Основи наукових досліджень

Класифікація:

— за ступенем формалізації (формалізоване й неформалізоване);

— за місцем проведення (польове й лабораторне);

— за регулярністю (систематичне й несистематичне);

— за позицією спостерігача (включене й невключене);

— за контактом спостерігача з піддослідним (безпосереднє й опосередковане — за допомогою приладів, нп.: відеокамер).

Вимоги до спостереження:

— спостерігач жодним чином не повинен впливати на піддослідного, що найкраще забезпечує невключене спостереження);

— для усунення впливу спостерігача на піддослідного допустимим є створення в піддослідного хибного уявлення про мету спостереження.

Для цілей журналістикознавства під час спостереження можуть використовувати також методи психодіагностування.

Експеримент — це таке спостереження, в процесі якого суб’єкт дослідження (спостеріга) активно впливає на об’єкт, змінюючи його характеристики, умови існування, протікання в іншому напрямі відповідно до мети дослідження⁵. Нп: одні характеристики ізолюють, інші підсилюють тощо. Це дає змогу вивчити окремі характеристики об’єкта, а не їх сукупність. Одним із видів природного експерименту є тестування.

Види експерименту:

— лабораторний і польовий;

— відкритий і прихований;

Оосбливу роль в експерименті відіграє встановлення причиново-наслідкових  зв’язків, що дає змогу формулювати функціональні залежності (наприклад, експериментальними дослідженнями встановлено, що складність тексту для отримувача в основному залежить від двох параметрів: довжин слів і довжин речень у повідомленні).

Причиново-наслідкові зв’язки повинні підпорядковуватися таким правилам:

— причина А повинна  передувати наслідку Б;

— причина А повинна  бути статистично пов’язана з наслідком Б;

— стосовно причини А не повинно бути альтернативної причини В, яка могла б вести до появи того ж наслідку Б.

Фактори, які загрожують отриманню під час експерименту коректних даних:

— позаекспериментальні події, що відбуваються під час експериментів, але впливають на піддослідних;

— зміни, що відбуваються з піддослідними під час експерименту, але пов’язані не з експериментальним впливом, а з розвитком об’єкта;

— вплив повторних тестувань;

— зміни в стані  екпсериментатора (зміни в шкалах, калібруваннях, втома тощо);

— помилки в репрезентативності вибірок (наприклад, у підборі піддослідних для контрольної та експериментальної  груп, відсіювання піддослідних з груп).

Для перевірки коректності  отриманих результатів експеримент  слід провестти в інший час та в інших умовах. Лише після цього отримані результати варто публікувати.

*   *   *

Методи дослідження  можуть поєднуватися. Так, спостереження  чи аналіз можуть поєднуватися з підрахунками чи вимірюваннями, моделювання може здійснюватися на засадах системного аналізу тощо.

Дані досліджень, виконаних будь-яким із перелічених методів, реєструють у робочих журналах.

Отримані негативні  результати щодо підтвердження робочих  гіпотез, які не підтвердилися, також є науковим результатом, хоча й негативним. Як правило, такі результати або не оприлюднюють, або оприлюднюють короткі згадки про них у публікаціях, що описують гіпотези, які отримали експериментальне підтвердження.

 

4. Гіпотези в наукових  дослідженнях

 

Гіпотеза (в наукознавстві) — сукупність виводів науки, які базуються як на істинних, так і на імовірнісно істинних твердженнях. Імовірнісно істинні твердження називають ще припущеннями.

Гіпотези висовують  тоді, коли дослідник має обмежену кількість інформації, а зібрати  необхідну її кількість з певних причин або важко, або неможливо.

Для опису одни і тих  самих явищ в науці одночасно  можуть використовувати різні гіпотези, навіть суперечливі. Більше того, гіпотези можуть навіть суперечити усталеним  науковим теоріям. Єдина вимога до гіпотез  — можливість їх перевірки на практиці. Гіпотези, які не витримують перевірки на практиці, відкидають.

Гіпотеза, яка пройшла  перевірку практикою, стає теорією. З теорій намагаються вивести якомога більше наслідків (теорем).

Процес висунення й  розвитку гіпотез:

— висування (вивчення об’єкта дослідження — за літературними даними й за власними практичними дослідженнями; передбачення можливості отримання нових даних);

— формулювання (свідоме й несвідоме  обдумування проблеми, інстайт; висунення  гіпотези; аргументування гіпотези; відбір методів її доведення);

— доведення (відбір оптимального методу доведення гіпотези; експериментальна перевірка гіпотези; уточнення та корегування гіпотези);

— результат доведення (доповнення існуючих гіпотез; відсіювання наявних  гіпотез; висунення наслідків гіпотези; висування нових гіпотез; отримання нових знань).

