Особливості просвітницької роботи вихователя з батьками випускників дошкільного навчального закладу

 

2.2. Способи організації просвітницької роботи вихователя з батьками випускників дошкільного навчального закладу

Результати констатуючого етапу експериментального дослідження послужили основою для розробки системи просвітницької роботи вихователя з батьками випускників дошкільного навчального закладу.

Вихователі ДНЗ №9, м. Броди, Львівської області досить використовують у своїй роботі збори-лекції на тему: «Умови успішного виховання дітей у сім'ї», дискусії на тему: «Посієш звичку – пожнеш характер».

Збори-лекції на тему: «Умови успішного виховання дітей у сім'ї».

Мета зборів: ознайомити батьків з умовами успішного виховання дітей у сім'ї. Вправляти їх у розв'язанні педагогічних ситуацій та задач. Допомогти виробити єдину лінію у сімейному вихованні, спрямувати на єдність виховання у сім'ї та в дошкільному закладі.

В ході зборів нами були намічені такі основні пункти роботи:

І. Вступна бесіда.

ІІ. Розкриття умов успішного виховання дітей у сім'ї:

• Сім'я – міцний і дружній колектив.
• Здоровий сімейний мікроклімат.
• Довіра у вихованні.
• Ставлення до найстарших членів родини.

• Єдність вимог всіх дорослих у ставленні до дітей.

IIІ. Розгляд педагогічних  ситуацій.

VІ. Єдність вимог сім'ї і дошкільного закладу.

V. Підведення підсумків.  Оголошення дитячих заповідей  для мам, тат, бабусь та дідусів.

Хід роботи:

– Виховання дітей  у сім’ї має в більшості  випадків суб'єктивний характер і залежить від рівня моральності і культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, сімейних традицій тощо. Загальновідомо, що сім'я може сприяти формуванню всебічно розвиненої особистості або стримувати його.

Загальну для всіх формулу успішного виховання  дітей у сім’ї дати не можна. Сьогодні ми поведемо розмову про основні умови виховання дітей, які можуть бути використані в кожній конкретній сім’ї з врахуванням її особливостей.

Шановні батьки, скільки  часу ви буваєте разом зі своїми дітьми? Мабуть небагато. Та й дослідження, які проводилися соціологами, свідчать: час, коли батько, мати і діти перебувають вдома разом (не враховуючи сон), – менше 1,8 години на добу (десь трохи більше ста хвилин). В основному батьки виховують окремо, витрачаючи на тиждень: мами – 8 годин 40 хвилин, татусі – 6 годин 30 хвилин. Але це загалом, на безпосереднє виховання, мається на увазі прогулянки з дітьми, ігри з ними, читання вголос, батьки відводять у середньому 35 хвилин. Лише у 10 сім'ях із 100, батьки ходять з дітьми на прогулянки, у театри, музеї, кіно, на стадіон.

1. Проаналізуйте, скільки  часу протягом тижня ви проводите  разом з дитиною: витрачаючи  на заняття з дітьми, відвідування  театрів, музеїв тощо.

2. Які ви знаєте  форми сімейного відпочинку? Розкажіть  про традиції вашої сім'ї (заслуховування  розповідей батьків).

– У народі кажуть що гарна та сім'я де виростають гарні  діти. І це справедливо. Адже врешті-решт долю дітей визначають не наші прекрасні  поривання, мрії, слова, а загальний  мікроклімат сімейного життя, його тональність, загальна спрямованість. Часто можна почути: „Дивіться, ніяких спеціальних цілей сім'я не ставила, а діти виросли прекрасні”. Гадаємо, що нічого випадкового тут немає. Мабуть, батьки жили не заради дітей або заради себе, а жили всі разом цілеспрямованим і радісним життям маленького колективу, де всі люблять одне одного, нікому ніхто не зобов'язаний, де панує атмосфера взаємодопомоги, тепла, справжньої турботи. Це і є по-справжньому добрий педагогічний клімат. Діти, які ростуть у таких сім'ях, не помічають свого щастя як повітря, яким дихають. Вони природно і гарно розвиваються, живуть своїм багатобарвним життям, скороминучими бажаннями і мріями. їх розмови щирі, а сміх веселий і дзвінкий. Як писав видатний педагог К.Ушинський, до глибокої старості залишаються у нас якісь задушевні зв'язки з тією сім'єю, з якої ми вийшли. Нам якось навіть важко уявити собі, що ці зв'язки уже розірвані назавжди.

