Особливості просвітницької роботи вихователя з батьками випускників дошкільного навчального закладу

Розкриттям  різних аспектів форм роботи вихователя з батьками у підготовці дітей дошкільного віку до школи займалися педагоги і психологи минулого: К. Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, Ю. Зманівський, О. Долинна, С. Ладивір, О. Кононко та ін. [13, с.172].

Ефективність  навчання дітей в школі визначається рівнем їх підготовки. Готовність до навчання – це важливий підсумок виховання і навчання дошкільників в ДНЗ і сім’ї, вона визначається системою вимог, які висуває школа до дитини. Характер цих вимог обумовлений особливостями нової соціально-психологічної позиції дитини-школяра, з його новими обов’язками, до виховання яких він повинен бути готовий.

У дошкільному  віці відбувається інтенсивне дозрівання організму дитини, що створює необхідні  умови до більшої самостійності, засвоєння нових форм соціального  досвіду внаслідок навчання і виховання. Система роботи з батьками включає різні форми педагогічної дії, які не носять навчаючого характеру, збагачуючи сім’ю будь-якими новими враженнями і знаннями, перебудовуючи відношення до дитини. О. Долинна зазначає, що в практиці роботи дошкільних закладів ці форми отримали поширення і застосовуються до методичних рекомендацій [14, с.6].

Такий підхід сприяє зближенню в дитячій свідомості образів педагога і членів сім’ї  за рахунок набуття цими найближчими  людьми спільних рис певного уподібнення. Зокрема, образ вихователя пом’якшується, споріднюється з образами батьків. Дитина сприймає членів родини не лише, як людей, що обслуговують її, задовольняють її примхи, але і як авторитетних, вимогливих вихователів, носіїв цікавої інформації. Таке сприймання дошкільнятами дорослих людей з найближчого оточення в дитячому садку і вдома неможливе, якщо робота з батьками обмежується традиційними формами роботи, як от: батьківські збори, групові та індивідуальні консультації, бесіди, оформлення батьківських куточків  
тощо [30, с.17].

Проводячи бесіду з батьками, вихователь часто ставить  їм запитання такого типу «В чому заключається, на вашу думку, підготовка дитини до школи?» Маємо таку відповідь «Щоб дитина вміла читати, писати, рахувати» цим і обмежуються батьки. Так, дійсно, навички лічби, письма, читання справді допоможуть маленькому першокласнику, якщо будуть правильно сформовані. Але ж коли дитина добре рахує, знає числа, пише друкованими буквами слова, але не знає їх звукового складу, то в школі вчителеві доведеться докласти чимало зусиль, щоб перевчити дитину.

Педагоги і  психологи вважають головним – сформувати в дитини готовність пізнавати, адже в школі важко вчитися тим  дітям, які не вміють думати. Батьки, як правило, по-різному розкривають перед дітьми перспективу, що вони будуть робити в школі, як потрібно себе вести, які обов’язки будуть у них в школі [25, с.34].

Часто батьки навіюють дітям те, що майбутнє навчання –  це свято: «Підеш у школу – будете ходити на екскурсії, читати цікаві книжки тощо». Інші – навпаки, залякують дитину труднощами навчання, вимогами вчителя, суворою дисципліною. В такому разі педагогу потрібно провести відповідну бесіду з членами родини, щоб не залякували дітей школою, оскільки в них виникне острах перед майбутнім навчанням. Доречно запросити вчителя на батьківські збори, який дасть цінні поради щодо підготовки дітей до школи.

Сім’я повинна  мати уявлення про психофізіологічні  можливості дітей старшого дошкільного  віку, які дають можливість успішно оволодіти різними видами діяльності, уміннями, навичками, нормами поведінки. Вони повинні усвідомити, що успішний розвиток дитини, його фізичне і психічне удосконалення (розвиток мислення, пам’яті, уявлення, відчуттів) пов’язане з вихованням і навчанням як в ДНЗ, так і в сім’ї [14, с.8].

Батьків дітей  шостого року життя особливо хвилюють питання навчання і підготовки до школи. Слід знайомити їх з тим, які  за об’ємом і змістом знання повинні  засвоїти діти даного віку. Вихователь постійно інформує батьків через індивідуальні бесіди щодо рівня засвоєння їх дитиною навчального матеріалу та активності на заняттях. Слушно запрошувати батьків на заняття, які проводяться в групі, щоб вони мали можливість безпосередньо спостерігати, як навчаються діти в умовах дошкільного закладу. Такі відвідування дають можливість зробити наступну бесіду педагога з батьками більш результативною та ефективною, яка буде базуватися на конкретних прикладах.

