Адаптація першокласників до умов школи в залежності від типу сімейного виховання

Отже, в результаті проведеного  дослідження було виявлено чотири учні першого класу, які за всіма показниками  мали низький рівень, а це свідчить про те, що ці діти виявилися психологічно неготовими до школи. Крім цього, ще один учень мав низький рівень словникового запасу та низький рівень розумової активності, один учень – низький рівень розумової активності.

 

 

 

2. Рівень адаптації першокласників до умов школи

 

При роботі з опитувальником учитель  на бланку відповідей (додаток Б) має викреслити номери, в яких описані фрагменти поведінки, характерні для конкретної дитини. Бланк розділений навпіл вертикальною лінією. Якщо викреслений номер – ліворуч від лінії, то при обробці він дає один бал, якщо праворуч – 2. Максимальна сума балів – 70.

Коефіцієнт дезадаптації визначається за формулою

                     К= n/70*100,

де n – кількість балів, набрана першокласником.

Обробивши дані проведеного опитування, маємо наступні результати:

• 55,5 % учнів першого класу (10 чоловік) мають нормальний показник адаптації;
• 22,5 % учнів першого класу (4 чоловіка) мають середній ступінь дезадаптації;
• 11 % учнів першого класу (2 чоловіка) мають високий ступінь дезадаптації;
• 11 % учнів першого класу (2 чоловіка) мають дуже високий ступінь дезадаптації.

Діти, які мають дуже високий  ступінь дезадаптації, мають порушення  у всіх факторах поведінки за винятком ліворукості. Двоє дітей, які мають  високий ступінь дезадаптації також  мають порушення у багатьох факторах поведінки, а саме: надмірна розгальмованість, інертність нервової системи, недостатня довільність психічних функцій, порушення інтелектуальної діяльності, інфантилізм.

Отже, 4 учні першого класу фактично складають «групу ризику» і потребують постійного психологічного супроводу  із розробкою та проведенням корекційних  занять, індивідуальних бесід як безпосередньо  з даними учнями, так і з усіма  людьми, які  беруть участь у навчанні та вихованні вищевказаних дітей (учителі, батьки).

Результати опитувальника показані у таблиці «Вивчення рівня  адаптації дитини до школи у Водотиївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів» (додаток В).

 

3. Аналіз сімейних взаємин у сім’ях першокласників

При обробці даних за проведеною методикою «Аналіз сімейних взаємин» ми отримали наступні результати:

• Юлія Б. - як батько, так і мати мають показники відхилення по шкалі У+, С-;
• Едуард Б. - у матері не виявлено жодного відхилення у вихованні, а в батька показники відхилення присутні по двох шкалах, а саме: У+ та ФВ;
• Артема Б. - у матері також не виявлено відхилень у вихованні дитини, а в батька показники відхилення по шкалі У+;
• Богдана Б. - у дослідженні брала участь тільки мати. В даному випадку виявлено показники відхилення у вихованні по багатьох шкалах, а саме: Г+, У+, В-, З-, С+, С-, ВН, НБП, ПНЯ. Звертаючись до таблиці «Діагностика типів негармонійного родинного виховання», ми бачимо, що присутній такий тип негармонійного виховання дитини як потураюча гіперпротекція;
• Олексій Г. – мати – відхилення  по   шкалах   Г-,  У-,  В-,  З-,  С+,  С-,ВН, НБП, ПНЯ – присутній тип негармонійного виховання гіпопротекція;
• Петро Г. – як батько, так мати мають досить багато показників відхилення у вихованні дитини, а саме: Г+, У+, В-, С- - схильність до такого типу негармонійного виховання як потураюча гіперпротекція;
• Валерія Ж. – у батька відхилення у вихованні по шкалах У+, С-, а в матері – С-;
• Володимир К. – у батьків не виявлено жодних показників відхилень у вихованні дитини;
• Світлана Л. – батько – виявлені показники відхилення у вихованні по шкалах Г-, У-, В+, В-, З+, З-, С+, С-, НПДЯ, ВК, у матері – Г-, В+, В-, З+, З-, С+, С-, НПДЯ, НБП – тип негармонійного родинного виховання  - емоційне відкидання;
• Дарина М. – мати – відхилення у вихованні по шкалі Г+;
• Дмитро Н. – мати – відхилення показника по шкалі С-;
• Мирослава С. – батько – шкала Г+, мати – Г+, З+, НПЧЯ;
• Дарина Т. – мати – відхилення показників по шкалах Г+, У+, З+. Є ознаки домінуючої гіперпротекції;
• Тетяна Х. – не виявлено показників відхилень у вихованні дитини;
• Данило Ч. – як у батька, так в матері є відхилення показника виховання дитини по шкалі С-;
• Катерина Ш. – як у батька, так і в матері спостерігаються відхилення у вихованні дитини по шкалі С-;
• Михайло Ш. – батько – відхилення у вихованні дитини присутнє по декількох шкалах, а саме: Г+, У+, В-, З-, С-, НПЧЯ – потураюча гіперпротекція; мати – Г+, У+, В-, З-, РБП – також є ознаки потураючої гіперпротекції у вихованні дитини;
• Мар’яна Щ. – як у батька, так і в матері відхилення показників у вихованні дитини по шкалах Г+, У+, С-.

