Емпіричне дослідження динамічних характеристик етносу серед українських студентів

      Але навіть у нейтральних випадках етностереотип означає приписування певних етнічних ознак представникам інших етнічних груп, тобто сприяє розповсюдженню «приблизних» неточних характеристик, що в складних умовах може відкрити дорогу до расизму або шовінізму.

      Народи схильні сприймати та оцінювати навколишній світ, інші народи крізь призму традицій і норм власної групи, які вважають за загальний еталон. Виникає так званий «ефект призми», що характеризує такий феномен як етноцентризм. Отже, часто буває, що стереотипне сприйняття іншого етносу характеризує не стільки той інший етнос, скільки етнос, у якому зародилося та живе це сприйняття. Так, Н. Єрофеєв наголошує: “Етнічні уявлення відображають не одну, а дві реальності або, точніше, два народи – і той, чий образ формується у свідомості іншого народу, і той, у середовищі якого ці уявлення складаються і розповсюджуються” [17].

Детальний аналіз сутності етнічних стереотипів (а також найбільш жорсткої та негативної їх форми – етнічних упереджень) був здійснений

І. Коном, який намагався з’ясувати їх природу, формування та функціонування, а також  шляхи і умови їх подолання  або корекції [24]. Свою статтю “Психологія  упередження” він починає із уривка казки Є. Шварца, яка яскраво, у художній формі демонструє упередження проти “чужинців”, що укорінилися в суспільстві і перетворилися у норму суспільної поведінки. Ці упередження розділяють людей і відволікають їх увагу від нагальних соціальних проблем.

Наводимо уривок із казки Є. Шварца. Коли лицар Ланцелот прибув до міста, яке захопив жорстокий Дракон, він, на свій подив, почув про доброту Дракона. По-перше, під час епідемії холери Дракон дихнув на озеро, скип’ятив у ньому воду. По-друге, він позбавив місто від циган. “Але цигани – дуже милі люди”, - здивувався Ланцелот. “Що ви! Який жах! – вигукнув архіваріус Шарлемань. Я, правда, у своєму житті ще не бачив жодного цигана, але я ще у школі проходив, що ці люди страшні. Це бродяги по природі, по крові. Вони – вороги будь-якої державної системи, інакше вони б облаштувалися десь у певному місці, а не бродили б туди-сюди. Їх пісні не наповнені мужністю, а ідеї – руйнівні. Вони крадуть дітей. Вони проникають усюди.

І. Кон, наводячи цей уривок із казки, просить звернути увагу на те, що Шарлемань сам не бачив циган, але їх погані якості не викликають у нього ніяких сумнівів [24]. Розгляд формування етнічного стереотипу та етнічного упередження, І. Кон починає із формування установки, яка визначається як певна спрямованість особистості, стан готовності, тенденція до певної діяльності і яка, на відміну від мотиву, тобто, свідомого спонукання, установка є мимовільною і не усвідомлюється самим суб’єктом. Таким чином, у системі установок, непомітно для самої людини акумулюється її попередній життєвий досвід та настрої у соціальному середовищі. Подібні установки існують і у сфері сприйняття одного етносу іншим, або ж у сприйнятті представників власного етносу. Наприклад, росіяни вважають, що українці увесь час тільки те й роблять що їдять сало, а українці вважають, що росіяни безпробудно пиячать. Насправді ж ми знаємо, що значна частина українців взагалі не їсть сала, а серед росіян багато тверезих та роботящих людей. Отже, етнічні стереотипи, як і будь-які стереотипи, не будуються на свіжій, безпосередній оцінці кожного явища, а виводяться із стандартизованих суджень та очікувань [24].

Разом із тим, етнічні стереотипи (як автостереотипи, так і гетеростереотипи) не є чимось сталим. Вони здатні змінюватися під впливом різноманітних чинників. Наприклад, Д. Сиго у листопаді 1941 року зафіксував, що у стереотип сприйняття японців з боку американців включалися такі рися, як “ввічливість, працелюбство, слідування власним традиціям”, а після нападу японців на Перл-Харбор характеристики “ввічливі” та “працелюбні” зникли зі змісту етностереотипу, натомість з’явилися судження про японців як про “брехливих, націоналістично налаштованих та підступних людях” [24]. Наведемо інший приклад. До оголошення США війни Німеччині у стереотип німців в свідомості американців входили такі риси, як “працелюбство, науковий склад розуму, флегматичність, любов до Батьківщини”. Але тільки США вступили у війну, у вище означеному стереотипі з’явилися характеристики, які свідчать про “агресивність, жорстокість та зверхність” німців [24].