Нерідко батьки прагнуть як можна краще підготувати  дитину до школи і, прикладаючи великі зусилля, хочуть навчити дитину грамоті і рахунку. Вихователю необхідно підкреслити важливість всебічного виховання дошкільника, його психологічну підготовку до школи [27, с.17].

Отже, підготовка до школи включає виховання якостей  особистості, які допомагають дитині добре підготуватися до школи, знайти своє місце в класі. Також важливо й те, щоб дитина була самостійна, організована, оволоділа формами етикету, не відчувала боязнь запитати про незрозуміле. Готовність майбутнього першокласника до навчання залежить від нас дорослих та їх уявлень про шкільну дійсність.

Важливо виробити в дітей мотив до навчання «Хочу  навчитися», діти, які мотиваційно  не готові до школи, байдуже ставляться до навчання. Соціальний зміст шкільного навчання і те, як вихователі і батьки його розуміють, передається дітям і позначається на уявленнях про школу.

Тим часом, коли діти усвідомлюють, що на них чекає  серйозна діяльність, праця, то вони сприймають обов’язкове шкільне навантаження як належне. Тоді й труднощі шкільного життя не є для них несподіваними й важко переборюваними.

Важливо батькам, насамперед, охарактеризувати основні показники  готовності дитини до школи. Вчені виділяють  дві її сторони: фізичну й психологічну. Фізична готовність означає, що за фізичним розвитком і станом здоров’я дитина спроможна витримати найрізноманітніші навчальні навантаження. Але діти стомлюються від зусиль, які потребують зосередженої уваги, пам’яті [33, с.42].

Усвідомлюють діти і відмінність  між дошкільником і дитиною школярем. Школяр навчається в школі, у нього є ранець, зошити, книжки, пенал тощо. Він робить те, що говорить учитель. Учень завжди охайний, дисциплінований, виконує всі учнівські правила.

У процесі формування в  дітей позитивного ставлення  до школи не слід нехтувати іграми дітей на тему «Школа». Важливо, щоб в іграх формувалися необхідні для майбутнього школяра вміння. Організовуючи гру, вихователь нагадує вимоги до учня на уроці, особливо наголошує на тих з них, які йому потрібні, скажімо, піднімати й правильно тримати руку доки не запитає вчитель, стежити за правильною позою тощо. Щоб гра не була одноманітною і не набридала дітям, поступово вносити в неї нові елементи. Такі ігри розширюють уявлення дітей, їх знання про школу, практично закріплюють навички поведінки на уроці, в колективі. На кінець року в дітей уже виникає свідоме бажання навчатися, інтерес до того, що вивчають у школі. Усе це свідчить про мотиваційну готовність до навчальної діяльності [28, с.104].

Спільна робота вихователя з сім’єю щодо підготовки дітей до школи має важливе значення та сприяє кращому навчанню дошкільників. Для розвитку особистості дитини дошкільний вік має самодостатнє значення, тому його не можна розглядати лише як етап підготовки до школи, обмежуючись навчанням малюка читати, писати, рахувати. Саме тому педагогам слід працювати спільно з батьками, щоб підготовка до шкільного навчання була змістовною, ефективною і результативною.

1.3. Проблеми просвітницької роботи вихователя з батьками випускників дошкільного навчального закладу в сучасній педагогічній науці

Сучасні дитячі дошкільні заклади стають відкритими для батьків, дітей і громадськості. Вони все більше уваги приділяють освіті та вихованню батьків, вважаючи це одним із принципово важливих чинників успішної підготовки дітей до школи. За таких умов вплив дошкільних закладів на розвиток педагогічної культури батьків буде ефективним, якщо відповідатиме таким критеріям:

1. Спрямованість і адресованість. Даючи конкретні поради, рекомендації, педагоги повинні знати особливості конкретних сімей. Нерідко батьки самі звертаються до вихователів за педагогічними порадами, у тому числі з конкретними питаннями щодо власної дитини.

2. Оперативний зворотний зв’язок. Робота педагога з батьками має вибудовуватися на основі живого діалогу, в процесі якого він з’ясовує рівень сформованості педагогічних знань і навичок батьків, вносить за необхідності відповідні корективи.

3. Індивідуалізація педагогічного впливу. Працюючи з батьками, вихователь допомагає їм використовувати педагогічні знання не як абстрактні істини, а як керівництво до практичних виховних дій, спрямованих на конкретну дитину з її особливостями, перспективами вікового та індивідуального розвитку [34, с.130].

Форми роботи дошкільного  закладу з батьками можуть бути колективними, індивідуальними, груповими, наочно-інформаційними.

