Імперичне дослідження студентскуї групи

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………2

РОЗДІЛ  І. Теоретичний аналіз соціально-психологічних  особливостей малої групи……………………………………………………………………..6

1. Кількісні ознаки малої групи……………………………………………12
2. Види малих груп………………………………………………………….17
3. Формальна та неформальна структура малої групи……………20
4. Комунікативна і рольова структура малої групи………………..22

РОЗДІЛ  ІІ. Групова динаміка студентської групи………………………..25

2.1. Розвиток студентської групи, характеристика студентського колективу………………………………………………………………………….……29

2.2. Міжособистісні стосунки в студентській групі …………………32

2.3. Проблема лідера та лідерства ……………………………………….39

2.4. Психологічні  особливості студентського самоврядування………42

 РОЗДІЛ  III. Імперичне дослідження студентскуї групи. …………….…45

3.1. Проблема міжособистісних відносин у вітчизняній та зарубіжній психології……………………………………………………………………..........……47

3.2 Психологічні  особливості студентського віку………………………59

3.3.  Методи  психологічного дослідження міжособистісних  відносин у студентській групі…………………………………………………………………….66

ВИСНОВОК………………………………………………………………….…92

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА………………………………………………97

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність даної  проблеми для сучасної психологічної  науки неможливо недооцінювати. Адже зараз переважна більшість  молоді намагається бути активно  причетним до такого соціального  прошарку як студентство. Це ставить  на порядок денний проблеми та питання  пов'язані з цим, в тому числі  і становище цієї молодої людини в академічній групі, її адаптацію  до нових умов навчання та життя, адже на даному етапі вона починає сама приймати важливі для неї рішення, і якими будуть ці рішення не в  останню чергу залежить від її взаємин з одногрупниками. Тому дослідження  даного питання залишиться актуальним, на нашу думку, ще довгий час. Оскільки змінюється психологічний, соціальний портрет молоді, що вступає до вищих  навчальних закладів, а тому і змінюються умови формування академічної групи, що потребує нового вивчення та дослідження.

Студентська група  – це особливий вид малої соціальної групи, який формується на певний період часу для здійснення навчальної діяльності. Результати цієї діяльності в більшості  випадків залежать власне від особистості (студента), який навчається, проте мікроклімат  в групі або створює сприятливу атмосферу для діяльності або  навпаки.

Дослідженням даного питання займається не лише така галузь психології як психологія вищої школи, але й соціальна психологія, яка  досліджує цю проблему більш широко в ракурсі малої соціальної групи.

Створення сприятливого мікроклімату в групі залежить від:

- складу групи; 

- наявності чи  відсутності лідера;

- діяльності куратора  групи. 

Ці фактори є  чи не найголовнішими і у формуванні структури взаємин у академічній  групі.

У формуванні структури  взаємин в групі важливу роль відіграє її склад. Характери є те, що всі члени групи являються  представниками одного соціального прошарку – студентство, загалом вони одного віку. Це та багато іншого сприяє налагодженню контактів один з одним.

Одним з факторів, що сприяє формуванню структури взаємовідносин в групі є вміле керівництво  колективом. Дуже добре, коли староста призначений деканатом поєднує  в собі функції офіційного та неформального  лідера. В групі, де з'являється такий  керівник, швидко налагоджуються контакти серед усіх представників групи, а також з куратором групи. Така група має всі перспективи  стати колективом. Проте якщо такого не сталося, то формування колективу  може розтягнутися на тривалий час, або  він може не сформуватися взагалі.

Роль куратора не можна недооцінювати, адже вдало  спланована робота куратора також сприяє формуванню позитивного мікроклімату та колективу.

Не слід забувати, що і формування структури взаємин, і мікроклімату, і врешті-решт колективу, залежить від кожного члену даної  групи.

Структура взаємин  академічної групи як показник її згуртованості 

В науковій літературі є велика кількість визначення груп, в яких підкреслюється та чи інша їх риса. Тому при дослідженні будь-яких малих груп необхідно перш за все  виділити їх загальні ознаки:

- соціальність групи,  тобто її належність до ревної  соціальної системи; 

- чисельність групи  (від 2-3 до 30-40 чоловік);

- єдність ціннісних  орієнтацій та цілей; 

- групова діяльність;

- наявність структури; 

- наявність загальних  норм та суджень. 

Частіше за все поняття  мала група (до яких належить і студентська  група) визначається як небагато чисельна по складу група людей, члени якої об'єднанні загальною соціальною діяльністю і знаходяться в безпосередньому  особистісному спілкуванні, яке  являється основою для виникнення емоціональних відносин, групових норм та групових процесів. Це визначення, яке  носить суто описовий характер, довоюється іншим, більш лаконічним, що охоплює власне соціальний аспект функціонування малої групи. Відповідно до цього визначення малою групою називають таку, в якій суспільні відносини переростають у форму безпосередніх особистісних контактів.

До основних характеристик  групи відносять її склад, структуру, групові процеси, норми, цінності, систему  санкцій. Кожну характеристику можна  по-різному описати в залежності від цілей дослідження. Наприклад, склад групи можна проаналізувати на основі вікових, професійних або  соціальних ознак, структуру можна  розглядати з точки зору комунікацій, вподобань або влади.

