Особливості перекладу метафор у художньому творі Артура Хейлі "Аеропорт"

 

 

Додатки

Abstracts from “Airport” by Arthur Heyley

Out on the airfield, runway three zero was out of use, blocked by an Aéreo-Mexican jet---a Boeing 707---its wheels deeply mired in waterlogged ground beneath snow, near the runway's edge. Two hours of intensive effort had failed to get the big jet moved. Now, Aéreo-Mexican, having exhausted its own local resources, had appealed to TWA for help.

Causing special anxiety in American Airlines Freight was a shipment of several thousand turkey poults, hatched in incubators only hours earlier. The precise hatching-shipping schedule---like a complex order of battle---was set up weeks ago, before the turkey eggs were laid. It called for delivery of the live birds on the West Coast within forty-eight hours of birth, the limit of the tiny creatures' existence without their first food or water. Normally, the arrangement provided a near-hundred percent survival. Significant also---if the poults were fed en route, they would stink, and so would the airplane conveying them, for days afterward. Already the poults' schedule was out of joint by several hours. But an airplane had been diverted from passenger to freight service, and tonight the fledgling turkeys would have priority over everything else traveling, human VIPs included.

Hold on – And they shot up through the clouds. A minute later, they burst out into a blaze of sunlight. It was a different world. The wheels of the car skimmed the sea of fluffy cloud, the sky a bright, endless blue under the blinding white sun.

Mel nodded, resisting a temptation to take over and direct the search himself for the missing truck and driver. His temperament protested . Action would be a therapy. The cold of several days, and dampness with it, had made Mel's old war injury ache again---a reminder of Korea which never left him---and he could feel it now. He shifted, leaning, letting the good foot take his weight. The relief was momentary. Almost at once, in the new position, the ache resumed.

There were some who would find it hard to believe that a man could be in peril of death from exposure at a center of civilization like an airport, but it could happen just the same. That story bandied from mouth to mouth. The lonelier limits of the airport were no place to wander without bearings on a night like this. And if the driver decided to stay with his truck and keep the motor running for warmth, it could quickly be covered by drifts, with deadly carbon monoxide accumulating beneath.

The sweat, in increasing quantity, was gleaming on Danny's balding head. Mel was aware that Danny disliked running the Snow Control Desk and was happier in his own department of airport planning, sifting logistics and hypotheses of aviation's future. Mel had cherished hopes - Мел плекав надії. Such things were comfortably projected well ahead, with time to think, not disconcertingly here-and-now like the problems of tonight. Just as there were people who lived in the past, Met thought, for the Danny Farrows, the future was a refuge. But, unhappy or not, and despite the sweat, Danny was coping.

Mel groaned. The community of Meadowood, which adjoined the southwest limits of the airfield, was a constant thorn to himself and an impediment to flight operations. Though the airport had been established long before the community, Meadowood's residents complained incessantly and bitterly about noise from aircraft overhead. Press publicity followed. It attracted even more complaints, with increasingly bitter denunciations of the airport and its management. Eventually, after long negotiations involving politics, more publicity and---in Mel Bakerfeld's opinion---gross misrepresentation, the airport and the Federal Aviation Administration had conceded that jet takeoffs and landings directly over Meadowood would be made only when essential in special circumstances. Since the airport was already limited in its available runways, the loss in efficiency was considerable.

An airport, any airport, was an odd complexity of overlapping authority. No single individual had supreme command, yet no one segment was entirely independent. As airport general manager, Mel's was closest to an over-all assignment, but there were areas where be knew better than to intrude. Air Traffic Control was one, airline internal management another. He could, and did, intervene in matters affecting the airport as a whole or the welfare of people using it. He could peremptorily order an airline to remove a door sign which was misleading or faded to conform to terminal standards. But what went on behind the doors was, within reason, the airline's exclusive business.

Mel replaced the Snow Desk telephone. On another line, Danny Farrow was arguing with the parking lot supervisor, a harassed individual who for several hours had been fielding irate complaints from marooned car owners. People were asking: didn't whoever ran the airport know it was snowing? And if they did, why didn't someone get on the ball and move the stuff so a man could drive his car anywhere at any time, as was his democratic right?

He plodded in the fur-lined boots toward his desk. A glance at a typed reminder from his secretary confirmed what he had just recalled. Tonight there was another of his wife's tedious charity affairs. A week ago, reluctantly, Mel had promised to attend. It was a cocktail party and dinner (so the typed note said), downtown at the swank Lake Michigan Inn. What the charity was, the note didn't specify, and, if it had ever been mentioned, he had since forgotten. It made no difference, though. The causes with which Cindy Bakersfeld involved herself were depressingly similar. The test of worthiness---as Cindy saw it---was the social eminence of her fellow committee members.

