ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………2
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ
ПРОБЛЕМИ ЕМОЦІЙ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ТА ЗАРУБІЖНІЙ
ПСИХОЛОГІЇ…………………………………………………...5
1.1. Поняття про емоції та
емоційну сферу особистості………………………..5
1.2. Концепції емоційного
розвитку в підходах вітчизняних
та зарубіжних учених……………………………………………………………………………….11
Розділ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОЇ
СФЕРИ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ………………………………………………………………...17
2.1. Вікові особливості
емоційної сфери молодших школярів…………………17
2.2. Розвиток емоційної сфери
учнів молодшого шкільного віку під впливом
навчальної діяльності……………………………………………………………....21
2.3. Емоційні порушення в молодших
школярів та основні фактори, які призводять
до їх виникнення……………………………………………………....24
2.4. Основні аспекти виховання
емоційної культури дітей молодшого шкільного
віку………………………………………………………………………28
РОЗДІЛ III. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ……………………………………………………….35
3.1. Методичні шляхи дослідження
емоційної сфери молодших школярів та
характеристика вибірки……………………………………………………………35
3.2. Аналіз та інтерпретація
експериментальних даних дослідження
емоційної сфери в учнів 3-го
класу…………………………………………………………...38
3.3. Корекційно-розвивальна
робота для розвитку емоційної
сфери учнів молодшого шкільного віку………………………………………………………...41
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...48
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ………………………………………......50
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..53
ВСТУП
Функціонування і генезис
емоцій – одна з найважливіших
психологічних, філософських і педагогічних
проблем. Оволодіння особистістю загальнолюдськими
цінностями неможливе тільки на рівні
усвідомлення. У цьому процесі активну
роль відіграють емоції. Тому на сучасному
етапі розвитку педагогічної науки і шкільної
практики суттєвого значення набуває
проблема виховання духовної культури
особистості та її важливої частини –
емоційної культури.
Актуальність розробки
й вирішення даної проблеми визначається
й тим, що вивчення та аналіз шкільної
практики засвідчує наявність суперечностей
між інтелектуальним та емоційним розвитком
особистості, рівнем знань та емоційним
сприйняттям учнів. Нерідко інтелектуальне
випереджає емоційне. Психологами і педагогами
відмічено, що емоційні процеси займають
важливе місце у формуванні особистості
дитини молодшого шкільного віку, а емоційна
культура є складовою частиною духовної
культури особистості. Емоції допомагають
розкрити внутрішній світ людини, впливають
на її вчинки, відіграють роль регуляторів
людського спілкування.
У сучасній психології
неоднозначно розглядається проблема
емоційного розвитку дітей молодшого
шкільного віку, по праву визнана однією
з найбільш значущих та дискусійних. Перш
за все, це пов'язано з альтернативністю
розуміння терміна «емоційний розвиток»
у різних науково-теоретичних підходах
і окремих концепціях.
Проблема сутності емоцій і
почуттів, їх функцій, з’ясування
певних аспектів емоційного розвитку
дітей молодшого шкільного віку
була предметом вивчення багатьох
психологів, зокрема Л.С.Виготського,
В.К.Вілюнаса, Б.І.Додонова, О.М.Леонтьєва,
Г.С.Костюка, К.Ізарда, С.Л.Рубінштейна,
Л.А.Венгера, Л.І.Божович та інших
науковців. Однак загальні тенденції
розвитку емоційної сфери в
дитячому віці, що поширені в
масиві різнорідних досліджень,
ще вимагають уточнення.
Важливість вивчення
вікових особливостей емоційної сфери
визначається їх роллю в процесі формування
особистості. Багаточисленні праці психологів
(В.Штерн, Л.Виготський, Л.В.Запорожець
та ін.) показали органічний зв'язок між
процесами формування особистості та
становленням емоційної сфери.
Проте, проблема визначення факторів,
які можуть мати вплив на становлення
емоційної сфери, прояви емоцій, почуттів
молодшого школяра, як регуляторів його
діяльності і поведінки потребує подальшого
вивчення, зокрема, конкретизації характеру
впливу на емоційний стан індивіда, його
особистісних характеристик та соціальної
ситуації розвитку.
Досить важливим моментом у
житті молодшого школяра є розвиток емоційної
сфери. Дитина підростає, а разом з тим
і змінюється почуттєва сфера.
Отже, метою
дослідження є вивчення психологічних
особливостей емоційної сфери учнів молодшого
шкільного віку.
Відповідно для досягнення
даної мети перед нами постає певна кількість завдань, а саме:
1) здійснити теоретичний
аналіз проблеми розвитку емоцій
та емоційної сфери;
2) розкрити сутність особливостей емоційної
сфери молодшого школяра;
3) з’ясувати основні аспекти
виховання емоційної культури учнів молодшого
шкільного віку;
4) охарактеризувати розвиток
емоційної сфери молодших школярів
під впливом навчальної діяльності;
5) встановити зв’язок між
емоційними порушеннями учнів молодшого
шкільного віку та основними факторами,
які призводять до їх виникнення;
6) організувати й провести
експериментальне дослідження емоційної
сфери молодших школярів;
7) з`ясувати особливості
корекційно-розвивальної роботи
з учнями молодшої школи;
Об’єкт дослідження – емоційно-почуттєва
сфера.