Звичайно, добрі сімейні  взаємини не виключають розбіжностей думок, суперечок. Але в дружній  сім’ї їх розв'язують без роздратувань, приниження людської гідності, за будь-яких обставин тут не буде крику, взаємних образ, люди поважатимуть думку одне одного, цінуватимуть авторитет батька й матері, дідуся і бабусі.

Єдність вимог, їх розумна  послідовність, звичайно, вимагають  від дорослих нервових зусиль, уміння поступитися власним бажанням. Чим раніше дитина звикає до усталеного життя, тим легшим воно буде з часом і для вас, і для неї. Спільні турботи про долю дітей, звичайно, головне, що об'єднує батьківські зусилля на довгій і тернистій ниві життя. Тут не може бути місця свавіллю, егоїзму, дрібним розрахункам.

– Ми часто запитуємо  самі себе: „І звідки такі беруться? ”. Наче про якихось чужоземців чи інопланетян  говоримо... „Звідки беруться хами, грубіяни, невігласи?”.

Насамперед, з дитинства. Давайте усі разом розглянемо проблемні ситуації і кожен подумає, як би він вчинив, якби опинився в аналогічній ситуації.

1.У магазині мені  довелося спостерігати такий  випадок. Хлопчик років чотирьох  випив склянку соку і довго  дивився на продавщицю.

– Ти щось хотів сказати? – усміхнулася вона до малюка. – Може, „дякую”?

І тут підійшла мама, яка  робила покупки в іншому відділі.

– За гроші „дякую”  не кажуть! – відрубала вона, і, взявши сина за руку, з гордим виглядом пішла  до виходу.

Літня продавщиця, яка  на своєму віку бачила різних покупців не могла вимовити і слова. Сказане настільки вразило її, що кілька хвилин стояла, мов заворожена.

– Такі й місця не звільнять  у маршрутці, – нарешті мовила вона, – бо, бачте, гроші за проїзд заплатили!

– Шановні батьки, зробіть  психологічний аналіз ситуації. Які риси характеру формуються у дитини під впливом такої поведінки матері?(„неповага до інших”, „зверхнє ставлення”, „нахабство”, „жадібність”).

2.У тролейбусі поруч  зі мною сидів хлопчик, на  вигляд йому було не більше  п'яти років. На зупинці до салону зайшли нові пасажири. Для літньої жінки не вистачило вільного місця. Вона поставила свою важку сумку біля сидіння і почала витирати спітніле обличчя кінчиком білої хустинки. Помітивши, що жінка стоїть, хлопчик сповз із сидіння і, потягнувши її за руку, сказав:

– Сідайте.

На обличчі жінки  з'явилася здивовано добра усмішка. Трошки знітившись, вона відповіла:

– Ні, ти вже сиди сам. Ти ще маленький.

Але хлопчик продовжував  стояти. Жінка також не сідала. Втрутився  батько дитини.

– Вам краще сісти. По-іншому мій син не поведеться, – сказав він твердо. І, звертаючись до сина, додав схвально:

– Тримайся міцніше!

Правильно, що батько вчить  сина з малих років поводити себе, як справжній чоловік.

– Як часто можна спостерігати подібну ситуацію?

– Подумайте, яка роль батька у тому, що хлопчик поступився місцем.

3.П’ятирічний Ігор  приїхав погостювати до бабусі. Першого ж ранку, вставши з  ліжка, він одягнувся, акуратно  склав простирадло й ковдру, швидко  прибрав свою постіль. До цього  він звик вдома й легко впорався з роботою. Якось бабуся сама прибрала його постіль. А ще раз, запізнюючись на річку, Ігор попросив бабусю зробити це за нього. Незабаром стало звичним: хлопчик встає, одягається, снідає і йде гуляти, а прибирання залишається бабусі. Коли мати навідалася до сина, вона помітила, що Ігор не прибирає постіль, і нагадала йому про це, той ласкаво попросив: „Мамусю, прибери ти, а то мені важко. Мені тепер бабуся прибирає постіль”.

– Яку помилку допустила  бабуся Ігоря?

– Що б ви порадили матері Ігоря?

– Як ви домагаєтеся вироблення стійких навичок щодо самообслуговування і праці дітей вдома?( „контролюю виконання доручень”, „соромлю за невиконання обов’язків”, „подаємо дитині власний приклад”).

