Емпіричне дослідження динамічних характеристик етносу серед українських студентів

У зв’язку  із цим деякі автори визначають поняття  «стереотип» як негативне. Так, у  довідниковому посібнику Б. Берельсона і Г. Стейнера «Людська поведінка. Зведення наукових даних» етнічний стереотип визначається як «ворожа установка по відношенню до етнічної групи або її членів як таких». У підручнику з соціальної психології Д. Креча, Р. Крачфілда і Е. Балачі стереотип визначається як «несприятлива установка до об’єкту, яка має тенденцію бути вкрай стереотипізованою, емоційно зарядженою і нелегко піддається зміні під впливом протилежної інформації». У «Словнику суспільних наук», випущеному ЮНЕСКО дається наступне визначення стереотипу: «Стереотип – це негативна, несприятлива установка до групи або її індивідуальних членів; вона характеризується стереотипними переконаннями; установка випливає переважно із внутрішніх процесів свого носія, ніж із фактичної перевірки властивостей групи, про яку йде мова».

На  противагу цьому, В. Крисько наголошує, що сам по собі процес стереотипізації не є поганим або гарним. Він лише виконує об’єктивно необхідну функцію, дозволяючи швидко, просто і, як правило, досить надійно диференціювати та спрощувати сприйняття соціального оточення індивіда. Віддзеркалюючи бажання людей зберегти етнокультурну ідентичність, етностереотип відіграє важливу соціальну роль як фактор консолідації та фіксації етнічної групи.

Стереотипізація стає “поганою” у тому випадку, коли має під собою не об’єктивну основу, а упередженість стосовно етносу та його конкретних представників, викривлює певні особливості та риси людей і, у зв’язку із цим, виступає серйозною перепоною для взаєморозуміння між представниками різних етносів [33].

       У змісті стереотипу виділяють відносно стійке ядро - комплекс уявлень про зовнішній вигляд представників певного етносу, про його історичне минуле, особливості способу життя та навички праці, а також судження, що змінюються - це уявлення відносно комунікативних і моральних якостей даного народу. Зміна оцінок цих якостей тісно пов’язана з ситуацією, що змінюється у міжнаціональних та міждержавних стосунках. Істинність змісту того чи іншого стереотипу завжди проблематична.

Д. Широканов та О. Алексєєва відзначають, що особливо часто під категорію стереотипізації потрапляє наступне [59]:

• вербальна поведінка;
• невербальна поведінка (міміка, жести, рухи тіла);
• національний характер і уявлення про нього інших націй;
• соціальні ситуації, поведінка у соціальних ситуаціях;
• особливості побуту і повсякденного життя націй;
• національна кухня;
• релігійні і національні обряди.

Крім того, як показує проведене  нами дослідження, стереотипізується

зовнішність (вродливий), особливості темпераменту і характеру (енергійний – повільний, добрий – злий), побутова поведінка (хазяйновитий – безалаберний); стиль життя (діловитий – мрійливий); ставлення до праці (працьовитий – лінивий); ставлення до інших (доброзичливий – ворожий).

Соціальні стереотипи можуть набувати різних форм [59]:

• стереотипні дії і ритуали;
• типові емоційні реакції і домінуючі відчуття;
• узагальнені уявлення;
• стійкі розпорядження і заборони;
• соціальні ярлики;
• громадська думка;
• домінуючі цінності.

  Етностереотипи формуються та реалізуються в системі цінностей та способі життя.  Як зазначають дослідники, форми репрезентації етностереотипів можуть бути різними, але найбільш доступні для фіксації та наукового спостереження системи поведінкових правил та структура ціннісних орієнтацій. У зв’язку із цим виділяють експліцитні (поведінкові) та імпліцитні (психологічні) особливості етностереотипів.

Отже, етнічні стереотипи впливають  на етнічні антипатії (етногонізм) та симпатії), що визначають поведінку людей у ситуаціях міжетнічного спілкування.  [59].

Г. Старовойтова виділяє дві категорії стереотипів: поверхневі і глибинні [52].

Поверхневі стереотипи – це уявлення про той або інший народ, які  обумовлені історичною, міжнародною, внутрішньополітичною ситуацією або іншими тимчасовими  чинниками. Ці стереотипи змінюються залежно  від ситуації у світі і у  суспільстві. Тривалість їх існування  залежить від загальної стабільності суспільства. Це зазвичай образи-уявлення, пов’язані із конкретними історичними  реаліями.

На відміну від поверхневих, глибинні стереотипи майже не змінюються протягом тривалого часу та передаються  з покоління до покоління. Так,

Ю. Бромлей у ході досліджень виявив, що сфери, у яких національні особливості зберігаються найбільш повно, це норми поведінки у сім’ї, весільні та поховальні обряди, норми харчування. На думку автора, досить стійкими є стереотипи організації сімейного побуту: різні стосунки у сім’ї, міра участі жінок та молодих членів сім’ї у вирішенні важливих сімейних питань, розподілу обов’язків тощо [6]. Разом із тим, ми бачимо, що у зв’язку із стрімкими глобалізацій ними процесами у світі, ці стійкі стереотипи поступово руйнуються.

