Роль і функції засобів масової інформації в політичному житті

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Апреля 2013 в 11:56, курсовая работа

Краткое описание

Інтенсивний розвиток комунікаційних технологій, що отримав в
публіцистиці назву "комунікаційного бума", і який ми спостерігаємо на
рубежі ХХ і ХХІ століть, значно полегшив накопичення і розповсюдження
соціальнозначимої інформації, і призвів до формування глобального
інформаційного простору, у яке виявилися втягнуті цілі співтовариства,
політичні, економічні, релігійні і культурні інститути.

Содержание

I ВВЕДЕННЯ
II ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1. Роль і функції засобів масової комунікації в політичному житті
країни:
a) ЗМІ як елемент політичних комунікацій;
b) Політичні функції ЗМІ;
c) Можливості політичного впливу ЗМІ.
2. Український досвід політичної комунікації:
a) Основні тенденції розвитку сучасних політкомунікацій в Україні;
b) Українські засоби масової комунікації на виборах 2002 року.
3. ЗМІ як інструмент політичних маніпуляцій: 20
a) Підстави політичного маніпулювання;
b) Прийоми політичного маніпулювання, що використовують ЗМІ;
c) Публікація рейтингів як маніпулятивна техніка, що використовується
окремими видами ЗМІ.
ІІІ ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
1.Інформаційні стратегії учасників виборів 2002 року
2. Порівняльний аналіз використання ЗМІ у виборчих кампаніях 1998-2002
років
ІV ВИСНОВОК
V Використана література

Прикрепленные файлы: 1 файл

Rol_i_funktsiyi_ZMI_v_politichnomu_zhitti.doc

— 300.50 Кб (Скачать документ)

думку і маніпулювання масовою  свідомістю.

      Для укорінення  соціальних  міфів  технологія  маніпулювання  припускає

використання найбагатшого арсеналу конкретних методів впливу  на  свідомість

людей.   Основним   матеріалом,   за   допомогою   якого   ЗМІ    здійснюють

маніпулювання, є інформація, а  точніше, керування нею. Інформацію можна:

           1. сфабрикувати, видаючи за справжню;

           2. спотворити  шляхом неповної, однобічної подачі;

           3. відредагувати,  додавши власні домисли і коментарі;

           4. інтерпретувати  у вигідному для маніпуляторів  світлі;

           5. приховати які-небудь істотні деталі.

      Крім того, ЗМІ  можуть:

           6. виявляти  вибіркову увагу до фактів  у  відповідності  зі  своєю

              позицією;

           7. супроводити  матеріал заголовком, що не відповідає  змісту;

           8. приписати  кому-небудь заяву, яку він ніколи не робив;

           9. опублікувати  правдиву  інформацію,  коли  вона  утратила  свою

              актуальність;

          10. надати  неточну цитату, привівши частину  фрази чи виступу, що у

              відриві  від  контексту   здобуває  інший,  часом  протилежний,

              зміст.

      Як  видно,  маніпулятивный  арсенал  ЗМІ  досить   широкий:   навмисне

перекручування реального положення  речей шляхом замовчування одних  фактів  і

випинання інших, публікація помилкових повідомлень, пробудження в  аудиторії

негативних емоцій за допомогою  візуальних засобів  чи  словесних  образів  і

Усі ці прийоми розрізняються по силі впливу і змісту,  але  їх  поєднує

одне: усі вони спрямовані на  створення  визначеного  емоційного  настрою  і

психологічних стереотипів в аудиторії.

      У книзі Д.Брауна "Техніки впливу: від пропаганди до промивання мозку"

визначається, що фундаментальним  механізмом маніпулювання є сугестія,  тобто

спроба  переконати  інших  у  конкретних  судженнях  без   надання   на   те

самоочевидних логічних основ,  і  при  цьому  неважливо,  існують  насправді

підстави чи ні.

      Існує  досить  широкий  вибір  прийомів  маніпуляційного   впливу   на

аудиторію, заснованих на психології сприйняття людини.

