Неформальні відносини в підлітковому віці

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Февраля 2013 в 12:27, курсовая работа

Краткое описание

Метою нашого дослідження стало виявлення особливостей комунікативної діяльності учнів, що роблять вплив на величину їхнього статусу в групі однолітків, і оцінка ступеня виразності цього впливу.

Содержание

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ НЕФОРМАЛЬНИХ ГРУП ЯК ОБ’ЄКТУ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕНЯ 6
1.1 Мала група в психології: поняття, основні явища і процеси 6
1.2 Формальні і неформальні відносини в малій групі 11
1.3 Лідерство і керівництво в малій групі 14
1.4 Особливості міжособистісних відносин підлітків у групах однолітків 21
РОЗДІЛ 2. Дослідження особливостей РОБОТИ З неформальнИМИ ГРУПАМИ в підлітковОМУ ВІЦІ 24
2.1 Особливості індивідуального підходу роботи з неформальними групами у підлітковому віці 24
2.2 Організація вільного часу підлітків, як метод впливу на неформальні відносини 28
2.3 Коррекційна робота з неформальною групою методом організації вільного часу підлітків 38
ВИСНОВОК 44
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 46
ДОДАТКИ 48

Прикрепленные файлы: 1 файл

Неформал відносини в підлітк віці.doc

— 400.50 Кб (Скачать документ)

При реалізації цілей  і завдань програми в учасників  зміни формується інтерес і бажання  до організації свого відпочинку з користю, тим самим доводячи підліткам, що дозвілля може бути цікавим і пізнавальним.

Основний принцип відбору  змістовних заходів - надати підліткам  можливість пізнати навколишній  світ на своєму власному досвіді і  в конкретних справах, брати участь у різноманітних ігрових, конкурсних та розважальних програмах, спробувати свої сили у змаганнях, виставках і т.д.. При реалізації моделі, в основному, використовуються такі форми роботи: творчі конкурси, змагання, ігри та ігрові програми, виставки, всілякі акції та концертні програми, спортивні змагання, свята і т. д.

Роботі по створенню  програми організації вільного часу підлітків в ДОТ «Веселка»  передували скрупульозне вивчення сучасної вітчизняної та зарубіжної педагогічної літератури, глибокий аналіз вікових і психологічних особливостей підлітків, принципів виховання дітей і підлітків різного віку в колективі, а також методики ігрової, пізнавальної та розважальної діяльності , тобто теорії, на якій ґрунтується реалізація моделі. При цьому, важливо враховувати характерні вікові особливості підлітків, їх захоплення та інтереси, т. к. знання, уміння і навички, як і рівень вихованості та розвитку їх кругозору дозволять знайти найбільш ефективні та адекватні виховні методи і способи організації вільного часу дітей засобами СКД.

Протягом зміни підліткам  пропонувалася система різних видів  пізнавальної і дозвіллєвої діяльності, що відображають логіку зміни:

1. Комунікативно-ігрова  діяльність. Діяльність підлітка, спрямована  на самостійне формування і  рішення набору комунікативних завдань, необхідних для досягнення мети в рамках обраної програми.

2. Прикладна творча  діяльність. Здійснювалася в майстернях  та гуртках за інтересами, вибір  яких був обумовлений особистим  інтересом підлітка.

3. Система зворотного  зв'язку. Аналіз ігрових ситуацій. Обговорення, зіставлення ситуацій, що відбуваються з людьми в їх життєдіяльності в сучасному суспільстві, пошук причин і наслідків, відкритих підлітками явищ.

В процесі реалізації програми протягом зміни використовувалися: тематичні конкурсно-ігрові програми, концерти, фестивалі, спортивні ігри та змагання; психологічні ігри, ігрове тестування, опитування, заняття у творчих майстернях і т.д.

