Емпіричне дослідження динамічних характеристик етносу серед українських студентів

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ  ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ФАКУЛЬТЕТ ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ  ПСИХОЛОГІЇ

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

 

«ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ  МОЛОДІ ДО ВЛАСНОГО ТО ДО ІНШИХ ЕТНОСІВ»

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр

за спеціальністю  психологія

 

Студентки 4 курсу, 3 групи

За ОКР «бакалавр»

Льовочкіної Ольги Володимирівни

Науковий  керівник:

доктор  психологічних наук, професор

Данилюк Іван Васильович

 

Допустити до захисту в ДЕК

Завідувач кафедри загальної психології

доктор психологічних наук, професор

Данилюк Іван Васильович

_________________________

 

 

 

КИЇВ  – 2013

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП ……………………………………………………………………………… 3

Розділ I. Теоретико-методологічні  проблеми ставлення до власного та до інших етносів ………………………………………...…………………………………….. 7

1.1. Етнічна  ідентичність та її  характеристики ……...…………………… 7

1.2. Теоретичні  уявлення про етнічні стереотипи  та проблеми їх формування …………………..…………………………………………………… 14

1.3. Етнічна  установка та етнічне упередження  як психологічні феномени

Висновки  до розділу 1 ………...…………………………………………... 40

Розділ ІІ. Емпіричне дослідження  динамічних характеристик етносу серед  українських студентів ……………………………………………………………. 41

2.1. Методики  дослідження та опис вибірки  досліджуваних …….……... 41

2.2. Аналіз  та інтерпретація результатів ……………...………….………. 46

Висновки  до розділу 2 ………………………………...……….………….. 80

ВИСНОВКИ …………………………………….………………………………… 82

ЛІТЕРАТУРА …………………………………………………………….……….. 86

ДОДАТКИ ………………………………...………………….…………………… 93

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Актуальність  дослідження. Характерною ознакою сучасного світу є проживання на території тієї чи іншої країни одразу кількох етносів або етнічних груп.  У  багатьох країнах, які називаються поліетнічними, існують, з одного боку - групи населення, що кількісно значно переважають.  Вони мають свою особливу спільну історію та культуру. Їх називають “більшості” або “титульні етноси”. З іншого боку, у поліетнічних країнах, поряд із більшими,  існують менші етнічні групи (етнічні меншини), кожна з яких має свої особливості. Україна також є країною, де проживають, окрім титульної, тобто, тієї, що дала назву країні,  інші етноси і народності. Титульною і найчисельнішою національністю, територія основного розселення якої визначила загалом кордони держави і яка дала нашій державі назву, є українці. Варто також зазначити, що українці кількісно переважають в усіх регіонах країни за винятком Автономної Республіки Крим, складаючи у цілому близько ¾ населення, що є досить високим показником етнічної однорідності. Виходячи із цього, як зазначають етносоціологи, Україну варто віднести до держав з поліетнічним складом населення, а не до типових поліетнічних країн, якою, наприклад є Росія. До національних меншин в Україні зараховуються такі етнічні групи населення: росіяни (понад 11 млн.), євреї (близько 500 тис.), білоруси (понад 400 тис.), молдовани (понад 300 тис.), болгари (понад 200 тис.),  поляки (понад 200 тис.), угорці (понад 160 тис.), румуни (понад 130 тис.), греки (понад 100 тис.), татари (близько 90 тис.).,  вірмени (близько 55 тис.)., німці (близько 50 тис.), роми (близько 50 тис.)., азербайджанці (приблизно 37 тис.)., грузини (близько 24 тис.)., литовці (понад 11 тис.)., чехи (близько 10 тис.).,  словаки (близько 8 тис.)., естонці (понад 4 тис.) [17].