      Метод "неможливості  фрагментації"  складається в подачі  інформації

нечленованим  цілісним  потоком,  у  якому  досить  складно  уловити   якусь

конкретну  тенденцію  й  аналітику,  а  значить   для   масового   споживача

інформації  це  стає  взагалі  практично  нездійсненним.  Найбільш  яскравим

прикладом цього методу може послужити  прийом "білий  шум":  зниження  якості

сприйняття внаслідок подачі такої  кількості новин, що  людина  відмовляється

їх класифікувати. "Шум" може виникати і при подачі  суперечливих  коментарів

і протилежних  оцінок,  не  обґрунтованих  якими-небудь  точними  даними  чи

безперечними  фактами,  що  можуть  бути  перевірені.   "Шум"   також   може

створюватися  за  допомогою  "засмічення"  фактів   складними   теоретичними

викладеннями,  заумними  інтерпретаціями. Цей  прийом  користувався   великим

попитом в інформаційних випусках ICTV та  телеканалу  “ІНТЕР”,  коли  йшлося

про акції, що проводилися партією “ЯБЛУКО”. Програмним  тезисам  “яблучників”

був даний такий “глибокий” коментар,  який  наврядчи  зрозуміли  б  освічені

економісти, не кажучи вже про звичайного виборця.

      Метод "обмеженого консенсусу  точок зору"  полягає  в   тому,  що  точка

зору, цілком підтримана суспільною  думкою,  не  відкидається,  навіть  якщо

вона  не влаштовує маніпуляторів. Тут робота ведеться  поступово:  за  основу

береться  загальноприйнята  точка  зору,  що  поетапно   "конвертується"   у

прийнятну для маніпулятора. Цим прийомом користувалися майже всі  партії  для

створення власного іміджу,тобто вони, після  вивчення  суспільної  думки,  в

свої програми і виступи вмонтовували  ніби–то  вирішення  негайних  потреб

людства. Тим самим даючи зрозуміти, що ми з вами мріємо про те ж саме.

      Метод  "відволікання  уваги",  чи  метод "копченого оселедця"   (red

herring). Як відомо, щоб збити собаку  зі сліду, досить протягнути  через  цей

слід  копчений   оселедець.   Звідси   бере   свій   початок   і   знайдений

пропагандистами прийом. Використовується цей метод для того, щоб  відвернути

увагу аудиторії від важливої, але  невигідної  маніпуляторам  інформації  за

допомогою подачі іншої  інформації  в  максимально  сенсаційній  формі.  При

такому способі впливу створюється  відволікаюча емоційна домінанта. Тут  можна

пригадати нещасний випадок, що стався незадовго до виборів, коли  автомобіль

лідера партії “За ЄдУ” Володимира Литвина  урізався  в  авто  пенсіонера,  в

наслідок чого пенсіонер загинув. Цей факт неможливо було  приховати  і  така

“об’єктивна” телекомпанія “ІНТЕР” протягнула через випуск  новин  своєрідний

“копчений оселедець”- вони зробили  такий добір катастроф в усьому світі,  що

серед них якась там аварія виглядала  як невинна казочка.

      Метод "створення  фактів" складається в послідовному  поєднанні реальних

фактів,   що   дійсно   мали   місце,   з   вигаданими   правдоподібними   і

неправдоподібними. Як тільки сумніви  аудиторії щодо фактів другої  категорії

будуть розвіяні, вона без коливань повірить і  у  факти  третьої  категорії.