Однією з проблем  дослідження груп являється їхня класифікація. В історії соціальної психології було багато спроб створити єдину класифікацію малих груп, проте  і в наш час існують різні  підходи до вирішення даної проблеми. В основу ділення були покладені  різні принципи: рівень культурного  розвитку групи, тип структури, задачі та функції, переважаючий тип контактів  та ін. проте загальна риса всіх запропонованих класифікацій – форма життєдіяльності  групи. Перерахуємо основні види малих груп та визначимо до якої належить студентська група:

- умовні, до яких  входять люди, які не мають  міжособистісних стосунків, але  мають деякі типові особливості  (класові, вікові, професійні та  ін.). Наприклад, склад умовної  групи студентів не залежить  від того, чи вчаться вони в  одному навчальному закладі, юнаки  це чи дівчата; 

- реальні, члени  яких знаходяться в більш або  менш тісному контакті та взаємодії; 

- тимчасові, контакти  в яких недовготривалі;

- постійні, які відзначаються  довготривалим контактом; 

- формальні, тобто  організаційно оформленні;

- неформальні, ті  які виникають у відповідності  до симпатій;

- первинні, зв'язок  між членами яких базується  не тільки на особистих контактах,  але й на високій емоціональній  захопленості справою групи. До  таких груп належать – родина, група ровесників, спрацьована бригада; 

- вторинні, ті які  виникають для досягнення певної  мети й опираються на схематизовану  систему стосунків, що регулюються  правилами, наприклад, до такого  типу групи може належати колектив  заводу;

- референтні, тобто  такі норми, установки, орієнтації  яких не лише приймаються індивідом  до уваги, але й стають мотивом  його поведінки. Групи, закони  та норми яких стали нормами  й законами особистості й де  снують постійні можливості росту  статусу (положення) особистості,  називаються статусними референтними;

- дифузні, міжособистісні  відносини в яких ще не опосередковані  змістом спільної діяльності  й належність до яких не  визнається (наприклад, черга в  магазині, хворі в палаті);

- групи-асоціації,  члени яких визнають свою належність  до певної групи, міжособистісні  відносини опосередковуються особисто  значимим для кожної людини  змістом спільної діяльності. Саме  до таких груп ми відносимо  й учбові студентські групи,  а також виробничі бригади,  спортивні команди; 

- групи-корпорації, міжособистісні відносини в яких  опосередковуються особисто значимими  і в той же час асоціальним  (або навіть антисоціальними)  змістом діяльності (наприклад, шайка  злочинців);

- колективи, тобто  групи, в яких міжособистісні  стосунки опосередковуються особисто  значимим й суспільно цінним  змістом груп нової діяльності. Добре, коли студентська група  стає студентським колективом  – це проявом найвищої згуртованості  та само організованості групи.

 

 

 

РОЗДІЛ  І. Теоретичний аналіз соціально-психологічних особливостей малої групи.

 Соціальна психологія була розглянута як наука, що вивчає і масові психічні процеси, і положення особистості в групі. У цьому випадку проблематика соціальної психології представлялася достатньо широкою: практично все коло питань, досліджуваних у різних школах соціальної психології, включався в її предмет. Мабуть, таке розуміння найбільше відповідало реально складається практиці досліджень, а значить, і практичним потребам суспільства, тому виявилося найбільш укоріненим.

Феномен малої групи  безпосередньо стосується індивіда. Саме в малій групі відбуваєтеся формування людини як особистості, індивідуальності, набуття нею досвіду соціальної взаємодії, реалізується її вплив на процеси в різних ситуаціях соціуму.

Сутнісні ознаки малої групи

Соціально-психологічна наука, вивчаючи феномен міжособистісних  відносин, почала досліджувати і групові  взаємини. З часом її пошуковий  інтерес зосередився на таких  аспектах групового життя:

 — сприймання  членами групи окремих індивідів  і групи загалом;

 — групові  цілі;

 — безпосередність  взаємин;

 — частота  і тривалість взаємодії між  членами групи;

 — мотивація  представників групи;

 — структурні  характеристики групи;

 — тривалість  існування групи;

 — особливості  спілкування без посередників;

 — спільна  діяльність.

 Мотивами об’єднання  людей у групи є потреба  у спілкуванні, інших формах  взаємодії з конкретними індивідами; важливість завдань, які розв’язує  певна група; дія зовнішніх  чинників, що винагороджують за  участь у групі.

 Сутнісними ознаками  малої соціальної групи є тривалі  безпосередні контакти індивідів  (спілкування, взаємодія). Такі контакти  властиві, наприклад, сім’ї, спортивній  команді, релігійній секті.

 Зосереджуючись  на окремих ознаках малих груп, одні вчені тлумачили їх як  сукупність ідеалів, уявлень і  звичок, що існують і повторюються  в кожній індивідуальній свідомості (Ф. Олпорт), інші — як обмежену  сукупність (“тут і тепер”) індивідів,  що взаємодіють (А. Донцов). Найточніше  відобразити сутнісні ознаки  малої групи дає змогу синтез цих підходів.

Мала група —  невелика за чисельністю спільність, в якій індивіди безпосередньо контактують  між собою, об’єднані спільною метою  та завданнями, що є передумовою  їх взаємодії, взаємовпливу, спільних норм, процесів та інтересів, міжособистісних  відносин і тривалості їх існування.

Мала група розвивається на основі спільної мети, яка породжує спільну діяльність, спільні цінності і способи взаємодії, а також  за безпосереднього контакту осіб у  групі, що створює можливості для  міжособистісного спілкування.

 Дискусійним  залишається питання стосовно  кількісних характеристик малої  групи. Одні психологи найменшою  її кількістю вважають дві  особи (діада), аргументуючи це  тим, що більшість досліджень  особливостей малої групи проведена  саме на діадах. Інші доводять, що найменшою малою групою  є тріада, оскільки:

 — під час  конфлікту група з двох осіб  може легко розпастися. Третя  особа може взяти на себе  роль “третейського судді” або,  підтримавши чиюсь позицію, зберегти  групу;