Вимоги до гіпотези:

— не повинна суперечити відомим  фактам і законам (можливі винятки);

— повинна мати найвищу імовірність  істинності;

— повинна пояснювати явище;

— повинна мати можливість формалізації.

 

5. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві

 

Дослідник методології  суспільних і гуманітарних наук Д. Кемпбел  виділив у цих науках дві групи науковців:

— дослідники, які вимірюють, не думаючи;

— дослідники, які розмірковують, не вимірюючи.

Суспільне буття є складною нелінійною динамічною самоорганізованою системою. Такі системи досліджує синергетика. Синергетика твердить, що такі системи в принципі не можна описати однозначними функціональними залежностями на зразок шкільної формули y = f(x). У соціальних та гуманітарних науках відповідності, крім однозначних, можуть бути і багатозначними, і, навіть, протилежними (нп.: сприйняття людиною психолінгвістичних помилок). Тому тут використовують імовірнісні залежності y = f_p(x).

Основні проблеми в застосуванні методів у суспільних і гуманітрних дослідженнях порівняно з їх застосуванням у природничих науках (за Д. Кемпбелом):

— оскільки кожен дослідник прагне зменшити кількість досліджуваних змінних, то зменшення їх кількості може призвести до усунення саме тих змінних, які суттєво впливають на досліджуваний результат;

— якщо експеримент є  лабораторним, то існує загроза втрати суспільних зв’язків, які можуть суттєво впливати на результат;

— найактуальнішою є  проблема репрезентативності вибірки;

— існує проблема виявлення  того, що виявляє піддослідний: справжню чи декларовану позицію?

— існує проблема виявлення  того, чи можна поширювати виявлену під час експерименту ситуацію на всю генеральну сукупність — все суспільство?

У гуманітарних науках використання точних методів має обмеження, оскільки не завжди можливо серед великої кількості факторів, що впливають на об’єкт дослідження, виділити саме один досліджуваний фактор (як відомо, в суспільній сфері — на противагу сфері природничих наук — одночасно може впливати велика кількість факторів). Тому при дослідженні суспільних явищ, зокрема пов’язаних з дослідженням людини, коректні результати може давати застосування і якісних методів.

 

Таблиця Х

Порівняльна харакетристика кількісних і якісних методів досліджень

Порівнювані характеристики	Кількісні методи	Якісні методи
Призначення	Макросоціологічне дослідження	Мікросоціологічне дослідження
Мета застосування	Пояснити причини  досліджуваного явища	Зрозуміти досліджуване явище (випадок, процес)
Дослідницькі  задачі	Виміряти параметри  явища; установити взаємозв’язки між окремими параметрами	Виявити загальну картину явища; створити загальну концепцію  явища, інтерпретувати його
Позиція дослідника	«сторонній» спостерігач	«співчуваючий» учасник
У центрі уваги  дослідників	Великі маси людей; соціальні структури й  інститути; об’єктивні фактори; загальні соціальні процеси	Одна людина чи невелика кількість людей; суб’єктивні фактори; особливості, локальні процеси
Дослідницькі  інструменти	Формалізовані, багато в чому однакові для всих дослідників	Неформалізовані, відтворюють індивідуальний досвід дослідника
Дослідницькі  процедури	Стандартизовані; можливо їхнє дублювання	Менш стандартизовані; дублюються рідко
Одиниці аналізу	Факти, події, висловлювання, акти поведінки	Суб’єктивні значення для індивіда фактів, подій, висловлювань, актів поведінки
Логіка аналізу	Дедуктивна: від  абстракції до фактів шляхом операціоналізації  понять	Індуктивна:  від фактів до концепцій
Основні способи  аналізу	Класифікація  шляхом узагальнення випадків; статистичний аналіз; систематизація	Опис випадків без їх узагальнення; виявлення оцінок; уявлення
Результати  дослідження наводяться у вигляді	Кількісних  показників, статистичних розподілів, шкальних показників тощо	Висловлювань, документів, інтелектуальних продуктів  групових дискусій тощо

 

 

У журналістиці найчастіше використовують такі якісні й кількісні методи дослідження:

— аналіз (різновиди — літературознавчий, лінгвістичний, інформаційний, контент-аналіз, контент-моніторинг);

— спостереження (різновид — у формі опитування);

— експеримент (різновид — у формі опитування);

— синтез (у формі написання повідомлень).