Отже, жодного відхилення у вихованні немає у двох сім’ях, по 1-2 відхиленню – 10 сімей, і від 3 до 10 відхилень у вихованні дітей по різних шкалах зазначено в 6 сім’ях учнів 1 класу.

При обробці даних також було виявлено наступні негармонійні типи родинного виховання:

• потураюча гіперпротекція – 3 сім’ї;
• домінуюча гіпопротекція – 1 сім’я;
• емоційне відкидання – 1 сім’я;
• гіпопротекція – 1 сім’я.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Проблема  адаптації до нового оточення виникає  в людини будь-якого віку: коли вона вперше йде до ясел, до школи чи на нову роботу в дорослому віці. Змінені  звичні умови життя вимагають  перебудови раніше сформованих стереотипів  поведінки. Різка зміна звичних  форм життя викликає, насамперед, нервово-психічне напруження, яке не завжди проходить  без ускладнень, а інколи супроводжується  важким емоційним перевантаженням.

Курсова робота на дану тематику стосується безпосередньо  дітей шестирічного віку.

Адаптація (пристосування) дитини до школи відбувається не одразу. Це тривалий процес, пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Педагогічні і психологічні дослідження показують, що характер та тривалість адаптаційного періоду  першокласників залежить від певних чинників:

• стану здоров’я та рівня розвитку дитини (здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації);
• індивідуальних особливостей дитини (поведінка залежить від типу нервової системи);
• досвіду спілкування з дорослими та ровесниками (уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватись з іншими дітьми);
• стилю та типу сімейного виховання;
• рівня натренованості адаптаційних механізмів (діти, які перед приходом до школи перебували в різних умовах життя, спілкувалися з людьми різного віку, часто змінювали звичне оточення, легше пристосовуються до шкільних умов та нових товаришів);
• віку дитини (легше адаптуються до нових умов життя діти, яким на момент першого ознайомлення зі школою, знайомства з учителем є вже 6 років).

У дітей, які легко адаптуються до навчання, негативний емоційний стан триває недовго. Протягом одного-двох тижнів внутрішнє  напруження, тривожність спадають, підвищується самооцінка.

За «середньої адаптації» емоційний стан дитини нормалізується повільніше, за 10-18 днів.

Діти, у  яких низький рівень адаптації, адаптуються  від 3-х місяців до року, а інколи й довше. У них спостерігається  бурхлива негативна емоційна реакція  і негативне ставлення до оточення, особливо в перші дні. Дитина не хоче йти до школи, не хоче спілкуватися з однокласниками, розважатися.

За нормального  перебігу шкільної адаптації емоційне самопочуття й самооцінювання стабілізуються. Свідченням адаптованості слугує, з  одного боку, продуктивність навчальної діяльності, з іншого – внутрішній стан дитини, її емоційне самопочуття, наявність або відсутність внутрішньої  напруженості. Більшість дітей адаптуються  до школи досить швидко, залюбки  відвідують заняття, виконують завдання, підпорядковуються шкільним вимогам, про що й засвідчили дослідження, проведені нами, а саме:

• 11 першокласників, що становить 61 % від загальної кількості учнів класу, мають нормальний показник рівня адаптації (опитувальник «Визначення рівня адаптації дитини до школи»); за даними методики Ю.З.Гільбуха вони  виявилися психологічно готовими до навчання в школі; за методикою «Аналіз сімейних взаємин» у сім’ях даних дітей або немає показників відхилення у вихованні, або якщо вони є, то не носять масштабного характеру, що  дає змогу стверджувати те, що в цих сім’ях присутній демократичний стиль виховання при розуміючому типі ставлення батьків до дітей.

