Особливості перекладу метафор у художньому творі Артура Хейлі "Аеропорт"

 

АКАДЕМІЯ  ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ

 

Кафедра філології, перекладу та мовної комунікації

 

 

 

 

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ МЕТАФОР У ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ АРТУРА ХЕЙЛІ «АЕРОПОРТ»

 

Кваліфікаційна робота бакалавра

 

 

Виконав: студентка 4-го курсу

Древаль Анна Євгенівна

 

Науковий керівник:

викладач

Алексєєнкова  Олена Сергіївна

 

Рецензент:

          Кандидат філологічних наук          кафедри   філології, перекладу та мовної     комунікації АВВ МВС України

Ревуцька Світлана Михайлівна

 

          Допустити до захисту

 

Завідувач кафедри

філології, перекладу  та мовної комунікації 

доктор філологічних наук, професор               Л.М. Пелепейченко

 

 

 

 

Харків – 2012

 

ЗМІСТ

ВСТУП .................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження особливостей перекладу  метафор у художньому творі…………………. ................................................5
1.1. Визначення  поняття метафори у сучасному мовознавстві……………...5
1.2. Стилістичні  функції метафори у художньому творі...............................18
1.3. Способи перекладу метафори як наукова проблема...............................25
Висновки до розділу 1…………………………………………..………….…31
РОЗДІЛ 2. Особливості  перекладу метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі ……………….………………………………………………………..…33
2.1. Загальна  характеристика метафор у творі  «Аеропорт» Артура Хейлі....................................................................................................................33
2.2. Структурна класифікація метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі....................................................................................................................35
2.3. Особливості перекладу метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі....................................................................................................................36
Висновки до розділу 2 ......................................................................................40
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ..................................................................................41
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .........................................................43
ДОДАТКИ .........................................................................................................46
АНОТАЦІЇ .........................................................................................................55

 

 

ВСТУП

Метафора як мовне явище, що відображає певні  закономірності людської психіки, особливості  світосприйняття, а також фіксує цілий ряд культурно-історичних фактів життя певного суспільства (народу), повинна стати основним об’єктом лінгвокультурних досліджень. Складна природа метафори, як основної одиниці не лише мови, але й основного способу мислення, спонукає залучати до таких пошуків ще й ряд суміжних (невід’ємних) напрямків її вивчення, зокрема лінгвокогнітивного та антропоцентричного, а також орієнтуватися на найновіші досягнення філософської думки. Метафора з часів античності привертала увагу філософів, психологів, лінгвістів. І останні тридцять років відбувається піднесення інтересу до метафори – поняттю, яке існує вже понад двох тисяч років. Метафора є одним із засобів пізнання реальності, осягнення свідомості, реалізації мовного потенціалу шляхом трансформації сфер доменів: від конкретної до абстрактної, від матеріальної до духовної. Метафоризація є потужним засобом розвитку і збагачення семантики і функції слів.

Метафора, як засіб  поповнення словникового запасу мови, як засіб формування та розширення лексичного значення слів, а також як основний спосіб пізнавально-мисленнєвої діяльності людини, має здатність виступати моделлю (образом-схемою) репрезентації людських знань у свідомості та водночас надавати їм мовного вираження. Семантична система мови є найбільшим і найціннішим джерелом збереження відомостей людини про довкілля, національних особливостей світосприйняття. Саме метафора в сукупності семантичних процесів її породження, розвитку і способів вираження може виступати засобом системної організації мовної семантики і однією з типологічних ознак мови, що зумовлює актуальність дослідження метафори у контексті ідей побудови ідеографічної граматики української мови, опису відображених у ній концептів.

Метафора знаходиться  в центрі уваги багатьох лінгвістів, які приділяли увагу вивченню метафори як художнього засобу, а також дослідженню її класифікацій, визначень, типологій, але при цьому ще не було звернено особливої уваги на особливості перекладу метафор українською мовою з англійської у творі «Аеропорт» Артура Хейлі. Комплекс питань, що потребують розв'язання, відповідає напрямам сучасних досліджень в галузі мовознавства. Викладене свідчить про актуальність теми дипломної роботи.

Аналіз стану  вивченості проблеми вербального вираження  емоцій засвідчив, що в роботах Н. Д. Арутюнової, Ю. С. Степанова, М.Блека, М. Гумільова, Дж. Лакоффа і М. Джонсона та інших вчених у цілому створені передумови для дослідження комплексу питань, пов’язаних з цією проблемою. З урахуванням викладеного обиралися об’єкт, предмет, формулювалися мета та завдання курсової роботи.

