Особливості просвітницької роботи вихователя з батьками випускників дошкільного навчального закладу

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Рівненський державний  гуманітарний університет

Кафедра педагогіки і психології (дошкільної і корекційної)

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливості просвітницької роботи вихователя з  батьками випускників дошкільного  навчального закладу

 

 

 

 

 

Курсова робота

студентки ІІІ курсу

педагогічного факультету

 спеціальності

«Дошкільного виховання»

групи ДП-31

Палійчук Марії Андріївни

 

 

Науковий  керівник:

                                               Самонюк Надія Федорвіна

 

Рівне, 2012

 

 

Зміст

Вступ 3

Розділ І. Теоретичні основи проблеми організації просвітницької роботи з батьками випускників дошкільного навчального закладу 7

1.1. Психологічне обґрунтування поняття «готовності дітей до навчання в школі» 7

1.2. Педагогічні засади процесу підготовки дошкільників до навчання в школі 17

1.3. Проблеми просвітницької роботи вихователя з батьками випускників дошкільного навчального закладу в сучасній педагогічній науці 21

Розділ ІІ. Особливості координаційної взаємодії педагога з батьками випускників дошкільного навчального закладу 27

2.1. Зміст та форми організації просвітницької роботи вихователя з батьками випускників дошкільного навчального закладу 27

2.2. Способи організації просвітницької роботи вихователя з батьками випускників дошкільного навчального закладу 32

2.3. Значення змістовної просвітницької роботи вихователя з батьками для підготовки випускників дошкільних навчальних закладах до навчання у початковій школі 42

Висновки 45

Список використаних джерел 47

Додатки 50

 

Вступ

Актуальність дослідження. У Законі України «Про дошкільну освіту» закладено обов’язковість дошкільної освіти і підготовка дітей до шкільного навчання. Базовий компонент, в якому визначено державні стандарти дошкільної освіти, орієнтує педагогів на роботу з даного питання. І в зв’язку з цим постає питання організації просвітницької роботи з батьками випускників дошкільного навчального закладу, щоб забезпечити подальший фізичний, психічний, соціальний, мовленнєвий розвиток дитини в школі. Саме там вони отримують перші уявлення про життя, поведінку і вчинки людей, в родині оволодівають корисними звичками і досвідом життя, отримують багато радості.

Формування шкільної готовності відбувається під впливом  дії двох соціальних інститутів: дошкільних установ та сім'ї. Дитячий садок готує дітей до школи за відповідною програмою, озброюючи знаннями про навколишню дійсність та навичками звукового аналізу слів, читання, арифметичних задач та ін. В домашніх умовах це роблять батьки.

Батьки та педагоги допомагають дитині пізнавати оточуюче, формують у неї уявлення про себе як представника людського роду, про людей та їх почуття, вчинки, правила - що можна, а що ні, що схвалюється оточуючими, а що засуджується. Дошкільник, безперечно, ще не в змозі цілеспрямовано виховувати себе сам, його увага до себе, розуміння того, що він людина, та усвідомлення своїх можливостей формуються поступово. Через себе дитина навчиться бачити інших людей, розуміти їх почуття, переживання, вчинки, думки.

В основі нової філософії  взаємодії сім’ї та дошкільного закладу лежить ідея про те, що за виховання дітей несуть відповідальність батьки, а всі інші соціальні інститути покликані допомагати, підтримати, направити, доповнити їхню виховну діяльність. Від того, наскільки взаємовідносини батьків і педагогів будуть узгодженні, залежить успіх підготовки дітей до навчання в школі. А саме: взаємодія в педагогічному процесі сім’ї та дошкільної установи здатна здійснювати особистісно орієнований підхід, формувати індивідуальність, актуалізувати особистісний творчий потенціал дитини.

Використання різних форм і методів, залучення батьків  до співпраці, творчість педагогів, дипломатичність – запорука успішної взаємодії ДНЗ і родини. Здійснення цієї роботи, досягнення в ній справжнього успіху можливі лише при індивідуальному підході до кожної сім’ї.

Психологічні основи підготовки дітей до школи досліджувалися в таких напрямах: загальні закономірності формування особистості дитини (Б. Ананьєв, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.); спеціальна її підготовка (Л. Божович, В. Давидов, Б. Ельконін, О. Запорожець, Г. Костюк, Г. Люблінська та ін.); діагностика психологічної готовності до шкільного навчання (О. Венгер, Ю. Гільбух, В. Дубровіна та ін.).