Можливими причинами дезадаптації можуть бути:

• відсутність позитивної установки до шкільного життя. Часто батьки віддаючи дитину до першого класу, залякують її можливими труднощами, суворим учителем, постійними навантаженнями тощо. Такі установки викликають у дитини страх, невпевненість у собі, що негативно впливає на процес адаптації;
• несформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками. Дитина, яка в дошкільному віці виховувалась та жила в домашніх умовах, не спілкувалась з однолітками, а тільки з дорослими, має значні комунікативні труднощі, які заважають швидкій адаптації в колективі;
• уповільнене формування емоційних зв’язків між учителем і учнем, причинами якого може бути незнання вчителем індивідуально-психологічних особливостей дитини, намагання якнайшвидше адаптувати дитину до нового оточення, навчально-дисциплінарний, авторитарний характер педагогічної діяльності вчителя;
• психологічний дискомфорт через невідповідність шкільного режиму і вимог до поведінки дитини вдома, методів виховання й ставлення батьків до навчання в школі, неправильне виховання в сім’ї або ігнорування дорослими індивідуальних особливостей дітей;
• непристосованість до предметної сторони навчальної діяльності, що виникає з причин недостатнього інтелектуального та психомоторного розвитку дитини, відсутності допомоги та уваги з боку батьків і вчителів.

Під час  проведення досліджень у 1 класі було виявлено 3 учні, які мають середній ступінь дезадаптації до школи, що становить 17 % від загальної кількості учнів у класі. Щодо психологічної готовності до школи,  (дослідження за методикою Ю.З.Гільбуха), то ми бачимо, що у цих дітей  по деяких завданнях виявлено низький та середній рівні, а саме: Богдан Б. – низький рівень словникового запасу та розумової активності, середній рівень короткочасної пам’яті; Мар’яна Щ. – низький рівень здатності робити найпростіші розумові висновки, середній рівень короткочасної пам’яті, словникового запасу; Дарина Т. – середній рівень короткочасної пам’яті, фонетичного слуху, словникового запасу, низький рівень здатності робити найпростіші розумові висновки.

Аналізуючи  дані опитувальника «Аналіз сімейних відносин», ми бачимо, що в сім’ях даних  дітей існують багато показників відхилень у вихованні (Богдан Б. – негармонійний тип родинного виховання – потураюча гіперпротекція; Дарина Т. – домінуюча гіперпротекція; Мар’яна Щ. – наявні ознаки потураючої гіперпротекції).

«Групу  ризику» у даному класному колективі  становлять 4 учні (Михайло Ш., Петро Г. – високий ступінь дезадаптації до школи, Олексій Г., Світлана Л. – дуже високий ступінь дезадаптації), що становить 22 % від загальної кількості учнів класу.

За даними методики Ю.З.Гільбуха ці діти є абсолютно  неготовими психологічно до навчання в школі (за всіма завданнями методики мають показники низького рівня).

Значні  відхилення у вихованні дітей  «групи ризику» виявлено і при  обробці даних за методикою «Аналіз  сімейних відносин». У сім’ях Петра Г., Михайла Ш. – тип негармонійного родинного виховання – потураюча гіперпротекція, Світлана Л. – емоційне відкидання, Олексій Г. – гіпопротекція).

Отже, гіпотеза курсової роботи підтвердилася проведеними  дослідженнями. При демократичному стилі виховання дитини у сім’ї  та розуміючому типі ставлення до неї адаптація до умов школи проходить  легше і  краще, діти є психологічно готовим до навчання в школі.

 

Завдання для психолога:

• провести індивідуальні бесіди з батьками дітей у яких виявлено проблеми при проведенні діагностик;
• надати рекомендації батькам, у сім’ях яких виявлено показники відхилення у вихованні дітей;
• організувати психологічний супровід дітей, у який виявлено завищений показник дезадаптації;
• розробити  корекційні програми для полегше<span class="List_0020Paragraph__Char" style=" fon