Предмет дослідження –
особливості емоційної сфери молодших
школярів.
Експериментальна база дослідження. Експериментальне дослідження
емоційної сфери учнів молодшого шкільного
віку проводилось на базі Тернопільської
загальноосвітньої школи I-III ступенів
№ 16 ім. В. Левицького.
У дослідженні респондентами обрано 22
учні 3-Б класу, з яких 14 хлопців і 8 дівчат.
Класний керівник – Русан Ольга Володимирівна.
Методика дослідження. До психодіагностичного інструментарію
включено взаємодоповнюючі методики:
“Обери потрібне
обличчя” (Тест “Тривожність” Р. Темпл,
М. Доркі, В. Амен, в адаптації Яценко Т.
В.), “Страхи в будиночках” (Тест О.І. Захарова,
модифікація М.А. Панфілової).
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНИЙ
АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ЕМОЦІЙ У ВІТЧИЗНЯНІЙ
І ЗАРУБІЖНІЙ ПСИХОЛОГІЇ
- Поняття про емоції
та емоційну сферу особистості.
Діяльність
людини, її поведінка завжди зумовлюють
появу певних емоцій і почуттів
– позитивне або негативне ставлення
до неї. Ставлення до дійсності відображається
в мозку і переживається як задоволення
або незадоволення, радість, сум, гнів,
сором. Такі переживання називають емоціями,
почуттями [5].
Емоції становлять особливу,
дуже важливу сторону внутрішнього життя
людини. Всі ми в кожен момент перебуваємо
в певному емоційному стані, переживаємо
ті чи інші почуття.
Ще зовсім недавно термін "емоції"
було прийнято використовувати для позначення
найпростіших переживань, пов'язаних з
первинними органічними потребами (у їжі,
воді тощо). Близькою до цієї є погляд на
емоції як на реакції, які характеризуються
сильними тілесними змінами і їх яскравим
зовнішнім виявом. При цьому в емоціях
однобічно бачать таку їхню здатність,
як негативний, руйнівний вплив на поведінку
людини.
Нині все більш поширеним
є інше розуміння емоцій, а саме: емоції – це відносно
короткочасні переживання, які носять
чітко виражений ситуативний характер,
тобто зв'язані зі ставленням людини до
ситуацій, що виникають, або можливих ситуацій,
до своєї діяльності, до конкретних вчинків.
Емоції – конкретна форма
переживання почуттів.
Таке розуміння
не прив'язує емоцій лише до
органічних потреб. При цьому
справедливо вважається, що емоції
людини є продуктом суспільно – історичного
розвитку і впливу соціального середовища,
у якому вона розвивається, і що вони пов'язані
з усією різноманітністю явищ і сторін
дійсності, а не тільки з інстинктивними
потребами та їх задоволенням [15].
Часто слова «емоція» та «почуття»
використовують як синоніми. Проте ці
поняття необхідно відрізняти. Почуття – це внутрішнє
відношення людини до того, що відбувається
в її житті, що вона пізнає або робить,
яке переживається в різноманітній формі.
А емоція, в більш вузькому значенні, – це безпосереднє,
тимчасове переживання якогось певного
більш постійного почуття.
Відмінність почуттів від емоцій зовсім
не означає відсутності їх взаємозв'язку.
На тлі стійких почуттів, наприклад, кохання
до близької людини, залежно від обставин
можуть переживатися різні емоції; тривога
за неї, горе при розлуці, радість при зустрічі,
гнів, якщо кохана людина в чомусь не виправдала
сподівань.
Механізм виникнення емоцій
тісно пов'язаний з потребами і мотивами
людини. Умови, предмети та явища, що
сприяють задоволенню потреб і досягненню
цілей, викликають позитивні емоції: задоволення,
радість, інтерес, збудження. Навпаки,
ситуації, що сприймаються суб'єктом як
перешкоджають реалізації потреб і цілей,
викликають негативні емоції і переживання:
невдоволення, горе, сум, страх, смуток,
тривогу і ін.
Отже, можна констатувати
подвійну обумовленість емоцій, з одного
боку, нашими потребами, з іншого – особливостями
ситуації. Емоції встановлюють зв'язок
і взаємини між цими двома рядами подій,
сигналізують суб'єкту про можливість
або неможливість задоволення його потреб
у даних умовах. Тобто, емоції — імпульсивна реакція,
що відображає відношення людини до значущості
сприйманого їм явища, інтуїтивне визначення
зв'язку даного явища з задоволенням чи
незадоволенням потреб.
Емоції являють собою складну
реакцію організму, в якій беруть участь
майже всі відділи нервової системи. Емоції,
як і всі інші психічні процеси, мають
рефлекторне походження.