До колективних форм роботи належать батьківські збори (групові та загальні), на яких обговорюються  проблеми життєдіяльності групи  і дитячого садка; зустрічі з батьками; вечори запитань і відповідей; засідання  «круглого столу» з дискусійних проблем; заняття-тренінги, покликані навчити батьків правильно організувати спілкування і спільну діяльність з дитиною; спільні з дітьми, батьками і вихователями свята і розваги; виставки спільних робіт батьків і дітей; дні відкритих дверей; школи для батьків; сімейні (домашні) педради, які проводять у батьків вдома; батьківські конференції, батьківські конференції, зустрічі за круглим столом, засідання батьківського комітету, дні відкритих дверей, перегляд ранків, спортивних загань.

Індивідуальні форми роботи охоплюють індивідуальні бесіди і консультації (проводять, як правило, вранці і ввечері, коли батьки приводять  дитину в дитячий садок або  забирають додому), відвідування дітей  вдома; залучення батьків до життя  дитячого садка (організаційно-господарська допомога вихователю: виготовлення іграшок, посібників, допомога у проведенні екскурсій, культпоходів тощо), анкетування, співбесіди, консультації, телефонний зв’язок.

Групові форми (консультації, практикуми, клуби взаємодопомоги, школа молодих батьків, гуртки за інтересами, вечори запитань та відповідей, зустрічі з цікавими людьми – вчителями – вчителями, лікарями, психологами, юристами) [30, с.19].

Найпоширенішими наочно-інформаційними формами роботи є виставки дитячих  робіт; реклама книг, публікацій у  періодиці, в системі Інтернет з  проблем сімейного виховання, батьківські  куточки, тематичні стенди, родинні  газети, скринька ідей та пропозицій.

Очікувану ефективність забезпечує раціональне  поєднання різних форм роботи. Як свідчить передовий педагогічний досвід, у  роботі з батьками слід уникати готових  оцінних суджень про виховання, допомагати їм у виробленні вміння особисто спостерігати за власною дитиною, відкривати в ній нові якості й риси.

Часто педагоги свої міркування ілюструють магнітофонними записами розмов з дошкільниками, відеофрагментами про різні види діяльності (дидактична, театралізована гра, праця, зображувальна), фотографіями дітей, виставками їхніх робіт.

Актуалізації уваги батьків  до проблем виховання дошкільників сприяють доручення їм виступити  з конкретного питання на батьківських зборах; «домашні завдання» на спостережливість; участь батьків у роботі гуртків, проведенні ігор, занять, екскурсій з дітьми; допомога у проведенні рольових і ділових ігор.

Значного поширення набувають  творчі форми роботи з батьками, в яких беруть участь діти, інші педагоги і співробітники дошкільного  закладу. Часто батькам цікаво не тільки спостерігати за дитиною під час її взаємодії з дорослими не в домашніх умовах, а й самим виступити в новій ролі (театралізованій виставі, спортивному змаганні, конкурсі, засіданні дискусійного клубу).

Доцільно залучати до роботи не окремих, а всіх представників сім´ї, інших родичів, які мають стосунок до виховання дитини, а також налагодити дружні стосунки з іншими сім’ями, які небайдуже ставляться до розвитку і виховання своїх дітей [33, с.43].

У роботі дошкільного  закладу з батьками істотне значення має спрямування педагогічної самоосвіти батьків, стимулювання прагнення і вміння поповнювати свої педагогічні знання щодо підготовки дітей до школи.

Співбесіди, як найбільш поширена форма індивідуальної роботи з сім’єю проводять під час  приходу та відходу дітей з  дошкільного закладу. Вони допомагають педагогам та батькам ближче познайомитись, тримати один одного в курсі життя дитини, слідкувати за його успіхами та невдачами, змінами в поведінці. Хоча ці бесіди короткочасні, вони дають змогу зрозуміти окремі вчинки і переживання дітей. А також дозволяють дати батькам деякі організаційні педагогічні і методичні питання. Тематика бесід диктується життям дитини вдома та в дошкільному закладі. («Чим хворіє ваша дитини?», «Як краще звертатись до дитини») [9, с.49].

До співбесід близькі консультації (групові та індивідуальні). Вони дають можливість глибоко висвітлити більш вузькі питання. Вибір теми для консультацій визначається спостереженням за дітьми або завданнями виховання («Про що читати і розповідати дітям», «Як привити дитину до охайності», «Як виявити і розвивати здібності дитини»).

До консультації педагоги готуються  напередодні, підбираючи потрібну літературу, наочний матеріал, повідомляють батьків  про день і час проведення.

Однією з сучасних форм роботи з  батьками є анкетування. Анкети складають різного напряму. Опитування можна проводити з метою виявлення загальних відомостей про дитину, особливостей виховання дітей в сім’ї. («Чи добре ви знаєте свою дитину?», «Які виховні методи застосовуєте для виховання?», «Які ваші побажання для вихователів вашої дитини?»).