Роль і функції засобів масової інформації в політичному житті

Міністерство охорони здоров’я України

Державний заклад

«Дніпропетровська медична академія МОЗ України»

Кафедра гуманітарних наук

 

 

  

 

 

  

Курсовий реферат 

з політології

«Роль і функції засобів масової  інформації в політичному житті»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконавець: студентка  202-А групи

І курсу ІІ медичного факультету

Калинич Маргарита  Олегівна

 

Перевірив: Лівенко Анатолій Іванович

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

2012

ЗМІСТ

 

 

 

 

      I ВВЕДЕННЯ

      II ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

      1. Роль і функції  засобів  масової  комунікації  в  політичному  житті

країни:    

     a) ЗМІ як елемент  політичних комунікацій;

     b) Політичні функції  ЗМІ;

     c) Можливості політичного  впливу ЗМІ.

      2. Український досвід  політичної комунікації:     

     a) Основні тенденції  розвитку сучасних політкомунікацій в Україні;

     b) Українські засоби  масової комунікації на виборах  2002 року.

      3. ЗМІ як інструмент  політичних маніпуляцій: 20

     a) Підстави політичного  маніпулювання;

     b) Прийоми політичного  маніпулювання, що використовують ЗМІ;

     c) Публікація рейтингів  як маніпулятивна техніка, що  використовується

        окремими видами  ЗМІ.

      ІІІ ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

      1.Інформаційні стратегії учасників виборів 2002 року

      2. Порівняльний аналіз  використання ЗМІ у виборчих кампаніях 1998-2002

років

      ІV ВИСНОВОК

      V Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. ВВЕДЕННЯ.

 

      Вступивши в інформаційне  століття,  ми  інакше  стали   відноситься  до

проблем взаємодії, спілкування і  комунікації.  Лауреат  Нобелівської  премії

К.Гелбрейт сказав про цей феномен, що людина хоче бути почутою [12, с.12].

      Інтенсивний  розвиток  комунікаційних   технологій,   що   отримав   в

публіцистиці назву  "комунікаційного  бума",  і  який  ми  спостерігаємо  на

рубежі ХХ і ХХІ століть,  значно  полегшив  накопичення і розповсюдження

соціальнозначимої  інформації,   і   призвів   до   формування   глобального

інформаційного простору,  у  яке  виявилися  втягнуті  цілі  співтовариства,

політичні, економічні, релігійні  і  культурні інститути.  Сучасні технічні

засоби  комунікації,  передаючи  нереальні  до  сих  пір  обсяги  інформації

мільйонам людей, впливають на  сфери  праці,  побуту  дозвілля,  політичного

життя, диктують зразки поведінки, відтворюють  і формують суспільну думку.

      За  допомогою   ефективної   комунікації   в   сучасному   суспільстві

здійснюється усе більше  і  більше  подій.  Комунікація  стала  настільки  ж

стратегічно важлива для суспільства, як і ті  його  складові,  котрі  носять

матеріальний характер. Суспільство стало  більш  залежним  від  комунікації,

тому її розвиток вимагає теоретичного обґрунтування й аналізу.

      Теорія комунікації  дозволяє  налагодити  зв'язки  між  індивідуумом  і

суспільством, населенням і владою, між фірмою і клієнтом, між  виробником  і

споживачем. І у свою чергу, теорія комунікації  в  значній  мірі  формується

тими різноманітними прикладними  галузями, де комунікативний  вплив  відіграє

вирішальну роль. Однієї з таких  галузей є політика.

      Політика в більшій мірі, ніж  інші  види  суспільної  діяльності,  має

потребу в  спеціальних  засобах  інформаційного  обміну,  у  встановленні  і

підтримці зв'язків між її  суб'єктами.  Якщо,  наприклад,  економіка  цілком

може  функціонувати  на  основі  ринкового  саморегулювання  при  обмежених,

переважно безпосередніх формах взаємодії  людей, то  політика  неможлива  без

опосередкованих форм спілкування  і спеціальних засобів зв'язку  між  різними

носіями влади, а також між  державою  і  громадянами.  Це  обумовлено  самою

природою політики  як  колективної,  складно  організованої  цілеспрямованої

діяльності, спеціалізованої форми  спілкування людей для реалізації  групових

цілей і інтересів, що торкаються усього суспільства.