Фізіологічним механізмом
емоцій є діяльність підкоркових
нервових центрів – гіпоталамусу,
лімбічної системи, ретикулярної формації.
Але кора великих півкуль головного мозку
відіграє провідну роль у виявах емоцій,
здійснюючи регулювальну функцію стосовно
підкоркових процесів, спрямовуючи їхню
діяльність відповідно до усвідомлення
людиною своїх переживань.
Між корою та підкорковими центрами нервової
системи постійно відбувається взаємодія.
Підкорка, вважав І. П. Павлов, позитивно
впливає на кору великих півкуль як джерело
їхньої сили, тонізує кору мозку, надсилаючи
до неї потужні потоки подразнень. Кора
регулює збудження, що йдуть з підкорки,
і під її впливом одні з цих збуджень реалізуються
в діяльності та поведінці, а інші гальмуються
залежно від обставин і станів особистості.
Підтримка або порушення стійкості нервових
зв'язків зумовлюють виникання різноманітних
емоцій [5].
Емоційний процес включає
в себе три основних компоненти.
Перший компонент – це емоційне збудження, яке визначає мобілізаційні
зрушення в організмі. В усіх випадках,
коли відбувається подія, яка має значення
для індивіда, і така подія констатується
у формі емоційного процесу, відбувається
зростання збудливості, швидкості та інтенсивності
протікання психічних, моторних та вегетативних
процесів. В окремих випадках під впливом
таких подій збудливість може, навпаки,
зменшуватись. Емоційне збудження може
прийняти також форму емоційного напруження,
яке виникає у всіх випадках, коли спостерігається
сильна тенденція до певних дій, але ця
тенденція блокується (наприклад, у ситуаціях,
які викликають страх, але виключають
втечу, викликають гнів, але роблять неможливим
його вираження, викликають бажання, але
перешкоджають їх здійсненню, викликають
радість, але потребують зберігати серйозність).
Другий компонент – знак емоції: позитивна емоція виникає тоді,
коли подія оцінюється як позитивна, негативна
- коли вона оцінюється як негативна. Позитивна
емоція спонукає дії підтримки позитивної
події, негативна – спонукає дії,
спрямовані на усунення контакту з негативною
подією. Негативна емоція дезорганізує
ту діяльність, яка приводить до її виникнення,
але організує дії, спрямовані на зменшення
на усунення шкідливих впливів.
Третій компонент – ступінь контролю емоції. Слід розрізняти два стани
сильного емоційного збудження: афекти (страх, гнів, радість), при яких
ще зберігається орієнтація та контроль,
та крайнє збудження (паніка, жах, сказ, екстаз, повний
відчай), коли орієнтація та контроль практично
неможливі [18].
Характерною особливістю емоцій
є те, що вони захоплюють особистість загалом.
Здійснюючи майже блискавичну інтеграцію,
тобто об'єднання в єдине ціле всіх функції
організму, емоції сигналізують про корисні
або шкідливі впливи на організм, завдяки
цьому вони мають універсальне значення
для життя організму. Охоплюючи всі різновиди
переживань людини – від глибоко
травмуючих страждань до високих форм
радості та соціального відчуття життя, – емоції стають
як позитивним чинником у життєдіяльності,
підносячи активність організму, так і
негативним, пригнічуючи всі його функції.
Встановлено, що емоції, а саме довготривалі
негативні емоції (страх, переживання
болю тощо), відіграють вирішальну роль
у розвитку так знаних неврогенних захворювань,
вважає відомий фізіолог П.К.Анохін.
Емоції завжди суб'єктивні. Вони передусім
виконують функцію відображення суб'єктивного
відношення людини до оточуючого середовища
та до себе самої.
На відміну від мислення емоції не тільки
усвідомлюються та осмислюються, але й
переживаються. Переживання – безпосереднє відображення
людиною свого власного внутрішнього
світу. Тому в емоції завжди переплетені
два світи: об'єктивний (через властивості
подразника, що викликає певну реакцію)
та суб'єктивний (через відношення людини
до цього об'єкту та в цілому до ситуації).
Переживання, що виникають у людини, являються
своєрідними сигналами, які інформують
про те, що в даний момент найбільш актуально,
наскільки ефективно йде процес задоволення
потреб, наскільки великі перепони, що
виникають перед ним, та що необхідно виділити
як головний фактор даного моменту життєдіяльності.
Крім того, емоції виконують функцію
мотивації, коли виступають додатковим
мотивуючим фактором: прагнення уникнути
подій, що породжують негативні емоції,
або включитися в події, що призводять
до появи позитивних переживань.
Емоції також відіграють діагностичну
функцію. Багато зі спонукань людини не
завжди усвідомлюються, або неадекватно
усвідомлюються людиною. Наявність певних
емоцій може бути важливим засобом ідентифікації
спонукань, виявлення їх зв'язку із базовими
життєвими потребами, цінностями.