Важливим у практичній діяльності є те, що підлітки брали активну участь у плануванні, підготовці та реалізації різних заходів, мали можливість реалізувати себе не тільки в різних напрямках СКД, але і побувати в ролі як організатора, так і виконавця, і спостерігача, що відповідало їх потреби в самостійності та самоствердженні. Надана підліткам свобода вибору дозволила їм реалізувати свої творчі та лідерські здібності, задовольнити потреби в змістовному і цікавому проведенні дозвілля, набути навичок організації свого вільного часу.

Організація конкурсній шоу-програми «Єралаш»

Як вже було сказано, конкурсні шоу-програми - це видовищні концертні програми, метою яких служить виявлення переможців у певних номінаціях. Дана форма роботи була обрана виходячи з інтересів і потреб самих підлітків, а також виходячи з наявності педагогічного потенціалу даного заходу.

Цілями даної програми є:

- створення умов для реалізації творчого потенціалу підлітків і для включення підлітків у колективно-творчу діяльність;

- виявлення талановитих підлітків, сприяння у розкритті їхніх можливостей;

- формування позитивного досвіду проведення дозвілля та вміння організації вільного часу.

Педагогічна мета - створити умови для творчої самореалізації підлітків, формувати позитивний емоційний  настрій і вміння організації  вільного часу.

Виховні можливості: даний  захід дозволяє залучити в процес підготовки та реалізації задуманого проекту практично всіх підлітків, при цьому створюються умови для самореалізації кожного учасника, прояви лідерських якостей, творчої уяви, кожен підліток має можливість самостійного вибору своєї ролі: організатор, режисер, сценарист, актор і т.д.

Проведення даної шоу-програми передбачає здійснення декількох етапів:

I. Підготовчий етап

1. Підліткам дається  завдання - «зняти» «Єралаш» на тему осіннього та зимного відпочинку. Кожен загін придумує свій фільм, а потім виступає зі своїм номером, і голосуванням визначають кращих.

2. Разом з підлітками  продумується система заохочення  і нагородження учасників (наприклад,  призи за кращу роль, кращий  сценарій і т.д.)

3. Вік учасників - підлітки  від 11 до 15 років, рівень підготовленості підлітків дозволяє провести даний захід, тому дана методика застосовується в середині зміни, коли тимчасовий колектив сформувався, і є всі можливості для спільної координованої діяльності, до того ж накопичився досвід діяльності групи, на основі якого підлітки можуть створити цікавий сюжет, пригадати цікаві і смішні моменти з життя класу чи групи.

4. Організація підготовки: обговорення плану з хлопцями  в загоні, внесення поправок, розподіл  ролей і т.д.

5. Делегування повноважень:  кожен підліток повинен знайти в підготовці і проведенні шоу-програми для себе місце. Ролі розподіляються відповідно до особистісними характеристиками, домаганнями і творчими можливостями підлітків.

6. Мотивація: настрій  дітей на справу, пробудження  інтересу.

7. Керівництво, контроль. Постійне узгодження і координація дій організаторів та виконавців. Здійснення необхідного контролю за реалізацією наміченого плану.

8. Початок справи, старт  - чіткий, барвистий, незвичайний.  Кожен загін продумує сценарій, виготовляє костюми, проводить репетиції.

II. Основна частина

Основна частина полягає  в «показі» фільмів під час  вечірнього заходу. Підлітки мають  можливість побувати як у ролі виконавців, так і в ролі глядачів. Після  перегляду вони мають можливість оцінити діяльність інших учасників, порівняти свою роботу з іншими і проголосувати за найкращу роботу, найкращу роль і т.д.

III. Заключна частина.

Підведення підсумків  та нагородження учасників за номінаціями. Сюрпризом є «показ» свого  варіанту фільму вожатими та керівниками.

IV. Аналіз заходи. Співвіднесення очікувань підлітків і результатів.

V. Постановка нових  цілей.

Створення специфічного мікросередовища, що передбачає організацію творчої атмосфери проживання підлітків та дорослих для якої характерний акцент на самопізнання, самооцінку, взаємопідтримку, реалізацію інтересів; формування в педагогічному колективі групи однодумців, що зберігають і транслюють традиції, закони, норми і ціннісні установки класу, культуру взаємин.