У журналістикохзнавстві  опитування використовують і в спостереженні, і в експерименті тому, що вивченню підлягають люди, для яких воно переважно є єдино можливим методом їх обстеження, адже методи безпосереднього дослідження стану мозку людини в наш час украй обмежені.

Опитування є також  типовим методом дослідження  в соціології. Тому в журналістикознавстві застосовують усі ті надбання соціології, які вона вже остаточно з’ясувала й науково обґрунтувала.

Розглянемо адаптовані й специфічні методи дослідження  журналістикознавства детальніше.

Літературознавчий аналіз — це такий аналіз, при якому використовують методи літературознавства (композиційний, троповий тощо).

Лінгвістичний аналіз — це такий аналіз, при якому використовують методи лінгвістики (морфологічний, семиантичний, синтаксичний, граматикотекстовий, стилістичний тощо).

Інформаційний аналіз — це такий аналіз, при якому визначають інформаційні характеристики досліджуваних явищ. До числа таких характеристик інформації належать її кількість, новизна, якість, цінність, достовірність, складність, компресованість, репрезентативність (повнота), доступність, достатність, оперативність, точність, зрозумілість, старіння, розпорошення, забування тощо. Ці характеристики мають своє чітке формалізоване визначення.

Контент-аналіз — це різновид порівняльного аналізу, при якому визначають відмінності досліджуваного об’єкта (слова, словосполучення, фрази тощо) в інформаційному потоці та в окремому повідомленні (повідомленнях). Розрізняють кількісний та якісний контент-аналіз: при кількісному підраховують частоти досліджуваних об’єктів, а при якісному — лише його наявність чи відсутність. Приклад кількісного аналізу: визначають, яке емоційне значення має певне слово (припустімо, комуніст) в середньому для всіх газет держави й в окремій досліджуваній газеті; при цьому підраховують частоти негативних і позитивних значень цього слова. Приклад якісного аналізу: відзначено наявність об’єкта чи ні.

Контент-моніторинг — це аналіз стану досліджуваних об’єктів (слова, словосполучення, фрази тощо) у великих базах даних. Прикладом таких великих баз даних може служити масив газет держави, бази даних інтернету тощо. Особливого значення тут надають виявленню абсолютно нової інформації.

Опитування — це реєстрація певного стану чи характеристик досліджуваних об’єктів (людей), які виконує або сама ця людина, або зовнішній спостерігач. Опитування проводять у формі анкетнування, інтерв’ю, експертного опитування.

Класифікація опитувань:

— за способом опитування (інтерв’ю — результат записує спостерігач; анкетування — результат записує сама людина);

— за методом опитування (усне й писемне);

— за прошарком суспільства (робітники, службовці, науковці тощо);

— за рівнем компетентності піддослідних (обивателі й експерти);

— за кількістю опитуваних (одиничне, групове, масове);

— за кількістю досліджуваних  тем (одна чи кілька);

— за рівнем структурованості (не структуроване, переважно стурктуроване, повністю чтрутуроване);

— за кількістю опитувань (одноразове й багаторазове — панельне);

— за тривалістю опитування (короткі — 10…20 хв, довгі — до 40 хв⁶);

— за повнотою опитування піддослідних (повні — переписи населення, референдуми, плебісцити, вибори; неповні: репрезентативні й нерепрезентативні, нп: через канали ЗМІ).

Основні способи відбору  піддослідних:

— за випадковим відбором піддослідних (метод випадкових чисел, через певний «крок» тощо);

— зі рівними квотами типових груп піддослідних (квоти у вибірці тотожні квотам у генеральній сукупності);

— інші.

При правильних відборах обидва способи дають однаково надійний результат.

Питання можуть мати чи не мати преамбулу.

Види питань:

— відкриті (можна давати відповіді в будь-якій формі);

— закриті (перелічено всі можливі варіанти відповідей, можна обрати лише один з наявних варіантів відповіді);

— напівзакриті (перелічено всі можливі варіанти відповідей, а в кінці дається один відкритий варіант; можна або обрати з наявних варіантів відповідей, або запропонувати свій варіант, але лише один).

Відповіді на питання повинні бути шкальованими, тобто повинні передбачати певну кількість варіантів відповідей, в деяких випадках їх строгу послідовність і кількісне значення обраного варіанту відповіді.

У соціології (відповідно — і в журналістикознавстві) під  час розроблення методики проведення дослідження для вимірювань за класифікацією  Р. Стівенса використовують такі типи шкал (нп.: під час створення анкет):

— номінальні (шкали найменувань);