Разом із тим не можна сказати, що в Україні  існують серйозні проблеми спілкування  між різними етносами або, тим  більше, міжетнічні конфлікти, але, разом  із тим, час від часу, виникають  непорозуміння між представниками окремих етносів. Особливо ці непорозуміння  виникають та загострюються під  час політичних та економічних криз. Окремі політики можуть використовувати  такі кризи у своїх корисних цілях, формуючі негативні уявлення одного етносу про інший – негативні  етнічні стереотипи, що є одним  із чинників негативного ставлення  одного етносу до іншого. Так, наприклад, деякі політики вже  більше двох десятиліть намагаються розіграти  “кримсько-татарську карту”, хоча це їм і не вдається повною мірою.

Україна є відкритою країною. Тут проживають чисельні етноси, які прибули до нас як іммігранти або ж як заробітчани. Це китайці, в’єтнамці, курди, індійці, афганці, представники Африканського  континенту тощо. Останнім часом стає також помітною еміграція із Росії  в Україну. Так, у 2010 році, за даними імміграційної служби України, із України  до Росії на постійне  місце проживання виїхало біля 2,5 тисяч чоловік, а  з Росії до України – 18 тисяч. Ця статистика ще не є достатньо  проаналізованою, але, за попередніми  даними, в Україну повертаються, здебільшого, українці для возз’єднання сімей. В Україні також навчається багато студентів із різних країн. І  тут можна констатувати поодинокі  випадки серйозних конфліктів із трагічними наслідками між приїжджими громадянами та місцевими мешканцями. Оскільки у таких конфліктах страждають іноземці – події набувають широкого розголосу. Україну звинувачують у  расизмі. І хоча ми вважаємо, що такі звинувачення є занадто різкими, слід все-таки визнати, що серед нашої  молоді існують угруповання (наприклад, скінхеди), які будують своє ставлення  до інших етносів на негативних стереотипах  та упередженнях.

Разом із тим, Україна – гостинна країна із розвиненою туристичною інфраструктурою. Кожен рік до нас приїздять  тисячі туристів; ми влаштовували у  себе безліч міжнародних заходів  – спортивних, мистецьких, бізнесових та наукових. Після успішного проведення  чемпіонату Європи з футболу –  Євро-2012 в Україні планується проведення інших міжнародних спортивних заходів.  Тож, дуже важливим є те, наскільки  громадяни України будуть ставитися  до іноземних гостей толерантно та привітно.

Крім  того, варто також зазначити, що на сьогодні у нашому суспільстві існує  проблема не тільки ставлення до інших  етносів, але й ставлення до себе, до власного етносу, адже не можна любити інші народи, якщо не любиш власний  народ.

І, нарешті, окремо потрібно наголосити на важливості розуміння процесів формування етнічних стереотипів та їх ролі у  взаємовідносинах між членами суспільства  самими психологами – психологами-теоретиками, психологами-практиками, а також  майбутніми психологами – студентами факультетів психології, адже вони у подальшій своїй професійній  діяльності ймовірно матимуть справу як із представниками різних етносів  та їх взаємостосунками, так і з  вирішенням психологічних проблем, що виникають під час міжетнічних  конфліктів.

Отже, проблема формування етнічних стереотипів, які, у свою чергу,  є основою  формування типу взаємодії та взаємостосунків  різних народів є надзвичайно  важливою у наш час і потребує детального розгляду. Вивченню етнічних стереотипів присвятили свої роботи такі вчені, як У. Ліппман, Д. Катц, К. Брейлі, І. Гасанов, Л. Гумільов, Г.  Андрєєва, Н.  Єрофеєв, В.  Крисько,

Г.  Солдатова, Т.  Стефаненко, В.  Трусов,  А.  Філіпов. 

Серед вітчизняних вчених проблемам етнічних стереотипів присвятили свої роботи А.  Бороноєв, І. Брунова-Калісецька, В. Васютинський, П. Гнатенко, І. Данилюк, В.  Євтух, В.  Павленко, М.  Пірен, С.  Таглін,  В.  Трощинський та інші. Дослідження цих вчених, здебільшого присвячені вивченню загальнотеоретичних та методологічних проблем формування етнічних стереотипів, а також методам та конкретним методикам дослідження етнічних стереотипів.