Важливими властивостями етнічних стереотипів виділяють:

• їх емоційно-оцінювальний характер;
• стійкість, стабільність, ригідність;
• узгодженість або консенсус;
• відображення у трансформованому (або спотвореному) вигляді об’єктивної реальності [54].

Отже, серед найбільш істотних властивостей стереотипів виділяють їх емоційно-оцінювальний характер. Емоційні аспекти стереотипів  розуміються як ряд переваг, оцінок і настроїв. Емоційно забарвленими є і самі характеристики, що сприймаються.

Іншою важливою властивістю етнічних стереотипів вважається їх стійкість, і, навіть ригідність. Але тут слід зауважити, що, хоча стабільність стереотипів  неодноразово підтверджувалася у дослідженнях, вона все-таки є відносно: при зміні  стосунків між групами або  під час появи нової інформації, її зміст і, навіть спрямованість (позитивність - негативність) можуть змінюватися [68]. Отже етнічні стереотипи належать до динамічних характеристик етносу.

Наступна властивість етнічних стереотипів – узгодженість, або  консенсус. Саме узгодженість вважав найважливішою  характеристикою  Тешфел. На його думку, соціальними стереотипами можна вважати лише уявлення, що поділяються достатньо великим числом індивідів у межах соціальних спільнот. Стереотипи і особистісні переконання про етнічні групи хоча і можуть частково співпадати, є різні когнітивні структури, кожна із яких є лише частиною знань індивіда про свою або чужу групу. Більш того, якби стереотипи не були узгодженими, було би дуже мало сенсу у їх вивченні. Небезпека ворожих і зневажливих стереотипів, а значить і одна із основних причин їх вивчення, полягає в можливості схожих реакцій у відповідь на схожі стереотипи, адже, якби кожен індивід реагував на членів групи, що принижувалася, відповідно до своїх власних переконань, негативний ефект стереотипів був би значно ослаблений [44; 71].

Ще однією суттєвою властивістю  стереотипів з часів У. Ліппмана, вважається їх неточність. Нерідко стереотипи інтерпретувалися як «традиційна нісенітниця», «пряма дезінформація», «сукупність міфічних уявлень» тощо. Але, починаючи із 50-х років ХХ сторіччя набуває поширення гіпотеза, згідно якої об’єм дійсних знань у стереотипах перевищує об’єм помилкових  - так звана гіпотеза «зерна істини». На даний час вже не викликає сумнівів той факт, що етнічні стереотипи не зводяться до сукупності міфічних уявлень та є певними образами етносів, а не просто думки про них. Вони відображають, хай і спотвореному або трансформованому вигляді, об’єктивну реальність: властивості двох взаємодіючих груп і відносини між ними [53].

Важливий аспект дії  стереотипів на міжособистісне і  міжгрупове  

спілкування визначає Н. Лєбєдєва, яка визначає 4 основні характеристики стереотипів, що впливають на комунікативну поведінку:

1.  Стереотипізація – результат когнітивного «відхилення», викликаного ілюзією зв’язку між груповим членством і психологічними характеристиками (наприклад, італійці - завжди запальні, естонці – флегматичні, німці – пунктуальні, а англійці – консервативні).

2.  Стереотипи  впливають на спосіб проходження  інформації та її відбір (зазвичай  про власну групу запам’ятовується  найбільш сприятлива інформація, а про чужу – найбільш несприятлива).

3.  Стереотипи  викликають очікування певної  поведінки від інших, тому індивіди  намагаються підтвердити ці очікування.

4.    Стереотипи народжують прогнози, схильні підтверджуватися, оскільки  суб’єкти сприймання мимоволі «відбирають моделі поведінки інших людей, схожі зі стереотипами [30].

Етнічні стереотипи поділяють на автостереотипи і гетеростереотипи. Автостереотипи – це думки, судження, оцінки, що надаються власній етнічній спільноті її представниками. Виникнення автостереотипів пов’язано із розвитком етнічної самосвідомості, усвідомлення належності до певної етнічної групи. Почуття спільності, що присутнє будь якій етнічній групі, виражається формуванням певного «ми-почуття». Для етнічної групи це «ми-почуття» фіксує усвідомлення особливостей власної групи та несхожість з нею інших груп, яке і є механізмом виникнення автостереотипів. Отже, етнічний автостереотип є складовою частиною етнічної самосвідомості, в структурі якої виділяють 2 компоненти: когнітивний – уявлення про минуле і сьогодення свого народу і емоційний – національні почуття [33; 34].