Об’єкт  дослідження – метафоричні одиниці у творі «Аеропорт» Артура Хейлі.

Предмет дослідження – специфіка особливостей перекладу метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі.

Мета дослідження – виявити особливості перекладу метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:

1. Розкрити поняття метафори у сучасному мовознавсті.
2. Визначити стилістичні функції метафори.
3. Скласти структурну класифікацію метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі.
4. Визначити способи перекладу метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі.

Матеріалом  дослідження слугувала картотека, дібрана шляхом суцільної вибірки  з художнього твору «Аеропорт» Артура Хейлі.

Методи дослідження формувалися з урахуванням конкретних завдань, що виконувались на кожному його етапі.

На першому, пошуково-ознайомлювальному  етапі, використовувався метод добору наукової літератури з метою створення  наукової концепції дослідження.

На другому, аналітичному етапі, створювалася картотека досліджуваного матеріалу методом суцільної вибірки з художніх творів.

На третьому, досліджуваному етапі, використовувались методи зіставного аналізу, компонентного аналізу.

Новизна роботи полягає в  тому, що в ній вперше досліджено особливості перекладу метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі.

 Теоретичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів у теоретичному курсі перекладу.

Результати  роботи можуть бути використані для  розв’язання практичних проблем перекладу.

Апробація результатів дослідження проводилась на підсумковій конференції ВНТКСіС А ВВ МВСУ 22 березнея 2012 року.

Робота складається  з вступу, двох розділів, висновків  і списку літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 Теоретичні засади дослідження особливостей перекладу метафор у художньому творі

 

1.1. Поняття метафори у сучасному мовознавстві

Лавиноподібний  потік робіт по метафорі, особливо протягом останніх десятиліть, пов'язаний з усвідомленням її ролі в процесах смислотворення, і в основному  складається з описів метафоричних конструкцій в різних сферах культури (зокрема науки, музики, риторики, політології, математики). Однак і сьогодні дослідники намагаються конкретизувати, з’ясувати той чи інший аспект термінологічного визначення цього тропа.   В широкому культурному полі розуміння метафори присутнє в лінгвістиці, філософії, психології, літературознавстві.

В сучасній мовознавчій  науці яскраво проявляється тенденція  використовувати метафору в різних напрямах: семіотиці, психолінгвістиці, соціолінгвістиці, когнітивному мовознавстві, структурній лінгвістиці і, звичайно, стилістиці. Дослідження мовної метафори присутні у працях          Г. Кулієва [18], Н. Арутюнової [3], І. Арнольда [2], Дж. Лакофа,                         М. Джонсона[20] та ін. Мовознавці виробили ряд теоретичних підходів до розуміння метафори. До них належать: інтерпретаційна модель, герменевтична модель, лінгвоаксіологічна інтерпретація метафори , інтерпретація метафор в лінгводидактиці і теорії перекладу, лексикографічний підхід . Для когнітивного напряму сучасної мовознавчої науки характерне розуміння метафори не лише як лінгвістичний, а як ментальний факт, що концептуалізує нашу картину світу. Особливо цікавим в цьому аспекті є підхід до метафори, що його запропонували в 80-х роках Дж. Лакофф і М. Джонсон [20] у своїй знаменитій монографії «Метафори, якими живемо». Він отримав назву концептуального аналізу. Основні положення цього підходу полягають у тому, що метафора відноситься не до рівня мовної техніки, а до рівня мислення і діяльності. Людський досвід виступає основою для творення метафоричних концептів. Суть метафори полягає в розумінні і досвідному переживанні одного роду речей в термінах іншого (наприклад, метафора «суперечка – це війна». В цілому виникає переконлива картина метафоричної систематики, яка ясно показує наш спосіб мислення і поведінки в ситуації суперечки, що реалізується в повсякденному дискурсі). Концептуальна система мови вміщує універсальний і національний (ідіоетнічний) компоненти. У полі зору лінгвістів поряд із рутинними (мовними) й індивідуальними (художніми) перебувають так звані ядерні (кореневі, базові, фундаментальні, архетипні) метафори, які розщеплюються і за аналогією і асоціаціями між різними групами понять творять дрібніші метафори і різновиди метафор. Семантичне поле метафори тісно пов’язане з національно маркованими образними картинами світу, онтологічними моделями світу. На думку Ю.Тимошенка, «Архетипна метафора як релікт універсально-колективних первнів людської психіки та образ етноміфологічного канону має значно вищий ступінь функціональності в художньому тексті, ніж індивідуально-контекстуальний троп, бо вона володіє потужним сугестивним зарядом – інтенцією вражати, навіювати, захоплювати» [30]. Важко не погодитись з такими міркуваннями, оскільки саме базові (архетипні) метафори творять сталі образні константи, що проходять часом через усю поетичну творчість митця і стають символічною основою художнього світу. Майстерність художника слова полягає у творенні власного неповторного образного сенсу, який він відкриває у базовій метафорі або через її присутність, і через це сам реалізується в тексті.

