Організація пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення географії

По-перше, іноді забувається, що вищі творчі оцінки мають ставитись при об'єктивній умові створення творчих навчальних ситуацій, тобто необхідна перебудова дидактики на засадах проблемного навчання. Якщо цієї перебудови не відбулося, то творчі оцінки стають формальністю, і виникає ризик дискредитації цього напряму реформи.

Якщо раніше в навчальному  процесі мало місце протиріччя між  необхідністю розвитку творчого потенціалу дитини та нетворчою навчальною діяльністю й нетворчою оцінкою, то зараз  часом виникає протиріччя між  нетворчою навчальною діяльністю та творчою оцінкою.

Це протиріччя ще підсилюється екстенсивним розвитком освіти, яка  на деяких напрямах йде шляхом збільшення кількості знань, що викладаються учневі, а не шляхом поліпшення якості викладання. Зростання кількості знань в  епоху НТР висуває до освіти вимогу оптимізації освітнього процесу, який би допомагав дитині знайомитись із сучасними досягненнями науки. Це можна робити двома шляхами – екстенсивним та інтенсивним. Інтенсивний шлях, зрозуміло, передбачає розвиток у дитини здатності самостійно опановувати знання, а також "тренування" здатності це робити, тобто розвиток навчально-пізнавальних здібностей.

Насправді ж відбувається протилежне – кількість та обсяг  предметів у школі зростає, кількість  уроків, які треба готувати –  також. Навантаження дитини у школі вже перейшло певні граничні показники. Якщо за конституцією країни робочий день дорослої людини не повинен перевищувати восьми годин на добу, то робочий день дитини складає 6 годин у школі та 3-4 години уроків вдома. Рівень "інтелектуальної експлуатації" дитини, якщо можна так сказати, дуже високий і має тенденцію до зростання. Особливо це стосується деяких сучасних підручників.

Таким чином, існує певна  невідповідність між творчими критеріями вищих оцінок і репродуктивною психодидактичною структурою навчального процесу, який поки що погано пристосований до творчих підходів.

По-друге, стрибкоподібне зниження функції оцінки як знаряддя соціального контролю, що вибило з  рук вчителя "зброю", якою він  наводив порядок та стверджував  свій авторитет, не забезпечувалось паралельним зниженням рівня авторитарності дитячої психіки та несприятливості умов, в яких працює вчитель. А ці умови, як відомо, пов'язані з високою наповнюваністю класів, відносно високим рівнем невротизації дітей та педагогічного колективу, недостатнім рівнем матеріального забезпечення діяльності вчителя. Все це іноді призводить до зниження авторитету вчителя, підвищення конфліктності та невротизму його діяльності.

З іншого боку, оскільки послаблюється роль зовнішнього  стимулу до діяльності – оцінки, в авторитарної дитини знижується мотивація до навчання. Адже авторитарна людина потребує такого зовнішнього локусу контролю, бо механізми вольової саморегуляції і самоконтролю в неї не розвинені, їх функцію виконують екстернальні фактори соціального тиску, зокрема оцінка [14].

Визначальним  в процесі навчання є свідоме  засвоєння знань і вмінь, тому навчальний матеріал потрібно вивчати  в процесі активної пізнавальної діяльності учнів.

Активізувати  процес навчання можна різними способами. Їх вибір залежить від багатьох умов, зокрема: а) від змісту навчального матеріалу; б) наявного обладнання; в) обсягу знань попередніх курсів та раніше вивчених тем; г) від рівня оволодіння прийомами навчальної роботи; д) рівня розвитку пізнавальних здібностей класу. Взагалі, серед способів активізації пізнавальної діяльності учнів слід виділяти: а) основні; б) визначальні [47].

При вивченні фізичної географії Південної (Північної) Америки важливо звернути увагу на: а) застосування проблемного підходу до навчання; б) реалізація системи самостійних робіт; в) навчання учнів різних прийомів навчальної роботи; г) розв’язання пізнавальних завдань, задач.