У межах  формування ставлення до інших етносів  важливою є також проблема визначення власної етнічної ідентичності, яку  розробляли українські вчені: О. Вакуленко, І. Вільчинська, В. Євтух, К. Чернова, А. Шевченко,          М. Шульга,  а також зарубіжні – Е. Гелнер, Е. Сміт, Л. Донскіс, В. Каволіс,   Дж. Келас, Е. Стоунквіст.

Разом із тим, актуальним на сьогодні є також  дослідження особливостей етнічних стереотипів громадян України, зокрема  дослідження етнічних стереотипів  українського студентства, та формуванню їх ставлення до інших етносів, якому  присвячена наша дипломна робота: «Психологічні особливості ставлення української молоді до власного та до інших етносів».

Об’єкт нашого дослідження - динамічні характеристики етносу.

Предмет дослідження – ставлення українських студентів-психологів до представників власного та інших етносів.

Мета – дослідити психологічні особливості ставлення української молоді до власного та інших етносів.

З мети дослідження випливають наступні завдання:

• здійснити теоретичний аналіз психологічних проблем таких характеристик етносу, як: етнічна ідентичність та етнічні стереотипи;
• дослідити вираженість етнічної ідентичності української молоді;
• дослідити особливості певних етнічних стереотипів, що існують у студентів;
• дослідити особливості ставлення українських студентів до різних етносів.

Наше  дослідження, у якому вивчалися  стереотипні уявлення про різні  етноси та ставлення до цих етносів, а також феномен етнічної самоідентифікації та ставлення до власного етносу проводилося серед студентів факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також студентів-психологів і студентів-екологів Інституту екології, економіки і права (м. Київ), а також серед студентів-психологів та студентів-соціологів Міжрегіональної академії управління персоналом.

 

 

 

Розділ І. Теоретико-методологічні  проблеми  формування ставлення  до власного та до інших етносів

 

 

1.1.   Етнічна ідентичність та її  характеристики

 

 

Перш  ніж розглядати ставлення до власного та до інших етносів, необхідно зафіксувати  ту позицію, із якої певна особа визначатиме, який етнос є власним, до якого  саме етносу вона належить, тобто визначити  її етнічну ідентичність, яка проявляється в усвідомленні, сприйнятті, емоційному оцінюванні власної належності до певної етнічної спільноти [54].

Єдиний  процес диференціації/ідентифікації, на думку дослідників у сфері  соціальної психології, призводить до формуванню соціальної ідентичності, коли з’являється розуміння того, хто є «МИ» і хто є «ВОНИ». За визначенням А. Тешфела, соціальна ідентичність – це та частина Я-концепції індивіда, яка виникає із усвідомлення свого членства у соціальній групі (або у групах) разом із ціннісним і емоційним значенням, що надаються цьому членству [ 71, с. 255].

Т. Стефаненко додає, що у найбільш загальному смислі соціальна ідентичність – це результат процесу порівняння власної соціальної групи із іншими соціальними спільнотами [ 53, с. 210]. І, як зазначає І. Данилюк, «хоча етнічний статус найчастіше залишається незмінним протягом усього життя людини, все ж таки етнічна ідентичність не статичне, а динамічне утворення»

[20, с.301 ].

Етнічна ідентичність як психологічний феномен  є одним із видів соціальної ідентичності, причому, як зазначає, Е. Сміт, саме етнічна  ідентичність є домінантою у системі  ідентичностей. За її відсутності, вважає автор, у суспільстві можуть виникнути  такі негативні явища, як формування деструктивних суспільних рухів та культів [38]. І, навпаки, міцна етнонаціональна ідентичність, з урівноваженими політичним і національним компонентами, є необхідною передумовою створення повноцінного громадянського суспільства [11].

