Роль і функції засобів масової інформації в політичному житті

з державним телеканалом УТ-1 і  телеканалами  "Студія  1+1",  "Інтер",  ІСТV.

Телеканали СТБ і "Новий канал" дотримувалися більш нейтральної  позиції.

      Більшість національних  газет теж виявилися  значно  заангажованими  на

користь  тієї  чи  іншої  політичної  партії  чи  блоку.  Здебільшого   вони

підтримували провладні партії і блоки. Лише  невелика  кількість  друкованих

ЗМІ підтримувало обрану ними опозиційну партію.

      Регіональні  ЗМІ   висвітлювали,  в  основному,  регіональні  політичні

процеси, а не національні. . Якість їхньої роботи була різною  в  залежності

від   регіону.   Приємно   здивувала   Дніпропетровська   обласна   державна

телерадіокомпанія,  яка  незважаючи   на   безумовний   вплив   адмінресурсу

намагалася дотримуватися Зокону про вибори і  надавати  ефірний  час  різним

політичним  силам  Як  показав  моніторинг,  засоби  масової  інформації  на

Львівщині теж пропонували більш  збалансоване  висвітлення  подій,  чого  не

скажеш про Донецьк та Сімферополь.

            У порівнянні з парламентськими  виборами  1998  року,  діяльність

суб'єктів   передвиборного   процесу   під   час   парламентських   виборів

висвітлювалася ЗМІ  повніше.  Це  також  знайшло  відображення  в  тім,  що

державний загальнонаціональний телеканал  приділяв "блоку влади" - "За єдину

Україну!" - у чотири рази  більше  ефірного  часу,  ніж  одержала  Народно-

демократична партія в 1998  році.  Комерційні  теле-  і  радіоканали  також

приділяли виборам більше часу, ніж  у минулі  роки,  висвітлюючи  діяльність

більшості партій і блоків. Теледебати між представниками  партій  і  блоків

демонструвалися на каналах УТ-1, "Студія  1+1",  СТБ,  ICTV.  Деякі  дебати

навіть не відбулися, оскільки партії чи блоки відмовлялися від участі чи не

могли взяти участь. Партії і блоки  самі брали участь  у  більшій  кількості

програм  і  в  деяких  випадках  замовляли  спеціальні  фільми  про   себе,

спонсорували спортивні події,  закордонні  і  вітчизняні  розважальні  шоу.

Вуличне телебачення та "Народна  платформа" на "Інтері" транслювали  вислови

думок  громадян  щодо  певних  політичних   партій.Ось   де   було   шалене

маніпулювання: добір точок зору редагувався для того,  щоб  показати  деякі

партії чи блоки в кращому  виді. У порівнянні з минулими  виборами  українці

були "утоплені" в інформації про вибори. Наприклад, "Новий  канал" повідомив

про збільшення його рейтингу: глядачі  зверталися до  "Нового  каналу",  щоб

подивитися шоу, що не мали нічого спільного з виборами.

      У той же час   розповсюджена  інформація  стосувалася   обмеженої  групи

партій і  блоків:  "За  єдину  Україну!",  СДПУ(о),  "Жінки  за  майбутнє",

"Демократична партія України  -  партія  "Демократичний  союз"  і  "Команда

озимого покоління". Комуністична  партія  і  "Блок  Наталі  Витренко"  були

висвітлені досить широко на першому  національному каналі. "Наша Україна"  і

"Блок Юлії Тимошенко"  згадувалися   набагато  менше,  хоча  "Наша  Україна"

більше висвітлювалася на основних телеканалах. Однак у  більшості  випадків

обидва блоки висвітлювалися в  негативному тоні.

 

 IV.ВИСНОВОК

      Величезні можливості  активного впливу ЗМІ на  політичну   свідомість  і

поведінку громадян  свідчить  про  найважливішу  роль  "четвертої  влади"  у

сучасному суспільстві. Деякі дослідники масових комунікацій говорять  навіть

про прийдешню епоху "медіакратії" - влади ЗМІ, що не  стільки  відбивають  і

інтерпретують дійсність,  скільки  конструюють  її  за  своїми  правилами  і

розсуду.

      Досвід світової  історії,  і  особливо  новітньої   політичної  історії,

показує, що ЗМІ сьогодні мають  усі технічні й  ідеологічні  можливості,  щоб

служити різним політичних  цілям:  як  просвіщати  людей,  розвивати  в  них

почуття власної гідності, прагнення  до  волі  і  соціальної  справедливості,

сприяти  і  допомагати   компетентній   участі   в   політиці,   збагачувати

особистість,  так  і  духовно  поневолювати,   деформувати   і   залякувати,

розпалювати масову ненависть, сіяти недовіру і страх.