Mel sighed. There were days on which it seemed to him that his home life was disintegrating all at once. Roberta, he could tell, was in what Cindy called one of her snotty moods. Did all fathers, he wondered, abruptly lose communication with their daughters at age thirteen? Less than a year ago, the two of them had seemed as close as father and daughter could be. Mel loved both his daughters deeply---Roberta, and her younger sister, Libby. There were times when he realized they were the only reasons his marriage had survived. As to Roberta, he had known that as a teen-ager she would develop interests which he could neither share nor wholly understand. He had been prepared for this. What he had not expected was to be shut out entirely or treated with a mixture of indifference and condescension. Though, to be objective, he supposed the increasing strife between Cindy and himself had not helped. Children were sensitive.

Pausing, he surveyed the thronged concourse below, which seemed to have become even busier within the past half-hour. In waiting areas, every available seat was occupied. Newsstands and information booths were ringed by crowds, among them many military uniforms. In front of all airline passenger counters were line-ups, some extending around corners out of sight. Behind the counters, ticket agents and supervisors, their normal numbers swelled by colleagues from earlier shifts retained on overtime, had schedules and passage coupons spread out like orchestral scores.

Few among the eighty thousand or so air travelers who thronged the terminal daily ever glanced up at the executive mezzanine, and fewer still were aware of Mel tonight, high above them, looking down. Most people who thought about airports did so in terms of airlines and airplanes. It was doubtful if many were even aware that executive offices existed or that an administrative machine---unseen, but complex and employing hundreds---was constantly at work, keeping the airport functioning.

There was fifteen years or so difference in age between the two women. The girl was not much more than twenty, Tanya in her late thirties. A very sweet look had come into the old lady's face.Watching, Tanya felt the gap to be greater than it was. It came, she supposed, from having been exposed to marriage, even though briefly and a long time ago---or so it seemed.

She thought: it was the second time she had been conscious of her age today. She took a thing into her head .The first was while combing her hair this morning; she had seen telltale strands of gray among the short-cropped, flamboyant red. There was more of the gray than last time she had checked a month or so ago, and both occasions were reminders that her forties---by which time a woman ought to know where she was going and why---were closer than she liked to think about. She had another thought: in fifteen years from now, her own daughter would be the same age as the girl who was crying.

 

Уривки  з твору Артура Хейлі «Аєропорт»

Пояснювалося  це тим, що вийшла з ладу злітна посадочна  смуга три нуль : "боїнг 707" авіакомпаній "Аэрео Мехикан" при зльоті трохи з'їхав з бетонованого покриття і відразу застряг в землі, що розкиснула під снігом. Ось вже дві години, як люди билися, намагаючись зрушити з місця величезний лайнер. І тепер компанія "Аэрео Мехикан", вичерпавши власні ресурси, звернулася по допомогу до " ТВА".

Особливе хвилювання у службовців викликав вантаж авіакомпанії "Америкен Эйрлайнз" - декілька тисяч  індюшат, котрі всього дві - три години тому вилупилися з яєць. Графік їх появи  на світ і подальшої відправки літаком розробляється за багато тижнів до того, як індичка сідає на яйця. По цьому графіку живі птахи мають бути доставлені на Західне узбережжя через сорок вісім годин після народження - граничний термін, впродовж якого крихітні істоти можуть прожити без їжі і питва. При дотриманні цих умов доставку вдається здійснити без втрат. Якщо ж індюшат в дорозі погодувати, вони не лише пропахнуть самі, - пропахне і літак, так що потім до нього декілька днів не увійдеш. І ось тепер графік був порушений вже на декілька годин. Тому вирішили зняти один літак з пасажирської лінії і надати його індюшатам - ніжний вантаж отримував, таким чином, пріоритет над усіма вантажами і пасажирами, включаючи навіть "особливо важливих персон".

Мел кивнув. Йому дуже хотілося самому взятися за справу і відшукати зниклий " пікап" і шофера. Але він подавив в собі це бажання, хоча будь-яка діяльність була б для нього зараз на користь. Холодна, сира погода, що стояла ці декілька днів, відродила біль в покаліченій нозі, нагадуючи про Корею. Він змінив позу, перенісши усю тяжкість тіла на здорову ногу. Але полегшення було лише хвилинним. І біль дуже скоро оновився.