Педагогічних і методичних аспектів підготовки дітей до школи, переважно їх традиційних моделей, торкалися вчені В. Аванесова, Ю. Бабанський, З. Борисова, Р. Буре, Р. Жуковська, Т. Кондратенко, В. Котирло, С. Ладивір, В. Ликова, Ф. Шохіна, Т. Тарунтаєва, К. Щербакова.

Вирішенню важливих питань підготовки дітей дошкільного віку до навчання у школі сприяють положення сучасних вітчизняних психолого-педагогічних досліджень, проведених Л.Артемовою, А.Богуш, Н.Бібік, М.Вашуленком, Н.Кудикіною, С.Ладивір, Т.Люріною, О.Проскурою та ін.

Різні аспекти питання підготовки дітей до школи знайшли своє відображення у працях З.Борисової, І.Корякіної, О.Кудрявцевої, О.Лобчук, І.Луценко, О.Папач, Т.Постоян, Т.Степанової, Р.Чулкової та ін.

Потреба інноваційної організації підготовки дітей до школи, недостатність науково-теоретичної розробленості проблеми дає підстави для визначення теми дослідження: «Особливості просвітницької роботи вихователя з батьками випускників дошкільного навчального закладу».

Мета дослідження: виявити особливості просвітницької роботи вихователя з батьками дітей яких готують до навчання в школі.

Об’єкт дослідження: особливості просвітницької роботи вихователя з батьками дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження: процес організації просвітницької роботи вихователя з батьками випускників дошкільного навчального закладу.

Гіпотеза  дослідження: процес підготовки до навчання дітей в школі буде успішним за умови організації просвітницької роботи з батьками випускників дошкільного навчального закладу.

Завдання  дослідження:

1) Виявити зміст та форми організації просвітницької роботи з батьками дітей випускової групи.

2) Визначити способи організації просвітницької роботи з батьками майбутніх вчителів.

3) Довести значення змістовної просвітницької роботи вихователя з батьками для випускників дошкільного навчального закладу до навчання у початковій школі.

Методи дослідження:

1. Теоретичні – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація теоретичних та дослідницьких даних.
2. Емпіричні – діагностичні (спостереження, опитування).
3. Статистичні – системне відсоткове порівняння.

Джерельну базу дослідження становлять ідеї гуманістичної педагогіки, спрямованої на дослідження сприятливих умов формування людини як унікальної особистості (Г.О.Балл, І.Д.Бех, О.В.Киричук, О.Л.Кононко); праці присвячені питанням взаємодії батьків і педагогів та особливостей виховання й розвитку дітей дошкільного віку в умовах сім’ї (Н. Аванесової, А. Аксаріної, М. Лісіної, Г. Ляміної, Л. Павлової, С. Попової, О. Проскури, О. Фонарьової та ін.), педагогів-класиків (Я. Коменського, С. Русової, А. Макаренка, В. Сухомлинського).

Наукова новизна дослідження полягає в узагальненні та систематизації наукового матеріалу з проблеми проблеми організації просвітницької роботи з батьками випускників дошкільного навчального закладу.

Практична значущість дослідження: матеріали дослідження можуть бути використані під час проходження практики в дошкільних закладах м.Рівного та області.

Експериментальна  база: дослідження проводилося на базі ДНЗ №9, м. Броди, Львівської області.

Структура дослідження: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 49 сторінок.

 

Розділ І. Теоретичні основи проблеми організації просвітницької роботи з батьками випускників дошкільного навчального закладу

1.1. Психологічне обґрунтування поняття «готовності дітей до навчання в школі»

Підготовка дітей до школи –  задача комплексна, що охоплює всі  сфери життя дитини. Під психологічною готовністю до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання - це один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства [1, с.20].