Соціальної  психологи, які досліджували формування різноманітних соціальних стереотипів, вважають, що на зміну цих стереотипів  впливають наступні фактори:

• умови та особливості соціалізації людини (процес формування системи стереотипних уявлень окремого індивіду знаходиться у прямій залежності від умов розвитку суспільства, політики, економіки, культури, розвитку та вдосконалення духовного життя суспільства, а також від побутових умов, сімейного виховання, кола ровесників, особистого досвіду, досвіду спілкування та діяльності, спрямованості особистості тощо);
• рівень освіти і інтелектуального розвитку (чим більш освіченою є людина і чим вище її інтелектуальний розвиток, тим менше вона схильна до зміни своїх ставлень до інших під впливом національних забобонів);
• особистий досвід контактів та взаємодії із об’єктом, який піддається стереотипізації (як зазначає В.Г. Крисько, у соціальній психології склалася своя традиція ставлення до цієї проблеми, яку можна коротко сформулювати наступним чином: безпосередня взаємодія знижує рівень стереотиповості оцінок та суджень) [33].

Крім того, значний вплив на формування і зміну стереотипів здійснюють афекти та емоції. Так, позитивні емоції можуть знижувати тенденцію до стереотипізації або ж впливати на ті процеси, які відбуваються під час цієї стереотипізації. Стереотипи можуть радикально змінюватися у відповідь на драматичні або ж надзвичайно яскраві події. Так, наприклад, стереотип якоїсь конкретної людини про німецьку акуратність і пунктуальність може бути переглянутим, якщо ця людина зустрічається із німцем, який порушує правила дорожнього руху, спізнюється на зустрічі та губить квиток на літак. Таким чином, виявляється, що інформація про одного-двох представників певної національності, яка вступає у значне протиріччя із існуючим етнічним стереотипом, може викликати сильну емоційну реакцію, яка, у свою чергу, різко змінить цей етнічний стереотип [24].

Іншим прикладом  є Помаранчева революція, що відбулася  в Україні у 2004 – 2005 роках. Якщо до цих подій у світі, здебільшого  Україна сприймалася як частина  або клон Росії, то після них українці почали сприйматися як волелюбний, культурний та політично активний народ, а Україна – як нова самостійна держава на пост радянському просторі.

Говорячи  про позитивні сторони стереотипізації британський психолог

А. Тешфел наголошував, що стереотипи здатні захистити не тільки цінності індивіда, але і його соціальну ідентичність. Так, у якості основних соціально-психологічних функцій стереотипізації слід розглядати міжгрупову диференціацію (або оцінювальне порівняння). Безумовно, таке порівняння, як правило, здійснюється на користь своєї етнічної групи і, таким чином, відбувається підтримка позитивної соціальної ідентичності [71]. Виходячи із цього,  А. Тешфел вважає, що призначення стереотипів – перш за все, полягає у налагодженні відносин усередині групи, а не поза її межами – із іншими групами. Створений образ дозволяє представникам певного етносу ідентифікувати себе у круговерті історії. З цієї точки зору, «надзадача» як соціальних стереотипів загалом, так і етнічних – зокрема, забезпечити хай символічну, але цілісність соціальної спільності [71].

А. Тешфелом також виділено дві соціальні функції стереотипізації:

1. пояснення існуючих відносин між групами, зокрема пошук причин складних (і зазвичай сумних) соціальних подій;
2. виправдання існуючих міжгрупових відносин. Так, психологічний механізм стереотипізації у всі часи використовувався в різних реакційних політичних доктринах, санкціонуючи захоплення і пригноблення народів, для збереження панування поневолювачів шляхом впровадження у масову свідомість негативних стереотипів відносно переможців і переможених.

Існує також розширена теорія А.Тешфела відносно функцій етнічних

стереотипів. Він виділяє дві функції стереотипу на індивідуальному і дві –  на груповому рівні. До індивідуального  рівня належать наступні функції:

• когнітивна (схематизація, спрощення);
• ціннісно-захисна (створення і збереження позитивного «Я-образу»).

До соціального рівня належать такі функції:

• ідеологізуюча (формування і збереження групової ідеології, яка пояснює і реабілітує поведінку групи);
• ідентифікуюча (створення і збереження позитивного групового «Ми-образу» [71].

        Підсумовуючи вищесказане можна зазначити, що стереотипи служать для спрощення міжетнічної диференціації і «економії» сприйняття у ситуаціях міжетнічного спілкування. Їх роль також полягає у поясненні-виправданні (з позиції інтересів власної групи) відносин між етнічними групами у конкретній етноконтактній ситуації або – власної поведінки по відношенню до членів іноетнічної групи [53].