Крім того, необхідно враховувати, що факти можна створювати й у  буквальному

розумінні - створюючи, як  це  прийнято  говорити  сьогодні,  "інформаційний

привід". Цей  метод  як  правило  використовують  як  у  монтуванні  новинних

сюжетів   так    і    підчас    складання    слоганів    :”Україна-    рідна

Батьківщина,Шевченко - геніальний поет,Іванов - ваш депутат”

      Метод "історичних  аналогій" дуже перспективний  у багатьох аспектах. По-

перше, пропагандист одержує можливість підлестити аудиторії, апелюючи до  її

ерудованості: "Усі ви пам’ятаєте, що…" По-друге, в  історії  людства  дійсно

можна відкопати  приклади  на  усі  випадки  життя.  Цей  метод  до  того  ж

допомагає в конструюванні історичних метафор, що програмують об'єкт  впливу,

а також і необхідних "історичних міфів", що використовуються в  стратегічній

перспективі. Жертвою такої маніпуляції  вже багато  років  стає  Комуністична

партія України, яка історично  зарекомендувала себе не найкращим  чином.

      Метод "закидання  брудом" складається в підборі  таких епітетів і  такої

лексики, що дають предмету розмови  жорстко  негативну  етичну  оцінку.  Цей

метод відноситься до числа найбрудніших пропагандиських  прийомів,  але  при

цьому частіше за інші  використовується  в  сучасній  політико-інформаційній

боротьбі.  За допомогою цього засобу  образ "клієнта"  перетворюється  в

абсолютне "утілення зла" і  під  таким  кутом  зору  і  визріває  в  масовій

свідомості. Цей метод можна  проілюструвати масивною атакою  Леоніда  Турчина

з боку заангажованих ЗМІ Дніпропетровська.  Нападки  були  ініційовані  його

політичним конкурентом Леонідом Сергієнко, який подав скаргу до  суду  ніби-

то Турчин купляє голоси виборців, тим що  безкоштовно  встановлює  в  школах

комп’ютерні класи.

      Метод "маніпулювання   семантичною  структурою  висловлень"  полягає  в

ретельному  підборі  слів,  що  чи  викликають   позитивні,   чи   негативні

асоціації, і в їхньому вмілому  поєднанні, що забезпечує  "потрібний"  ракурс

сприйняття інформації.

      Метод заміни імен  і  наклеювання  ярликів.  Одним з найбільш  діючих

знарядь політичної мови є маніпулятивні  терміни, чи “ярлики”,що  навішуються

політичним опонентам. Вони створюються  і  вводяться  у  вживання  з  цілком

визначеною метою. Небезпека їх у тім, що, входячи в побут завдяки  ЗМІ, вони

приживаються надовго і заміщають  менш агресивні  поняття.  Можна  розглянути

ряд прикладів.

      “Червоно-коричневі”. Цей термін  виник  давно,  ще  в  період  запеклої

боротьби “демократів” і КПРС, але активно застосовувався й  у  передвиборчій

кампанії 2002 року.  Ціль,  що  переслідують  ЗМІ,  які  використовують  цей

термін, очевидна:  поставивши  знак  рівності  між  комунізмом  і  фашизмом,

довести , що це одного полю ягоди.

      “Нашисти”. Термін виник під час  останніх  виборів  і  вживався в ЗМИ

стосовно блоку “Наша Україна” з цілком визначеною  метою  провести  аналогію

між фашистами і вхідними до складу блоку націоналістичними партіями

      “Нудисти”. Ярлик виник з абревіатури блоку “Наша Україна” і покликаний

довести політичну неспроможність “НУ”

      “За єдУ”. Цей  термін, він же абревіатура був  придуманий іміджмейкерами

в надії, що народ як завжди буде голосувати ЗА  їжу,на  цій  грі  слів  була

побудована  поліграфічна  реклама  цієї  партії.  Але   опозиційні   видання

трактували це по своєму: “говорять,  що  від спочатку  обраної назви -  “За

єдину  і  багату  Україну”  відмовилися  в  силу  не   зовсім   благозвучної

абревіатури.  Нинішнє   “За   їжу”   теж   вражає. Ці   заїхати   можуть…Блок

“мерседесів” і “джипів”. Подібних  тому,  на  якому  мчалося  перше  обличчя

блоку В.Литвин  і  якому  на  свою  погибель,  потрапився  назустріч  мирний

український громадянин на скромних “жигулях” 

        -   “Зелені”. Ярлик застосовувався в залежності від  відношення  ЗМІ

до Партії Зелених України.  “Зелених”  трактували  як  захисників  життя  на

землі і зокрема в Україні, та про любов членів  партії  до  зелених  доларів

говорили не рідше.