Оскільки автостереотипи - це судження народу про себе та оцінювання себе, то, як правило, автостереотипи - це комплекс позитивних оцінок. Кожен народ схильний змальовувати себе героїчним, мужнім, талановитим, неповторним. Особливо схильні підкреслювати свою неповторність невеличкі етноси, що живуть поряд з чисельними, потужними націями. Цим невеличким етносам, або, як їх називають, нацменшинам, потрібно весь час боротись, щоб компенсувати комплекс меншовартості, який може нав’язувати багаточисельний сусід - потужна нація.

Отже, як показують дослідження, автостереотип складає комплекс позитивних оцінок, тобто кожен етнос схильний до того, щоб навіть свої недоліки подавати у позитивному плані. Так, якщо якийсь етнос інші звинувачують у тому, що його представники “жадібні", то самі ці представники говорять про себе: “Ми – бережливі”, або – “Ми – хазяйновиті”. Якщо інший етнос звинувачують у схильності до пияцтва, то вони говорять про себе: “Ми – люди із широкою душею, але трохи безладні”. В. Крисько говорить про цей феномен наступним чином: “Те, що характеризує власний народ, називається розумною економією, стосовно інших це може іменуватися як скупість. Те, що стосовно себе характеризується як наполегливість, твердість характеру, у “чужинця” називається впертістю. Один і той самий психологічний комплекс у залежності від ставлення до його носія може називатися як безпосередністю, так і безвідповідальністю. Тут здійснює вплив усе, аж до політичної кон’юнктури ” [33].

 Під  час формування автостереотипів значну роль відіграють факти історії, що є широко відомими представникам власної етнічної групи, адже багато подій і явищ далекого минулого і сьогодні складають частину соціального досвіду різних народів та включаються у систему їх національних символів. Отже, якщо для будь-яких народів подавати їх історію у негативному ключі, у них може сформуватися викривлений автостереотип. Представники такого народу можуть сприймати себе та представників власного етносу досить негативно. Так, у українців, через спотворення тоталітарним режимом Радянського Союзу їхньої історії, сформувався комплекс неповноцінності, або, як тепер його називають – “комплекс меншовартості”. За Радянської доби бути українцем вважалося непрестижно, адже українець у засобах масової пропаганди СРСР та у буденній суспільній свідомості стереотипно ототожнювався із відсталістю та неосвіченістю. З отриманням Україною незалежності ця ситуація виправляється, але дуже повільно, і, навіть зустрічає сильний спротив з боку певних кіл як в Україні, так і у Росії.

На відміну  від автостереотипів, гетеростереотипи являють собою сукупність оціночних суджень про інші народи. Як зазначають дослідники, гетеростереотипи досить бідні за змістом і виражають лише думку про найбільш виразні риси тієї етноси, про яку йде мова, не претендуючи на їх вичерпну характеристику.  Гетеростереотипи можуть бути як позитивними, так і негативними, в залежності  від історичного досвіду взаємодії певних народів. Гетеростереотипи віддзеркалюють минулий та існуючий, позитивний та негативний досвід взаємодії народів, особливо у тих сферах діяльності, де ці народи найбільш активно спілкувались. Наприклад, у сферах торгівлі, сільського господарства, будівництва та ін. Досвід спілкування народів, основою якого є діяльність, що спрямована на досягнення позитивного результату - чи то у торгівлі, чи у будівництві - народжує позитивні образи іншої етноси. А коли народи дізнаються один про одного воюючи, грабуючи, то складаються взаємні негативні стереотипи. Як правило, гетеростереотипи виникають через обмеженість міжетнічного спілкування. Риси, що властиві одиничним відомим представникам іншої етнічної групи розповсюджуються на всю групу. Стереотипи, які складаються таким чином, у подальшому впливають на виникнення етнічних антипатій або етнічних симпатій.

      Так, у наукових працях, що належали іспанським, німецьким та французьким вченим італійський народ змальовується як лякливий та підступний. Як же склався такий стереотип? Справа в тому, що усі ці народи - німці, французи, іспанці - намагались підкорити Італію, і італійський народ боровся із ними, використовуючи різні методи, у тому числі і підступні. Останнім часом, і це показало наше дослідження, проведене серед студентів-психологів МАУП, значно погіршилося стереотипне уявлення українців про росіян. Більш того, як показують результати досліджень українських соціологів, що були оприлюднені у низці засобів масової інформації, стереотипні уявлення росіян про українців є ще гіршими, ніж у українців про росіян. Це, на нашу думку, пов’язано із тим, що росіяни через ЗМІ отримують менш різнобічну і більше політично заангажовану інформацію про Україну та українців. Загальне ж погіршення стереотипних уявлень один про одного українців та росіян пов’язано, на нашу думку із тим, що бажання України стати незалежною державою не співпадає із бажанням російської влади зберегти над нею певний контроль.