Знайдуться  такі, які ні за що не повірять, що людина може загинути тут, в центрі цивілізації, тільки через те, що знаходиться під відкритим небом, і проте це цілком може статися. Далекі околиці льотного поля не місце для прогулянок в таку ніч. Якщо ж шофер вирішить сидіти в машині з включеним мотором, то його швидко занесе снігом, і він може потім померти від скупчення вуглекислого газу.

Краплини поту покривали тепер уже усю лисину Денні. Мел розумів, що Денні працює у пульта згнітивши серце: йому більше до душі те, чим він зазвичай займається, плануючи діяльність аеропорту, будуючи  гіпотези і логічні припущення про  майбутнє авіації. Ось там можна роздумувати неспішно, прикинути заздалегідь усі можливості, а не вирішувати проблему на ходу, негайно. І Мел  подумав, що є люди, які живуть минулим, а є такі, як Денні Ферроу, які біжать від сьогодення в майбутнє. Але щасливий зараз був Денни або нещасливий, він все-таки справлявся із справою, хоч і потів.

Мел чортихнувся. Містечко Медоувуд, розташоване на юго заході від аеропорту, було як заноза у нього в мозку і  немало ускладнював йому роботу. Хоча аеропорт був побудований задовго до містечка, жителі Медоувуда невпинно, в найрізкішій формі скаржилися на шум, який створюють літаки, пролітаючи у них над головою. У цю кампанію незабаром вплуталася преса, що спричинило нові скарги і люті нападки на аеропорт і його керівництво. Нарешті, після довгих переговорів, після галасу у пресі і, на думку Мела Бейкерсфелда, серйозних затримок, де чималу роль вже грала політика, аеропорту і Федеральному управлінню авіації довелося піти на поступки і обіцяти, що реактивні літаки пролітатимуть над Медоувудом лише в крайніх і особливих випадках. Проте, оскільки злітних посадочних смуг і так не вистачало, це рішення значно скорочувало можливості аеропорту.

Аеропорт - будь-який аеропорт - це складний механізм, і управляти  їм нелегко. Немає такої людини, яка відповідала б за все, але і самостійно функціонуючих ділянок теж немає: все переплетено і взаємозв'язане. Як керівник аеропортом, Мел мав найбільшу повноту влади, і проте були такі сектори, в роботу яких він намагався не втручатися. Одним з них був командно диспетчерський пункт, іншим - представництва авіакомпаній. Мел міг втручатися і втручався в питання, пов'язані з діяльністю аеропорту в цілому або з обслуговуванням пасажирів. Він міг, наприклад, наказати авіакомпанії зняти з дверей табличку, яка, на його думку, збивала з пантелику пасажирів або не відповідала прийнятим на аеровокзалі стандартам. Але те, що відбувалося за дверима, на яких красувалася ця табличка, авжеж, знаходилося у веденні самої авіакомпанії.

Мел поклав трубку на важіль. По іншому телефону Денні Фэрроу сперечався з контролером автостоянки, абсолютно замученим скаргами, які упродовж останнього часу поступали від власників машин, застряглих в снігу. "Та що ж це таке, - говорили йому, - невже ваші начальники в аеропорту не знають, що йде сніг? А якщо знають, так чому ж, хай йому біс, ніхто не поворушиться і не розгребе усю цю мерзенність, щоб люди могли вивести свою машину, коли їм треба! Чи ми вже втратили свої демократичні права"?

Важко крокуючи в хутряних чоботях, він підійшов до письмового столу. Поглянув на пам'ятку, віддруковану секретаркою, і зрозумів: так воно і є. Він згадав, що саме сьогодні увечері відбудеться одне з цих нудних благодійних зборищ, які відвідує його дружина. І минулого тижня Мел згнітивши серце обіцяв бути присутнім на ньому. Мав відбутися коктейль і вечеря у фешенебельному "Лейк Мічіган Инн"(так значилося в пам'ятці). А ось на честь чого влаштовують це благодійне зборище, в пам'ятці сказано не було. Можливо, дружина і говорила йому, не він забув. Та і чи не все рівно! Сінді завжди брала участь в одних і тих же зборах, причому напрочуд нудних. Головне, на її думку, було не в ідеї, а в громадському положенні, яке займали пані-благодійниці, що засідали з нею в різних комітетах.