Готовність до шкільного навчання в сучасних умовах розглядається, насамперед, як готовність до шкільного навчання чи навчальній діяльності. Цей підхід обґрунтований поглядом на проблему з боку періодизації психічного розвитку дитини і зміни головних видів діяльності. На думку Є.Є.Кравцовa, проблема соціальної зрілості та готовності до шкільного навчання одержує свою конкретизацію, як проблема зміни ведучих типів діяльності, тобто це перехід від сюжетно-рольових ігор навчальної діяльності. Такий підхід є актуальним і значним, але психологічна діяльнісна готовність не охоплює цілком феномена готовності до школи [21, с.19].

Л.І. Божович вказувала, що готовність до навчання в школі  складається з визначеного рівня  розвитку уявної діяльності, пізнавальних інтересів, готовності до довільної регуляції, своєї пізнавальної діяльності до соціальної позиції школяра [8, с.13]. Аналогічні погляди розвивав А.В. Запорожець, відзначаючи, що готовність до шкільного навчання являє собою цілісну систему взаємозалежних якостей дитячої особистості, включаючи особливості її мотивації, рівня розвитку пізнавальної, аналітико-синтетичної діяльності, ступінь сформованості механізмів вольової регуляції [15, с.78].

Готовність до шкільного навчання – багатокомпонентне утворення, що вимагає комплексних психологічних досліджень. Традиційно виділяються три аспекти діяльнісної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.

Під інтелектуальною  зрілістю розуміється диференційоване сприйняття (перцептивна зрілість), що включає виділення фігури з фону; концентрацію уваги; аналітичне мислення, що виражається в здатності збагнення основних зв'язків між явищами; можливість логічного запам'ятовування; уміння відтворювати зразок, а також розвиток тонких рухів руки і сенсомоторну координацію. Інтелектуальна зрілість, що розуміється таким чином, в істотній мірі відбиває функціональне дозрівання структур головного мозку.

Емоційна зрілість в основному розуміється як зменшення імпульсивних реакцій і можливість тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання.

До соціальної зрілості відноситься потреба дитини в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти своє поводження законам дитячих груп, а також здатність виконувати роль учня в ситуації шкільного  
навчання [23, с.64].

На підставі виділених  параметрів створюються тести визначення шкільної (діяльнісної) зрілості.

Якщо закордонні дослідження  шкільної зрілості в основному спрямовані на створення тестів і в набагато меншому ступені орієнтовані  на теорію питання, то в роботах вітчизняних  психологів міститься глибоке теоретичне пророблення проблеми психологічної готовності до школи, що йде своїми коренями з праць Л.С. Виготського [11, с.43].

Так Л.І. Божович виділяє  кілька параметрів психологічного розвитку дитини, що найбільше істотно впливають  на успішність виконання завдань в школі. Серед них – визначений рівень мотиваційного розвитку дитини, що включає пізнавальні і соціальні мотиви навчання, достатня розвиток довільного поводження й інтелектуальність сфери. Найбільш важливим у психологічній готовності дитини до школи нею визнавався мотиваційний план. Були виділені дві групи мотивів навчання [8, с.49]:

1. Широкі соціальні мотиви діяльності, чи мотиви, зв'язані «з потребами дитини в спілкуванні з іншими людьми, у їхній оцінці і схваленні, з бажаннями учня зайняти визначене місце в системі доступних йому суспільних відносин»;
2. Мотиви, зв'язані безпосередньо з навчальною діяльністю, чи «пізнавальні інтереси дітей, потреба в інтелектуальній активності й в оволодінні новими уміннями, навичками і знаннями». Дитина, готова до школи, хоче учитися тому, що їй хочеться - знати визначену позицію в суспільстві людей, що відкриває доступ у світ дорослих і тому, що в неї є пізнавальна потреба, що не можуть задовольнити вдома. Сплав цих двох потреб сприяє виникненню нового відношення дитини до навколишнього середовища, названого Л.І. Божович «внутрішньою позицією школяра». Цьому новоутворенню Л.І. Божович додавала дуже велике значення, вважаючи, що «внутрішня позиція школяра», і широкі соціальні мотиви навчання – явища сугубо історичні [8, с. 50].

Новоутворення «внутрішня позиція школяра», що виникає на рубежі дошкільного і молодшого  шкільного віку і сплав двох потреб – пізнавальної і потреби в  спілкуванні з дорослими на новому рівні, дозволяє дитині включитися в  навчальний процес як суб'єкта діяльності, що виражається в соціальному формуванні і виконанні намірів і цілей, чи довільній поведінці учня.