. Без них немислимий жоден аспект життєдіяльності людей. Любов, самоповага, гордість, честь, мужність, симпатія, совість, прихильність, гідність — всі ці загальнолюдські цінності засновані на емоціях. Якби ми ставилися до них байдуже, вони не були б цінностями, адже для того, щоб цінувати щось, потрібно ставитися до цього емоційно – любити, радіти, цікавитися або пишатися. Кожен з нас, з'являючись у цьому світі, вже вміє відчувати і виражати свої емоції, хоча до певного часу не вміє ходити, говорити, роздумувати.

 Як показує аналіз  психологічної літератури, вітчизняні  і зарубіжні вчені, вивчаючи емоції  як особливе психічне явище, а  також вікові особливості розвитку  емоційної сфери особистості, вказують  на їх роль у керуванні поведінкою  людини, мотивуючу функцію у діяльності, важливість у процесі формування  особистості.