Найефективнішим способом організації активної пізнавальної діяльності школярів є проблемне навчання. Суть його полягає в тому, що під час вивчення нового матеріалу вчитель створює таку ситуацію, коли запропоноване навчальне завдання учні не можуть розв’язати за допомогою наявних у них знань, а повинні здобути нові знання, оволодіти новими прийомами навчальної роботи, що в свою чергу вимагає від них обдумування, міркування. Результат проблемного навчання полягає не лише в глибинних і міцніших знаннях або нових прийомах навчальної роботи, а й у тому, що мислення учнів набуває нових якостей, зокрема стає: а) глибшим, б) жвавішим, в) гнучкішим. Учні ставляться критичніше до власних знань і матеріалу, який вивчається. Для проблемного навчання слід добирати навчальний матеріал, який потребує знання процесів утворення і розвитку (зміни) географічних об’єктів, явищ, процесів про причинно-наслідкові зв’язки, залежності.

Найважливіша  ознака уроку чи факультативного  заняття проблемного характеру  це наявність у ньому проблемної ситуації. Тому, після відбирання навчального матеріалу потрібно продумати способи створення проблемних ситуацій. Найчастіше проблемна ситуація створюється під час експериментальних та дослідних завдань, виконання практичних робіт. Створена проблемна ситуація підлягає усвідомленню її учнями, пошуках шляхів розв’язання, поетапному її розв’язанню та оцінюванні з боку вчителя.

Другий спосіб створення  проблемних завдань – це зіставлення  двох і більше об’єктів, явищ для  виявлення різних ознак схожості, відмінності.

Щоб навчитися створювати проблемні ситуації, вчитель повинен  уміти перебудувати і текст підручника, наприклад, якщо в тексті підручника спочатку подається загальний матеріал, а потім розкриваються якісь  причини, то проблемне запитання  слід ставити під час переходу до пояснення; а якщо текст починається із з’ясування причин, а потім розглядаються особливості процесу, явища, то для створення проблемної ситуації можна спочатку з’ясувати дані особливості і, поставивши проблемне запитання, пояснити їх.

У вирішенні проблемних ситуацій, створених під час вивчення нового матеріалу важливе місце належить вчителю, оскільки він є керівником, ведучим і від нього залежить оптимізаційний рівень проведених занять.

Часто також  організовують часткове або повністю самостійне розв’язання проблемних завдань учнями. Це можливо тоді, коли учні розглядали аналогічний матеріал, або можуть скористатися аналізом наочних посібників, володіють прийомами знаходження причинно-наслідкових зв’язків, порівняння, узагальнення[3].

Під час навчання основне  місце має посідати проблема розвитку мислення.

Проблемне навчання характеризується насамперед тим, що учні системно включаються  разом із учителем у процес пошуку розв'язання доказових для них  проблем.

У навчальному процесі  проблема може виражатись у формі проблемного питання чи завдання, і проблемне завдання, і проблемне питання мають одне спільне – в їхньому змісті закладено потенційні можливості для виникнення проблемних ситуацій в процесі їх виконання.

До основних понять проблемного навчання відносять: проблемну задачу, проблемне завдання, проблемне питання.

Характерною ознакою  проблемного підходу є самостійна пізнавальна діяльність учнів. Це загальне положення зберігає своє значення і  для навчання географії; Учитель  має систематично здійснювати роботу з накопичення проблем для кожного курсу фізичної та економічної і соціальної географії, використовуючи з цією метою методичну літературу, наукові і науково-популярні дані з періодичних видань.

Найбільша активно-пізнавальна  діяльність учнів, яка розвиває їхні інтелектуальні можливості, досягається шляхом постановки проблемних питань, організації евристичної бесіди, пізнавальних питань і виконання завдань дослідницького характеру.

Я. Лернер [26] вважає, що наближення учнів до самостійного здійснення окремих кроків, окремих етапів дослідження поступово формує ці вміння.

Активне мислення спостерігаємо  в учнів під час пояснення  вчителем програмного матеріалу, коли діти уважно слухають і намагаються  з'ясувати суть даної теми. Найвищим етапом є творче мислення, яке передбачає розв'язання поставленої учителем проблеми шляхом висунення передбачення, гіпотези і доказовості правильності своїх переконань.

Ефективність проблемного  навчання проявляється в тому, що активізується  мислення учня. З одного боку, є проблема, яку потрібно розв'язати, а з іншого – є знання, вміння, навички учня. Ці дві сторони перебувають у постійній суперечності, стимулюють активність процесів мислення, які здійснюються під час пошуку шляхом розв'язання проблем.

У розв'язанні проблеми учнями можна визначити такі етапи:

1. Створення вчителем проблемної ситуації.
2. Сприйняття проблеми учнями.
3. Здійснення пошукового вирішення завдання.
4. Реалізація і перевірка правильного вирішення завдання.