      Осміяння представляється  цікавим для вивчення і часто  використовуваним

у ЗМІ методом інформаційно-психологічного  впливу  на  масову  свідомість.

Суть цього методу полягає у  висміюванні як конкретних осіб, так  і  поглядів,

ідей, програм. Ефект дії даного прийому ґрунтується на тім, що при  осміянні

окремих  висловів  і  елементів  поводження  людини  до  нього   ініціюється

жартівливе і несерйозне відношення, що надалі поширюється  і  на  інші  його

висловлювання і погляди. Це в підсумку призводить до  закріплення  за  даною

особистістю іміджу “несерйозної і  некомпетентної людини”, чиї  пропозиції  й

ідеї не заслуговують на увагу.

      Висока ефективність  методу “осміяння”  пов'язана   з  його  впливом  на

сферу   слабко   усвідомлюваних   психічних   явищ,   що   знижує   дієвість

психологічного захисту особистості.  Там,  де  пряма  критика  і  негативний

вплив блокується  психологічними  бар'єрами,  вплив  у  гумористичній  формі

різко знижує захисні реакції особистості.

      Виділяють наступні  форми методу осміяння:

        -цитування.  СМИ тут зовсім не приходиться  прибігати до різного  роду

“вивертів”.Досить  процитувати  слова  того  чи  іншого  політика -  і   від

позитивного іміджу залишаться тільки спогади

         -образотворчі  форми.  Поряд  з  такими  традиційними  формами   як

карикатура і  колаж,  активно  став  використовуватися  синтетичний  портрет

складений з елементів візуального  образа перших облич у списках  блоків,  що

брали участь у парламентських виборах 2002 року.

        -событийная  казка. Під це визначення попадає проект каналу  “1  +  1”

“Великі перегони”, де відбивалася  основна подія тижня  у  виконанні  ведучих

політиків України.

      Маніпулятивна техніка  “отруйний сендвіч” полягає  в тім,  що  журналіст

ховає думку сприятливу для кандидата  між негативним введенням  і  негативним

висновком. Така подача інформації нейтралізує  позитивну  думку,  робить  її

непомітною.

      Зворотна  техніка   зветься  “цукровий  сендвіч”. Тут  негативна   думка

міститься між позитивним введенням  і висновком з метою  створити  позитивний

образ.

      Цими технологіями  активно  користався  УТ-1.  Щодня  в  19.00  партіям

надавалося 15 хвилин часу на цьому  каналі для передвиборчої  агітації.  І  в

залежності від того якої тактики  дотримувалася  опозиційна  партія:  хвалити

себе, або лаяти владу, і підбирався “сендвіч”. Якщо партія хвалила  себе,  то

і до і після такої політичної реклами транслювалися заздалегідь  змонтовані

програми про катастрофічний стан галузі , у якій  займає  не  останнє місце

лідер партії. І навпаки, якщо лають владу, то до рекламного  блоку  йде  щось

типу програми “Не все так погано у нашому домі”

      Одним з найбільш  специфічних методів  маніпулятивного  впливу  є  метод

використання слухів, інакше кажучи, інформації  агентства  новин  ОБС  (Одна

Баба  Сказала).  Безліч  людей  додають  набагато  більше  значення  новині,

переданої  пошепки,  ніж  новині,  обнародуваній  відкрито.   Людина,   якій

передали  цю  новину,  навіть  за   допомогою   ЗМІ,   з   ярко   визначеним

"змовницьким" видом, вважає, що стала власником унікальної  інформації  -  і

сам цей факт сприяє її самоствердженню. Цей трюк  часто використовується  в

різного роду "розслідуваннях" ЗМІ  під грифом  "абсолютно  секретно"  і  т.п.

Информация о работе Роль і функції засобів масової інформації в політичному житті