Основи наукових досліджень

 

4. Наукознавство та його основні розділи

 

Наукознавство — наука про саму науку. Наукознавство — це галузь досліджень, що вивчає закономірності функціонування і розвитку науки, структуру і динаміку наукової діяльності, взаємодію науки з іншими соціальними інститутами й сферами матеріального й духовного життя суспільства.

Наукознавство вивчає те спільне, що є в різних науках, а також зв’язок між теоріями наук з одного боку і технікою, виробництвом і суспільством — з другого.

Наукознавство почало розвиватися  з 30-40-х років XX ст. У 60-х роках того ж століття його формування завершилось. З’явилася така галузь наукознавства як наукометрія — наука про потоки науково-технічної інформації.

Сформувалися розділи  наукознавства.

 

Таблиця 1

Доповнити, с. 21

Розділи наукознавства

№ з/п	Розділ наукознавства	Зміст розділу
	Загальна теорія науки	Розроблення концепцій  теорії науки, основних напрямів її розвитку, методології
	Історія науки
	Соціологія  науки
	Економіка науки
	Політичні засади науки
	Прогнозування, планування та керування науковю	Теорія наукового  прогнозування, планування і управління науковими дослідженнями
	Методологія науки
	Наукова організація  праці
	Юридичні засади науки
	Мова науки
	Класифікація  наук

 

Крім того, існують:

— наукова організація  праці;

— моделювання науки;

— науково-технічна інформація.

У 1844 р. Ф. Енгельс сформулював закон прискореного розвитку науки: наука розвивається пропорційно масі знань, що перейшла від попереднього покоління. Це положення виражається експоненціальною залежністю, що описує нп.: кількість відкриттів, обсяг науково-технічної інформації, кількість людей, зайнятих у науці, тощо.

Наука розвивається також  за кумулятивним законом: при переході від одного наукового періоду до іншого відомі факти не перекреслюються, а переосмислюються.

Закон (???): зі зростанням обсягу знань кількість незнання зростає такими ж темпами.

 

5. Форми організації та управління наукою

 

В Україні наукою керують:

— законодавча влада: Верхован Рада України;

— виконавча влада: Кабінет  Міністрів (Міністерство освіти і науки україни) та Президент;

— судова (на загальних  підставах).

Закон України «Про наукову  і науково-технічну діяльність». З бюджету на розвиток науки повинно виділятися не менше 1,7% капіталовкладень.

Діють:

— Державний фонд фундаментальних  досліджень;

— Державний інноваційний фонд (здійснює впровадження досягнень  науки у виробництво).

Вищий науковий центр держави — Національна академія наук України (НАНУ). Обирає президента, віце-президентів, вченого секретаря, президіум і ревізійну комісію. НАНУ складається з галузевих і територіальних відділень. У склад відділень входять академічні чи науково-дослідні інститути (НДІ).

Крім того, в Україні  функціонують інші державні галузеві академії:

— Українська академія аграрних наук;

— Українська академія медичних наук;

— Українська академія будівництва  і архітектури;

— тощо.

Крім того, існують  недержавні академії:

— Академія інженерних наук;

— Академія наук вищої школи;

— тощо.

Деякі міністерства мають  свої НДІ. Нп: Міністерство економікі  — НДІ економіки, Міністерство фінансів — НДІ фінансів тощо.

Вищі навчальні заклади (ВНЗ) мають у своєму складі наукові відділи, які керують науковою роботою викладачів ВНЗ.

 

6. Класифікація наук

 

У наш час існують  різні підходи до класифікації наук.

Найперше відзначимо, що за масштабами описуваного світу науки класифікують на ті, що описують:

— мегасвіт (космос);

— макросвіт (оточуючий світ людини);

— мікросвіт (світ елементарних часток).

У свою чергу, серед наук макросвіту виділяють науки, які описують неживу і живу природу, людину, суспільство та мислення.

За іншою класифікацією  науки поділяють на такі, що досліджують  матеріальні об’єкти, і такі, що описують ідеальні об’єкти.

Науки поділяють також  на:

— фундаментальні — досліджують базисні закони, ще керують взаємодією та поведінкою базисних структур природи, суспільства і мислення незалежно від можливості їх практичного використання;

— прикладні — використовують результати фундаментальних наук для практичних потреб (соціальних, виробничих тощо).

Загалом, задовільних  класифікацій наук немає.

Національна офіційна класифікація наук ВАК України:

01. Фізико-математичні  науки

02. Хімічні

03. Біологічні

04. Геологічні

05. Технічні

06. сільськогосподарські

07. Історичні

08. Економічні

09. ілософські

10. Філологічні

11. Географічні

12. Юридичні

13. Педагогічні

14. Медичні

15. Фармацевтичні

16. Ветеринарні

17. Мистецтвознавчі

18. архітектурні

19. Психологічні

20. Військові

21. Національної безпеки

22. Соціологічні

23. Політичні

24. Фізкультури й спорту

25. Державного управління

 

7. Підготовки наукових кадрів

 

Закон України «Про освіту в Україні» встановлює систему вчених ступенів і звань.

Вчені ступені:

— бакалавр (спеціаліст — тимчасово);

— магістр;

— кандидат наук;

— доктор наук.