Етнічна ідентичність – це складова частина  соціальної ідентичності особистості, психологічна категорія, яка належить до усвідомлення власної належності до певної етнічної спільноти [52, с. 210]. Смисл поняття «етнічна ідентичність», зокрема, відображає термін запропонований Г. Шпетом, який розглядав етнічну ідентичність як переживання власної тотожності з однією етнічною спільнотою [60]. Крім того, нині, як наголошує Т. Стефаненко, все більшу увагу дослідників привертає також ідея про те, що етнічна ідентичність має, окрім поверхового, усвідомлюваного, більш глибокий неусвідомлюваний шар [51].

Етнічна ідентичність, у свою чергу, є результатом  процесу етнічної ідентифікації  – психологічного процесу ототожнення, когнітивного і емоційного уподібнення  індивідом себе з іншою особою, групою. Це процес усвідомлення індивідом  своєї належності до етнічної групи, котрий виявляється у власній  концепції «Я» щодо стосунків з іншими [17]. 

Українські  дослідники Л. Нагорна, К. Чернова та Б. Цимбалістий, говорячи про етнічну самоідентифікацію українців, наголошують на тому, що нині «… український соціум переживає гостру кризу само ідентифікації. Він не відчуває себе українським».  Ця теза ґрунтується на аналізі історичної ситуації, про яку пише Б. Цимбалістий [17]. Він, зокрема відзначає три чинники, що призвели до складностей процесу самоідентифікації українців:

1) багатовікова  бездержавність, що не дозволяла  бути суб’єктом у стосунках  з іншими народами й почуватися  господарем на своїй землі;

2)  розчленування української території  та включення її частин у  різні держави з окремими культурами  і політичними системами, що  призвело до психологічного, побутового  та політичного відчуження між  різними частинами українського  народу;

3)  кількоразова денаціоналізація провідної верстви України ( у XVI – XVII століттях боярська та шляхетська верства спольщилися; у XVIII – XIX століттях нащадки козацьких старшин зрусифікувалися; у XX столітті пролетарська провідна верства була знищена або пішла на службу інтересам радянської імперії).

Наслідком такої ситуації стали періодичні кризи етнічної самоідентифікації українців. Так, наслідки насильницької русифікації у радянську добу відчуваються й дотепер. Як зазначає Б. Цимбалістий: «Наслідком поневолення, за умов заборони поширювати інформацію про Україну, радянського русифікаторського тиску, систематичних деформацій і фальшувань, не змогла закріпитись ані національна ідентичність, ані національна свідомість однаково в усіх верствах населення та в усіх регіонах»

[17]. Таким чином, процес формування етнічної ідентичності українців триває і по нинішній час.

Отже, на основі знань про свою і чужу етнічних групах формується комплекс уявлень, що утворюють систему етнодиференціюючих ознак,  якими можуть виступати, наприклад: мова, цінності і норми, історична пам'ять, релігія, уявлення про рідну землю, міфи  (зокрема міфи про спільних предків), національний характер, психічний склад, народне та професійне мистецтво, фольклор, література, народні традиції, звичаї, спільне історичне минуле  спільні зі своїм народом перспективи розвитку, національна кухня, національний одяг  тощо.

К. Чернова  у наводить наступний розподіл елементів  етнічної ідентифікації деяких етнічних груп:

• українці – мова (74%), рідна земля (62%), народні традиції, звичаї (57%), спільне історичне минуле (45%), література, мистецтво, фольклор (30%), віросповідання (22%), спільні зі своїм народом перспективи розвитку (22%), національна кухня (20%), національний одяг (16%), риси характеру (12%);
• росіяни – мова (81%), спільне історичне минуле (40%), рідна земля (33%), віросповідання (22%), риси характеру (17%), література, мистецтво, фольклор (14%), народні традиції, звичаї (11%), національна кухня (6%),