– Суттєвим аспектом цієї ж проблеми є дотримання і здійснення єдиної лінії, єдиних вимог сім'єю і дошкільним закладом. Дуже важливо, щоб уся родинна атмосфера, щоденний вплив сім'ї були спрямовані до тієї ж мети, що й виховання у дитячому садку. Єдина спрямованість виховання у сім'ї та дошкільному закладі, єдність поставлених до дитини вимог сприятимуть успішному розв'язанню спільного завдання виховання нашого майбутнього. Адже наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед державою.

– І на завершення послухайте, що хотіли б вам сказати ваші діти (зачитування заповідей для батьків).

1. Дорогі батьки, пам'ятайте, що ви самі запросили мене  у свою родину. Колись я залишу  батьківську оселю, але до того  часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва стати і бути людиною.

2. У моїх очах світ  виглядає інакше, ніж у ваших.  Прошу вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому  має робити.

3. Мої ручки ще маленькі, не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.

4. Мої почуття ще  недозрілі. Прошу, будьте чутливими  до моїх потреб, не нарікайте  на мене цілий день.

5. Щоб розвиватися,  мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте  й оцінюйте, але не мене, а лише  мої вчинки.

6. Дайте мені трохи  самостійності, дозвольте робити  помилки, щоб я на помилках  вчився. Тоді я зможу самостійно  приймати рішення у дорослому  житті.

7. Прошу, не робіть  усього за мене, бо я виросту  переконаним у своїй неспроможності  виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.

8. Я вчуся у вас  усього: слів, інтонації голосу, манери  рухатися. Ваші слова, почуття  і вчинки повертатимуться до  вас через мене. Тому навчіть  мене, будь ласка, кращого.

Пам'ятайте, що ми разом  не випадково: ми маємо допомагати один одному у цьому безмежному світі.

9. Я хочу відчувати  вашу любов, хочу, щоб ви частіше  брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб  ваша любов не перетворилася  на милиці, які заважатимуть мені  робити самостійні кроки.

Ще однією формою роботи, що проводилась із батьками була групова дискусія.

Під час проведення групової дискусії ми не давали батькам готових  «рецептів» взаємодії з дитиною. Проте батьки самі виявляли ініціативу в обговоренні запропонованої теми, міркували над тим, яких правил та вимог необхідно дотримуватись, щоб діти виросли щасливими, обмінювались власним позитивним досвідом взаємодії в сім’ї.

Дискусія на тему: «Посієш звичку – пожнеш характер».

Хід диспуту

І. Анкетування.

Дайте, будь ласка відповідь  на запропоновані запитання.

1. Чи розповідає вам  дитина про свої справи? (За вашим проханням, з власної ініціативи, що саме).

2. Які постійні обов'язки  виконує вдома?

3. З ким дружить,  і чи приходять до вас її  друзі?

4. Які ігри любить  ваша дитина?

5. Як ставиться дитина до старших членів родини?

6. Як заохочуєте дитину?

7. Чи караєте її  і як?

8. Чи цікавиться дитина  вашими справами?

9. Які методи виховання  використовуєте?

10. Які риси характеру  виявляє ваша дитина? (Підкресліть).

Товариська, добра, справедлива,  весела, непосидюча, роздратована, любить самотність, сумна, задумлива, образлива, чуйна, повільна у діях, відповідальна.

(Збір анкет із відповідями).

ІІ. Вступне слово експериментатора.

– Сім'я – особлива атмосфера, куди дитина несе свою радість  і горе, роздуми, сумніви. Тому усім батькам слід задуматися над тим, чи справна їхня „машина сімейного виховання”.

Недаремно народ говорить: „Посієш звичку – пожнеш характер”.

Запам'ятайте, що виховані діти можуть самі постійно дбати про  свою вихованість. Адже, як говорив  стародавній мислитель Сенека: „Нелегко привести до добра повчанням, а легко – прикладом”.

Знайте, що дитина щаслива  тільки тоді, коли вона вірить. Неслухняність, зухвальство, грубість – усе це виникає  в дитячій поведінці саме в  ті моменти, коли ламається віра в найдорожчих людей – батьків.

Тож давайте усі разом  сформулюємо основні правила, дотримуючись яких вдасться виховати гідну собі заміну.

III. Десять „Золотих  правил” виховання щасливих дітей  (кожне із запропонованих правил  колективно розглядається, обговорюється і аргументується).

1. Стимулюйте інтелект дитини.

–Адже, лише створивши  сприятливе середовище, можна підвищити  розумовий розвиток дитини, тому –  не гайте часу. В ранньому дитинстві  мозок краще сприймає нове, накопичує  знання. Пізніше засвоїти все набагато важче.