      Колективний  характер  реалізованих  у  політиці  цілей   вимагає   їх

обов'язкового  усвідомлення  розділеними  в  просторі  членами  колективу  -

держави, нації, групи, партії і т.п. -  і  координацію  діяльності  людей  і

організацій.  Усе  це  звичайно  неможливо  при  безпосередній,   контактній

взаємодії громадян  і  вимагає  використання  спеціальних  засобів  передачі

інформації,   що   забезпечують   єдність,   цілісність,   злагодженість   і

спрямованість дій  безлічі  людей.  Ці  засоби  називають  засобами  масової

інформації (ЗМІ), засобами масової комунікації (СМК) чи мас-медіа.

      ЗМІ є безпосередніми  носіями і, особливо,  розповсюджувачами   знань  ііншої  значимої  інформації.  Вони  являють  собою  установи,  створені  для

відкритої,  публічної  передачі  за  допомогою  спеціального  інструментарію

різних відомостей будь-яким особам.

      Визначальними рисами  засобів масової інформації є:

        1. публічність,  тобто необмежене і надперсональне  коло споживачів;

        2. наявність  спеціальних технічних засобів,  апаратури для  передачі

           інформації;

        3. непряма,  розділена в просторі і   часі  взаємодія  комунікаційних

           партнерів;

        4. односпрямованість   взаємодії  від  комунікатора  до  реципієнта,

           неможливість  зміни їхніх ролей;

        5. непостійний, дисперсивний характер аудиторії, що утворюється від

           випадку  до випадку в наслідок загальної  уваги, виявленої до тієї

           чи  іншої передачі чи статті. [7, c.32]

      До засобів масової  інформації  відноситься  друкована  преса  (газети,

журнали і т.п.), масові довідники, радіо, телебачення, кіно-  і  звукозапис,

відеозапис.

      Усі ці види  ЗМІ мають різні можливості  і  силу  впливу,  що  залежать,

насамперед, від способу їхнього  сприйняття реципієнтами. Найбільш масовий  і

сильний вплив роблять аудіовізуальні ЗМІ, насамперед, радіо і телебачення.

 II. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

 

     1.Роль і функції засобів масової комунікації

      у політичному житті країни

 

     a) ЗМІ як елемент політичних  комунікацій

      У  постіндустріальному  суспільстві  влада  знань  і  інформації  стає

вирішальної в керуванні суспільством,  відштовхуючи  на  другий  план  вплив

грошей і державного примусу. Людська  цивілізація усе більш  зміщується  саме

в інформаційний  бік.  Країни  типу  Японії,  що  роблять інформацію  своїм

основним продуктом, виходять у  лідери ХХІ століття.

      Однак  до  такого  розуміння  ролі  засобів   масової   інформації   в

суспільстві політична історія  прийшла не одразу.

      Потреби політичної  системи в засобах комунікації прямо залежать від її

функцій у суспільстві,  чисельності  агентів  політики,  способів  прийняття

політичних рішень,  розмірів  держави  й  інших  факторів.  Природно,  що  в

традиційних державах минулого потреби  в засобах комунікації  були  обмежені.

Роль таких засобів виконували головним  чином  гінці,  глашатаї,  кур'єри  і

посланники, що передавали в усній  чи письмовій формі  політичну  інформацію:

королівські укази і розпорядження, листи намісників та інше.

      Винахід і поширення  в  ХІХ-ХХ  століттях  телеграфного  і  телефонного

зв'язку, радіо і телебачення  не тільки  сприяло  задоволенню  комунікативної

потреби держав, що загострилася, але  і зробило дійсну революцію в  політиці.

ЗМІ  зробили  практично  можливим   існування   багатьох   демократичних   і

тоталітарних ідей, які раніше здавалися утопічними, значно  змінили  способи

легітимізації і здійснення влади, структуру її ресурсів.

      Як відзначає О.Тоффлер,  вищу якість  і  найбільшу   ефективність  влади

додають знання, що дозволяють "досягти бажаних цілей, мінімально  витрачаючи

ресурси влади; переконати людей в  особистій  зацікавленості  в  цих  цілях;

перетворити супротивників у союзників". [3, c.47]

      І саме засоби  масової  інформації  є  сьогодні  основним  інструментом

досягнення владою її цілей.

     b) Політичні функції ЗМІ

      Функції  засобів   масової   інформації   різноманітні.   У   будь-якім

політичному суспільстві вони в  тій чи іншій формі  виконують  ряд  загальних

Інформаційна функція є найважливішою  функцією  ЗМІ.  Вона  полягає в

одержанні і  поширенні  відомостей  про  найбільш  важливі  для  громадян  і

органів влади події.  Віднайдена  та  розповсюджена  інформація  включає  не

тільки безпристрасне, фотографічне висвітлення тих чи інших фактів,  але і

їхнє коментування й оцінку.