Поступове варіювання асоціативного  поля метафори дозволяє говорити про  семантичне зближення метафори і  міфу. На такому зв’язку наголошує    О. Філімонова [32], пов’язуючи метафору з давніми ритуалами прийняття їжі, семантикою жертвоприношення, смерті, відродження, однак те, що метафора і міф близькі за своєю семантичною суттю ще раніше стверджував А. Паршин [24]. Мова міфологічного періоду була наскрізь метафоричною, тому метафора мала світоглядне значення у розумінні світу, була відображенням реальності на певному етапі сприйняття.

Цікаво, що саме мовознавці вперше провели  термінологічне розмежування метафори на мовну і художню. Ідею протиставлення художньої і поетичної мови розробив Б. Ларін [16]. Суть цього відокремлення у тому, що мова художньої літератури, окрім реального і логічного змісту, має ще й естетичний об’єкт. Суґестивність тексту і взаємозумовленість всіх його елементів визначають характер метафори в мові художньої літератури – її багатовимірність відрізняє від мовної метафори. Таке розмежування є принципово важливе для науки про метафору, оскільки, таким чином, окреслюються семантичні межі – об’єктом дослідження у мовознавстві є, в основному, мовна метафора, метафоричне поле, набір сем і т.д.

Метафора в лінгвістичних працях є дієвою когнітивною моделлю. Вона здатна висвітлювати і затемнювати  різні сторони об’єкта, вона складна  і багатогранна, допомагає виявити  не тільки універсальні, а й національні  аспекти мислення. Можемо стверджувати, що такий багатий доробок досліджень свідчить про формування нового напрямку – лінгвометафорології, що дозволить уніфікувати різноманітність у системі тлумачень метафори і систематизувати існуючі інтерпретаційні підходи, здійснити опис способів і джерел творення метафор як у мовній практиці спілкування, так і в літературній творчості.   Метафора в художньому тексті несе великий заряд суб’єктивного сприйняття, індивідуального світовідчуття, особистої системи цінностей митця.

У сучасному мовознавстві метафору кваліфікують не лише як вторинну номінацію, а й як особливий мисленнєвий  механізм, який дає змогу витлумачити  певний об’єкт у світлі іншого, розширивши цим наші уявлення про обидва об’єкти. Вивчення когнітивних механізмів творення метафор дало змогу дослідникам установити найпродуктивніші моделі метафоричних перенесень, що є типовими для людського мислення взагалі. Проте варто враховувати, що, уживаючи метафору, мовець завжди спирається на культурно-історичний досвід свого народу, відображає його світоглядні уявлення, естетичні смаки та психологічні особливості. З огляду на це метафори тлумачать як національно- й культурно-марковані утворення, що відбивають становлення мовної картини світу народу. Особливості метафоричних перенесень в українській мові досліджували В. Русанівський,                 О. Тараненко, Т. Кіс , О. Левченко [29]. Проте заперечні метафори, які вживають безпосередньо для образної експлікації певного заперечного змісту, у мовознавстві не вивчали. У зв’язку з цим спробуємо з’ясувати, які семантичні сегменти в сучасній українській мові зазнають місткого метафоричного заперечення і як воно формується. Вивчення метафори в контексті категорії заперечення важливе ще й тому, що деякі дослідники вважають мисленнєвий акт заперечення засадничим для творення будь-якої метафори. Тривалий час загальноприйнятою була теорія, згідно з якою в основі метафори лежить згорнене або приховане порівняння, схожість одного об’єкта чи явища з іншим. Проте, на думку Н. Арутюнової [3], «метафора – це не тільки й не стільки скорочене порівняння, …скільки скорочене протиставлення». Дослідниця пояснює свою думку так: «метафора відкидає належність об’єкта до того класу, до якого він насправді входить, і стверджує його внесення до категорії, до якої він не може бути віднесеним на раціональних засадах» [Там само]. Мисленнєва операція заперечення здебільшого залишається не вираженою в метафоричних утвореннях, проте її можна спостерігати в деяких розгорнутих актах метафоризації.