Мел зітхнув. У  інші дні йому здавалося, що його домівка розсипається по частинах. Приміром, Роберта сьогодні - явно в " кусючому" настрої, як виражалася її мати. Невже усі батьки, подумав Мел, втрачають контакт зі своїми дочками, коли їм виповнюється тринадцять років? Всього який там рік тому вони були надзвичайно дружні - як тільки можуть бути дружні батько і дочка. А Мел любив обох дочок - і Роберту і молодшу Ліббі. Він часто думав про те, що тільки завдяки ним тримається його брак з Сінді. Він, звичайно, розумів, що з роками у Роберти повинні з'явитися інтереси, яких він не зможе ні розділити, ні зрозуміти. Він був готовий до цього. Але він ніяк не чекав, що вона так скоро відійде від нього або відноситиметься до нього з такою байдужістю і навіть зневагою. Правда, якщо дивитися на справу об'єктивно, не можна не визнати, що незлагода між ним і Сінді не могла не сприяти поглибленню цієї прірви. Діти - вони все відчувають.

Несподівано він  зупинився і подивився вниз, на зал,  що кишів, як мурашник, де за останні  півгодини, здавалося, набралося ще більше народу. Усі крісла для очікування були зайняті. Стійки інформації і довідкового бюро були схожі на острівці, оточені морем людей, серед яких було немало військових. Перед стійками реєстрації пасажирів витягувалися довгі черги - інші, звиваючись, йшли так далеко, що кінця не було видно. За стійками знаходилося удвічі більше касирів і інспекторів - черговим допомагали співробітники, залишені з попередніх змін, і перед ними, як партитура на диригентському пульті, лежали розклади рейсів і схеми розміщення пасажирів в літаку.

Лише небагато з вісімдесяти тисяч пасажирів, що щодня проходять через центральний  зал, піднімають очі вгору - туди, де розміщається адміністрація, а сьогодні таких було ще менше, тому майже ніхто  не помічав Мела, що стояв там  і що дивився вниз. Для більшості пасажирів аеропорт - це авіарейси і літаки. Багато людей, напевно, поняття не мають про те, що в аеропорту взагалі є службові кабінети або якась адміністрація, тоді як це складний, хоч і невидимий механізм, що складається з сотень людей, - механізм, який повинен працювати для того, щоб аеропорт міг функціонувати.

Але може бути, це і гарно, подумав Мел, спускаючись  по ескалатору вниз. Якби люди більше знали, вони виявили б і недоліки в  роботі аеропорту, і те, якими це відгукнеться для них небезпеками, і вже не з таким спокійним серцем вирушали б в дорогу.

Між двома жінками  було приблизно п'ятнадцять років  різниці. Дівчині ледве виповнилося  двадцять, а Тетяні - підходило до сорока. Але дивлячись на неї, Тетяна відчула, що їх розділяє куди велика прірва. І прірва ця, пояснювалася, мабуть, тим, що Тетяна вже була у шлюбі - хоч і недовго і давно, але все таки була.

Другий раз  за сьогоднішній день вона думала про  свій вік. Вперше ця думка промайнула у неї, коли, розчісуючи уранці волосся, вона помітила срібні нитки у своїй короткій густій яскраво рудій гриві. Сивини стало куди більше, ніж приблизно місяць тому, коли вона уперше обернула на це увагу. І знову, як тоді, вона подумала про те, що сорок років - рубіж, коли жінка повинна вже чітко уявляти собі, куди і навіщо вона йде. А крім того, вона ще думала, що через п'ятнадцять років її власної дочці буде стільки ж, скільки цій Петсі Сміт, яка ридала зараз перед нею.

 

 

 

 

 

 

 

АНОТАЦІЯ

 

Древаль А.Є. Особливості  перекладу метафор у художньому творі Артура Хейлі «Аеропорт»: Дипломна робота бакалавра. − Харків, 2012. − 56 с.

 

Дипломна робота присвячена вивченню особливостей функціонування метафор у художньому творі Артура Хейлі «Аеропорт». У роботі досліджуються  українські та англійські метафоричні одиниці у функціональному аспекті, що зумовлено раціональним та описовим використанням внутрішніх мовних ресурсів, а також проводиться їх порівняльний аналіз. Окрема увага приділяється метафорам за приналежністю до певної частини мови, оскільки вони виступають підґрунтям мовних змін у перекладі художніх текстів. Досліджуються основні способи перекладу метафор.

 

АННОТАЦИЯ

 

Древаль А.Е. Особенности перевода метафор у художественном произведении Артура Хейли «Аэропорт»: Дипломная работа бакалавра. − Харков, 2012. − 56 с.