Забезпечення успішності педагогічної діяльності за рахунок:

а) організації професійного середовища педагога, де він сам  проявляє себе як творча особистість, здатна до реалізації гуманістичного стилю діяльності та спілкування  з колегами та дітьми;

б) формування у педагога-вожатого навичок володіння особистісно-орієнтованими технологіями, побудованими на принципах поваги до особистості вихованця, сприяння в подоланні їм особистісних проблем, творчого вибору, стимулювання пізнання і співпраці; забезпечення спрямованості педагога на індивідуальні здібності, потреби інтереси, а також права підлітка; орієнтація на формування системи цінностей підлітків.

Все вищевикладене дозволяє зробити висновок про те, що ефективність організації вільного часу підлітків позитивно впливає на формування неформальних відносин .

 

 

 

висновок

 

Як показали дослідження, підліток, взаємодіючи з неформальною групою, хоча і сприймає її як засіб, що сприяє досягненню тих або інших  індивідуальних цілей, але все ж  саме в ній він більш відкритий  для впливу і взаємодії самих  різних соціальних інститутів, що дозволяє з максимальною ефективністю впливати на його моральний вигляд і світогляд. У процесі колективного ігрового або творчого проведення часу відбувається зміцнення почуття товариства, зростає ступінь консолідації, стимулюється трудова активність, відбувається становлення життєвої позиції, научіння нормам поведінки в суспільстві.

На основі аналізу  теоретичних робіт і дослідно-експериментальної  роботи ми розробили методичні рекомендації щодо підвищення рівня соціалізації підлітків.

Неформальна група може стати могутнім стимулом для розвитку особистості. У цьому укладені її прогресивні можливості. Але неформальна група може перетворитися на силу, що калічить, особистість, деформуючу свідомість і поведінку, призвести до обмеження духовного світу в тому числі і до таких проявів асоціальне як пияцтво, наркоманія, проституція, злочинність.

У цьому зв'язку особливої ​​актуальності набуває питання про позитивно спрямованому соціалізується впливу на підлітків. Воно дасть можливість розвивати творчі здібності й відкривати шляхи самореалізації особистості. У своїх вищих формах неформальна група може служити цілям виховання, освіти і самовиховання підростаючого покоління. Причому вирішуватися ці завдання будуть своєрідно: обмежена взаємодія культурного відпочинку з розумними розвагами. Це викликає сприятливий психологічний настрій і полегшує процес соціалізації підростаючого покоління.

Організація вільного часу неформальних груп може складатися з трьох етапів:

1 етап – організаційний. Виявлення інтересів, схильностей, потреб неформальної групи; створення умов для організації різноманітної за змістом і формами роботи (підбір кадрів організаторів творчих об'єднань з числа педагогів школи, закладів додаткової освіти, батьків, громадськості, самих учнів); визначення місця роботи (кабінети, бібліотека , спортивні та актові зали, установи додаткової освіти, використання можливостей сім'ї і навколишнього середовища); визначення змісту, форм і методів організації, режиму вільного часу, розробка програм гуртків, клубів, інших творчих об'єднань; аналіз організаційного періоду і оцінка готовності (педрада, нарада при директорі, рада школи за участю учнів, батьків, представників установ додаткової освіти, керівників творчих об'єднань).

2 етап - безпосередня  організація позанавчальної діяльності.

3 етап - підведення підсумків. Творчі звіти колективів, об'єднань, окремих учнів (концерти, виставки, фотогазети, реферати, конференції); співвідношення результатів з поставленими на початку навчального року цілями і завданнями (творча конференція всіх організаторів вільного часу учнів).Таким чином, в ході вивчення досвіду роботи з «неформалами» педагогів-науковців (В.А. Мудрик та ін), а так само в процесі розробки своїх власних рекомендацій можна чітко позначити лінію поведінки і роботи з неформальними групами підлітків.