На думку деяких дослідників  є два шляхи реалізації проблемної ситуації – індивідуальний і колективний. Індивідуальна творчість розв'язання проблемної ситуації складається з таких етапів, як: а) постановка проблемної ситуації; б) спроба розв'язання; в) період прийняття рішень; г) логічна переробка. Цим творчий процес і завершується. Тому дуже важливо давати в навчальному процесі довгострокові творчі завдання. Колективна творчість необхідна в тих випадках, коли потрібним є не тільки творче вирішення, а найкраще творче вирішення. Розробка .проблемних завдань для учнів – це не кінцевий етап у сучасній методиці. Проблемні завдання потрібно вміти реалізувати.

Таким чином, реалізація проблемного підходу створює  умови для активізації творчого мислення, оскільки учні здобувають нові знання в ході самостійної продуктивної діяльності. Здійснення проблемного підходу потребує від учителя не тільки методичної, а й психолого-дидактичної підготовки. Проблемне навчання можна застосовувати протягом всього навчально-виховного процесу, оскільки воно не лише активізує розумову діяльність, а й сприяє швидкому формуванню прийомів навчальної роботи [55].

З інших способів активізації пізнавальної діяльності школярів – організація системи самостійних робіт, які є засобом засвоєння багатьох тем курсу. Метою таких видів робіт є не лише засвоєння географічних знань, а й оволодіння різними способами начальної роботи. Тому необхідна система таких самостійних робіт, яка забезпечує: а) їх однотипність; б) повторюваність; в) поступове ускладнення їх змісту; г) поступове ускладнення способів виконання завдань. Така система робіт має вирішальне значення в оптимізації навчально-виховного процесу з географії.

Самостійні  роботи факультативних занять також  стосуються різних джерел знань: підручника, науково-популярної літератури, газетного і місцевого матеріалу, картин, таблиць тощо.

Важливим в  оптимізації навчального процесу  є розв’язання пізнавальних завдань (задач). Пізнавальне завдання складається  із двох елементів – умови і  запитання. Відмінність пізнавальних завдань і запитань в тому, що на пізнавальне запитання можна відповісти відразу, а на пізнавальне завдання ні, тому що вирішення його потребує обміркованої відповіді, зіставлення умови і запитання певного групування знань, які відомі учневі. Найскладніші пізнавальні завдання, пов’язані з пошуком способів їх розв’язання, мають проблемний характер. Такі завдання відносять до навчально-дослідницьких завдань і вони можуть розв’язуватись на факультативах [61].

Умовою успіху в розвитку мислення є, висока пізнавальна активність учнів. Ефективне засвоєння знань передбачає таку організацію пізнавальної діяльності учнів, за якої навчальний матеріал стає предметом активних розумових і практичних дій кожної дитини. Пошуки методів навчання, що активізували б вплив на процес навчання, призводять до підвищення актуальності розвивальних і проблемних методів, самостійної роботи, творчих завдань. При цьому психологічно обґрунтований вигляд має така організація уроку, за якої діти вчаться не з примусу, але з бажанням і за внутрішніми потребами.

Традиційні уроки дають дитині змогу активно діяти всього кілька хвилин протягом навчального дня, коли, наприклад, вона біля дошки. Левову частку іншого часу учень в кращому разі слухає вчителя, а частіше просто очікує перерви. Пасивність неминуче спричинює втрату інтересу до предмета і до навчання загалом, енергія знаходить вихід у порушеннях дисципліни тощо [17].

Активно-пізнавальна  і практична діяльність учнів  — одна з головних турбот учителя  географії. Тому вчителі перебувають  у постійному пошуку різних форм навчання. Традиційні форми та методи навчання не завжди забезпечують глибоке вивчення навчального предмета. Через те завдання сучасного вчителя — знайти такі форми навчання, які зробили б урок цікавішим, підвищили інтерес учнів до вивчення предметів, активізували б їхню діяльність та зняли напруження, особливо під час перевірки знань.

Крім того, шкільна  географія давно перестала бути "чисто номенклатурним предметом". Учні оволодівають тепер основами не тільки географічної, але і суміжних з нею наук, у тому числі і екологією. Шкільна географія розвивається і удосконалюється і головне завдання вчителя прищепити любов, інтерес до предмету, до науки. Потрібно удосконалювати урок, оскільки і навчання, і виховання, і прищеплення інтересу і багато чого іншого йде через урок і лише через урок. І в цьому допомагають нестандартні типи уроків [8].