      І від того, яку  позицію в цьому непростому  питанні займуть ЗМІ, багато

в чому буде залежати  майбутнє  нашого  суспільства.  ЗМІ,  об'єднавши  свій

найбагатший ресурсний потенціал  і створивши  єдиний  інформаційний  простір,

можуть   реально   сприяти   виробленню   єдиного   інформаційного    курсу,

спрямованого на консолідацію суспільства  і формування національної ідеї,  а,

можливо, навіть і цілої ідеології. А  можуть,  за  допомогою  "інформаційних

війн",численних  "викидів  компромату",  "зливів"  і  "витоків"  інформації,

"замовлених  публікацій"  і  т.п.  сприяти  росту   соціальної  напруженості,

невір'ю людей в інститути  демократії, у тому числі  і  в  самі  ЗМІ.  І  для

того, щоб влада над ЗМІ не  виявилася  в  руках  обмеженої  групи  осіб,  що

ставить  свої  амбіційні  устремління  вище  потреб  суспільства,  необхідні

глибокі зміни, насамперед, у двох напрямках: у відношенні  політичної  еліти

до поширення інформації й у  відношенні  українських  споживачів  до  якості

пропонованого їм інформаційного продукту.

V. Використана  література

 

 

1. Выбор-2002 // Права людини, зб.статей - 2002, №11

2. Виборчі технології  як  механізм  досягнення  політичного  результату  //

   Вісник УАДУ. - 1999, № 3

3. Журналістика: преса, радіо, телебачення. - К. - 1988

4. Задворний А. Інформаційна  безпека і свобода слова в  Україні  //  Україна:

   інформація  і  свобода   слова:  Зб.  Законод.актів,  нормат.док.  та  ст.

   фахівців. - К.: Молодь, 1997

5.  Захаров  Є.  Свобода   слова  в  Україні  //   Свобода   висловлювань   і

   приватність. - 2001. - №4

6. Кессельман Л., Мацкевич М.  Масова  комунікація  і  виборча   кампанія  //

   Філософська і соціальна  думка. - 1994, №9-10

7. Костенко Н.В. Особенности взаимодействия  прессы и аудитории  /  Под  ред.

   Школьника Л.С. - 1989

8. Набока С. Особливості  взаємин   українських  ЗМІ  і  державної   влади  на

   виборчих перегонах // Медіа-навігатор. - 2002, №2

9. Остер С. Каким будет новый  парламент? // Комсомольская правда  в  Украине.

   - 2002, 20 февраля

10.  Підлуська  І.  Політична   комунікація:  український  досвід  //  Медіа-

   навігатор. - 2001, №2

11. Почепцов Г.Г. Имидж и выборы. - К., 1997

12. Почепцов Г.Г. Теория коммуникации. - М., 2001

13. Прокрустове  ложе  масової   комунікації,  або  Технології  маніпулювання

   інформацією // Медіа-навігатор. - 2002, №3

14. Рощин С.К. Психология и  журналистика. - М., 1989

15. Санцов Ф. Російські політтехнологи: на заготівлю "капусти"  прибули!  //

   Галицькі контракти. - 2002, №7

16. Скорик М. Уроки виборчої "химії" // Україна молода. - 2002, 19 лютого

17.  Сравнительный   анализ   технологических   особенностей   использования

   "компромата" в Украине  и России // Тижневий інформаційний  оглад. -  1999,

   №12

18. Сучасна українська журналістика  і передвиборчий ринок  ЗМІ//  Політичний

   календар - 2001, № 11

19. Україна: інформація і свобода  слова: Зб. Законод.актів,  нормат.док.  та

   ст. фахівців. - К.: Молодь, 1997

20. Украинские масс-медиа  как   зеркало  нашего  общественного   сознания  //

   Голос України. - 1994

21. Халилова Л. О прессе в разгар  выборов // Голос Крыма. - 2002, 1 марта

22. Цыбенко П. Блокнот агитатора  //Коммунист. –2002, 20 марта

23.  Шевченко  Т.  Як  протистояти   тиску  на  журналістів,  що  висвітлюють

   виборчий процес // Медіа-навігатор. - 2002, №2

24. Шерковин Ю.А. Проблемы социальной  психологии и пропаганды. - М., 1971