Таким чином, в ході дослідження  особливостей соціалізації підлітків у неформальних групах, було з'ясовано, що неформальні групи різноманітні і численні. Спрямованість їх теж різна і залежить від цілей, завдань, ідей самого руху. Також стало ясно, що в більшості випадків причинами вступу в неформальні групи стають невдоволення, незадоволеність чим-небудь, а так само такі фактори, як прагнення до більшої самостійності, незалежності від законів, традицій, устоїв світу дорослих.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

  1. Андрєєв А.Н., Мдивани М.О., Рыжонкин Ю.Я. Методика измерения коммуникативной дистанции / / «Вопросы психологии». – 1987. - №1.
  2. Андрєєва Г.М. Социальная психология. – М.: 1998.
  3. Антипина Г.С. Изучение малых групп в социологии и социальной психологии. – Л.: 1967.
  4. Богданова І.М. Соціальна педагогіка. -  К.: Знання, 2008. – 343
  5. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. – Спб.: 1999
  6. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчукта ін.— К.: Просвіта, 2001.— 416 с
  7. Васильків В.М., Василькова О.І. Особливості психолого-педагогічної роботи з «важкими» підлітками. – Донецьк: 1998.
  8. Василькова О.І. Психолого-педагогічні питання неформального лідерства в навчальній групі ПТУ // «Педагогіка і психологія». – 1999. - №
  9. Вікова психологія : навч. посіб. / М. В. Савчин, Л. П . Василенко. - 2-ге вид., доповн. - К. : Академ-видав, 2011. – 384
  10. Видра О. Г. Вікова та педагогічна психологія. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 112 с
  11. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Навчальний посібник. – К.: Знання, 2008. – 566 с.
  12. Дьяченко М.А., Кандыбович Л.М. Словарь-справочник по психологии. – Мінськ: 1998
  13. Дитяча психологія : навч. посіб. / Р. В. Павелків, О. П. Цигипало. - К. : Академвидав, 2010. - 432 с (Серія "Альма-матер")
  14. Дуткевич Т.В. Дитяча психологія Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 424 с
  15. Загальна психологія - Максименко С.Д. Видання 3-є, перероблене та доповнене. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 272 с.
  16. Загальна психологія: Підручник / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: Каравела, 2011. - 464 с
  17. Загальна психологія : навч. посіб. / М.В. Савчин. - К.: Академвидав, 2011. – 464
  18. Кутішенко В. П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій). 2-ге вид.: Навч. по-сіб. - К.: Центр учбової літератури, 2010. – 128c
  19. Кричевский Р.Л. Если вы - руководитель... - М.: 1998.
  20. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малых групп. – М.: 1991
  21. Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій). -ге вид.: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2010. – 128
  22. Петровский А.В. Особистість. Діяльність. Колектив. – М.: 1982.
  23. Павелків Р.В. Загальна психологія. Підручник. — К: Кондор, 2009 —576
  24. Петровский А.В., Шпалинский В.В. Соціальна психологія колективу. – М.: 1978
  25. Робер М.А., Тильман Ф. Психологія індивіда і групи. – М.: 1988.
  26. Рогів Е.И. Загальна психологія. – М.: 1998
  27. Сергєєнкова О. П., Столярчук О. А., Коханова О. П., Пасєка О. В. Вікова психологія. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 376 с
  28. Учеб. пособие/В. Д. Балин, В. К. Гайда, В. К. Горбачевский и др., Под общей ред. А. А. Крылова, С А. Маничева. – СПб: Питер, 2000. - 560с
  29. Шпалинский В.В., Распопов И.В. Психолого-педагогічні основи вивчення особистості і колективу. – Дніпропетровськ: 1991
  30. Эльконин Д.Б. Дитячі колективи // Підручник педології для педтехнікумів. Ч.2. – М.; Л.: 1931

Информация о работе Неформальні відносини в підлітковому віці