Крім  того, етнічні стереотипи відображають прагнення людей до збереження і  зміцнення позитивної етнокультурної ідентичності, відіграючи важливу соціальну  роль як чинник консолідації і фіксації етнічної групи. Як зазначає Г. Солдатова, етнічні стереотипи є когнітивними інструментами підтримання оптимальної  проникності етнічних границь. Оптимальність  полягає у тому, що щільність етнічних границь, з одного боку, має бути не меншою, ніж це необхідно для  збереження групи як самостійного і  цілісного етнокультурного утворення. З іншої – не більше, ніж це необхідно для постійної взаємодії між різними народами» [49].

Зміст стереотипів визначається чинниками  соціального, а не психологічного порядку. І саме ворожі, повні забобонів  стереотипи (а не механізм стереотипізації сам по собі) явище суто негативне. Сам же механізм стереотипізації певним чином сприяє стабільності міжгрупових відносин, заснованих на плануванні і підпорядкуванні. З іншого боку, етнічні стереотипи виконують негативну роль у тому випадку, коли використовуються індивідом у процесі міжособистісного сприйняття при недостатній поінформованості про конкретного партнера по спілкуванню [53].

1.3. Етнічна  установка та етнічне упередження  як психологічні феномени

 Вважається, що механізмами передачі національно-психологічних особливостей із покоління до покоління є установки  та стереотипи, оскільки до цього часу ще не знайдено іншого пояснення існування несвідомого у психіці людей. Національно-психологічні особливості - це явище, яке дійсно знаходиться на межі між свідомим та несвідомим, адже проявляються вони незалежно від волі людини. Крім того, ставлення представників одного етносу до інших етносів та й – до свого власного теж пояснюються існуванням певних стереотипів та установок [38].

Теорія установок  допомагає зрозуміти у чому суть дії феномену психологічної готовності, оскільки представник тієї чи іншої  спільноти схильний мислити, відчувати, діяти так, як йому підказують національні  традиції, встановлені норми та правила  поведінки. Теорія установок була розроблена школою відомого грузинського психолога  Д. Узнадзе, який визначав установку як готовність до виконання певних дій. Хрестоматійне визначення установки таке: установка (attitude - англ.) - це позитивна або негативна оціночна реакція на що-небудь  або кого-небудь, яка виражається у думках, почуттях та цілеспрямованій поведінці [33].

      У свою чергу, етнічна установка, за визначенням Л. Орбан-Лембрик, - це внутрішній стан готовності особистості або груп людей до специфічного, характерного тільки для них (представників тієї чи іншої національної спільноти) прояву почуттів, інтелектуально-пізнавальної та вольової активності, динаміки та характеру взаємодії, спілкування, які відповідають існуючим національним традиціям [38].

      Наприклад, певними установками можна пояснити, ті або інші психологічні  характеристики етносу, його поведінку. Візьмемо ставлення до дітей у різних народів. Українці характеризуються м’яким, лагідним ставленням до дітей, яке виражається у спокійній, рівній поведінці дорослих. Вони досить вимогливі, але водночас не жорстокі і не надто їх балують.

      Італійські матері виражають свою ніжність до дитини бурхливо - з криками, драматичними жестами, поцілунками та стусанами. Вони сюсюкають до нього, пестять його та гордовито демонструють оточуючим. А англійці вважають, що італійці занадто жорстокі з тваринами та надмірно ліберальні з дітьми. Італійці ж звинувачують англійців у тому, що вони занадто обожнюють тварин та надмірно жорстокі до дітей. Англія відома як країна, де дозволені тілесні покарання дітей у школі, але заборонено жорстоке поводження з тваринами.

      Французькі батьки, не доходячи до спартанської суворості англійців, намагаються проявляти до дітей розумну стриманість. Французи схильні не стільки захоплюватись дитячою наївністю, скільки цінувати у своїй дитині ранній прояв здібностей до дитячих суджень.

      Ось таке різне ставлення до виховання дітей, що пояснюють різними установками, існуючими у певних етносів.

      В. Ядов, який вивчав соціальні установки (до яких належать і етнічні установки), виділяє у них когнітивний, тобто пізнавальний, інтелектуальний компонент; емоційний та конативний (поведінковий) компоненти [23].

      Когнітивний або пізнавальний компонент установки визначає погляди певного етносу та окремих його представників на світ і образ того, до чого цей етнос прагне.

      Емоційний компонент етнічної установки (або як ще його називають емоційно-оціночний) визначає симпатії та антипатії народу до певних значущих об’єктів.

      І, нарешті, поведінковий компонент етнічної установки визначає готовність діяти по відношенню до об’єкту, що має значущу цінність для народу.

      Етнічні установки, як і інші соціальні установки, закріплюються у процесі історичного розвитку психічного складу етноси. На протязі історії існування етноси утворюються цілі системи зафіксованих національних установок, які визначають специфіку поведінки народу під час взаємодії та спілкування. Отже, національно-психологічні особливості діють, закріплюються та функціонують як установки.