      Далеко не всі  розповсюджувані ЗМІ відомості(наприклад,  прогноз погоди,

розважальні,  спортивні  й  інші  подібні  повідомлення)  носять  політичний

характер. До політичної відносять тільки ту  інформацію,  що  має суспільну

значимість і вимагає уваги  з боку державних органів чи робить на них  вплив.

На  основі  одержуваних  повідомлень  в  громадян  формується  уявлення  про

діяльність уряду, парламенту, партій  і  інших  політичних  інститутів,  про

економічне, культурне й інше життя суспільства.

      Освітня  функція   виявляється  в  повідомленні  громадянам  знань,  що

дозволяють адекватно оцінювати  й  упорядковувати  відомості,  отримані  від

засобів масової інформації й інших  джерел. Мас-медіа,  супроводжуючи  людину

протягом усього його життя,  у  тому  числі  і  після  завершення  навчання,

значною  мірою  впливають  на  сприйняття   їм   політичної   і   соціальної

інформації. При цьому під видом  політичної освіти в людей можуть  формуватися

і псевдораціональні структури свідомості, що спотворюють реальність  при  її

сприйнятті.

      Функція соціалізації  тісно пов'язана з освітньою  функцією ЗМІ і власне

кажучи  переростає  в  неї.   Однак,   якщо   політична   освіта   припускає

систематичне придбання знань  і  розширює  пізнавальні  й  оцінні  можливості

особистості,  політична  соціалізація  означає   інтерналізацію,   засвоєння

людиною політичних норм,  цінностей  і  зразків  поводження.  Вона  дозволяє

особистості адаптуватися до соціальної дійсності.

      Функція критики здійснюється в політичній системі не тільки мас-медіа,

але  й  опозицією,  а  також  спеціалізованими  інститутами  прокурорського,

судового й іншого контролю.

      Однак критика  ЗМІ відрізняється широтою чи  навіть необмеженістю  свого

об'єкта, який складають і  президент,  і  уряд,  і  суд,  і  різні  напрямки

державної політики, і самі ЗМІ.

      Контрольна  функція   засобів   масової   інформації   ґрунтується   на

авторитеті  суспільної  думки.  Хоча  ЗМІ,  на  відміну  від   державних   і

господарських органів контролю, не можуть застосовувати  адміністративні  чи

економічні санкції до порушників, їхній контроль часто не менш ефективний  і

навіть більш  суворий,  оскільки  вони  дають  не  тільки  юридичну,  але  і

моральну оцінку тим чи іншим подіям і особам.

     c) Можливості політичного впливу ЗМІ

      Хоча мас-медіа  покликані  вирішувати  визначені   задачі  в  політичній

системі і суспільстві, у  реальному  житті  вони  досить  самостійні,  мають

власні цілі, що іноді розходяться  з потребами  суспільства,і  використовують

для їхнього досягнення різні  методи.  Вплив  на  політику  ЗМІ  здійснюють,

насамперед, через вплив на інформаційний  процес, що у свою  чергу,  дозволяє

певним чином формувати суспільну  думку.  Основними  етапами  інформаційного

процесу  є  одержання,   добір,   препарування,   коментарів   і   поширення

відомостей. Від того, яку інформацію, у якій формі  і  з  якими  коментарями

одержують суб'єкти політики, дуже багато в чому залежать їхні наступні дії.

      "Мати важливу інформацію значить мати владу; уміти відрізняти  важливу

інформацію від неважливої означає володіти ще  більшою  владою;  можливість

поширювати важливу інформацію у власній режисурі чи  умовчувати  її  означає

мати подвійну владу", -  пишуть  автори  одного  з  найвідоміших  навчальних

посібників по політології ФРН. [3, c.107]

      Безпосереднє володіння  такою владою - прерогатива ЗМІ.  Вони не  тільки

відбирають відомості, що поставляються  інформаційними  агентствами,  але  й

самі  добувають  і  оформлюють  їх,  а  також  виступають  коментаторами  та

розповсюджувачами.

      Потік  інформації  в  сучасному   світі   настільки   різноманітний   і

суперечливий, що самостійно розібратися  в  ній  не  в  змозі  ні  пересічна

людина, ні навіть група фахівців. Тому добір найбільш важливої інформації  і

її  розповсюдження  -  важлива  задача  всієї  системи  ЗМІ,  що,  природно,