Присудження цих вчених ступенів відбувається на основі захисту  кваліфікаційної роботи:

— для бакалавра й  магістра — диплому;

— для кандидата й  доктора — дисертації.

Для підготовки кандидатів і докторів наук здійснюють підготовку магістрів в аспірантурі (очна — 3 роки, заочна — 4 роки) й докторантурі (тільки очна — 3 роки). В аспірантуру приймають тільки магістрів, а в докторантуру — тільки кандидатів наук.

Захист дипломних робіт відбувається на державних екзаменаційних комісіях, а дисертацій — у спеціалізованих вчених радах.

У дисертаціях повинні  бути сформульовані положення (істинні або гіпотетичні твердження) певної науки, які можуть мати практичну цінність і у світі сформульовані вперше. Кандидатська дисертація повинна містити розв’язання певної наукової задачі, а докторська — формування нового наукового напряму чи розв’язання великої наукової проблеми.

Перед захистом кандидатської  дисертації здобувач повинен здати три кандидатські іспити (філософія, іноземна мова, спеціальність).

Крім аспірантів і  докторантів, існують також здобувачі (особи, які прикріпляються до певного  підрозділу наукової організації чи кафедри ВНЗ і працюють над  дисертацією без часових обмежень).

Аспірантам і здобувачам організації призначають керівників, а докторантам — консультантів.

В організаціях рукописи дисертації проходять попередній розгляд (передзахист).

Спеціалізована вчена  рада призначає для розгляду дисертації опонентів (двох для кандидатської та трьох для докторської) та провідну організацію.

Крім дисертації, здобувачі  друкують також автореферат дисертації (для кандидатської — до 16 с., а  для докторської — до 48 с.).

Захист дисертації відбувається публічно у формі дискусії. Члени  спецради голосують таємно. Рішення про видачу диплома приймає Вища атестаційна комісія (ВАК) України.

 

8. Науково-дослідна робота студентів

 

Науково-дослідна робота студентів (НДРС) — один зі способів підвищення якості підготовки студентів.

Крім того, студенти — творчий потенціал для розв’язання складних наукових проблем. Нп: для нашої спеціальності — автоматизація (на ПК) видавничої справи та редагування.

Форми НДРС:

А. Робота під керівництвом викладача в навчальному процесі над:

— курсовою чи дипломною роботою;

— робота над науково-дослідною темою кафедри.

Б. Робота в студентському  науковому гуртку над підготовкою  власної науково-дослідної роботи.

Алгоритм написання  курсової чи кваліфікаційної (дипломної) роботи:

— ознайомлення з проблематикою, вибір в її рамках теми, її обгрунтування;

— виділення об’єкта, предмета, мети й завдань дослідження;

— виявлення та підбір літератури за темою дослідження;

— опрацювання літератури за темою  дослідження;

— виявлення можливих, необхідних та достатніх ресурсів, потрібних для проведення дослідження; виявлення можливості успішного проведення дослідження;

— укладання розгорнутого змісту роботи та його узгодження з керівником;

— укладання календарного плану виконання дослідження (відповідно до завдань і з урахуванням необхідних ресурсів) та його узгодження з керівником;

— збір емпіричних даних відомими методами проведення наукових досліджень;

— опрацювання відомими методами емпіричних даних і підготовка попередніх висновків;

— висунення гіпотези щодо способу розв’язання наукового завдання, обговорення цієї гіпотези з керівником;

— написання й оформлення чернетки курсової (дипломної) роботи, обговорення її з керівником;

— усунення недоліків роботи, її удосконалення, підготовка чистовика роботи;

— рецензування роботи рецензентом;

— усунення недоліків, вказаних рецензентом, редагування роботи, остаточне  оформлення роботи;

— підготовка усного виступу  для публічного захисту роботи, підготовка для виступу супровідних наочних матеріалів;

— публічний захист роботи;

— визначення доцільності продовження роботи за обраною темою.

Типові розгорнуті змісти й календарні плани для написання курсових та кваліфікаційних робіт подано в додатку.

Незалежно від форми  студенти можуть здійснювати підготовку і публікування результатів цих  робіт у науковій періодиці чи збірниках тез конференцій.

 

 

 

 

 

 

Тема 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ НАУКОВОЇ ТВОРЧОСТІ Й ПІЗНАННЯ

 

1. Методи активізації  творчого мислення

2. Наукове дослідження  та його методологія

3. Методи наукових  досліждень

4. Гіпотези в наукових  дослідженнях

5. Адаптовані й специфічні  методи дослідження в журналістикознавстві

 

 

1. Методи активізації  творчого мислення

 

Платон: творчість —  божественна здібність, споріднена з особливим видом безумства.

Християнство: творчість — найвищий прояв божественного в людині.

Кант: творча діяльність протистоїть раціональній. Творчість  — це одна з рис генія.

Психоаналіз: творчість  належить до сфери несвідомого, тому її неможливо дослідити.

Творчість — це мислення в його найвищій формі, що виходить за межі свідомого, а також діяльність, які створюють щось принципово нове. Творчість передбачає, що її новизна перебуває на світовому рівні.

Творчість містить: постановку чи вибір завдання, пошук умов або способу його вирішення і, нарешті, створення нового.